10.1.3 3 відібраних проб утворюють об'єднану пробу, яку ретельно перемішують та квартуванням відбирають пробу масою від 5 кг до 7 кг, яку ділять на дві однакові частини. Одну частину використовують для випробувань, а іншу, як арбітражну, зберігають за температури (20 ±3) °С у закритому посуді протягом гарантійного терміну зберігання.
У разі виникнення розбіжностей щодо встановлення якості гіпсового в'яжучого, остаточними є результати випробувань арбітражної проби.
10.1.4 Маркування посудини з арбітражною пробою та протокол відбору проби повинні містити:
назву підприємства-виробника гіпсового в'яжучого;
познаку проби гіпсового в'яжучого;
номер партії і дату виготовлення гіпсового в'яжучого;
місце і дату відбору проби;
посади та прізвища осіб, що відбирали пробу.
10.2 Умови випробувань гіпсових в'яжучих
До випробувань проби гіпсових в'яжучих, зразки та прилади повинні бути витримані не менше 3 год за температури (20 ±3) °С.
Відносна вологість у приміщенні повинна бути (65 ±10) %.
10.3 Визначення тонини помелу гіпсового в'яжучого
Суть методу полягає у визначенні маси гіпсового в'яжучого, що залишилась після просіювання на ситі.
Для визначення використовують:
шафу сушильну, що забезпечує температуру не нижче 60 °С ;
ваги з похибкою зважування не більше 0,05 г;
сито з розміром вічок у світлі 0,2 мм;
термометр із шкалою до 100 °С;
секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом;
установку для механічного просіювання.
10.3.3 Пробу гіпсового в'яжучого висушують у сушильній шафі впродовж 1 год за температури (50 ±5) °С, після чого пробу масою 50 г, зважену з похибкою не більше 0,1 г, висипають на сито та просіюють ручним або механічним способом. Просіювання гіпсового в'яжучого вважають закінченим, якщо крізь сито протягом 1 хв при ручному просіюванні проходить не більше 0,05 г.
Залишок окремої проби визначають у відсотках з похибкою не більше 0,1 %, як відношення маси гіпсового в'яжучого, що залишилася на ситі, до маси проби перед просіюванням. За величину залишку приймають середнє арифметичне результатів двох просіювань.
При використанні установки для механічного просіювання випробування проводять згідно з інструкцією, яка додається до установки.
10.3.4 При арбітражних випробуваннях за основу приймають ручний спосіб просіювання.
10.4 Визначення водопотреби гіпсового в'яжучого для отримання гіпсового тіста стандартної консистенції
10.4.1 Суть методу полягає у визначенні кількості води, необхідної для виготовлення гіпсового тіста стандартної консистенції, яке витікає із циліндра при його піднятті на висоту не менше 100 мм, та розпливається на склі діаметром (180 ±5) мм.
Стандартну консистенцію гіпсового тіста визначають за водопотребою через 45 с після висипання гіпсового в'яжучого у воду, що забезпечує після витікання із циліндра з внутрішнім діаметром 50 мм та висотою 100 мм розплив цього тіста діаметром (180 ± 5) мм.
10.4.2 Для визначення водопотреби гіпсового тіста використовують:
миску із корозійностійкого матеріалу місткістю понад 500 см3;
мішалку ручну, що має більше трьох петель (рисунок 1);
скло діаметром понад 240 мм, на яке нанесено ряд концентричних кіл діаметром від 150 мм до 220 мм через кожні 10 мм, а кола діаметром від 170 мм до 190 мм – через кожні 5 мм. Кола можна на нести на аркуш білого паперу і розмістити його між двома скляними пластинами;
циліндр із нержавіючого металу з полірованою внутрішньою поверхнею (рисунок 2);
лінійку завдовжки не менше 250 мм з ціною поділки 1 мм;
ваги з похибкою зважування не більше 1 г;
секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом;
циліндр мірний місткістю 250 мл;
воду питну згідно з ГОСТ 2874.
10.4.3 У чисту, попередньо протерту вологою тканиною, миску вливають воду, кількість якої залежить від властивостей гіпсового в'яжучого, потім у воду протягом від 2 с до 5 с висипають від 300 г до 350 г гіпсового в'яжучого.
Циліндр і скло попередньо протирають вологою тканиною.
Масу перемішують ручною мішалкою протягом 30 с, починаючи відлік часу від початку висипання гіпсового в'яжучого у воду. Після закінчення перемішування циліндр, установлений у центрі скла, заповнюють гіпсовим тістом, надлишок якого зрізають лінійкою. Через 45 с від початку висипання гіпсового в'яжучого у воду або через 15 с після закінчення перемішування гіпсового тіста циліндр дуже швидко піднімають вертикально на висоту не менше 100 мм і відводять у бік. Відразу після підняття циліндра вимірюють лінійкою діаметр розпливу гіпсового тіста у двох перпендикулярних напрямах з похибкою не більше 5 мм і вираховують середнє арифметичне значення.
Рисунок 1 – Мішалка ручна (розміри у міліметрах)
Рисунок 2 – Циліндр із нержавіючого металу (розміри у міліметрах)
Якщо діаметр розпливу гіпсового тіста не відповідає (180 ±5) мм, випробування повторюють з іншою відповідно до потреби – більшою або меншою кількістю води, поки діаметр розпливу гіпсового тіста буде дорівнювати (180 ±5) мм.
Водопотребу гіпсового тіста стандартної консистенції визначають як відношення маси води замішування до маси гіпсового в'яжучого для досягнення діаметра розпливу гіпсового тіста (180±5) мм.
10.5 Визначення термінів тужавлення гіпсового тіста стандартної консистенції
Терміни початку та кінця тужавлення гіпсового тіста визначають на зразках, виготовлених із гіпсового тіста стандартної консистенції.
Суть методу полягає у визначенні часу від початку контакту гіпсового в'яжучого з водою до початку або до кінця тужавлення гіпсового тіста стандартної консистенції.
Для проведення випробувань використовують:
секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом;
конічне кільце із корозійностійкого матеріалу (рисунок 3);
прилад Віка з масою рухомої частини (300 ±2) г. Розміри голки наведені на рисунку 4. Голка повинна бути виготовлена із твердого нержавіючого сталевого дроту з полірованою поверхнею і не повинна мати викривлень;
пластину із полірованого корозійностійкого матеріалу або із скла розміром не менше (100×100) мм.
Рисунок 3 – Кільце конічне (розміри у міліметрах)
Рисунок 4 – Голка до приладу Віка (розміри у міліметрах)
10.5.4 Перед початком випробувань перевіряють, чи вільно опускається стрижень приладу Віка, а також нульове положення рухомої його частини.
Кільце, попередньо змащене мінеральним маслом і встановлене на пластину, заповнюють гіпсовим тістом. Для видалення повітря, що могло потрапити, заповнене гіпсовим тістом кільце разом із пластиною чотири – п'ять разів струшують шляхом піднімання і опускання однієї із сторін пластини приблизно на 10 мм. Надлишки тіста зрізають лінійкою і заповнене кільце на пластині встановлюють на основу приладу Віка.
Рухому частину приладу з голкою встановлюють у таке положення, при якому кінець голки торкається поверхні гіпсового тіста, після чого голку вільно опускають у кільце з тістом. Занурення роблять через кожні 30 с, починаючи з цілого числа хвилин. Після кожного занурення голку старанно витирають, а пластину разом із кільцем переміщують так, щоб голка при новому занурюванні попадала в інше місце поверхні гіпсового тіста.
10.5.5 Термін початку тужавлення визначають часом у хвилинах від моменту висипання гіпсового в'яжучого у воду до моменту, коли вільно опущена голка після занурення у гіпсове тісто перший раз не доходить до поверхні пластини, а термін кінця тужавлення – від моменту висипання гіпсового в'яжучого у воду до моменту, коли вільно опущена голка занурюється на глибину не більше 1 мм.
Термін початку тужавлення та термін кінця тужавлення виражають цілим числом хвилин.
10.6 Визначення границі міцності при згині та границі міцності при стиску
Границю міцності при згині та границю міцності при стиску визначають на зразках розміром (40x40x160) мм, виготовлених із тіста стандартної консистенції, через дві години після контакту гіпсового в'яжучого з водою, а для повільнотужавіючих та особливоповільнотужавіючих гіпсових в'яжучих не раніше ніж через 1 год після кінця тужавлення.
Для проведення випробувань використовують:
- прилад для визначення границі міцності при стиску та границі міцності при згині зразків;
- форму із корозійностійкого матеріалу для виготовлення зразків розміром (40×40×160) мм (рисунок 5). Верхні і нижні крайки поздовжніх і поперечних стінок форми повинні бути відшліфованими і
Рисунок 5 – Форма для виготовлення зразків (розміри у міліметрах)
- щільно прилягати до дна форми. Кут між сторонами і дном форми повинен бути (90 ±0,5). Відхили габаритних розмірів форми від номінальних не повинні перевищувати 0,5 мм за довжиною і 0,2 мм за шириною та висотою. Дозволяється використовувати форми для зразків згідно з ДСТУ Б В.2.7-187;
- пластини натискні (рисунок 6) металеві твердістю за Роквеллом не менше 61 HRC. Викривлення пластин не повинно перевищувати 0,05 мм;
Рисунок 6 – Пластини натискні (розміри у міліметрах)
миску, виготовлену із корозійностійкого матеріалу;
- лінійку завдовжки не менше 250 мм;
мішалку ручну (рисунок 1);
циліндр мірний місткістю 1 л згідно з ГОСТ 1770;
ваги з похибкою зважування не більше 1 г;
секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом.
10.6.3 Виготовлення зразків для випробувань
Для виготовлення трьох зразків розміром (40×40×160) мм беруть пробу гіпсового в'яжучого масою від 1,0 кг до 1,6 кг. У миску з водою, взятою у кількості, необхідній для отримання тіста стандартної консистенції, за час від п'яти до двадцяти секунд висипають пробу гіпсового в'яжучого, інтенсивно перемішуючи мішалкою протягом 60 с до отримання однорідного гіпсового тіста. Тісто заливають у форми, внутрішні поверхні яких попередньо змащено мінеральним маслом середньої в'язкості, одночасно заповнюючи відсіки форми, рівномірно переміщуючи над формою миску з гіпсовим тістом. Після заповнення форму струшують п'ять разів для видалення втягнутого повітря, піднімаючи та опускаючи форму за торцевий бік на висоту від 8 мм до 10 мм.
Вирівнюють поверхню зразків у формі після настання початку тужавлення, знімаючи лінійкою надлишки гіпсового тіста, пересуваючи лінійку по верхніх крайках форми вздовж поверхні зразків. Через (30 ±5) хв після закінчення тужавлення зразки виймають із форми, маркують і зберігають у приміщенні для випробувань.
10.6.4 Визначення границі міцності при згині
Зразки розміром (40×40×160) мм, виготовлені згідно з 10.6.3, встановлюють на опори приладу для визначення границі міцності при згині так, щоб ті їх грані, які були горизонтальними при виготовленні, знаходились у вертикальному положенні. Схема розташування зразка на опорних валиках показана на рисунку 7.
Рисунок 7 – Схема розташування зразка між опорними валиками під час визначення границі міцності при стиску (розміри у міліметрах)
Границю міцності при згині Rзгин у мегапаскалях розраховують за формулою:
Rзгин= 0,0234 F, (1)
де F – руйнівне навантаження в Н.
Границю міцності при згині вираховують як середнє арифметичне результатів випробувань трьох зразків.
10.6.5 Визначення границі міцності при стиску
Отримані після визначення границі міцності при згині шість половинок зразків відразу піддають випробуванням на стиск. Зразок розміщують між двома пластинами так, щоб бокові грані, які під час виготовлення прилягали до поздовжніх стінок форм, знаходились на площинах пластин, а упори пластин щільно прилягали до торцевої гладенької грані зразка (рисунок 8).
1 – опора преса; 2 – натискні пластини; 3 – зразок; 4 – опора преса
Рисунок 8 – Схема розташування зразка між натискними пластинами під час визначення міцності при стиску
Зразок разом із пластинами встановлюють на опорну плиту преса і піддають рівномірному навантаженню. Середня швидкість наростання навантаження під час випробування повинна бути від 0,5 Н/с до 1,5 Н/с. Час від початку навантаження зразка до його руйнування повинен складати від 5 с до 30 с.
Границя міцності при стиску зразка у мегапаскалях визначають за формулою:
де – величина руйнівного навантаження, Н;
– площа робочої поверхні пластин, що дорівнює 25 см2.
Границю міцності при стиску вираховують, як середнє арифметичне результатів випробувань шести зразків без найбільшого і найменшого результатів за формулою:
де – результати визначення границі міцності при стиску окремих зразків у МПа;
– кількість зразків, результати визначення границі міцності яких враховані при обчисленні.
10.7 Визначення об'ємного розширення гіпсового тіста стандартної консистенції
Об'ємне розширення гіпсового в'яжучого визначають на зразках, виготовлених із гіпсового тіста стандартної консистенції.
Для визначення використовують:
- прилад (рисунок 9), що має штатив, на якому закріплено індикатор годинникового типу;
1 – індикатор; 2 – стояк; 3 – кронштейн; 4 – рейка; 5 – зубчасте колесо; 6 – вісь; 7 – гвинт; 8 – кришка; 9 – кільце; 10 – циліндр; 11 – скло; 12 – основа.
Рисунок 9 – Прилад для визначення об'ємного розширення
- секундомір або таймер згідно з чинним нормативним документом;
- циліндр рознімний заввишки 100 мм, внутрішнім діаметром 50 мм і зовнішнім діаметром 56 мм із корозійностійкого металу;
кришку дюралюмінієву діаметром 56 мм, завтовшки 1 мм із заглибленням у центрі;
