8.3.6. Будівельно-монтажні роботи містять у собі такі основні види робіт:
- встановлення обладнання засобів ЕХЗ (катодних, електродренажних чи протекторних);
встановлення захисного та анодного заземлень;
прокладання з'єднувальних та дренажних кабелів;
- встановлення контактного обладнання на газопроводі, анодному заземленні тощо.
Елементи засобів ЕХЗ, які розміщуються в ґрунті, дозволяється засипати лише після того, як вони опосвідчені й отримана письмова згода на їх засипання від представника замовника або організації, яка здійснює технічний нагляд за монтажем засобів ЕХЗ, та оформлений акт на приховані роботи.
При прийманні засобів ЕХЗ та конструктивних елементів на газопроводах необхідно слідкувати за тим, щоб їх виконання і прив'язки на місці відповідали проектним рішенням.
Контроль за прийманням конструктивних елементів містить в собі зовнішній огляд і приладову перевірку.
Перевірка та приймання конструктивних елементів проводиться в такому порядку:
футляри і електроперемички – після їх монтажу до засипання траншеї;
КВП – після монтажу (до засипання) і після засипання траншеї газопроводу;
ІЗ – після закінчення монтажу.
8.3.11 Сталевий футляр підлягає перевірці на відсутність електричного контакту з газопроводом.
8.3.12 Перемички та вузли підключення до газопроводу повинні бути надійно ізольовані і мати необхідну механічну міцність.
Для електроперемичок із штабової сталі рекомендується використовувати захисне покриття, аналогічне захисному покриттю газопроводу.
8.3.13 Електричний опір ІЗ перевіряється будівельно-монтажною організацією в базових умовах з оформленням відповідного паспорту, наведеного в додатку С, (форма Р.6).
ІФЗ після встановлення повинні бути перевірені на відсутність короткого замикання між металевими фланцями по обидва боки ізолюючої прокладки, а також між металевими фланцями і стяжними болтами.
При огляді КВП необхідно перевірити їх на механічну міцність та на відсутність контакту провідників з іншими конструкціями КВП.
Приймання конструктивних елементів ЕХЗ оформляється в будівельному паспорті і реєструється в журналах.
При проведенні монтажу анодних заземлювачів необхідно звертати особливу увагу на якість ізоляції контактних вузлів з'єднання провідників з заземлювачем. Фізико-механічне пошкодження ізоляції цих вузлів не допускається.
При засипанні анодного заземлення у траншеї коксовим дріб'язком, глиною або ґрунтом необхідно виконувати ущільнення кожного шару трамбуванням, щоб навколо електродів не було порожнин.
Кабелі в траншеї повинні прокладатися "змійкою" з запасом довжини з урахуванням можливих зміщень ґрунту. При цьому укладання запасу кабеля у вигляді кілець чи витків не дозволяється. Кабель зверху покривається цеглою і засипається піском.
Установлення протекторів повинно виконуватись відповідно до вимог проекту та технологічних вказівок технічної документації (ТУ, паспорт тощо).
При використанні упакованих протекторів заводського виготовлення перед їх установленням в ґрунт необхідно обов'язково зняти захисні мішки.
При встановленні в землю протектор необхідно розмістити в центрі свердловини чи шурфа, засипати ґрунтом, зволожити його до повного насичення, послідовно з обережністю утрамбувати, щоб не пошкодити з'єднувальні провідники.
З'єднувальний провідник підключається до газопроводу чи резервуару згідно з проектом за допомогою термітного чи електричного зварювання або інших сучасних технологій підключення. Місце зварювання ретельно ізолюється.
Протектори підключаються до ПССГ через контрольно-вимірювальні пункти.
Перетворювачі установок катодного захисту та дренажні установки можуть розташовуватися в місцях вільного доступу до них та можливості їх підключення до джерел електричного струму на стінах будівель, залізобетонних та інших опорах і конструкціях.
Для захисту від ураження електричним струмом необхідно передбачати заземлення металевого корпусу захисної установки чи заземлення спільно з захисним зануленням.
Підключення захисних установок до електромережі змінного струму 110/220 В повинно виконуватись представником підприємства-власника джерела електричного струму після оформлення відповідних документів згідно з ПУЭ [4], ПТЭ [5] та прийняття комерційними вузлами обліку електроенергії.
При прийманні будівельно-монтажних робіт повинна перевірятися якість кріплення захисного обладнання і апаратури, наявність захисного заземлення занулення захисних установок, якість підключення до захисних установок з'єднувальних та дренажних кабелів і проводів.
Після закінчення робіт по обладнанню анодного та захисного заземлень повинен бути виміряний їх опір розтіканню і відповідність його значення до проектних та нормативних вимог ПУЭ. Методика вимірювання опору розтіканню заземлень наведена в додатку А.
8.3.28 Приймання будівельно-монтажних робіт по обладнанню установок ЕХЗ та протекторних установок оформляється актами за формами Р.1 та Р.2 додатка С.
8.3.29 По закінченні будівельно-монтажних робіт засобів ЕХЗ повинна бути оформлена виконавча зйомка.
8.4.1 Пуско-налагоджувальні роботи з ЕХЗ виконуються після закінчення і приймання будівельно-монтажних робіт з улаштування засобів ЕХЗ і включають огляд і перевірку всіх доступних елементів ЕХЗ та контроль потенціалів газопроводів на всіх пунктах вимірювання, зазначених в проекті ЕХЗ.
Налагоджування установок ЕХЗ повинно виконуватися спеціалізованими організаціями, які мають ліцензію на виконання зазначених робіт.
8.4.2 Замовник передає налагоджувальній організації таку документацію:
- проектну документацію з погодженими в процесі будівництва змінами в повному обсязі;
копії виконавчих креслень і документації;
акти приймання будівельно-монтажних робіт на кожну установку;
паспорти встановленого обладнання;
схему ПССГ, що підлягають захисту, з розташуванням засобів ЕХЗ та їх конструктивних елементів, з проектними контрольними (опорними) точками в межах зони захисту;
акти приймання прихованих робіт.
8.4.3 До складу пусконалагоджувальних робіт з ЕХЗ входять такі основні види робіт:
вивчення та аналіз проектної та виконавчої документації;
перевірка наявності та правильності установлення на ПССГ, які захищаються, передбачених проектом конструктивних елементів та споруд;
контроль установлення та випробування захисної апаратури (катодних станцій, перетворювачів, поляризованих та посилених дренажів, протекторів тощо);
перевірка всіх елементів ЕХЗ – анодних та захисних заземлень, з'єднувальних електроліній, струмопровідних частин обладнання відносно металевого корпусу, контактних вузлів;
визначення оптимальних режимів роботи засобів ЕХЗ;
визначення зони захисту і контрольних точок в межах зони захисту;
- складання діаграм зміщення потенціалів при виключеній та включеній в оптимальному режимі захисній установці;
- виявлення відсутності шкідливого впливу на суміжні комунікації.
8.4.4 При налагоджуванні засобів ЕХЗ ретельному контролю шляхом зовнішнього огляду підлягають:
кріплення перетворювача катодного чи дренажного захисту;
занулення корпусу перетворювача та приєднання до захисного заземлення;
правильність схем з'єднань;
контактне обладнання на газопроводі, анодному заземленні та в місцях приєднання до мережі джерел блукаючих струмів.
8.4.5 Приладовій перевірці підлягають:
ізоляція струмоведучих частин перетворювача відносно металевого корпусу;
ізоляція кабельних з'єднувальних ліній;
опір розтіканню анодного та захисного заземлень контактних вузлів.
8.4.6 Індивідуальне випробування окремої УКЗ повинна виконувати будівельно-монтажна організація не раніше ніж через 14 діб після закінчення монтажу і засипання анодного заземлення. В процесі цих робіт перевіряють відповідність фактичного значення опору розтіканню струму захисного та анодного заземлень проектним значенням і випробовують УКЗ протягом не менше ніж 72 год.
Про початок пуско-налагоджувальних робіт повідомляються власники споруд, які захищаються, експлуатаційні організації, яким будуть передаватися захисні установки, проектна організація і власники суміжних підземних комунікацій.
На першому етапі налагоджувальних робіт проводяться вимірювання потенціалів ПССГ, які підлягають захисту, до включення ЕХЗ і при проектних режимах роботи установок ЕХЗ.
Вимірювання проводяться на всіх пунктах вимірювань, передбачених проектом. Це пункти з найбільш високими позитивними та знакозмінними потенціалами, які зафіксовані в процесі корозійних вишукувань; пункти в місцях на газопроводах, які знаходяться на більш наближеній відстані до джерел блукаючих струмів, високовольтних кабелів і ліній електропередач, а також найбільш віддалені і найбільш наближені до анодних заземлювачів.
8.4.10 Вимірювання при налагоджуванні УДЗ повинні проводитися приладами реєструючого типу, які забезпечують синхронні вимірювання потенціалів "труба-земля" і "рейка-земля" з тривалістю запису не менше 1 доби.
Отримані результати вимірювань першого етапу, з урахуванням вимірювань на суміжних комунікаціях, аналізуються і приймається рішення по коригуванню режимів роботи установок ЕХЗ.
В разі необхідності зміни режимів роботи ЕХЗ вимірювання повторюються на всіх пунктах, які знаходяться в зонах дії захисних установок зі зміненими режимами роботи.
8.4.13 Коригування режимів роботи установок ЕХЗ може проводитись неодноразово до досягнення потрібних результатів. Кінцеві результати налагоджувальних робіт фіксуються в точці дренування та в контрольних точках в межах зони захисту газопроводу приладами реєструючого або показуючого типу протягом 24 годин.
В кінцевому результаті на захисних установках повинні бути встановлені мінімально можливі захисні струми, при яких на ПССГ на всіх пунктах вимірювань досягаються захисні потенціали, за абсолютною величиною не нижче мінімально допустимих і не більше максимально допустимих.
Остаточно встановлені режими роботи захисних установок повинні бути погоджені з усіма організаціями, які мають підземні металеві споруди в зонах дії налагоджуваних установок, про що вони повинні давати підтвердження в своїх заключеннях.
8.4.16 Оптимальним вважається режим, який забезпечує 30%-ний запас потужності встановлених перетворювачів.
8.4.17 Оцінка шкідливого впливу налагоджуваних установок ЕХЗ на суміжні підземні металеві споруди і комунікації та необхідності допоміжних заходів з їх захисту виконується відповідно до вимог цього стандарту за результатами вимірювань потенціалів зазначених споруд в місцях їх перетину чи зближення з ПССГ, що захищається.
Визначення шкідливого впливу виконується в присутності представників всіх зацікавлених організацій та власників відповідних підземних металевих споруд і комунікацій.
Результати налагоджування установок ЕХЗ оформляються відповідним актом за формою Р.3 додатка С.
8.5.1 Приймання в експлуатацію установок ЕХЗ проводиться робочою комісією, до складу якої входять представники будівельно-монтажної і експлуатаційної організацій та замовника.
Приймання в експлуатацію установок ЕХЗ проводиться після виконання налагоджувальних робіт.
8.5.2 При прийманні установок електрохімічного захисту в експлуатацію будівельно-монтажна та пуско-налагоджувальна організації передають робочій комісії такі документи:
комплект робочих креслень з підписами осіб, відповідальних за виконання будівельно-монтажних робіт, та їх відповідність виконаним у натурі роботам або внесеним в них проектною організацією змінам;
паспорт на обладнання;
акт приймання будівельно-монтажних робіт по обладнанню засобів ЕХЗ (додаток С, форма Р.1);
акт приймання будівельно-монтажних робіт по обладнанню протекторних установок (додаток С, форма Р.2);
акт налагоджування установок ЕХЗ (додаток С, форма Р.3);
акти на приховані роботи;
протоколи вимірювань опору розтіканню анодного та захисного заземлень;
протокол вимірювань опору ізоляції струмоведучих частин захисної установки відносно металевого корпусу;
протокол вимірювань опору ізоляції кабельних з'єднувальних ліній;
протокол перевірки справності ІФЗ.
8.5.3 Одночасно з перевіркою проектної (виконавчої) документації комісія проводить зовнішній огляд установок ЕХЗ з метою перевірки їх технічного стану відповідно до 8.4.4.
При необхідності робоча комісія має право проводити також контрольні вимірювання та випробування установок ЕХЗ відповідно до 8.4.5.
Електрозахисні установки, які не забезпечують проектну зону захисту, прийманню не підлягають.
Приймання в експлуатацію установок ЕХЗ оформляється актом (додаток С, форма Р.4 ).
Кожній прийнятій установці ЕХЗ надається порядковий номер та для неї заводиться спеціальний паспорт (додаток С, форма Р.5). В паспорті фіксуються:
- технічні характеристики установки;
