- специфічні вимоги безпеки щодо конкретної добавки.
У розділі необхідно навести:
- клас небезпеки добавки;
- відомості стосовно здатності матеріалу добавок до утворення токсичних, хімічно небезпечних, пожежо- і вибухонебезпечних сполук у повітряному середовищі, на поверхні грунту, у стічних водах та у разі взаємодії з іншими речовинами та матеріалами;
- відомості щодо заходів попередження їх самозайманню і (або) вибуху;
- показник ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів у вихідних матеріалах;
- характер дії речовин добавки на організм людини;
- методи контролю в повітрі робочої зони небезпечних хімічних чинників з посиланням на відповідні документи;
- конкретні методи утилізації відходів виробництва;
- дії, які необхідно здійснити у разі попадання добавки на шкіру людини, в очі та дихальні шляхи.
У вимогах безпеки має бути визначено інші види небезпеки, які може заподіяти добавка або її
взаємодія з іншими речовинами, і заходи щодо запобігання або ліквідації наслідків цієї дії.
5.5.1 У розділі встановлюють вимоги до приймання добавки за її якістю і кількістю, вимоги до планування контролю, а також види випробувань і, за потреби, програми випробувань.
5.5.2 У розділі зазначають:
- порядок контролю добавок;
- вимоги безпеки під час проведення випробувань;
- порядок та умови подавання до приймання та прийняття добавки;
- обсяг партії добавки, що подається на приймання;
- порядок оформлення результатів приймання (документ про якість).
5.5.3 У розділі зазначають такі види контролю: вхідний, приймальний, який складається з приймально-здавальних та періодичних випробувань добавок.
Для кожного показника встановлюють вид випробування і періодичність його проведення:
1) вхідному контролю підлягають вихідні (сировинні) матеріали;
2) приймально-здавальним випробуванням підлягає кожна партія добавок за зовнішнім виглядом (однорідність, колір, розміри), запахом, показниками вологості, густини, вмістом сухої речовини, домішок та якістю маркування і пакування;
3) періодичні випробування проводять на добавках, що пройшли приймально-здавальні випробування:
- за показниками ефективності дії добавки відповідного виду - 1 раз на квартал та у разі зміни вихідних матеріалів і технології виготовлення;
- за показниками концентрації водневих іонів (рН) - 1 раз на півроку;
- за показниками вмісту шкідливих речовин та ефективного компоненту - 1 раз на півроку;
- за визначенням впливу добавки на корозійну стійкість бетону - у разі зміни вихідних матеріалів;
- за визначенням впливу добавки на захисні властивості бетону по відношенню до сталевої арматури - у разі зміни вихідних матеріалів;
- за визначенням впливу добавки на утворення висолів на поверхні бетону - 1 раз на місяць.
5.5.4 У розділі викладають порядок дії у разі одержання незадовільних результатів випробувань хоча б за одним з показників. Вказують правила забракування добавки, подання її на повторне приймання, порядок остаточного забракування та порядок подальшої утилізації. Якщо повторний контроль не допускається, то про це повинно бути зроблено спеціальне застереження.
5.5.5 У розділі зазначають вимогу про право споживача здійснювати перевірку якості добавки відповідно до вимог ТУ на добавку.
5.5.6 У розділі наводять перелік необхідних робіт для підготовки продукції до випробувань, а також перелік робіт, що проводяться після випробувань з метою підготовки добавки до відвантаження замовнику (очищення, консервування тощо).
5.5.7 У розділі подається порядок оформлення результатів приймання.
5.5.8 У розділі повинно бути зазначено, що додержання вимог безпеки за розділом 5.4 контролюють у процесі підготовки до виробництва добавки та за вимогами відповідних органів державного нагляду.
5.6.1 У розділі наводять методи контролювання якості добавки, які встановлені у ТУ. Методи контролювання добавки повинні забезпечувати об'єктивне перевіряння добавки відповідно до всіх вимог щодо її якості.
5.6.2 У розділі зазначаються методи та засоби контролювання всіх показників та характеристик добавок, встановлених в розділах "Технічні вимоги" та "Вимоги безпеки та охорони довкілля, утилізація" у послідовності викладу пунктів цих розділів.
5.6.3 Установлюючи методи та засоби контролювання, програми випробування добавки для визначення всіх її показників та характеристик, слід надавати перевагу стандартам на методи контролювання. У разі відсутності таких наводять нестандартні методи та засоби контролювання, які повинні бути об'єктивними, чітко сформульованими, точними і забезпечувати послідовні та відтворювані результати.
5.6.3.1 Для кожного методу згідно з специфікою проведення контролювання встановлюють:
- засоби та допоміжні пристрої;
- правила підготовки до контролювання;
- методику та правила проведення контролювання;
- правила опрацювання результатів;
- правила оформлення результатів.
5.6.3.2 Викладаючи правила підготовки до контролювання, зазначають:
- місце та спосіб відбирання проб;
- масу проби та кількість проб;
- умови зберігання проб і (або) їх транспортування.
5.6.3.3 Зазначаючи засоби контролювання та допоміжні пристрої, наводять перелік необхідного обладнання (посилаючись на відповідні нормативні документи) або вказують основні технічні характеристики устаткування (діапазон вимірювання, систематичну похибку тощо), необхідні для забезпечення контролю з належною точністю, а також перелік матеріалів (реактивів) або дані про їхні властивості.
За потреби однозначно обумовити конкретні марки матеріалів (реактивів) потрібно подати їхню умовну познаку.
Застосовуючи устаткування або реактиви, що їх виготовляють спеціально для цього випробування, а масово не виробляють, у тексті ТУ або у додатку наводять опис, схеми, рецептуру або дають посилання на документацію, необхідну для виготовлення та контролю їх показників тощо.
5.6.3.4 Викладаючи методики контролювання, наводять характеристики умов контролювання (температура і вологість навколишнього середовища тощо), їхні значення та границі допустимих похибок їх відтворення, а також послідовність операцій, якщо ця послідовність впливає на результати контролювання та їх опис.
5.6.3.5 Викладаючи вимоги до оброблення результатів, наводять розрахункові формули, і, за необхідності, подають точність обчислень та міру округлення одержаних даних, а також допущені розбіжності при паралельних розрахунках.
5.6.3.6 Викладаючи методи контролювання якості добавки, наводять вимоги, норми, засоби захисту та контролю (або посилання на нормативний документ, в якому вони викладені) стосовно того, як запобігти нещасним випадкам, захистити життя та здоров'я працюючих.
5.6.4 Розмір часток добавок може бути визначений за допомогою сит або металевої лінійки.
5.6.5 Однорідність розчинів може бути визначено візуально. Якщо добавка містить колоїди або інші нерозчинні речовини, то наводять спеціальні методики.
5.6.6 Колір добавки може бути визначений порівнянням кольору добавки з кольором еталону, який прийнятий виробником.
5.6.7 Запах може бути визначений за допомогою органолептичної оцінки.
5.6.8 Густину рідини можна визначати згідно з ГОСТ 18995.1.
5.6.9 Середню густину порошкоподібної добавки, як правило, визначають як масу висушеної проби в
одиниці об'єму. Температура висушування не повинна призводити до розкладання добавки.
5.6.10 Вологість добавки може визначатися як масова частка води в складі добавки.
5.6.11 Вміст домішок може бути визначений згідно з ГОСТ 6139 та ГОСТ 8735.
5.6.12 Вміст сухої речовини, як правило, визначають випаровуванням одиниці маси рідини добавки з урахуванням температури висушування, що не допускає її розкладання.
5.6.13 Водневий показник рН розчину добавки може визначатися згідно з методикою ГОСТ 28196 із зазначенням концентрації розчинів.
5.6.14 Вміст ефективного компоненту може контролюватися за методиками хімічного, мінералогічного аналізів, методів рентгенофазного аналізу, інфрачервоної спектрометрії тощо. При цьому має бути наведено посилання на інструкцію або методичну документацію щодо їх використання.
5.6.15 Корозійна стійкість бетону може бути визначена згідно з ГОСТ 27677.
5.6.16 Захисні властивості бетону щодо сталевої арматури можуть бути визначені за спеціальними методиками з урахуванням СТ СЭВ 4421 та ДСТУ 3760.
5.6.16 Висолоутворення може бути визначено згідно з ДСТУ Б В.2.7-69 (ГОСТ 30459).
5.6.17 Допустимий вміст шкідливих речовин в добавках встановлюється в залежності від їх впливу на здоров'я людей, навколишнє середовище та довговічність розчину, бетону і залізобетону. Контроль вмісту шкідливих речовин у добавках здійснюють відповідно до чинних нормативних та методичних документів.
5.7.1 У розділі мають бути наведені вимоги згідно з 8.2.8 ДСТУ 1.5.
5.8.1 У розділі встановлюють вимоги, дотримання яких забезпечує ефективність добавки та гарантує її споживчі (експлуатаційні) характеристики.
5.8.2 У розділі вказують основні норми і правила застосування добавок, які забезпечують їх придатність відповідно до технічних характеристик, зокрема, діапазон оптимальних дозувань добавок, спосіб приготування робочого розчину тощо.
5.8.3 У разі виділення під час застосування добавок будь-яких шкідливих для здоров'я працівників речовин (чадних газів, отруйних парів, забруднюючих рідин, хімічно небезпечних речовин) повинні бути наведені вказівки щодо способів їх вилучення та нейтралізації (утилізації) або дають посилання на відповідний документ (розділ).
5.8.4 Якщо на добавку розробляється "Інструкція щодо застосування", то наведені вимоги викладають в ній, а в ТУ подається посилання на цей документ.
5.9.1 У розділі встановлюють тривалість і момент відліку гарантійного строку зберігання.
5.9.2 Виробник (постачальник) має гарантувати відповідність добавки вимогам ТУ протягом гарантійного строку за умови дотримання правил її транспортування і зберігання.
5.9.3 Гарантійний строк установлюється в ТУ на конкретний вид добавки.
1 СТ СЭВ 4421-83 Защита от коррозии в строительстве. Защитные свойства бетона по отношению к стальной арматуре. Электрохимический метод испытаний (Захист від корозії в будівництві. Захисні властивості бетону по відношенню до сталевої арматури. Електрохімічний метод випробувань);
01.120
Ключові слова: настанова з розроблення технічних умов, добавки для цементів, добавки для сухих будівельних сумішей, добавки для бетонів і розчинів, зміст технічних умов, розділи технічних умов
XIII
