Якщо насадки встановлено під кутом, вони мають бути спрямовані на точку, виміряну від ближнього краю поверхні, захищуваної насадком, положення якої розраховують множенням коефіцієнта спрямування (таблиця 3) на ширину цієї поверхні, захищуваної насадком.
Насадки треба розташовувати так, щоб не було завад, які могли б завадити належному викиду діоксиду вуглецю.
Таблиця 3 – Коефіцієнти спрямування для випадків розташування насадків під кутом, за умови, що висота вільного борту становить 150 мм
|
Кут подавання1) |
Коефіцієнт спрямування2) |
|
від 45° до 60° |
1/4 |
|
від 60° до 75° |
від 1/4 до 3/8 |
|
від 70° до 90° |
від 3/8 до 1/2 |
|
90° (перпендикуляр) |
1/2 (центр) |
|
1) Градуси від горизонтальної площини поверхні пожежонебезлечного об'єкта. |
|
Для отримання детальнішої інформації див. рисунок 1.
16.3 Визначання інтенсивності подавання об'ємним методом
16.3.1 Загальні положення
Об'ємний метод проектування систем використовують, якщо пожежонебезпечний об'єкт складається з умовно герметичних об'єктів неправильної форми, які не можуть бути легко зведені до еквівалентних поверхневих зон.
Приклади розрахунків див. у D.1 і D.2.
Розміри в міліметрах
Примітка 1. На рисунку показано насадки, з яких подають вогнегасну речовину а) під кутом 90°, коли точка спрямування перебуває в центрі захищуваної поверхні, та b) під кутом 45°, коли точка спрямування перебуває на відстані 0,25 ширини захищуваної поверхні у декові із пальним з висотою вільного борту 150 мм.
Примітка 2. X – задана висота, використана для визначення необхідної витрати.
Рисунок 1 – Розташовування насадків
16.3.2 Уявна огороджувальна конструкція
Загальна інтенсивність подавання діоксиду вуглецю із системи має базуватися на об'ємі уявної огороджувальної конструкції, яка повністю оточує пожежонебезпечний об'єкт.
Якщо нещільності не повністю перекрито, треба вжити особливих заходів щодо виконання наведених нижче умов.
Уявні стіни і стеля цієї огороджувальної конструкції повинні бути на відстані принаймні 0,6 м від основного пожежонебезпечного об'єкта, якщо немає реальних стін, і повинні огороджувати всі зони можливих витікань, розплескування або розливання.
Не можна віднімати об'єми будь-яких об'єктів, які розташовані в межах цього об'єму.
Під час розрахунку об'єму уявної огороджувальної конструкції треба використовувати мінімальні розміри 1,2 м.
16.3.3 Інтенсивність подавання з системи
Загальна інтенсивність подавання для базової (типової) системи повинна становити не менше ніж 16 кг/хв на кубічний метр уявного об'єму за винятком випадку, якщо підлога уявного захищуваного простору є щільна, а його боки частково утворені суцільними нерозривними стінами, висота яких перевищує висоту пожежонебезпечного об'єкта щонайменше на 0,6 м (якщо стіни не являють собою його частину). У цьому випадку інтенсивність подавання може бути пропорційно зменшена, але її значення має бути не нижче ніж 4 кг/хв на кубічний метр для випадку наявності стін, які повністю оточують захищуваний простір.
16.3.4 Розташування і кількість насадків
Треба використовувати достатню кількість насадків, щоб рівномірно охопити весь об'єм пожежонебезпечного об'єкта з урахуванням інтенсивності подавання з системи, яку визначено із застосовуванням уявного об'єму. Насадки повинні бути розташовані і спрямовані на об'єкти в огородженні так, щоб поданий діоксид вуглецю лишався в пожежонебезпечному просторі.
Проектні інтенсивності подавання крізь окремі насадки мають визначатися з урахуванням розташування і відстаней викиду відповідно до конкретних правил або переліків стосовно поверхневих пожеж.
16.4 Температура зберігання
Треба застосовувати спеціальні методи компенсування з урахуванням зміни витрат, якщо температура зберігання резервуарів високого тиску нижча за 0 °С або вища за 49 °С.
16.5 Випускні насадки
Насадки, які використовують, мають бути зареєстровані або затверджені уповноваженим органом за такими параметрами: інтенсивність подавання, ефективна дальність дії, карта покриття поверхні або величина захищеного простору.
Примітка. Допоміжні дані, щодо вимог і методів випробовування для насадків, готують і їх буде викладено в майбутньому стандарті.
Визначену необхідну кількість діоксиду вуглецю треба зберігати так, щоб бути завжди придатною до використовування за призначеністю, але щоб її не можна було використати на інші потреби. Для використовування з системами пожежогасіння діоксидом вуглецю низького тиску треба зберігати додаткові кількості діоксиду вуглецю відповідно до наведеного нижче:
щоб урівноважити відхил у величинах заряду або витікань, а також залишки газу, кількості діоксиду вуглецю для зберігання в системах низького тиску, визначені з розрахунку на найбільшу зону гасіння, повинні бути збільшені не менше ніж на 10 %;
якщо є можливість, що рідкий діоксид вуглецю може залишатись у трубопроводі між резервуаром для зберігання і вузлами «насадок-труба», кількість діоксиду вуглецю має бути збільшена на величину цього залишку додатково до 10 %, що зазначені вище в а).
За певних обставин, коли системи пожежогасіння діоксидом вуглецю захищають один або кілька пожежонебезпечних об'єктів, може бути потрібна його 100%-ва резервна кількість. Резервне джерело повинне бути постійно приєднане до такої системи.
Як головний чинник під час визначання необхідності у резервному джерелі треба розглядати проміжок часу, необхідний для одержання діоксиду вуглецю на повторне заповнення для відновлення працездатного стану системи.
Системи пожежогасіння діоксидом вуглецю складаються переважно з одного або декількох резервуарів із зарядом діоксиду вуглецю, розподільчих пристроїв, механізмів випускання та приєднаних до них розподільчих трубопроводів із випускними насадками.
20.1 Загальні положення
Примітка. Для зберігання діоксиду вуглецю треба дотримуватися відповідних національних правил.
Резервуар із діоксидом вуглецю з відповідними клапанами, механізмами випускання та іншим обладнанням повинен бути розташований, за можливості, в одному пожежобезпечному і легкодоступному приміщенні біля приміщень або об'єктів, захищених системою. Це приміщення для зберігання повинне бути захищене від доступу сторонніх осіб.
У певних випадках, коли це прийнято уповноваженим органом, резервуар можна розташовувати всередині захищуваних приміщень.
20.2 Системи високого тиску
Приміщення для зберігання резервуарів систем високого тиску повинне бути спроектоване так, щоб температура довкілля не перевищувала відповідні значення, наведені в таблиці 4.
Таблиця 4 – Максимальна температура зберігання
|
Щільність завантаження, кг/л |
Максимальна температура довкілля, °С |
|
0,75 |
40 |
|
0,68 |
49 |
|
0,55 |
65 |
Примітка. Якщо існує ймовірність, що температура довкілля під час зберігання буде нижча ніж 0 °С, тоді можна вжити особливих заходів щодо узгодження з величинами тривалості подавання, які наведено в таблиці 2.
20.3 Системи низького тиску
Системи низького тиску треба проектувати так, щоб температура діоксиду вуглецю в резервуарах підтримувалася на рівні близько мінус 18 °С.
Примітка. Треба вжити належних заходів для підтримання цієї температури. Це означає ізолювання, охолодження і (або) нагрівання, залежно від температури довкілля у приміщенні для зберігання. Може бути необхідним видалення тепла, яке генерується системою охолоджування.
21.1 Загальні положення
Примітка. Крім вимог, які наведено нижче, і особливих вимог до резервуарів низького тиску (див 21.2), немає додаткових вимог до їх конструкції, крім тих, що наведено у відповідних національних стандартах.
Якщо конструкція резервуара не містить запобіжного пристрою скидання тиску, цей пристрій повинен входити у клапан резервуара.
Примітка. Це буде об'єктом майбутнього стандарту.
21.2 Резервуари низького тиску
Конструкція повинна забезпечувати підтримання температури діоксиду вуглецю на рівні мінус 180+2 °С за тиску близько 20 бар1).
Повинно бути передбачено засоби для неперервного контролювання кількості діоксиду вуглецю.
Автоматична система охолоджування повинна забезпечувати підтримування температури і тиску діоксиду вуглецю в межах, які вимагаються.
На резервуарах низького тиску мають бути передбачені сигналізатори надмірного тиску, які подаватимуть звуковий сигнал до спрацювання запобіжних клапанів.
Резервуар має бути обладнаний достатньою ізоляцією для обмеження втрати діоксиду вуглецю до величини не більше ніж 1,5 % (якщо заряд становить від 3 т до 6 т), не більше ніж 0,8 % (заряд понад 6 т до 10 т) і не більше ніж 0,5 % (заряд понад 10 т) протягом 24 год у разі виходу з ладу системи охолоджування за найвищої очікуваної температури довкілля. Ізолювальні матеріали повинні бути захищені металевою обшивкою, щоб уникнути механічного пошкодження.
Резервуар повинен бути споряджений манометром і запобіжним клапаном.
Примітка. Для систем низького тиску необхідно вжити заходів, щоб температура діоксиду вуглецю під час заповнювання резервуара відповідала значенню, необхідному для належного функціювання системи.
НАЦІОНАЛЬНЕ ПОЯСНЕННЯ
Вимоги до ізотермічних резервуарів систем газового пожежогасіння згідно з ДСТУ 4312.
21.3 Батареї резервуарів високого тиску для діоксиду вуглецю
Зазвичай необхідна кількість діоксиду вуглецю повинна міститися в одній батареї. Подавання діоксиду вуглецю до окремих визначених пожежонебезпечних об'єктів може здійснюватися від однієї батареї, якщо відсутня ймовірність поширення вогню від одного пожежонебезпечного об'єкта до іншого. Загальна кількість діоксиду вуглецю в батареї повинна відповідати найбільшій його кількості, необхідній для захисту будь-якого приміщення або об'єкта.
Примітка. Насадки батареї і трубопроводів повинні бути розташовані так, щоб кожна захищена зона окремо від інших могла бути заповнена діоксидом вуглецю.
Резервуари батареї повинні бути закріплені у такий спосіб, щоб під час розряджання системи унеможливити будь-які їх зміщення.
Кожен резервуар повинен бути змінний, незалежно від інших резервуарів. У кожному трубопроводі, який з'єднує клапан резервуара з колектором, повинен бути вмонтований зворотний клапан. Вилучення будь-якого з резервуарів не повинне призводити до неможливості функціювання решти батареї належним чином.
Кожний резервуар треба забезпечити засобами вимірювання кількості діоксиду вуглецю.
Якщо кілька зон пожежогасіння обслуговуються однією батареєю з діоксидом вуглецю або однією резервуарною системою, повинен бути передбачений розподільчий пристрій для кожної із цих зон.
Розподільчі пристрої балонних систем повинні автоматично відкриватися перед спрацюванням клапанів балонів або одночасно з ним.
У системах низького тиску розподільчі пристрої повинні автоматично відкриватися і автоматично закриватися після подавання необхідної кількості діоксиду вуглецю.
Розподільчі пристрої повинні бути встановлені так, щоб вони були захищені від вогню. У будь-який час повинна бути можливість перевірити правильність функціонування розподільчих пристроїв та їх контрольних пристроїв.
Національний відхилВимоги до розподільчих пристроїв систем газового пожежогасіння згідно з ДСТУ 4240 |
23.1 Трубопровід повинен бути виготовлений з матеріалів, які можна класифікувати як негорючі за результатами випробувань згідно з ISO 1182 і мають такі фізико-хімічні характеристики, що буде забезпечуватися його цілісність під навантаженням.
Примітка 1. Можуть бути необхідні спеціальні корозійностійкі матеріали або покриття для експлуатування в сильнокорозійних атмосферах.
Примітка 2. Гнучкі й жорсткі трубопроводи або рукави (включно зі з'єднаннями) становитимуть предмет майбутнього міжнародного стандарту.
23.2 Трубопроводи і трубопровідні з'єднання для систем низького тиску повинні бути розраховані на випробовувальний тиск величиною 40 бар1).
Примітка 1. Мережі високого тиску становитимуть предмет майбутнього стандарту. З'єднання (фітинги) повинні відповідати вимогам відповідних національних стандартів. Бажано, щоб фітинги були вкручені або зафальцьовані. Коли використовують опресовані фітинги, треба вжити спеціальних заходів, щоб забезпечити правильне збирання.
Примітка 2. Трубопроводи треба обирати згідно з ISO 4200.
