---

За результатами випробувань на зсув у тангенційному напрямку визначають експериментальну залежність міцності на зсув від часу теплового старіння при різних температурах теплового старіння.

Після встановлення функціональної залежності міцності на зсув від часу при температурах теплового старіння визначають значення довговічності при температурах 140, 145, 155 і 165 °С при значенні міцності на зсув 0,13 МПа.

Після визначення значень довговічності: - при температурі 140 °С, - при температурі 145°С, - при температурі 155 °С и - при температурі 165 °С встановлюють експериментальну залежність довговічності від температури.

Значення довговічності, обчислені за отриманою емпіричною залежністю при різних температурах теплового старіння, повинні бути не менше контрольних значень довговічності, розрахованих за рівнянням (8.11) при тих самих температурах.

10.14 Радіальну повзучість ізоляції визначають не менше ніж на трьох зразках труб ПТПУ завдовжки 250 мм. Зусилля (рисунок 7) прикладають до звільненого від оболонки кільця ізоляції завширшки 100 мм, розташованого на рівних відстанях від торців зразка.

Радіальну повзучість при температурі (140 ± 2)°С для провідної труби зі сталі і при температурі (100 ± 2)°С для провідних труб із ПП-80 тип 3 і РЕ-Х визначають при кондиціонуванні провідної труби при температурі відповідно (140 ± 2)°С і (100 ± 2)°С протягом не менше 100 год і (або) не менше 1000 год при постійному прикладанні вертикального навантаження (1,5 ± 0,01) кН до звільненого від оболонки кільця ізоляції.

Вимірювання радіальної повзучості проводять індикатором годинникового типу з точністю до 0,05 мм.

За результат випробувань приймають нижню межу довірчого інтервалу за статистичною обробкою даних трьох випробувань.

1 - провідна труба; 2 - індикатор; 3 - оболонка з поліетилену; 4 - пристрій для прикладання навантаження; 5 - опорне пристосування

Рисунок 7

10.15 Визначення об'ємного вмісту відкритих комірок проводиться способом вимірювання об’єму повітря, витиснутого зразком у процесі випробування за допомогою повітряного пікнометра (рисунок 8), ваг з похибкою не більше 0,01 г і лінійки металевої згідно з ГОСТ 427.

Повітряний пікнометр утворено двома симетрично розташованими і рівними за об'ємом системами (робочою і контрольною), з'єднаних через два рівнобіжних манометри. Один з манометрів - ртутний (2), внутрішнім діаметром (5 ± 0,5) мм і висотою (60 ± 0,5) см використовується для одночасної зміни об'ємів систем на визначену величину, а також для вирівнювання тисків у процесі проведення випробувань; інший манометр із дибутилфталатом 1 внутрішнім діаметром (3 ± 0,3) мм і висотою (40 ± 0,5) см - для спостереження за різницею тисків в обох системах.

Робоча система об'ємом (320 ± 10) см³ містить у собі камеру 3 для зразка 4 і ліву половину манометрів 1 і 2. Камера для зразка об'ємом (300 ± 10) см³ представляє собою циліндричну ємність з ретельно пришліфованою кришкою. За допомогою вентиля 5 обидві системи можуть сполучатися з навколишньою атмосферою або бути ізольованими від неї та одна від одної. Колба зі ртуттю служить для зміни тиску в обох системах приладу.

Для випробування із середньої частини теплоізоляційного шару вирізують три зразки - кубики розмірами (25 ± 0,5) мм. Допускається виготовляти зразки розміром 25 мм × 25 мм × t мм, де t - товщина пінополіуретану.

На поверхні зразків не повинно бути порожнин, тріщин і інших видимих дефектів.

Перед випробуванням зразки кондиціонують протягом 24 год при температурі (23 ± 2) °С.

Перевіряють симетричність обох систем приладу (відсутність різниці тисків в обох системах при максимальному розрідженні їх без зразка), для цього використовують монолітний зразок з поліуретану, об'єм якого VM вимірюють з похибкою не більше 0,1 см³.

1 - манометр із дибутилфталатом; 2 - ртутний манометр; 3 - камера; 4 - зразок; 5 - повітряний вентиль; 6 - колба (ємність) з ртуттю; 7 - гвинт; 8 - підставка; 9 - вентиль

Рисунок 8

Обидві системи з навколишньою атмосферою з'єднують вентилем 5. Переміщаючи колбу 6 за допомогою підставки 8 (грубо) і гвинта 7 (точно), установлюють рівень ртуті за нижньою частиною меніска на позначці А.

Закривають камеру кришкою і обидві системи ізолюють одну від одної та від навколишньої атмосфери. Колбу 6 плавно опускають і встановлюють рівень на поділці Б. Після закінчення (30 ± 1)с вимірюють рівень ртуті (R_o) у лівому коліні манометра 2.

Обидві системи з'єднують з навколишньою атмосферою і повторюють випробування, поки три послідовних виміри не дадуть однакові результати. Розбіжність між послідовними вимірами більше ніж на 1 мм указує на можливість витоку в приладі.

Монолітний зразок зважують з похибкою не більше 0,01 г, розміщують у камері та щільно закривають кришкою. Потім встановлюють рівень ртуті на позначці А і обидві системи ізолюють oдну від одної та від навколишньої атмосфери. Рівень ртуті встановлюють на позначці Б і після закінчення (30 ± 1)с вентиль 9 перекривають. Переміщенням колби 3 зрівнюють тиск в обох системах за манометром 1 і після закінчення (30 ± 1)с вимірюють рівень ртуті R₁ у лівому коліні манометра 2.

Визначають постійну приладу К за формулою V_М= K(R₁- R_o). Позначки А і Б повинні знаходитись на такій відстані одна від одної, щоб постійна приладу складала (1 ± 0,1) см³/мм.

Вимірюють лінійні розміри і визначають об'єм та масу зразків з пінополіуретану.

Зразок з пінополіуретану розміщують у камері і проводять випробування за наведеною вище методикою.

Об'ємний вміст закритих комірок V₃ , %, обчислюють за формулою

, (10.12)

де V - об'єм випробовуваного зразка, см³.

За результат випробувань приймають середнє арифметичне паралельних визначень.

10.16 Міцність поліетиленової оболонки при вдавлюванні індентора визначають не менше ніж на трьох зразках продукції завдовжки (50 ± 5) мм, вирізаних перпендикулярно до поздовжньої осі з однієї проби продукції, відібраної згідно з 9.7.

Випробування проводять при температурі (23 ± 2)°С. Перед випробуванням зразки кондиціонують протягом не менше 2 год згідно з ГОСТ 12423.

Апаратурне оформлення - згідно з ГОСТ 11262, що забезпечує вимір навантаження з похибкою не більше 1% і деформації з точністю до 0,1 мм. Швидкість вдавлювання індентора (5 ± 1) мм/хв. Діаметр індентора (2 ± 0,1) мм. Індентор закріплюється на верхньому затискачі розривної машини.

При проведенні випробувань фіксують максимальне зусилля, за якого індентор проникає через оболонку в западині гофра. Вимір проводять у трьох точках у кожному з двох перерізів кожного зразка на відстані не менше 200 мм від торців.

За результат випробування приймають нижню межу довірчого інтервалу за статистичною обробкою даних не менше шести результатів випробувань.

11 ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

11.1 Труби, вироби та арматуру ПТПУ в пакетах і на котушках не відносять до категорії
небезпечних вантажів згідно з ГОСТ 19433 і транспортують будь-яким видом транспорту відповідно до
правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту. Допускається транспортування
труб, виробів і арматури ПТПУ згідно з ГОСТ 15150, розділ 10, умови 8 (ОЖ 3).

При залізничних перевезеннях пакети з трубами, виробами і арматурою ПТПУ транспортують у відкритому рухомому складі згідно з ГОСТ 22235, а також на спеціалізованих платформах з використанням дерев'яних піддонів та інших засобів захисту від ушкодження оболонок. При транспортуванні і зберіганні елементів трубопроводів ПТПУ торці ізоляції і торці провідних труб мають бути захищені від впливу навколишнього середовища заглушками з будь-якого полімерного матеріалу завтовшки не менше 5 мм.

При транспортуванні пакетів труб, виробів і арматури ПТПУ в критих вагонах маса пакета повинна складати не більше 1,25 т, під пакети необхідно підкласти будь-який полімерний матеріал завтовшки не менше 1 мм.

Труби ПТПУ на котушках необхідно транспортувати і зберігати з горизонтально направленою віссю котушок.

11.2 Труби, вироби і арматуру ПТПУ зберігають згідно з ГОСТ 15150, розділ 10, в умовах 5 (ОЖ 4).
Допускається зберігання труб ПТПУ в умовах 8 (ОЖ 3) терміном не більше 3 міс. з моменту
виготовлення.

Труби, вироби і арматуру ПТПУ необхідно зберігати з горизонтальному положенні. Труби, вироби і арматуру ПТПУ необхідно встановлювати на дерев'яні стелажі або складувати у штабелі заввишки не більше 2,0 м на плоскій поверхні з використанням дерев'яних піддонів. При зберіганні труб, виробів і арматури ПТПУ вони повинні бути захищені від прямого впливу сонячних променів.

11.3 При проведенні вантажно-розвантажувальних робіт з трубами, виробами і арматурою не
допускається використання тросів, зашморгів, ланцюгів і інших пристосувань, які можуть призвести до
ушкодження оболонок.

12 ГАРАНТІЇ ВИРОБНИКА

1. Виробник повинен гарантувати відповідність труб, виробів і арматури ПТПУ вимогам цього
   стандарту при дотриманні умов транспортування і зберігання.

2. Гарантійний термін зберігання - два роки від дати виготовлення.

Додаток А

(довідковий)

ТИП, КОНСТРУКЦІЯ І РОЗМІРИ ФАСОННИХ ВИРОБІВ ВИДІВ СТ/ПЕ ТА СТ/НМ

А.1 Коліна видів СТ/ПЕ і СТ/НМ

А.1.1 Конструкція та розміри колін видів СТ/ПЕ і СТ/НМ повинні відповідати рисунку А.1 таблиці А.1.

1 - провідна труба зі сталі; 2 - ізоляція з пінополіуретану; 3 - оболонка з поліетилену або металу, стійкого до атмосферної корозії; 4 - центратори; 5 - коліно зі сталі; 6 - трубка електроізоляційна згідно з ГОСТ 22056; 7 - провідники системи сигналізації ушкоджень провідної труби та (або) оболонки

Рисунок А.1

Таблиця А.1 У міліметрах

Закінчення таблиці А.1

А.1.2 Приклад умовного позначення коліна виду СТ/ПЕ 90° з зовнішнім діаметром сталевої труби 57 мм, мінімальною товщиною стінки 3,5 мм та з оболонкою номінальним зовнішнім діаметром 5 мм:

Коліно СТ/ПЕ 57 × 3,5 × 125 - 90° ДСТУ Б В.2.5-31:2007 .

А.2 Перехід видів СТ/ПЕ і СТ/НМ

А.2.1 Конструкція та розміри переходів видів СТ/ПЕ і СТ/НМ повинні відповідати рисунку А.2 і таблиці А.2.

1 - провідна труба зі сталі; 2 - електроізоляційна трубка згідно з ГОСТ 22056; 3 - оболонка з поліетилену чи металу, стійкого до атмосферної корозії; 4 - ізоляція з пінополіуретану; 5 - центратори; 6 - провідники системи сигналізації ушкоджень провідної труби та (або) оболонки

Рисунок А.2

Таблиця А.2