4.7 Зовнішній вигляд лицьових поверхонь плит повинен відповідати категорії КПЕ ДСТУ Б В.2.6-2.
4.8 Коефіцієнт камененасичення, що характеризується відношенням площі природного каменю (розміром 3 мм і більше) до загальної площі лицьової поверхні плити, повинен бути не менше величин, зазначених у таблиці 3.
Тип плит |
Коефіцієнт камененасичення, не менше |
І: |
|
- пресовані; |
0,60 |
- формовані |
0,50 |
II |
0,60 |
IІI: |
|
- орнаментні; |
0,90 |
- орнаментні при використанні відходів від виробництва плит зі штучних блоків; |
0,55 |
- брекчієподібні; |
0,70 |
- брекчієподібні при використанні відходів від виробництва плит зі штучних блоків |
0,45 |
Примітка. Коефіцієнт камененасичення для плит із піщано-щебеневим декоративним шаром на синтетичному зв'язуючому не визначають. |
4.9 Фізико-механічні показники матеріалу плит повинні задовольняти вимогам, наведеним у таблиці 4.
Таблиця 4
Назва показника |
Значення |
Міцність на розтяг при згині плит, МПа, не менше |
3,0 |
Міцність при стиску, МПа, не менше: |
|
- бетону для формованих плит І типу; |
20,0 |
- бетону для плит II типу; |
30,0 |
- бетону або розчину підстилаючого шару для двошарових плит; |
15,0 |
- гіпсових плит |
1,5 |
Водопоглинання плит, % за масою, не більше: |
|
- на основі цементних і шлакових в'яжучих; |
8,0 |
- на синтетичних зв'язуючих; |
1,0 |
- на основі гіпсових в'яжучих |
20,0 |
Стираність плит для підлог, не більше: |
|
- на мінеральних в'яжучих, г/см2; |
2,2 |
- на синтетичних зв'язуючих, мкм |
60,0 |
Морозостійкість плит для зовнішнього обличкування, циклів, не менше: |
|
- на основі мінеральних в'яжучих; |
50 |
- на синтетичних зв'язуючих |
25 |
Гідротермічна стійкість лицьової поверхні плит на синтетичних зв'язуючих після витримування під дією пари над киплячою водою протягом 1 год |
Не повинні утворюватися тріщини, здуття, зміна зовнішнього вигляду поверхні. Допускається незначна втрата блиску глянцевої поверхні |
Термічна стійкість лицьової поверхні плит на синтетичних зв'язуючих за температури випробування 180°С |
Не повинна спостерігатись зміна поверхні і колір (забарвлення), за винятком незначної втрати блиску глянцевої поверхні |
Ударна міцність лицьової поверхні плит на синтетичних зв'язуючих при висоті падіння кульки 170 см |
Не повинно бути тріщин, розшарувань лицьової поверхні в місцях падіння кульки. Діаметр відбитку не більше 5 мм |
Зміна лінійних розмірів плит на синтетичних зв'язуючих, %, не більше |
0,9 |
Стійкість плит до забруднення речовинами побутового призначення |
Не повинна спостерігатися зміна кольору і зовнішнього вигляду поверхні |
4.10 Границя міцності плит при стиску залежно від марки повинна бути не менше значень, вказаних у таблиці 5.
Таблиця 5
Клас виробів |
Границя міцності при стиску, МПа, не менше |
В3,5 |
4,584 |
В5 |
6,548 |
В7,5 |
9,823 |
В10 |
13,097 |
В12,5 |
16,371 |
В15 |
19,645 |
В20 |
26,194 |
В25 |
32,742 |
В30 |
39,29 |
4.11 Відпуск плит споживачеві здійснюється тільки після досягнення ними відпускної міцності. При цьому границя міцності при стиску у відсотках від значень, наведених у таблиці 5, повинна бути не менше:
- 50 - для плит класу В7,5 та вище;
- 75 - для плит класу В5 та нижче.
4.12 Виробник при відпуску плит із міцністю, нижчою за їх проектну марку, повинен гарантувати досягнення ними проектної марки:
- для плит на цементних в'яжучих - у віці 28 діб з дня виготовлення;
- для плит на гіпсовому в'яжучому - у висушеному до постійної маси стані;
- для плит на синтетичному зв'язуючому - після повного затвердіння полімеру.
4.13 У залежності від марок за морозостійкістю, вказаних у 3.14, плити або зразки-куби повинні витримувати у насиченому водою стані не менше 50, 35, 25, 15 циклів поперемінного заморожування і відтавання відповідно до марок.
Втрата маси зразків, випробуваних на морозостійкість, не повинна перевищувати 5 %, втрата міцності при стиску не повинна перевищувати 15 % марочної міцності контрольних зразків.
4.14 Відпускна вологість плит на гіпсовому в'яжучому повинна бути не більше 12 %.
4.15 За узгодженням виробника зі споживачем допускається відпуск плит на гіпсовому в'яжучому з вологістю до 25 %.
4.16 Плити на синтетичних зв'язуючих не повинні виділяти шкідливих речовин в атмосферу та повітряне середовище будівель та споруд вище гранично-допустимих концентрацій (ГДК) згідно з ДСП-201.
4.17 Армовані плити на неорганічних в'яжучих повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В.2.6-2, СТ СЭВ 1406, СНиП 2.03.01. Схеми армування приймаються відповідно до робочих креслень.
4.18 Матеріали, що застосовуються для виготовлення плит
4.18.1 Для виготовлення плит І та II типів на неорганічних в'яжучих використовують наступні матеріали:
- портландцемент та шлакопортландцемент згідно з ДСТУ Б В.2.7-46;
- портландцемент білий згідно з ГОСТ 965;
- портландцемент кольоровий згідно з ГОСТ 15825;
- гіпсове в'яжуче згідно з ДСТУ Б В.2.7-82;
- щебінь та пісок декоративні згідно з ГОСТ 22856;
- пісок кварцовий згідно з ДСТУ Б В.2.7-32, ДСТУ Б В.2.7-76;
- відходи від виробництва обличкувальних плит з природного каменю і добування блоків;
- воду згідно з ГОСТ 23732;
- дроблені щільні карбонатні породи з зернами розміром менше 0,14 мм;
- пігменти згідно з ГОСТ 2912, ГОСТ 4579, ГОСТ 8135, ГОСТ 18172, ГОСТ 21121;
- добавки згідно з ДСТУ Б В.2.7-65
- армуючі матеріали та закладні деталі згідно з ДСТУ 3760, ГОСТ 5781, ГОСТ 6727, ГОСТ 10884, ГОСТ 10922.
4.18.2 Для виготовлення плит III типу на синтетичному зв'язуючому використовують наступні матеріали:
- смоли епоксидні згідно з ДСТУ 2093 (ГОСТ 10587) та смоли поліефірні ненасичені згідно з ГОСТ 27952;
- відповідні компоненти клеючого складу;
- поліетилентерифталат вторинний;
- поліетилен вторинний;
- поліпропілен вторинний;
- гель-покриття (гелькоути) за наявності гігієнічного висновку Центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я України;
- каталізатори (метилетилкетон) за наявності гігієнічного висновку МОЗ України;
- наповнювачі згідно з ДСТУ Б В.2.7-32, ДСТУ Б В.2.7-33, ДСТУ Б В.2.7-34, ДСТУ Б В.2.7-46, ДСТУ Б В.2.7-75, ДСТУ Б В.2.7-76, ДСТУ Б В.2.7-102, ГОСТ 965, ГОСТ 969, ГОСТ 3028, ГОСТ 7754, ГОСТ 19571, ГОСТ 19729, ГОСТ 21235;
- відходи від виробництва плит з природного каменю та плит зі штучних блоків;
- щебінь та пісок декоративні згідно з ГОСТ 22856;
- пігменти та барвники згідно з ДСТУ 1437, ГОСТ 2912, ГОСТ 4470, ГОСТ 5691, ГОСТ 6620, ГОСТ 7885, ГОСТ 8135, ГОСТ 9808, ГОСТ 15045, ГОСТ 18172, ГОСТ 19151, ГОСТ 21121;
- армуючі скломатеріали (склополотно або склотканину) згідно з ДСТУ ГОСТ 19170, ГОСТ 19907.
4.18.3 Вологість заповнювачів та наповнювачів для плит на синтетичному зв'язуючому не повинна перевищувати 1 %.
4.18.4 Допускається добавка інших кольоростійких та лугостійких пігментів до в'яжучого, що не знижують фізико-механічних показників матеріалу плит, а також використання інших видів цементу, смол та наповнювачів, що не знижують декоративності, довговічності та фізико-механічних властивостей плит та дозволені до використання Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
5.1 Виробництво плит на основі неорганічних в'яжучих є екологічно чистим. Відходи сирцю, що утворюються при формуванні плит, повертають у виробництво.
5.2 Плити не повинні спричиняти шкідливої дії на організм людини в процесі експлуатації.
5.3 За ступенем горючості згідно з ГОСТ 12.1.044 плити на основі синтетичних зв'язуючих відносяться до горючих матеріалів.
Плити на основі неорганічних в'яжучих відносяться до негорючих вибухобезпечних виробів, що не виділяють токсичних речовин (ДСТУ Б В.2.7-19, ГОСТ 12.1.044, ДБН В.1.1-7).
5.4 Плити повинні відповідати вимогам СанПиН 6027 А. Кожен виробник повинен мати висновок органу державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України на використання плит за призначенням (висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи).
5.5 Кожен виробник повинен визначати групи горючості плит згідно з ДСТУ Б В.2.7-19, токсичність продуктів горіння відповідно до ГОСТ 12.1.044. Випробування необхідно проводити при постановці продукції на виробництво та при зміні сировинного складу.
5.6 Плити не повинні утворювати токсичних сполук у повітряному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин.
5.7 Безпечність для здоров'я і життя людей сировинних матеріалів повинна бути засвідчена гігієнічними висновками безпеки на ці матеріали.
5.8 При виготовленні плит необхідно дотримуватись вимог СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005.
5.9 Робітники, зайняті виготовленням плит, повинні проходити інструктаж з охорони праці згідно з НПАОП 0.00-4.12 і галузевими матеріалами з охорони праці, затвердженими в установленому порядку.
5.10 Працюючі повинні бути забезпечені:
- індивідуальними засобами захисту органів дихання згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041.
- спецодягом та спецвзуттям згідно з ГОСТ 27574, ГОСТ 27575, ГОСТ 12.4.010, ГОСТ 12.4.103, ГОСТ 12.4.162;
- захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013;
- засобами захисту дерматологічними згідно з ГОСТ 12.4.068.
5.11 При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватися вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.
5.12 Приміщення, в яких виготовляють плити, та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам державних санітарних і пожежних норм відповідно до вимог ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.4.021, ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7.
5.13 При виготовленні плит на неорганічних в'яжучих використовують цемент, гіпсове в'яжуче, щільні заповнювачі, доменний шлак, модифікуючі добавки, пігменти, що відносяться до помірно і малонебезпечних речовин (ГОСТ 12.1.007).
5.14 Поліефірні ненасичені смоли - горючі, пожежонебезпечні та токсичні рідини. При загорянні сировинних матеріалів або плит для гасіння необхідно використовувати засоби пожежогасіння - вуглекислотні і порошкові вогнегасники, воду, пару, інертний газ, азбестове полотно, пісок-згідно з правилами щодо безпечного виконання робіт, затвердженими в установленому порядку.
5.15 При переробці поліефірних смол можуть виділятися стирол та толуол - речовини, що входять до їх складу. Ці компоненти спричиняють подразнюючу і сенсибілізуючу дію на шкіру та слизові оболонки верхніх дихальних шляхів та очей, а також загальнотоксичну дію.
5.16 Толуол, стирол та епіхлоргідрин відносяться до легкозаймистих речовин і мають характеристики, наведені в таблиці 6.
Таблиця 6
Назва показника |
Норма для летких речовин |
||
епіхлоргідрину |
толуолу |
стиролу |
|
Температура самоспалаху °С |
410,0 |
552,0 |
490,0 |
Температура спалаху, °С: |
|
|
|
- у закритому тиглі; |
26,0 |
|
3,6 |
- у відкритому тиглі |
35,0 |
|
|
Температурні границі спалаху парів, °С: |
|
|
|
- нижня; |
26,0 |
- |
26,0 |
- верхня |
96,0 |
- |
59,0 |
Концентраційні границі спалаху парів, % за об'ємом: |
|
|
|
- нижня; |
2,3 |
2,27 |
1,1 |
- верхня |
49,0 |
7,0 |
5,2 |
5.17 При безпосередньому контакті затверділої смоли зі шкірою можливе виникнення дерматиту, в деяких випадках алергійного характеру.