2. Вологість гідратного вапна не повинна перевищувати 2 %.

3. Вміст гідратної води у негашеному вапні не повинен бути більшим ніж 2 %.

4. Якщо за окремими показниками вапно може бути віднесене до різних сортів, то його сорт визначають за значенням показника, що відповідає нижчому сорту.

4.5 Вимоги до гідравлічного вапна

4.5.1 Границя міцності зразків гідравлічного вапна у віці 28 діб повинна відповідати значенням, наведеним у таблиці 4.

Таблиця 4

4.5.2 За хімічним складом гідравлічне вапно повинне відповідати вимогам, наведеним у таблиці 5.

Таблиця 5

4.5.3 Якщо за окремими показниками гідравлічне вапно може бути віднесене до різних видів, то його вид визначається за границею міцності при стиску.

4.6 Матеріали для виробництва вапна

При виробництві вапна використовують - карбонатні породи, мінеральні добавки (шлаки гранульовані доменні або електротермофосфорні, активні мінеральні добавки, кварцові піски), які повинні відповідати вимогам чинних нормативних документів на них.

Допускається застосовувати у виробництві вапна інші матеріали, які відповідають вимогам чинних нормативних документів та забезпечують отримання вапна, яке задовольняє вимоги цього стандарту.

4.7 Пакування

4.7.1 Грудкове, подрібнене та порошкоподібне вапно відвантажується в пакованні або без нього.

При відвантаженні вапна навалом повинні використовуватись спеціалізовані транспортні засоби.

Для паковання подрібненого і порошкоподібного вапна використовують:

• паперові мішки для гігроскопічної продукції згідно з ГОСТ 2226 (ИСО 6590-1, ИСО 7023);

• м'які контейнери з поліпропіленової тканини з поліетиленовим вкладишем, для кращого захисту від вологи поліпропіленова тканина може бути ламінована;

• при дрібному пакованні вапна - поліетиленові пакети, банки або інше паковання, що надійно захищає вапно від вологи та забруднення;

- паковання вапна, призначеного для експорту, повинно відповідати вимогам договору (контракту).

2. На вимогу споживача вапно може бути упаковане в іншу тару, яка захищає вапно від вологи та забруднення і повністю зберігає споживчі властивості продукту впродовж усього часу транспортування і зберігання.

3. Середня маса нетто вапна в окремому пакеті повинна бути від 1 кг до 10 кг, у мішку - понад 10 кг і до 50 кг, а в м'якому контейнері понад 200 кг і до 2000 кг. Відхилення середньої маси нетто вапна в мішках, м'яких контейнерах або у відповідному іншому стандартному пакованні не повинно бути більше ± 1,0 % від зазначеної на пакованні.

4. Пакети з вапном укладають у паперові мішки згідно з ГОСТ 2226 (ИСО 6590-1, ИСО 7023) або м'які контейнери з водонепроникним вкладишем.

Допускається використовувати інше паковання, яке захищає вапно від забруднення та вологи впродовж усього часу транспортування і зберігання.

4.7.5 Маса брутто мішка з упакованими пакетами, як правило, не повинна перевищувати 51 кг.

4.8 Маркування

4.8.1 Маркування вапна в мішках виконують на кожному мішку в будь-якій частині його зовнішньої поверхні. При пакуванні вапна в м'які контейнери або інше відповідне паковання маркування наносять на етикетку, яку вкладають у спеціальний карман (на м'якому контейнері) або наклеюють на паковання.

Маркування повинно бути виконано способом, що зберігає інформацію протягом усього часу транспортування і зберігання. Допускається наносити маркування незмивною фарбою безпосередньо на поверхню паковання.

Способи, матеріали, шрифти для маркування - згідно з ГОСТ 14192.

Маркувальні написи виконують на державній мові України або на мові, що передбачено договором (контрактом).

4.8.2 Транспортне маркування - відповідно до ГОСТ 14192 з нанесенням маніпуляційного знака "Берегти від вологи".

4.8.3 На кожну одиницю споживчої тари наносять маркування, яке характеризує продукцію і містить наступні дані:

• найменування підприємства-виробника та/або його товарний знак;

• найменування країни-виробника;

• юридичну адресу підприємства-виробника;

• найменування продукції;

• умовну познаку вапна згідно з вимогами цього документа;

• масу нетто;

• номер партії;

• дату виготовлення;

• гарантійний строк зберігання;

• знак відповідності за наявності.

На кожну одиницю транспортної тари (контейнер, мішок) наносять маркування, яке характеризує продукцію і містить наступні дані:

• найменування підприємства-виробника та його товарний знак;

• найменування країни-виробника;

• юридичну адресу підприємства-виробника;

• умовну познаку вапна згідно з вимогами цього документа;

• масу нетто вапна в окремому пакованні;

• кількість пакетів у мішку (контейнері);

• знак відповідності за наявності.

5 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ

5.1 Вапно і сировина, що використовуються для виробництва вапна, за радіаційною безпекою повинні відповідати вимогам ДБН В.1.4-1.01. Радіаційний контроль виконують згідно з ДБН В.1.4-2.01.

Ефективна питома активність природних радіонуклідів у вапні не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

2. Вапно як без добавок, так і з мінеральними добавками є пожежо- і вибухобезпечною речовиною, не утворює токсичних сполук у повітряному середовищі і стічних водах у присутності інших речовин. У стічних водах дає лужну реакцію.

3. Вапно і сировина, що застосовується у його виробництві, відносяться до речовин 2-3 класу небезпечності згідно з класифікацією відповідно до ГОСТ 12.1.007. Вапняний пил виявляє фіброгенну і шкіроподразливу дію. Робота з вапном потребує спеціального захисту шкіри та очей.

4. Гранично-допустима концентрація пилу в повітрі робочої зони не повинна превищувати для вапна гашеного - 2 мг/м³, вапна негашеного - 1 мг/м³. Загальний вміст пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати 10 мг/м³ при гравіметричному методі визначення (МУ 4436) згідно з ГОСТ 12.1.005.

5.5 При виробництві вапна працівники повинні забезпечуватись спецодягом згідно з ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575, спецвзуттям згідно з ДСТУ 3835 (ГОСТ 28507), захисними окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013, рукавицями згідно з ГОСТ 12.4.133, засобами захисту органів дихання згідно з ДСТУ ГОСТ 12.4.041.

5.6 Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення згідно з ДСТУ Б А.3.2-12 та СНиП 2.04.05, освітлення згідно з ДБН В.2.5-28, водопровідною системою та каналізацією - згідно зі СНиП 2.04.01, питною водою - згідно з ГОСТ 2874, побутовими приміщеннями - згідно з ДБН В.2.2-28.

5.7 Мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати санітарним нормам згідно з ДСН 3.3.6.042.

8. У виробничих приміщеннях необхідно дотримуватись правил пожежної безпеки згідно з ГОСТ 12.1.004, ДБН В.1.1-7 та електробезпеки згідно з ДСТУ 7237.

9. Контроль за вмістом викидів шкідливих речовин в атмосферу повинен здійснюватись згідно з ГОСТ 17.2.3.02. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати граничнодопустимих викидів, установлених ДСП 201.

10. Рівень шуму у виробничих приміщеннях не повинен перевищувати допустимих норм згідно з ГОСТ 12.1.003 та ДСН 3.3.6.037.

11. Технологічні стічні води скидаються в каналізацію згідно з СанПиН 4630.

12. Відходи виробництва, що не підлягають подальшому використанню, та відходи засобів паковання складаються у спеціально відведених для цього місцях і утилізують згідно з ДСанПіН 2.2.7.029.

13. Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002 та СП 1042.

14. Вантажно-розвантажувальні роботи повинні здійснюватись згідно з ГОСТ 12.3.009 та ДБН А.3.2-2.

15. Робітники, які зайняті на виробництві вапна, повинні бути не молодше 18 років, проходити медичний огляд згідно з наказом МОЗ № 246 від 21.05.2007 "Порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій", а також інструктаж згідно з вимогами [1].

6 ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ

1. Вапно приймається і контролюється партіями. За партію приймається добовий виробіток вапна одного виду і сорту.

2. Кількість відвантаженого вапна визначається за масою шляхом зважування в транспортних засобах на залізничних або автомобільних вагах.

3. Виробник здійснює приймання і паспортизацію вапна та визначає його вид і сорт на підставі результатів заводського технічного контролю виробництва і приймальних випробувань.

1. Кожна партія вапна підлягає приймальним випробуванням за показниками якості:

а) час гашення вапна для негашеного повітряного вапна;

б) рівномірність зміни об'єму;

в) ступінь дисперсності;

г) вміст активних СаО + МgО;

д) вміст активного МgО;

е) вміст СО₂;

ж) вміст непогашених зерен для повітряного негашеного вапна;

з) вологість гідратного вапна;

й) вміст гідратної води у негашеному вапні;

к) границя міцності при стиску та вигині для гідравлічного вапна.

5. Технологічний контроль виробництва вапна здійснюють відповідно до вимог технологічного регламенту виробника.

6. Для проведення приймальних випробувань від кожної партії вапна відбирають пробу загальною масою для грудкового і подрібненого вапна 20 кг, для порошкоподібного - 10 кг.

5. Порядок відбору проб

1. Загальну пробу складають не менше ніж з восьми разових проб, відібраних через рівні проміжки часу та однакової маси при виготовленні партії вапна.

2. Проби грудкового і подрібненого вапна відбирають з транспортних засобів подавання їх на склад готової продукції. Загальні проби цих видів вапна подрібнюють до розміру кусків не більше 10 мм.

1. Проби порошкоподібного вапна відбирають від кожного помельного агрегата чи гідратора, що працюють в один силос.

2. Для контрольних перевірок споживачем якості вапна, відвантаженого навалом у вагонах, пробу відбирають рівними частинами з кожного вагона; відвантаженого автомобільним транспортом - рівними частинами від кожних 30 т; упакованого - з 5 м'яких контейнерів, 10 мішків або пакетів, відібраних випадковим чином від кожної партії. Глибина відбору проб повинна бути не менше 15 см.

3. Із відібраних відповідно до 6.7.1 - 6.7.4 разових проб шляхом старанного перемішування і квартування складають загальну пробу вапна, яку ділять на дві частини. Одну з них використовують для приймальних чи контрольних випробувань вапна. Другу розміщують у герметично закритому посуді і зберігають у сухому приміщенні на випадок проведення повторних випробувань.

6.8 Маркування проб вапна та протокол відбору проб повинні містити:

• найменування підприємства-виробника;

• познаку проби вапна;

• місце і дату відбору проб;

• посаду і прізвище осіб, які відбирали проби.

6.9 Результати приймальних випробувань вапна заносять до журналу за формою згідно з додатком Б.

10. При незадовільних результатах випробувань хоча б за одним з показників, що наведені у 6.4, проводять повторні випробування за цим показником. Результати повторних випробувань є остаточними для встановлення виду і сорту вапна.

11. На кожну партію вапна або її частину, що відвантажується споживачу, повинен видаватися документ про якість, у якому наводяться:

• найменування чи товарний знак підприємтва-виробника та його адреса;

• умовна познака вапна;

• номер партії і дата виготовлення;

• кількість вапна, що відвантажується;

• результати випробувань вапна;

• відомості про наявність, вид і кількість мінеральних добавок у вапні;

• познака даного стандарту.

6.12 Споживач має право проводити контрольну перевірку якості вапна згідно з вимогами даного стандарту.

7 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

7.1 Загальні положення

7.1.1 Випробувальні лабораторії повинні дотримуватись вимог згідно з ДСТУ ISO/IEC 17025.

При хімічному аналізі вапна повинні застосовуватись реактиви хімічно чисті (х. ч.) і чисті для аналізу (ч. д. а.), дистильована вода, беззольні фільтри, що відповідають нормативній документації.

7.1.2 Підготовка проб

7.1.2.1 З грудкового вапна

З проби вапна, відібраного згідно з 6.7.2, 6.7.4 і подрібненого до розміру грудок не більше ніж 10 мм квартуванням, відбирають 1 кг для визначення вмісту непогашених зерен і пробу масою 500 г. Цю пробу подрібнюють до повного проходження через сито № 09 згідно з ГОСТ 6613, старанно перемішують, потім квартуванням відбирають приблизно 150 г, розтирають до повного проходження через сито № 008 згідно з ГОСТ 6613 і кладуть у герметично закриту посудину, яку використовують для проведення випробувань, передбачених цим стандартом.