Таблиця 1 – Коефіцієнти для матеріалів, проектні концентрації та тривалості інгібування
|
Горючий матеріал |
Коефіцієнт для матеріалу, КВ |
Проектна концентрація СО2, % |
Тривалість інгібування, хв |
|
А Пожежі газів і рідин1) |
|||
|
ацетон |
1 |
34 |
– |
|
ацетилен |
2,57 |
66 |
– |
|
авіаційне пальне марки 115/145 |
1,06 |
36 |
– |
|
бензол, бензин |
1,1 |
37 |
– |
|
бутадієн |
1,26 |
41 |
– |
|
бутан |
1 |
34 |
– |
|
бутен-1 |
1,1 |
37 |
– |
|
дисульфід вуглецю |
3,03 |
72 |
– |
|
монооксид вуглецю |
2,43 |
64 |
– |
|
кам'яновугільний або природний газ |
1,1 |
37 |
– |
|
циклопропан |
1,1 |
37 |
– |
|
дизельне пальне |
1 |
34 |
– |
|
диметиловий ефір |
1,22 |
40 |
– |
|
даутерм |
1,47 |
46 |
– |
|
етан |
1,22 |
40 |
– |
|
етиловий спирт |
1,34 |
43 |
– |
|
етиловий ефір |
1,47 |
46 |
– |
|
етилен |
1,6 |
49 |
– |
|
етилендихлорид |
1 |
34 |
– |
|
етиленоксид |
1,8 |
53 |
– |
|
газолін |
1 |
34 |
– |
|
гексан |
1,03 |
35 |
– |
|
н-гептан |
1,03 |
35 |
– |
|
водень |
3,3 |
75 |
– |
|
сірководень |
1,06 |
36 |
– |
|
ізобутан |
1,06 |
36 |
s |
|
ізобутилен |
1 |
34 |
– |
|
ізобутилформіат |
1 |
34 |
– |
|
JP 4 |
1,06 |
36 |
– |
Кінець таблиці 1
|
Горючий матеріал |
Коефіцієнт для матеріалу, КВ |
Проектна концентрація СО2, % |
Тривалість інгібування, хв |
|
|
|
|
|
|
гас |
1 |
34 |
– |
|
метан |
1 |
34 |
– |
|
метилацетат |
1,03 |
35 |
– |
|
метиловий спирт |
1,22 |
40 |
– |
|
метилбутан-1 |
1,06 |
36 |
– |
|
метилетилкетон |
1,22 |
40 |
– |
|
метилформіат |
1,18 |
39 |
– |
|
н-октан |
1,03 |
35 |
– |
|
пентан |
1,03 |
35 |
– |
|
пропан |
1,06 |
36 |
– |
|
пропілен |
1,06 |
36 |
– |
|
гартувальне, мастильне масло |
1 |
34 |
– |
|
В Пожежі твердих матеріалів2) |
|||
|
целюлозовмісні матеріали |
2,25 |
62 |
20 |
|
бавовна |
2 |
58 |
20 |
|
папір, гофрований папір |
2,25 |
62 |
20 |
|
пластмаса (гранульована) |
2 |
58 |
20 |
|
полістирол |
1 |
34 |
– |
|
поліуретан (отверджений) |
1 |
34 |
– |
|
С Випадки спеціального застосовування |
|||
|
кабельні приміщення і кабельні канали |
1,5 |
47 |
10 |
|
приміщення для обробляння даних |
2,25 |
62 |
20 |
|
електричне комп'ютерне обладнання |
1,5 |
47 |
10 |
|
щитові приміщення |
1,2 |
40 |
10 |
|
генератори (а також охолоджувальні системи) |
2 |
58 |
до припинення горіння |
|
маслозаповнені трансформатори |
2 |
58 |
– |
|
приміщення для друкарських верстатів |
2,25 |
62 |
20 |
|
обладнання для фарбування і висушування |
1,2 |
40 |
– |
|
прядильні машини |
2 |
58 |
– |
|
1) Наведені значення є поєднанням інформації з бюлетенів 503 та 627 Bureau of Mines «Межі займистості газів і парів». 2) Пожежі твердих матеріалів органічного походження, за яких горіння здебільшого відбувається з утворенням жарин. |
|||
|
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ JP 4 – пальне для реактивних двигунів марки 4. |
15.9 Температура зберігання
Температури зберігання за високого тиску можуть коливатися від мінус 20 °С до 50 °С, при цьому немає потреби у спеціальних методах компенсації у зв'язку із зміненням витрат.
Примітка. Системи локального застосовування придатні для гасіння поверхневих пожеж займистих рідин, газів і твердих матеріалів, коли пожежонебезпечний об'єкт не огороджений або огородження не відповідає вимогам щодо гасіння об'ємним способом.
16.1 Вимоги до діоксиду вуглецю
16.1.1 Загальні положення
Базовою концентрацією діоксиду вуглецю є та, що відповідає коефіцієнту КВ= 1, тобто 34 %.
Для матеріалів, що потребують проектної концентрації понад 34 %, базова кількість діоксиду вуглецю повинна бути збільшена множенням на відповідний коефіцієнт для матеріалу, наведений у таблиці 1.
Коефіцієнти КВ для пожежонебезпечних об'єктів, які не перелічено в переліку А таблиці, треба визначати за допомогою апаратури із застосовуванням чашкового пальника, як наведено в додатку А, або за іншим методом випробовування, який дає еквівалентні результати.
Проектна кількість діоксиду вуглецю, необхідна для систем локального застосовування, повинна базуватися на загальній інтенсивності подавання вогнегасної речовини, яка потрібна, щоб охопити захищувану площу або об'єм, і на проміжку часу, протягом якого повинне тривати подавання, щоб забезпечити повне гасіння.
Для систем, у яких діоксид вуглецю зберігається за високого тиску, його проектну кількість потрібно збільшити на 40 %, щоб визначити номінальну місткість балонів, оскільки ефективною є лише рідка частина заряду. Це збільшення місткості балонів не вимагається для тієї частини заряду комбінованих систем (локальне застосовування/гасіння об'ємним способом), яке призначене для гасіння об'ємним способом.
Якщо довгі трубопровідні мережі або трубопроводи можуть перебувати під дією температур, вищих за нормальні, проектну кількість потрібно збільшити на величину, достатню для компенсування рідини, яка випаровується під час охолоджування трубопроводів.
16.1.2 Витрата
Витрати з насадків треба обчислювати поверхневим або об'ємним методом відповідно до 16.2 та 16.3. Загальна витрата для систем повинна становити суму індивідуальних витрат з усіх насадків або розрядних пристроїв, які використовують у системі.
16.1.3 Тривалість подавання
Проміжок часу, протягом якого подають розраховану проектну кількість діоксиду вуглецю, т, повинен відповідати таблиці 2. Мінімальний проміжок часу треба збільшити, щоб компенсувати будь-які особливості пожежонебезпечного об'єкта, які потребували б тривалішого періоду охолоджування для забезпечення повного гасіння.
Якщо існує можливість, що метал або інший матеріал може нагрітися до температури, вищої за температуру займання горючої речовини, ефективну тривалість подавання треба збільшити, щоб дати відповідний час на охолоджування.
16.2 Визначання витрати поверхневим методом
16.2.1 Загальні положення
Поверхневий метод розрахунку систем застосовують, якщо пожежонебезпечний об'єкт являє собою на початку плоскі поверхні або низько розташовані об'єкти, які асоціюються з горизонтальними поверхнями.
Розрахунок систем повинен базуватися на переліку затверджених даних для окремих насадків.
Екстраполяція таких даних вище верхньої або нижче нижньої межі не дозволена.
Приклад розрахунку наведено у D.3.
16.2.2 Витрата з насадків
Проектну витрату з окремих насадків треба визначати з урахуванням розташування або проекційної відстані відповідно до конкретних правил і переліків.
Витрату з насадків стельового типу треба визначати лише з урахуванням відстані від поверхні, яку захищає кожен насадок.
Витрату з настінних насадків треба визначати лише на основі величини дальності дії або проекції, потрібної для того, щоб покрити поверхню, яку захищає кожен насадок.
Таблиця 2 – Тривалість подавання для поверхневих пожеж
У секундах
|
Система |
Подавання рідкої фази діоксиду вуглецю з обладнання високого тиску |
Обладнання для подавання діоксиду вуглецю низького тиску |
|
|
тривалість подавання газової фази перед рідкою |
тривалість подавання рідкої фази |
||
|
Система пожежогасіння об'ємним способом |
max. 60 |
max. 60 |
max. 60 |
|
Система пожежогасіння локального застосовування |
min. 30 |
min. 30 |
min. 30 |
16.2.3 Площа на один насадок
Максимальну площу, яка захищається кожним насадком, треба визначати на основі його розташування або проекційної відстані відповідно до конкретних правил і переліків.
Ті самі чинники, які враховують для визначання проектної витрати, треба враховувати для визначання максимальної площі, яка має бути захищена кожним насадком.
Площу пожежонебезпечного об'єкта, який захищається окремими насадками стельового типу, треба розглядати як квадрат.
Площа пожежонебезпечного об'єкта, який захищається одиничними настінними або лінійними насадками, повинна бути або прямокутна, або квадратна, відповідно до розташування у просторі і обмежень щодо подавання вогнегасної речовини, які встановлено конкретними правилами або переліками.
Пожежонебезпечні об'єкти, які включають пожежі товстих шарів займистих рідин, повинні мати вільні борти мінімальної висоти 150 мм, щоб запобігти виплескуванню і підтримувати необхідну концентрацію біля поверхні в разі застосовування діоксиду вуглецю.
16.2.4 Розташовування і кількість насадків
Треба використовувати достатню кількість насадків, щоб рівномірно покрити всю поверхню пожежонебезпечного об'єкта з урахуванням одиничних площ, які захищаються кожним насадком.
Насадки настінного або лінійного типу мають бути розташовані відповідно до обмежень щодо просторового розташування і інтенсивності подавання, які встановлено конкретними правилами або переліками.
Насадки стельового типу треба встановлювати перпендикулярно до пожежонебезпечного об'єкта і по центру над поверхнею, яка захищається насадком.
Інші насадки треба встановлювати під кутом від 45° до 90 ° від горизонтальної поверхні пожежонебезпечного об'єкта. Висота/відстань, яку використовують для визначання необхідної витрати і покриття поверхні, повинна являти собою відстань від точки спрямування на захищуваній поверхні до торця насадка, виміряну вздовж його осі.
