9.8 Стираність лицьової поверхні плит для підлог на мінеральних в'яжучих визначають шляхом випробувань згідно з ГОСТ 13087.
Зразки-куби з ребром 70 мм випилюють з пакета, отриманого шляхом склеювання окремих плит зв'язуючим або клеєм, що використовується при виготовленні плит.
Стираність лицьової поверхні плит на синтетичних зв'язуючих контролюють згідно з вимогами ГОСТ 11529. Випробування проводять за допомогою машини барабанного типу на трьох зразках.
9.17 Водопоглинання плит визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-42.
9.18 Морозостійкість плит визначають згідно з ДСТУ Б В.2.7-42:
- для плит на неорганічних в'яжучих - за втратою міцності та (або) втратою маси;
- для плит на синтетичних зв'язуючих - за втратою маси та (або) за зовнішнім виглядом (ступенем пошкоджень).
9.18.1 При оцінці морозостійкості за втратою міцності зразки вважають такими, що витримали випробування, і їх марка за морозостійкістю відповідає такій, що вимагається, якщо втрата міцності після нормованого числа циклів випробувань не перевищує 15 %.
9.18.2 При оцінці морозостійкості за втратою маси зразки вважають такими, що витримали випробування, і їх марка за морозостійкістю відповідає такій, що вимагається, якщо втрата маси після нормованого числа циклів випробувань не перевищує 5 %
9.18.3 При оцінці морозостійкості за зовнішнім виглядом (ступенем пошкоджень) зразки вважають такими, що витримали випробування, якщо після нормованого числа циклів випробувань вони не руйнуються або на їх поверхні не буде виявлено видимих пошкоджень (розшарування, лущення, відколків, викришування).
9.19 Контроль армування плит на неорганічних в'яжучих здійснюють з дотриманням вимог ДСТУ Б В.2.6-2, СТ СЭВ 1406.
9.19 Кількість шкідливих хімічних речовин, що виділяються з плит на синтетичному зв'язуючому, визначають у спеціалізованих лабораторіях за методиками, затвердженими МОЗ України.
9.20 Гідротермічну стійкість, термічну стійкість, ударну міцність лицьової поверхні, зміну лінійних розмірів (стабільність лінійних розмірів) та стійкість плит на основі синтетичних зв'язуючих до забруднення речовинами побутового призначення визначають згідно з ГОСТ 9590
9.21 Комплектність при комплектному відвантаженні плит, якість маркування та пакування перевіряють візуально не менше ніж на п'яти випадково відібраних пакованнях з партії.
9.22 Масу брутто одного паковання визначають зважуванням на вагах згідно з ГОСТ 29329 однієї упаковки продукції, підготовленої до відвантаження.
9.23 Радіологічний контроль здійснюють згідно з ДБН В.1.4-2.01.
9.24 Групу горючості плит на основі синтетичних зв'язуючих визначають згідно з ГОСТ 12.1.044.
10.1 Плити приймають партіями згідно з ДСТУ Б В.2.6-2 та цим стандартом.
10.2 До складу партії входять плити одного типу і класу, що виготовлені за однією рецептурою і технологією з одних сировинних матеріалів. Об'єм партії встановлюється в кількості змінного виробітку, але не більше 1 тис. шт.
10.3 Вхідний контроль сировинних матеріалів виробник плит проводить згідно з ГОСТ 24297 відповідно до переліку матеріалів, що підлягають вхідному контролю, затвердженому у встановленому порядку та чинному на підприємстві-виробнику.
10.4 Приймально-здавальним випробуванням підлягає кожна партія плит за показниками:
- колір, фактура, зовнішній вигляд і якість лицьової поверхні плит, наявність та розмір дефектів;
- геометричні розміри плит та дійсні відхилення від розмірів;
- комплектність за умови комплектного постачання;
- наявність та якість маркування;
- маса (брутто) одного паковання;
- якість пакування.
10.5 Для приймально-здавальних випробувань від кожної партії плит із різних місць методом випадкового відбору при вивантаженні плит на склад або зі складу підприємства-виробника відбирають плити в кількості, зазначеній у таблиці 8.
Таблиця 8
|
Об'єм партії плит, шт. |
Об'єм вибірки плит, шт. |
Приймальне число |
Бракувальне число |
|
До 90 |
8 |
2 |
3 |
|
91-280 |
13 |
3 |
4 |
|
281-500 |
20 |
5 |
6 |
|
501-1000 |
32 |
7 |
8 |
10.6 Періодичні випробування плит здійснюють на плитах, що пройшли приймально-здавальні випробування, за показниками і з періодичністю, що наведені в таблиці 9.
Таблиця 9
|
Найменування показника |
Періодичність контролю |
|
Границя міцності при стиску |
Не рідше одного разу на тиждень |
|
Границя міцності на розтяг при згині |
Не рідше одного разу на місяць |
|
Морозостійкість |
Не рідше одного разу на рік |
|
Стираність |
|
|
Водопоглинання |
Не рідше одного разу на квартал |
|
Коефіцієнт камененасичення |
|
|
Гідротермічна стійкість |
Не рідше одного разу на 6 місяців |
|
Термічна стійкість |
|
|
Ударна міцність |
|
|
Зміна лінійних розмірів плит |
|
|
Стійкість до забруднення речовинами побутового призначення |
|
|
Кількість шкідливих речовин, що виділяються з плит |
|
|
Рівень вмісту радіонуклідів |
При постановці продукції на виробництво |
|
Група горючості |
10.7 Для проведення періодичних випробувань відбирають плити або виготовляють зразки для кожного виду випробувань із тієї ж сировини, що і плити, та за тією ж технологією. Розміри і кількість зразків повинні відповідати вимогам відповідних нормативних документів на методи контролю.
10.8 Випробування проводять за усіма показниками при зміні сировини або технологічних параметрів.
10.9 Плиту слід вважати дефектною, якщо вона не задовольняє одній з вимог даного стандарту.
10.10 Приймання плит із партії, не прийнятої за результатами приймально-здавальних випробувань, слід виконувати поштучно. При цьому слід контролювати дотримання тільки тих вимог, за якими партія не була прийнята.
10.11 Вимоги безпеки розділу 5 контролюють у процесі підготовки та організації виробництва і за вимогою органів Держнагляду.
10.12 Споживач має право проводити перевірку якості плит в порядку, що встановлений даним стандартом.
10.13 Кожну партію плит або її частину при відвантаженні споживачу супроводжують документом про якість встановленої форми, в якому вказують:
- найменування, товарний знак і адресу підприємства-виробника;
- умовну познаку плит;
- номер партії і дату виготовлення;
- кількість продукції в партії (шт. або м2);
- результати випробувань;
- штамп підприємства та підпис відповідальної особи;
- гарантійний термін зберігання;
- знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 для сертифікованих плит.
10.14 До партії додають вказівки щодо застосування плит та за вимогою споживача – копію сертифіката, якщо продукція сертифікована.
11.1 Плити повинні застосовуватись згідно з вказівками щодо застосування, розробленими підприємством-виробником.
11.2 Плити використовують для обличкування стін, підлог та елементів будівель та споруд, при будівництві, реконструкції та ремонті житлових, громадських і виробничих будинків.
11.3 Плити необхідно використовувати відповідно до проектної документації.
11.4 Укладання плит масою понад 30 кг виконується з використанням засобів малої механізації за дотримання вимог безпеки та охорони праці згідно зі СНиП ІІІ-4.
12.1 Виробник гарантує відповідність плит вимогам даного стандарту за додержання умов транспортування, зберігання та застосування, встановлених даним стандартом.
12.2 Гарантійний термін зберігання плит - 2 роки з дати виготовлення за дотримання умов транспортування та зберігання, встановлених даним стандартом.
Після закінчення гарантійного терміну зберігання, перед використанням плити повинні бути перевірені на відповідність вимогам цього стандарту.
При відповідності показників плит вимогам цього стандарту вони можуть бути використані за призначенням.
12.3 Гарантійний термін експлуатації плит становить 15 років із дня виробництва за дотримання умов транспортування, зберігання та застосування, встановлених даним стандартом.
(обов'язковий)
А.1 На поверхню плити, що перевіряється, наноситься від одного до п'яти квадратів розміром (10x10) см. Кількість квадратів визначають залежно від розмірів плит:
1 квадрат-для плит розміром (200x200) мм; (200x300) мм; (300x300) мм;
2 квадрати - для плит розміром (300 х 400) мм; (400 х 400) мм; (400 х 500) мм;
5 квадратів - для плит більших розмірів.
А.2 У випадку нерівномірного розміщення природного каменю на поверхні плити кількість квадратів замість 1-2 може бути 3.
Схеми розміщення квадратів наведено на рисунках А.1 - А.3.
Один квадрат розташовується в центрі плити (рисунок А.1).
Два квадрати розташовуються в протилежних кутах плити на відстані 10 мм по діагоналі від вершини кута (рисунок А.2).
Три квадрати розташовуються так: один - у центрі плити і два - у протилежних кутах плити на відстані 10 мм по діагоналі від вершини кута (рисунок А.3).
П'ять квадратів розташовують так: один - у центрі плити і чотири - у протилежних кутах плити на відстані 10 мм по діагоналі від вершини кута (рисунок А.3).
Квадрати розкреслюють горизонтальними і вертикальними паралельними лініями з інтервалом 10 мм.
Далі встановлюють кількість точок перетинання ліній, котрі потрапляють на зерна природного каменю (Тк). Точки, що потрапили на межу зерен, не враховують.
Коефіцієнт камененасичення квадрата Кк в частках одиниці обчислюють за формулою
, (А.1)
де Тк - кількість точок перетинання ліній всередині квадрату, що потрапили на зерна природного каменю.
Коефіцієнт камененасичення плити визначають як середнє арифметичне значення коефіцієнтів камененасичення всіх квадратів.
Рисунок А.1 - Схема розміщення квадрата для плит розміром
(200х200) мм, (200х300) мм, (300х300) мм
Рисунок А.2 - Схема розміщення квадратів для плит розміром
(300x400) мм, (400x400) мм, (400x500) мм
Рисунок А.3 - Схеми розміщення квадратів для плит розміром (500х500) мм і більше
Код УКНД 91.100.15
Ключові слова: плита, природний камінь, в'яжуче, полімерне зв'язуюче, міцність, декоративний шар, бетон, цемент, гіпс, смола, контроль.
3
