---

- спеціальні пристрої та споруди (регулюючі споруди, швидкотоки, перепуски, випуски в водойми, тощо).

5.2.4 У мережах закритого типу застосовують такі конструкції та споруди поверхневого водовідведення:

- лотки проїжджої частини міських вулиць і доріг;

- штучні лотки (з решітками, кришками та захисними кантами);

- дощоприймальні колодязі (дощоприймачі), в які надходить вода з лотків;

- підземні з’єднувальні труби від лотків, дощоприймачів до водовідвідних трубопроводів;

- закриті мережі вуличних трубопроводів – водостоків і колекторів;

- оглядові колодязі та спеціальні пристрої на мережі (камери різного призначення, перетини з підземними комунікаціями, швидкотоки, перепуски, оголовки, водовипуски тощо);

- розподільчі камери, зливоспуски та очисні споруди.

5.2.5.Дощоприймачі призначаються для прийому дощових стоків в мережу поверхневого водовідведення.

Дощоприймачі представляють собою камери, які перекриті металевими або пластиковими решітками, розташованими на рівні шляхового покриття або нижче його. Дощоприймачі слід встановлювати:

• в знижених місцях при значній зміні профілю рельєфу шляху, а також в кінці вулиць з затяжними спусками;

• в середині кварталів, дворових і паркових територій, а також майданчиків паркування автотранспорту, які не мають стоку поверхневих стічних вод;

• на перехрестях шляхів.

Довжина ділянки вулиці від водорозподілу до першого дощоприймача приймається в межах від 150 до 300 м в залежності від ухилу вулиці, інтенсивності дощів і щільності забудови. Відстань між колодязями на з’єднаннях дощоприймачів приймається на мережах до 20 м і на внутрішньо квартальних – не більше 10 м.

Відстань між дощоприймачами залежить від уклону шляху, висоти бордюрного каменю, площі стоку кварталів і характеру забудови. При закритих дощових мережах на територіях кварталів дощоприймачі слід встановлювати на взаємних відстанях, що вказані в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1 - Залежність відстаней між дощоприймачами від уклону

Відстань між дощоприймачами на ділянці шляху з поздовжнім ухилом одного напрямку визначають розрахунками, виходячи з того, що ширина потоку в лотку перед решіткою дощоприймача не буде перевищувати 2,0 м.

Відстань приєднання від дощоприймача до оглядового колодязя на мережі водовідведення поверхневого стоку повинна бути не більше 40 м. Діаметр колектору визначається розрахунками. Мінімальний діаметр трубопроводу визначається відповідно до 5.4.5, а мінімальний ухил - відповідно до 5.4.6.

5.2.6 Розподільчі камери забезпечують відвід до очисних споруд найбільш забрудненої частини поверхневих стічних вод, що надходять до камери при напівроздільній системі каналізації.

Розподільчі камери будуються з використанням водозливів, розподільчої пластини або механічного обладнання. Вибір конструкцій розподільчих камер залежить від схеми каналізації та умов виконання будівельних робіт.

5.2.7 Зливоспуски улаштовуються для скидання у водойми відносно чистих надлишків поверхневих стічних вод при загальносплавній системі каналізації.

Зливоспуски повинні відповідати наступним вимогам: надійність будівельних конструкцій і стійкість при паводках та льодоставах, а також забезпечення гарного змішування поверхневих вод з водою водойми.

5.2.8 Розрахункові навантаження на окремі конструкції споруд поверхневого водовідведення визначаються відповідно до ДБН В.1.2-2, ДБН В.2.3-5 та інших нормативів, якщо вони стосуються окремих конструкцій і споруд.

Розрахункові навантаження від рухомого транспорту на водовідвідні лотки в мережах відкритого та закритого типів визначаються за класами відповідно до додатку А в залежності від умов розташування.

5.2.9 В системах поверхневого водовідведення мають застосовуватися переважно сертифіковані конструкції з уніфікованими точками з’єднання та підключення відповідно до нормативних документів та технічних умов (у тому числі європейських стандартів).

5.2.10 Водовідвідні лотки, дощоприймачі і інші конструкції, які приймають навантаження від рухомого транспорту, мають бути виготовлені за відповідним класом. Клас навантаження обирається за місцем монтажу конструкції відповідно до додатку А (із додержанням вимог ДБН В.2.3-5).

5.2.11 Конструкції систем поверхневого водовідведення повинні мати достатні характеристики стабільності в вертикальному та поперечному напрямках, які дозволяють витримувати усі навантаження (від транспорту, тиску води та ґрунту, теплового розширення) при нормальних умовах експлуатації та монтажу. Не допускається наявність будь-яких дефектів, які можуть нанести шкоду використанню конструкцій (наприклад, розбиті краї лотків, зруйновані решітки).

5.2.12 Розміри та граничні відхили у конструкціях систем поверхневого водовідведення, що виробляються, повинні гарантувати здатність та зручність їх використання у складних мережах усіх типів. Значення номінального діаметру вихідних отворів і з’єднувальних деталей в цілому не повинні бути менші ніж ДН100.

5.2.13 З’єднання мають забезпечувати довготривалу герметичність. Не допускається наявність негерметичних ділянок мереж у системах поверхневого водовідведення.

5.2.14 Монтажні схеми водовідвідних лотків для улаштування систем поверхневого водовідведення відкритого, закритого та змішаного типів наведені в додатку Б.

5.2.15 В конструкціях лотків, пісковловлювачів необхідно передбачати систему кріплень решітки до лотка одного з наступних типів:

а) з використання замкового пристрою;

б) з використанням ваги виробу;

в) з використанням болтового з’єднання.

Для застосування в місцях із інтенсивним рухом транспорту у конструкціях лотків необхідно передбачати встановлення спеціальної підсилюючої насадки, яка запобігає руйнації країв лотка, а також системи додаткових кріплень (лоток-насадка-решітка). При цьому необхідна система кріплень між насадкою, решіткою та основою лотка або бетонною обоймою. Експлуатація лотків з насадками без такої системи кріплень забороняється.

5.2.16 Для класів D, E, F (додаток А) з метою забезпечення захисту бічних граней лотка та контактних поверхонь між елементами лотка, кришки або решітки, підсилюючі насадки використовують в обов’язковому порядку. Для класу С підсилюючі насадки рекомендовані, для класів А та В підсилюючі насадки не обов’язкові.

Габаритні розміри підсилюючих насадок та контактних поверхонь наведено у таблиці 5.2. Типи підсилюючих насадок показані на рис. 5.1.

Таблиця 5.2 - Габаритні розміри підсилюючих насадок та контактних поверхонь

1 – підсилююча насадка, 2– контактна поверхня

е – товщина канта, d – товщина насадки в місці контактної поверхні

Рисунок 5.1- Типи підсилюючих насадок

5.2.17 Поверхня решіток або кришок водовідвідних лотків виготовляється із рельєфним рисунком, з такими параметрами по висоті:

- для класів навантаження А, В, С: 2 – 6 мм;

- для класів навантаження D, E, F: 3 – 8 мм.

Поверхня рельєфного рисунка має покривати не менше 10 % від загальної поверхні виробу та не більше 70 %.

5.2.18 В конструкціях дощоприймачів, пісковловлювачів передбачається система кріплення з водовідвідними трубами та кріплення решітки. У випадку неможливості встановити пісковловлювач або дощоприймач в лінію поверхневого водовідведення необхідно передбачити під’єднання труби колектора безпосередньо до лотка.

5.2.19 Для розрахунків ґрунтових конструкцій систем поверхневого водовідведення використовують такі значення об’ємної ваги ґрунту (γ) та кута внутрішнього тертя ґрунту (φ):

- для сухого ґрунту γ = 1,8 т/м³, φ = 30º;

- для ґрунту, насиченого водою, γ = 2,0 т/м³, φ = 25º.

5.3 Матеріали

5.3.1 Матеріали для улаштування систем поверхневого водовідведення визначають залежно від складу стічних вод, гідрогеологічних умов, характеру перетинів з підземними комунікаціями, шляхами тощо.

5.3.2 Основні матеріали: бетон, фібробетон, полімербетон, морозостійкий пластик, нержавіюча сталь. В окремих випадках під час виготовлення жолобів, які використовують за межами населених пунктів, використовують вироби з залізобетону.

Допускається за вимогою споживача використовувати вироби з хімічно стійкого бетону, які за експлуатаційними характеристиками повинні відповідати вимогам ДСТУ Б В 2.7-288.

5.3.3 Мережі відкритого типу виконують переважно з каменя, залізобетону та полімербетону. Виготовлення полімер-бетонної суміші для виробів з полімербетону проводять згідно з вимогами ДСТУ Б В 2.7-215.

5.3.4 При улаштуванні трубопроводів рекомендовані наступні типи труб:

- у самопливно-безнапірних мережах – залізобетонні, фіброцементні [3], полімерні [6], керамічні;

- у напірних мережах – напірні залізобетонні, полімерні.

Сталеві труби застосовні:

- для переходів під залізничними та автомобільними шляхами, через водні перешкоди та пониження рельєфу;

- при прокладанні колекторів по опорах естакад і в тунелях;

- при прокладанні мереж у важких умовах будівництва: на просадних, набухаючи, заторфованих та схильних до абразії ґрунтах, в карстових районах.

Керамічні труби діаметром від 300 мм до 600 мм застосовують для прокладання трубопроводів в агресивних середовищах за відсутності неприпустимих вертикальних навантажень.

Бетонні труби діаметром від 300 мм до 1000 мм використовуються для будівництва водостоків внутриквартальної та вуличної безнапірних мереж.

Залізобетонні труби використовуються для улаштування трубопроводів діаметром:

- від 300 мм – для водостічних віток;

- від 500 мм до 1600 мм – для поздовжніх водостоків і колекторів;

- понад 1600 мм – для водовідвідних колекторів і улаштування пропускання стоку річок і струмків через труби.

Трубопроводи з полімерних матеріалів діаметром до 400 мм застосовні для улаштування водостоків. Полімерні труби великих діаметрів (понад 500 мм) використовуються для прокладання колекторів за умови належного обґрунтування. Трубопроводи з полімерних матеріалів проектують та монтують згідно до вимог ДСТУ-Н Б В.2.5-40.

5.4 Гідравлічний розрахунок

5.4.1 Швидкість руху води у мережах систем поверхневого водовідведення залежить від матеріалу водовідвідних лотків, труб та каналів, їх геометричних параметрів, ступеня наповнення, куту нахилу та розраховується згідно з СНиП 2.04.03 або документацією виробника.

5.4.2 Розрахункові витрати дощових вод для гідравлічного розрахунку мереж поверхневого водовідведення виконують за СНиП 2.04.03.

Якщо до систем водовідведення окрім поверхневих стічних вод постійно приймаються також стічні води інших категорій - гідравлічний розрахунок мережі виконують на пропускання суми витрат: максимальних витрат поверхневих стічних вод і середніх витрат для стічних вод інших категорій.

5.4.3 Розрахункове наповнення трубопроводів, лотків та каналів систем поверхневого водовідведення приймається за наступними вимогами:

а) для трубопроводів допускається повне розрахункове наповнення;

б) при розрахунках лотків та внутрішньо-квартальних водозбірних каналів припускається їх переповнення при граничних інтенсивностях опадів;

в) для каналів, які виконують функції колекторів зливової каналізації, розрахункове наповнення належить приймати 0,7 при будь-якій формі поперечного перерізу, та 0,75 при прямокутній формі перерізу.

5.4.4 За умови наповнення всього перерізу трубопроводів приймаються такі швидкості течії води:

Розрахункові мінімальні швидкості руху води у трубопроводах, лотках та каналах належить призначати не меншими від самоочищувальної швидкості, при якій не відбувається випадіння до осаду твердих механічних часток. Значення необхідної мінімальної швидкості залежно від діаметру труб наведено у СНиП 2.04.03.

Максимальні швидкості руху води обираються такими, що не припускають можливості руйнування труб і каналів внаслідок динамічного впливу потоку або зношення поверхневого шару лотків твердими частками, що містяться в потоці. Максимальні швидкості руху води у системах поверхневого водовідведення припускаються: в металевих трубах – 10 м/с, в трубах з інших матеріалів – 7 м/с.

Найбільші швидкості руху поверхневих стічних вод в каналах треба приймати згідно із СНиП 2.04.03.

5.4.5 Мінімальні діаметри труб систем поверхневого водовідведення залежно від місцевих умов встановлюють на основі гідравлічного розрахунку. Діаметри менше 200 мм застосовуються лише у виключних випадках за умови належного обґрунтування.

Мінімальну площу внутрішнього перерізу лотків систем поверхневого водовідведення залежно від місцевих умов встановлюють на основі гідравлічного розрахунку, наведеного у СНиП 2.04.03 з урахуванням 5.4.3.