4.7 Зовнішній вигляд лицьових поверхонь плит повинен відповідати категорії КПЕ ДСТУ Б В.2.6-2.

4.8 Коефіцієнт камененасичення, що характеризується відношенням площі природного каменю (розміром 3 мм і більше) до загальної площі лицьової поверхні плити, повинен бути не менше величин, зазначених у таблиці 3.

Таблиця 3

4.9 Фізико-механічні показники матеріалу плит повинні задовольняти вимогам, наведеним у таблиці 4.

Таблиця 4

4.10 Границя міцності плит при стиску залежно від марки повинна бути не менше значень, вказаних у таблиці 5.

Таблиця 5

4.11 Відпуск плит споживачеві здійснюється тільки після досягнення ними відпускної міцності. При цьому границя міцності при стиску у відсотках від значень, наведених у таблиці 5, повинна бути не менше:

- 50 - для плит класу В7,5 та вище;

- 75 - для плит класу В5 та нижче.

4.12 Виробник при відпуску плит із міцністю, нижчою за їх проектну марку, повинен гарантувати досягнення ними проектної марки:

- для плит на цементних в'яжучих - у віці 28 діб з дня виготовлення;

- для плит на гіпсовому в'яжучому - у висушеному до постійної маси стані;

- для плит на синтетичному зв'язуючому - після повного затвердіння полімеру.

4.13 У залежності від марок за морозостійкістю, вказаних у 3.14, плити або зразки-куби повинні витримувати у насиченому водою стані не менше 50, 35, 25, 15 циклів поперемінного заморожування і відтавання відповідно до марок.

Втрата маси зразків, випробуваних на морозостійкість, не повинна перевищувати 5 %, втрата міцності при стиску не повинна перевищувати 15 % марочної міцності контрольних зразків.

4.14 Відпускна вологість плит на гіпсовому в'яжучому повинна бути не більше 12 %.

4.15 За узгодженням виробника зі споживачем допускається відпуск плит на гіпсовому в'яжучому з вологістю до 25 %.

4.16 Плити на синтетичних зв'язуючих не повинні виділяти шкідливих речовин в атмосферу та повітряне середовище будівель та споруд вище гранично-допустимих концентрацій (ГДК) згідно з ДСП-201.

4.17 Армовані плити на неорганічних в'яжучих повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-2, СТ СЭВ 1406, СНиП 2.03.01. Схеми армування приймаються відповідно до робочих креслень.

4.18 Матеріали, що застосовуються для виготовлення плит

4.18.1 Для виготовлення плит І та II типів на неорганічних в'яжучих використовують наступні матеріали:

- портландцемент та шлакопортландцемент згідно з ДСТУ Б В.2.7-46;

- портландцемент білий згідно з ГОСТ 965;

- портландцемент кольоровий згідно з ГОСТ 15825;

- гіпсове в'яжуче згідно з ДСТУ Б В.2.7-82;

- щебінь та пісок декоративні згідно з ГОСТ 22856;

- пісок кварцовий згідно з ДСТУ Б В.2.7-32, ДСТУ Б В.2.7-76;

- відходи від виробництва обличкувальних плит з природного каменю і добування блоків;

- воду згідно з ГОСТ 23732;

- дроблені щільні карбонатні породи з зернами розміром менше 0,14 мм;

- пігменти згідно з ГОСТ 2912, ГОСТ 4579, ГОСТ 8135, ГОСТ 18172, ГОСТ 21121;

- добавки згідно з ДСТУ Б В.2.7-65

- армуючі матеріали та закладні деталі згідно з ДСТУ 3760, ГОСТ 5781, ГОСТ 6727, ГОСТ 10884, ГОСТ 10922.

4.18.2 Для виготовлення плит III типу на синтетичному зв'язуючому використовують наступні матеріали:

- смоли епоксидні згідно з ДСТУ 2093 (ГОСТ 10587) та смоли поліефірні ненасичені згідно з ГОСТ 27952;

- відповідні компоненти клеючого складу;

- поліетилентерифталат вторинний;

- поліетилен вторинний;

- поліпропілен вторинний;

- гель-покриття (гелькоути) за наявності гігієнічного висновку Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України;

- каталізатори (метилетилкетон) за наявності гігієнічного висновку МОЗ України;

- наповнювачі згідно з ДСТУ Б В.2.7-32, ДСТУ Б В.2.7-33, ДСТУ Б В.2.7-34, ДСТУ Б В.2.7-46, ДСТУ Б В.2.7-75, ДСТУ Б В.2.7-76, ДСТУ Б В.2.7-102, ГОСТ 965, ГОСТ 969, ГОСТ 3028, ГОСТ 7754, ГОСТ 19571, ГОСТ 19729, ГОСТ 21235;

- відходи від виробництва плит з природного каменю та плит зі штучних блоків;

- щебінь та пісок декоративні згідно з ГОСТ 22856;

- пігменти та барвники згідно з ДСТУ 1437, ГОСТ 2912, ГОСТ 4470, ГОСТ 5691, ГОСТ 6620, ГОСТ 7885, ГОСТ 8135, ГОСТ 9808, ГОСТ 15045, ГОСТ 18172, ГОСТ 19151, ГОСТ 21121;

- армуючі скломатеріали (склополотно або склотканину) згідно з ДСТУ ГОСТ 19170, ГОСТ 19907.

4.18.3 Вологість заповнювачів та наповнювачів для плит на синтетичному зв'язуючому не повинна перевищувати 1 %.

4.18.4 Допускається добавка інших кольоростійких та лугостійких пігментів до в'яжучого, що не знижують фізико-механічних показників матеріалу плит, а також використання інших видів цементу, смол та наповнювачів, що не знижують декоративності, довговічності та фізико-механічних властивостей плит та дозволені до використання Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

5.1 Виробництво плит на основі неорганічних в'яжучих є екологічно чистим. Відходи сирцю, що утворюються при формуванні плит, повертають у виробництво.

5.2 Плити не повинні спричиняти шкідливої дії на організм людини в процесі експлуатації.

5.3 За ступенем горючості згідно з ГОСТ 12.1.044 плити на основі синтетичних зв'язуючих відносяться до горючих матеріалів.

Плити на основі неорганічних в'яжучих відносяться до негорючих вибухобезпечних виробів, що не виділяють токсичних речовин (ДСТУ Б В.2.7-19, ГОСТ 12.1.044, ДБН В.1.1-7).

5.4 Плити повинні відповідати вимогам СанПиН 6027 А. Кожен виробник повинен мати висновок органу державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України на використання плит за призначенням (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи).

5.5 Кожен виробник повинен визначати групи горючості плит згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, токсичність продуктів горіння відповідно до ГОСТ 12.1.044. Випробування необхідно проводити при постановці продукції на виробництво та при зміні сировинного складу.

5.6 Плити не повинні утворювати токсичних сполук у повітряному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин.

5.7 Безпечність для здоров'я і життя людей сировинних матеріалів повинна бути засвідчена гігієнічними висновками безпеки на ці матеріали.

5.8 При виготовленні плит необхідно дотримуватись вимог СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005.

5.9 Робітники, зайняті виготовленням плит, повинні проходити інструктаж з охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12 і галузевими матеріалами з охорони праці, затвердженими в установленому порядку.

5.10 Працюючі повинні бути забезпечені:

- індивідуальними засобами захисту органів дихання згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041.

- спецодягом та спецвзуттям згідно з ГОСТ 27574, ГОСТ 27575, ГОСТ 12.4.010, ГОСТ 12.4.103, ГОСТ 12.4.162;

- захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013;

- засобами захисту дерматологічними згідно з ГОСТ 12.4.068.

5.11 При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.

5.12 Приміщення, в яких виготовляють плити, та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам державних санітарних і пожежних норм відповідно до вимог ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.4.021, ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7.

5.13 При виготовленні плит на неорганічних в'яжучих використовують цемент, гіпсове в'яжуче, щільні заповнювачі, доменний шлак, модифікуючі добавки, пігменти, що відносяться до помірно і малонебезпечних речовин (ГОСТ 12.1.007).

5.14 Поліефірні ненасичені смоли - горючі, пожежонебезпечні та токсичні рідини. При загорянні сировинних матеріалів або плит для гасіння необхідно використовувати засоби пожежогасіння - вуглекислотні і порошкові вогнегасники, воду, пару, інертний газ, азбестове полотно, пісок-згідно з правилами щодо безпечного виконання робіт, затвердженими в установленому порядку.

5.15 При переробці поліефірних смол можуть виділятися стирол та толуол - речовини, що входять до їх складу. Ці компоненти спричиняють подразнюючу і сенсибілізуючу дію на шкіру та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очей, а також загальнотоксичну дію.

5.16 Толуол, стирол та епіхлоргідрин відносяться до легкозаймистих речовин і мають характеристики, наведені в таблиці 6.

Таблиця 6

5.17 При безпосередньому контакті затверділої смоли зі шкірою можливе виникнення дерматиту, в деяких випадках алергійного характеру.