ВСТУП

Цей Європейський Стандарт EN 1993-3-1, Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій: Частина 3-1: Башти, щогли і димові труби – Башти і щогли, підготовлений Технічним комітетом CEN/TC250 "Будівельні Єврокоди", секретаріат якого підтримує BSI. CEN/TC250 відповідальний за всі Конструктивні Єврокоди.

Цьому Європейському стандарту буде наданий статус національного з публікацією ідентичного тексту, або схваленням, до квітня 2007 року, і альтернативні національні стандарти повинні бути відмінені до березня 2010 року.

Цей Єврокод замінює ENV 1993-3-1.

У відповідності з внутрішніми постановами CEN/CENELEC національні органи зі стандартизації наступних країн зобов’язані прийняти цей Європейський стандарт: Австрія, Бельгія, Велика Британія, Греція, Данія, Ірландія, Ісландія, Іспанія, Італія, Люксембург, Мальта, Нідерланди, Німеччина, Норвегія, Португалія, Фінляндія, Франція, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція.

Foreword

This European Standard EN 1993-3-1, Eurocode 3: Design of steel structures: Part 3-1: Towers, masts and chimneys – Towers and masts, has been prepared by Technical Committee CEN/TC250 «Structural Eurocodes», the Secretariat of which is held by BSI. CEN/TC250 is responsible for all Structural Eurocodes.

This European Standard shall be given the status of a National Standard, either by publication of an identical text or by endorsement, at the latest by April 2007 and conflicting National Standards shall be withdrawn at latest by March 2010.

This Eurocode supersedes ENV 1993-3-1.

According to the CEN-CENELEC Internal Regulations, the National Standard Organizations of the following countries are bound to implement this European Standard: Austria, Belgium, Cyprus, Czech Republic, Denmark, Estonia, Finland, France, Germany, Greece, Hungary, Iceland, Ireland, Italy, Latvia, Lithuania, Luxembourg, Malta, Netherlands, Norway, Poland, Portugal, Romania, Slovakia, Slovenia, Spain, Sweden, Switzerland and United Kingdom.

Основи
програми Єврокодів

У 1975 році Комісія Європейської Спільноти вирішила розпочати програму дій у галузі будівництва на підставі статті 95 Договору. Метою програми було усунення технічних перешкод для торгівлі та узгодження технічних умов.

У рамках цієї програми дій Комісія взяла на себе ініціативу встановити систему узгоджених технічних правил для проектування будівель і споруд, які на першій стадії мали слугувати альтернативою чинним національним правилам держав-членів, а зрештою мали замінити їх.

Упродовж п’ятнадцяти років Комісія за допомогою Робочого комітету, до складу якого входили представники держав-членів, вела розробку програми Єврокодів, яка призвела до публікації комплекту першого покоління Європейських кодів у 80-х роках.

У 1989 році Комісія та держави-члени EU (Європейської Спільноти) та EFTA (Єропейської асоціації вільної торгівлі) на основі угоди¹ між Комісією та CEN (Європейським комітетом із стандартизації) вирішили передати підготовку та публікацію Єврокодів CEN за допомогою серії Мандатів, що надало б Єврокодам у майбутньому статусу Європейського Стандарту (EN). Це пов’язує Єврокоди з положеннями Директив Ради і рішень Комісії щодо Європейських стандартів (тобто Директиви Ради 89/106/EEC щодо будівельних виробів – CPD – та Директив Ради 93/37/EEC, 92/50/EEC та 89/440/EEC відносно суспільних робіт та послуг і еквівалентних директив EFTA, започаткованих, щоб допомогти заснуванню внутрішнього ринку).

Структурна програма Єврокодів включає стандарти, які в основному складаються з декількох частин:

EN 1990 Єврокод: Основи проектування конструкцій

EN 1991 Єврокод 1: Дії на конструкції

EN 1992 Єврокод 2: Проектування залізобетонних конструкцій

EN 1993 Єврокод 3: Проектування сталевих конструкцій

EN 1994 Єврокод 4: Проектування сталезалізобетонних конструкцій

EN 1995 Єврокод 5: Проектування дерев’яних конструкцій

EN 1996 Єврокод 6: Проектування кам’яних конструкцій

EN 1997 Єврокод 7: Геотехнічне проектування

EN 1998 Єврокод 8: Проектування сейсмостійких конст¬рукцій

EN 1999 Єврокод 9: Проектування алюмінієвих конструкцій.

Стандарти Єврокодів визнають відповідальність регуляторних органів держав-членів та захищають їх право на призначення величин, які пов’язані з регулюванням питань безпеки на національному рівні там, де вони відрізняються.

Background
of the Eurocode programme

In 1975, the Commission of the European Community decided on an action programme in the field of construction, based on article 95 of the Treaty. The objective of the programme was the elimination of technical obstacles to trade and the harmonisation of technical specifications.

Within this action programme, the Commission took the initiative to establish a set of harmonised technical rules for the design of construction works which, in a first stage, would serve as an alternative to the national rules in force in the Member States and, ultimately, would replace them.

For fifteen years, the Commission, with the help of a Steering Committee with Representatives of Member States, conducted the development of the Eurocodes programme, which led to the first generation of European codes in the 1980’s.

In 1989, the Commission and the Member States of the EU and EFTA decided, on the basis of an agreement¹ between the Commission and CEN, to transfer the preparation and the publication of the Eurocodes to CEN through a series of Mandates, in order to provide them with a future status of European Standard (EN). This links de facto the Eurocodes with the provisions of all the Council's Directives and/or Commission's Decisions dealing with European standards (e.g. the Council Directive 89/106/EEC on construction products - CPD - and Council Directives 93/37/EEC, 92/50/EEC and 89/440/EEC on public works and services and equivalent EFTA Directives initiated in pursuit of setting up the internal market).

The Structural Eurocode programme comprises the following standards generally consisting of a number of Parts:

EN 1990 Eurocode: Basis of Structural Design

EN 1991 Eurocode 1: Actions on structures

EN 1992 Eurocode 2: Design of concrete structures

EN 1993 Eurocode 3: Design of steel structures

EN 1994 Eurocode 4: Design of composite steel and concrete structures

EN 1995 Eurocode 5: Design of timber structures

EN 1996 Eurocode 6: Design of masonry structures

EN 1997 Eurocode 7: Geotechnical design

EN 1998 Eurocode 8: Design of structures for earthquake resistance

EN 1999 Eurocode 9: Design of aluminium structures

Eurocode standards recognise the responsibility of regulatory authorities in each Member State and have safeguarded their right to determine values related to regulatory safety matters at national level where these continue to vary from State to State.

¹Угода між Комісією Європейських Спільнот і Європейським комітетом стандартизації (CEN) щодо роботи над Єврокодами для проектування будівель і споруд (CONSTRUCT 89/019).

¹Agreement between the Commission of the European Communities and the European Committee for Standardisation (CEN) concerning the work on EUROCODES for the design of building and civil engineering works (BC/CEN/03/89).

Статус та галузь застосування
Єврокодів

Держави-члени EU та EFTA визнають, що Єврокоди діють як еталонні документи для таких цілей:

– як засіб доведення відповідності будівель і споруд основним вимогам Директиви Ради 89/106/EEC, зокрема основній вимозі N°1 – Механічна стійкість та стабільність і основній вимозі N°2 – Пожежна безпека;

Status and field of application
of Eurocodes

The Member States of the EU and EFTA recognise that Eurocodes serve as reference documents for the following purposes:

– as a means to prove compliance of building and civil engineering works with the essential requirements of Council Directive 89/106/EEC, particularly Essential Requirement N°1 – Mechanical resistance and stability – and Essential Requirement N°2 – Safety in case of fire;

– як основа для укладання контрактів для будівель і споруд та пов’язаних з ними інженерних послуг;

– як основа для складання узгоджених технічних специфікацій для будівельних виробів (ENs та ETAs)

– as a basis for specifying contracts for construction works and related engineering services ;

– as a framework for drawing up harmonised technical specifications for construction products (ENs and ETAs)

Єврокоди, оскільки вони безпосередньо відносяться до будівельних споруд, мають прямий зв’язок з тлумачними документами² розділу 12 CPD, незважаючи та те, що вони мають різну природу з гармонізованими стандартами на вироби³. Таким чином, тех.нічні аспекти, які випливають з Єврокодів для будівель і споруд, повинні в повній мірі бути розглянутими Технічними комітетами CEN та/чи робочими групами EOTA, які розробляють стандарти на будівельні вироби, з позицій досягнення повної сумісності технічних специфікацій з Єврокодами.

The Eurocodes, as far as they concern the construction works themselves, have a direct relationship with the Interpretative Documents² referred to in Article 12 of the CPD, although they are of a different nature from harmonised product standards³. Therefore, technical aspects arising from the Eurocodes work need to be adequately considered by CEN Technical Committees and/or EOTA Working Groups working on product standards with a view to achieving a full compatibility of these technical specifications with the Eurocodes.

²Відповідно до Ст. 3.3 CPD, Основні вимоги (ER) отримають конкретну форму у Тлумачних документах для створення необхідних в’язів між Основними вимогами та мандатами на hEN і ETA.

³Відповідно до Ст. 12 CPD, Тлумачні документи мають:

а) надати конкретну форму Основним вимогам, узгодивши термінологію і технічні засади, і вказавши класи або рівні для кожної вимоги, де це необхідно;

b) вказати методи встановлення співвідношення між цими класами або рівнями вимог з технічними вимогами, наприклад, методи розрахунку і перевірки, технічні правила проектування, і т. ін.;

c) слугувати як рекомендація для встановлення узгоджених стандартів і настанов для Європейського технічного ухвалення.

Єврокоди фактично відіграють подібну роль у сфері ER 1 і частині ER 2.

²According to Art. 3.3 of the CPD, the essential requirements (ERs) shall be given concrete form in interpretative documents for the creation of the necessary links between the essential requirements and the mandates for harmonised ENs and ETAGs/ETAs.

³According to Art. 12 of the CPD the interpretative documents shall :

a) give concrete form to the essential requirements by harmonising the terminology and the technical bases and indicating classes or levels for each requirement where necessary;

b) indicate methods of correlating these classes or levels of requirement with the technical specifications, e.g. methods of calculation and of proof, technical rules for project design, etc.;

c) serve as a reference for the establishment of harmonised standards and guidelines for European technical approvals.

The Eurocodes, de facto, play a similar role in the field of the ER 1 and a part of ER 2.

Стандарти Єврокодів надають загальні правила проектування для практичного використання всіх конструкцій та їх компонентів, як традиційного, так і інноваційного характеру. Унікальні форми конструкції або умови проектування не охоплюються, і в таких випадках проектувальнику потрібен додатковий експертний розгляд.

Національні стандарти,

що впроваджують Єврокоди

Національні стандарти, що впроваджують Єврокоди, завжди включають повний текст Єврокоду (включаючи всі додатки), виданий CEN, якому можуть передувати Національний титульний лист та Національна передмова, а також можуть супроводжуватися Національним додатком (інформаційним).

Національний додаток (інформаційним) може включати інформацію щодо тих параметрів, які залишилися відкритими в Єврокодах для національного вибору, відомі як національно визначені параметри для використання при проектуванні будівель та інженерних споруд, що будуть побудовані у зацікавленій країні, а саме:

– значення для часткових коефіцієнтів і/або класи, де в Єврокоді даються альтернативи;

– значення, які слід використовувати, коли в Єврокоді надається тільки позначення;

– географічні і кліматичні специфічні дані країни, наприклад, карта снігу;

– процедура, яка використовується у випадку, коли альтернативні процедури обумовлені в Єврокоді;

– посилання на додаткову інформацію, яка не суперечить нормативним вимогам і допомагає при користуванні Єврокодами.

The Eurocode standards provide common structural design rules for everyday use for the design of whole structures and component products of both a traditional and an innovative nature. Unusual forms of construction or design conditions are not specifically covered and additional expert consideration will be required by the designer in such cases.

National Standards
implementing Eurocodes

The National Standards implementing Eurocodes will comprise the full text of the Eurocode (including any annexes), as published by CEN, which may be preceded by a National title page and National foreword, and may be followed by a National annex (informative).

The National annex (informative) may only contain information on those parameters which are left open in the Eurocode for national choice, known as Nationally Determined Parameters, to be used for the design of buildings and civil engineering works to be constructed in the country concerned, i.e.:

– values for partial factors and/or classes where alternatives are given in the Eurocode,

– values to be used where a symbol only is given in the Eurocode,

– geographical and climatic data specific to the Member State, e.g. snow map,

– the procedure to be used where alternative procedures are given in the Eurocode,

– references to non-contradictory complementary information to assist the user to apply the Eurocode.

Зв’язки між Єврокодами та гармо нізованими технічними специфіка ціями (ENs та ETAs) для виробів

Необхідна узгодженість між гармонізованими технічними специфікаціями для будівельних виробів та технічними правилами для будівель і споруд⁴. Крім того, повна

Links between Eurocodes and harmonised technical specifications
(ENs and ETAs) for products

There is a need for consistency between the harmonised technical specifications for construction products and the technical rules for works⁴. Furthermore, all the information

⁴Див. Ст. 3.3 і Ст.12 CPD, а також 4.2, 4.3.1, 4.3.2 та 5.2 ID 1.

⁴See Art.3.3 and Art.12 of the CPD, as well as 4.2, 4.3.1, 4.3.2 and 5.2 of ID 1.

інформація, яка супроводжує маркування CE будівельних виробів і має відношення до Єврокодів, повинна чітко зазначати, які національно визначені параметри були прийняті до уваги.

Додаткова інформація щодо

EN 1993-3-1 та EN 1993-3-2

EN 1993-3 це третя частина із шести частин EN 1993 – Проектування сталевих конструкцій – і описує принципи і правила застосування для безпеки і експлуатаційної придатності сталевих конструкцій зокрема башт, щогл і димарів. Башти і щогли детальніше в Частині 3-1; димарі – в Частині 3-2.

У EN 1993-3 наведено вимоги до розрахунків, що доповнюють загальні вимоги, наведені у EN 1993-1

EN 1993 призначений для використання з EN 1990 – Основи проектування, EN 1991 – Навантаження на конструкції і частини 1 документів від EN 1992 до EN 1998, де мова йде про сталеві конструкції або сталеві компоненти для башт, щогл і димарів.

Вимоги, які вже наведені в тих документах, не повторюються.

EN 1993-3 використовується для наступного:

- ескізного проекту комісії приймального контролю для виробів та стандартів виконання;

- клієнтів (наприклад для формулювання їх специфічних вимог);

- проектувальників та конструкторів;

- компетентних органів.

accompanying the CE Marking of the construction products which refer to Eurocodes should clearly mention which Nationally Determined Parameters have been taken into account.

Additional information specific to

EN 1993-3-1 and EN 1993-3-2

EN 1993-3 is the third part of six parts of EN 1993 – Design of Steel Structures – and describes the principles and application rules for the safety and serviceability and durability of steel structures for towers and masts and chimneys. Towers and masts are dealt with in Part 3-1; chimneys are treated in Part 3-2.

EN 1993-3 gives design rules in supplement to the generic rules in EN 1993-1.

EN 1993-3 is intended to be used with Eurocodes EN 1990 – Basis of design, EN 1991 – Actions on structures and the parts 1 of EN 1992 to EN 1998 when steel structures or steel components for towers and masts and chimneys are referred to.

Matters that are already covered in those documents are not repeated.

EN 1993-3 is intended for use by

– committees drafting design related product, testing and execution standards;

– clients (e.g. for the formulation of their specific requirements);

– designers and constructors;

– relevant authorities.

У EN 1993-3 числові значення для частинних коефіцієнтів та інших параметрів надійності рекомендуються як основні значення, що забезпечують прийнятний рівень надійності. Вони відібрані за умови забезпечення відповідного рівня кваліфікації та контролю якості.

Додаток В EN 1993-3-1 розроблено задля доповнення умов, викладених у EN 1991-1-4 для врахування вітрового навантаження на ґратчасті опори, щогли та димарі з відтяжками.

Оскільки опори для повітряних ліній розглядаються, як працюючі під вітровим навантаженням в сполученні з навантаженням від ожеледі, вимоги безпеки та спеціальні вимоги (як, наприклад, для провідників, ізоляцій та ізоляційних проміжків і т.д.) повністю викладені у CENELEC Code EN 50341, на який можна посилатися при виконанні розрахунків для подібних конструкцій.

Вимоги щодо міцності сталевих елементів, наведені у даному розділі, можна розглядати як правила, обов’язкові до виконання щодо відповідності вимогам EN 50341 для опор повітряних ліній, і використовувати як альтернативний критерій до правил, наведених у даному стандарті.

Частина 3.2 підготована у співпраці з технічним комітетом CEN/TC 297: Окремо стоячі труби.

Було включено умови, що дозволяють використання різних частинних коефіцієнтів опору у випадку розрахунку конструкцій чи елементів за результатами експериментів.

Numerical values for partial factors and other reliability parameters in EN 1993-3 are recommended as basic values that provide an acceptable level of reliability. They have been selected assuming that an appropriate level of workmanship and quality management applies.

Annex B of EN 1993-3-1 has been prepared to supplement the provisions of EN 1991-1-4 in respect of wind actions on lattice towers and guyed masts or guyed chimneys.

As far as overhead line towers are concerned all matters related to wind and ice loading, loading

combinations, safety matters and special requirements (such as for conductors, insulators, clearance, etc.) are covered by the CENELEC Code EN 50341, that can be referred to for the design of such structures.

The strength requirements for steel members given in this Part may be considered as 'deemed to satisfy', rules to meet the requirements of EN 50341 for overhead line towers, and may be used as alternative criteria to the rules given in that Standard.

Part 3.2 has been prepared in collaboration with Technical Committee CEN/TC 297: Free standing chimneys.

Provisions have been included to allow for the possible use of a different partial factor for resistance in the case of those structures or elements the design of which has been the subject of an agreed type testing programme.

Національний додаток
до EN 1993-3-1

Цей стандарт надає альтернативні процедури, значення і рекомендації для класів із примітками, які можуть вказувати місце, де необхідно зробити національний вибір. Таким чином, національний стандарт, який впроваджує EN 1993-3-1, повинен мати Національний додаток, який включав би усі національно визначені параметри, які використовуються при проектуванні будівель та цивільних споруд, що будуть побудовані у відповідній країні.

Національним вибором дозволено ввійти до EN 1993-3-1 за допомогою підрозділів:

– 2.1.1(3)P

– 2.3.1(1)

– 2.3.2(1)

– 2.3.6(2)

– 2.3.7(1)

– 2.3.7(4)

– 2.5(1)

– 2.6(1)

– 4.1(1)

– 4.2(1)

– 5.1(6)

National annex
for EN 1993-3-1

This standard gives alternative procedures, values and recommendations for classes with notes indicating where National choices may have to be made. Therefore the National Standard implementing EN 1993-3-1 should have a National Annex containing all Nationally Determined Parameters to be used for the design of buildings and civil engineering works to be constructed in the relevant country.

National choice is allowed in EN 1993-3-1 through paragraphs:

– 2.1.1(3)P

– 2.3.1(1)

– 2.3.2(1)

– 2.3.6(2)

– 2.3.7(1)

– 2.3.7(4)

– 2.5(1)

– 2.6(1)

– 4.1(1)

– 4.2(1)

– 5.1(6)

– 5.2.4(1)

– 6.1(1)

– 6.3.1(1)

– 6.4.1(1)

– 6.4.2(2)

– 6.5.1(1)

– 7.1(1)

– 9.5(1)

– A.1(1)

– A.2(1)P (2 місця)

– B.1.1(1)

– B.2.1.1(5)

– B.2.3(1)

– B.2.3(3)

– B.3.2.2.6(4)

– B.3.3(1)

– B.3.3(2)

– B.4.3.2.2(2)

– B.4.3.2.3(1)

– B.4.3.2.8.1(4)

– C.2(1)

– C.6.(1)

– D.1.1(1)

– D.1.2(2)

– D.3(6) (2 місця)

– D.4.1(1)

– D.4.2(3)

– D.4.3(1)

– D.4.4(1)

– F.4.2.1(1)

– F.4.2.2(2)

– G.1(3)

– H.2(5)

– H.2(7)

– 5.2.4(1)

– 6.1(1)

– 6.3.1(1)

– 6.4.1(1)

– 6.4.2(2)

– 6.5.1(1)

– 7.1(1)

– 9.5(1)

– A.1(1)

– A.2(1)P (2 places)

– B.1.1(1)

– B.2.1.1(5)

– B.2.3(1)

– B.2.3(3)

– B.3.2.2.6(4)

– B.3.3(1)

– B.3.3(2)

– B.4.3.2.2(2)

– B.4.3.2.3(1)

– B.4.3.2.8.1(4)

– C.2(1)

– C.6.(1)

– D.1.1(1)

– D.1.2(2)

– D.3(6) (2 places)

– D.4.1(1)

– D.4.2(3)

– D.4.3(1)

– D.4.4(1)

– F.4.2.1(1)

– F.4.2.2(2)

– G.1(3)

– H.2(5)

– H.2(7)