---

6.2.2 Схема установки для проведення випробувань наведена на рисунку 2.

1 - повітронепроникна касета; 2 - повітряний насос; 3 - лічильники витрати повітря; 4 - мікроманометр; 5 - регулятор витрати повітря; 6 - зразок; 7 - гумові шланги; 8 - повітряні замочні крани; 9 - ущільнювач; 10 - обойма; 11 - штуцер; 12 - станина; 13 - установочні гвинти

Рисунок 2 - Схема установки для визначення опору повітропроникності елементів

конструкцій та матеріалів у лабораторних умовах;

а) - для випробування теплоізоляційних волокнистих матеріалів, повітроізоляційних та вологоізоляційних матеріалів; б) - для випробування інших типів елементів конструкцій та матеріалів

7 ПІДГОТОВКА ДО ВИПРОБУВАНЬ

7.1 Підготовка до випробувань огороджувальних конструкцій

7.1.1 Підготовка дослідного зразка

7.1.1.1 Випробування проводять на конструкціях або їх фрагментах з лінійними розмірами не менше 1,0 м х 1,0 м, що можуть мати стикове з'єднання. Товщина зразка встановлюється відповідно до технічної документації на вироби.

7.1.1.2 Визначають цілісність зразка і відповідність його проектним даним.

7.1.1.3 Торцеві поверхні зразків із деревини та інших пористих матеріалів для уникнення підсосу повітря повинні бути пофарбовані за два рази масляною фарбою; бетонних і цегляних зразків - повинні бути покриті за два рази парафіном або його аналогами.

7.1.1.4 Встановлюють зразок у проріз експериментальної установки. Визначають розміри зразка за допомогою сталевої рулетки згідно з ДСТУ 4179, при випробуваннях стін, перегородок, перекриттів і покриттів - за зовнішнім обміром прорізу; при випробуваннях огороджувальних конструкцій із стиковими з'єднаннями визначають також довжину стику в межах прорізу установки.

7.1.2 Підготовка експериментальної установки

7.1.2.1 Здійснюють герметичне кріплення оболонки установки по контуру зразка 6 (див. рисунок 1) за рахунок гумових ущільнювачів опорних штанг 16, додаткової пористої гуми, мастики або пластичної глини.

7.1.2.2 Встановлюють витратоміри повітря З і приєднують їх за допомогою гнучких гумових шлангів 7. Встановлюють мікроманометри 4 і приєднують їх за допомогою гнучких гумових шлангів 7. Приєднують повітряний насос 2 і регулятор витрати повітря 5.

7.1.2.3 Перевіряють герметичність усіх з'єднань установки шляхом нагнітання повітря в камеру і нанесення мильного розчину по всьому периметру контуру з'єднання зразка з оболонкою. При виявленні місць проходження повітря проводять додаткове ущільнення і перевіряють надійність герметизації повторним нагнітанням повітря.

7.2 Підготовка до випробувань елементів огороджувальних конструкцій та матеріалів

7.2.1 Підготовка дослідних зразків

7.2.1.1 Випробування теплоізоляційних волокнистих матеріалів проводять на зразках у вигляді циліндра з діаметром не менше 100 мм.

7.2.1.2 Випробування засипних теплоізоляційних матеріалів проводять на зразках у вигляді прошарку, що засипається в циліндричну обойму діаметром не менше 100 мм. Товщина прошарку повинна складати не менше десяти діаметрів найбільшої фракції засипного матеріалу. Рівномірність заповнення прошарку досягається за рахунок струшування та визначається візуально.

7.2.1.3 Випробування повітроізоляційних та вологоізоляційних матеріалів проводять на зразках діаметром не менше 120 мм.

7.2.1.4 Випробування елементів конструкцій або матеріалів, крім вказаних у 7.2.1.1-7.2.1.3, проводять на зразках у вигляді прямокутного паралелепіпеда, лицьові грані якого мають форму квадрата з довжиною сторони не менше ніж 300 мм. Товщина зразка встановлюється відповідно до технічної документації на вироби. Лицьові грані зразка повинні бути плоскими й паралельними. Відхилення лицьових граней зразка від паралельності не повинно бути більше ніж ±0,5 мм.

7.2.1.5 Довжину й ширину зразка вимірюють лінійкою з похибкою не більше ніж ±0,5 мм. Товщину зразка теплоізоляційних волокнистих матеріалів вимірюють штангенциркулем згідно з ГОСТ 166 із похибкою не більше ніж ±0,1 мм. Товщину прошарку засипних теплоізоляційних матеріалів визначають як різницю між глибиною обойми з опорною металевою решіткою та глибиною обойми з засипкою. Визначення глибини обойми здійснюється штангенциркулем відповідно до ГОСТ 166 із похибкою не більше ніж ±0,1 мм шляхом укладення на опорну металеву решітку та прошарок засипного теплоізоляційного матеріалу сталевої пластини у вигляді кільця зовнішнім діаметром 100 мм, внутрішнім - 50 мм, товщиною 2 мм. Товщину зразка повітроізоляційних та вологоізоляційних матеріалів вимірюють штангенциркулем із цифровим відліковим пристроєм згідно з ГОСТ 166 або мікрометром згідно з ГОСТ 6507 із похибкою не більше ніж ±0,01 мм.

7.2.1.6 Торцеві поверхні зразків із волокнистих та пористих матеріалів покриваються парафіном або його аналогами.

7.2.2 Підготовка експериментальної установки

7.2.2.1 Встановлюють зразок 6 (рисунок 2) в обойму 10 відповідного типу, здійснюють герметизацію стику касети 1 та обойми 10 за допомогою парафіну або пластичної глини.

7.2.2.2 При випробуванні волокнистих матеріалів густиною менше 40 кг/м³ на дно циліндричної обойми 10 попередньо встановлюють металеву решітку, після чого встановлюють зразок 6, що випробовується.

7.2.2.3 При випробуванні засипних теплоізоляційних матеріалів на дно циліндричної обойми 10 попередньо встановлюють металеву решітку з натягнутою тканиною, опір повітропроникності якої відома величина, після чого утворюють прошарок з випробувального матеріалу відповідної товщини.

7.2.2.4 При випробуванні повітроізоляційних та вологоізоляційних матеріалів зразок 6, що випробовується, попередньо натягується на циліндричну обойму 10 із затягується по периметру за допомогою муфти.

7.2.2.5 Встановлюють витратоміри повітря 3 і мікроманометр 4 та приєднують їх за допомогою гнучких гумових шлангів 7. Приєднують повітряний насос 2 і регулятор витрати повітря 5.

8 ПРОВЕДЕННЯ ВИПРОБУВАНЬ

8.1 Випробування огороджувальних конструкцій

8.1.1 Вимірюють температуру t_в, °С, відносну вологість φ_в, %, та тиск повітря Р_в , кПа, в приміщенні, де знаходиться експериментальна установка.

8.1.2 За допомогою повітряного насоса 2 (рисунок 1) і регулятора витрати повітря 5 створюють стаціонарну різницю тиску по обидві сторони зразка 6 від 10 Па до 250 Па зі ступенями в 10 Па. Кінцеве значення різниці тисків повинно відповідати розрахунковому значенню згідно з ДБН В.2.6-31 для об'єкта випробувань. Число ступенів тиску повинно бути у всіх випадках не менше 5.

8.1.3 Після стабілізації кожного значення різниці тиску одночасно вимірюють об'ємну витрату повітря Q, м³/год, різницю тиску по обидві сторони зразка Δр, Па. Результати вимірювань фіксують за формою, що наведена у додатку А.

8.1.4 При проведенні випробувань конструкцій із стиковими з'єднаннями повітропроникність стиків слід визначати при ізоляції основного поля зразка шляхом послідовних повторних випробувань.

8.2 Випробування елементів огороджувальних конструкцій та матеріалів

8.2.1 При випробуваннях елементів конструкцій та матеріалів послідовно проводять дії, наведені в 8.1.1-8.1.3.

9 ОБРОБКА РЕЗУЛЬТАТІВ

9.1 Випробування огороджувальних конструкцій

9.1.1 Виміряну об'ємну витрату повітря Q_і, м³/год, для кожного значення різниці тисків коригують на стандартні атмосферні умови: Ρ₀ = 101,3 кПа, t₀ = 20 °С = 293 К за формулою:

Q_сті = k · Q_і, (1)

де k - поправочний коефіцієнт, що визначається за формулою:

а) у разі пониження тиску в об'ємі камери:

(2)

б) у разі підвищення тиску в об'ємі камери:

(3)

де Δр_і - різниця тисків повітря в камері та в приміщенні, кПа;

t_в, Р_в - те саме, що і в 8.1.1.

9.1.2 Масова витрата повітря q_і, кг/год, визначається за формулою:

(4)

де ρ_ст = 1,199 кг/м³ - густина повітря за стандартних атмосферних умов.

9.1.3 Визначають масову повітропроникність зразка G_і, кг/(м²·год), площею F, м², при заданому перепаді тисків повітря Δр_і , Па, за формулою:

(5)

9.1.4 Будують у логарифмічних координатах експериментальну залежність G = f (Δp) (додаток Б). Експериментальну залежність апроксимують прямою лінією за методом найменших квадратів.

9.1.5 Визначають опір повітропроникності огороджувальної конструкції R_g10, м² ·год·Па/кг, при Δр =

10 Па за формулою:

(6)

де G₁₀ - масова повітропроникність, кг/(м² ·год), при Δр = 10 Па.

9.1.6 Застосування методу дає можливість визначити повітропроникність огороджувальної конструкції з відносною похибкою, яка не перевищує + 10 %.

9.2 Випробування елементів огороджувальних конструкцій та матеріалів

9.2.1 Для стиків між елементами непрозорих конструкцій послідовно проводять дії, наведені в 9.1.1, 9.1.2, при цьому визначають масову витрату повітря фрагмента конструкції без стику q_1і, кг/год, та зі стиком q_2і , кг/год.

9.2.2 Визначають лінійну повітропроникність стику G_і, кг/(м·год), завдовжки L, м, при заданому перепаді тисків повітря Δр_і , Па, за формулою:

(7)

9.2.3 Для елементів конструкцій та матеріалів послідовно проводять дії, наведені в 9.1.1-9.1.5.

9.2.4 Для засипних теплоізоляційних матеріалів визначають коефіцієнт повітропроникності засипного матеріалу і, кг/(м·год·Па), завтовшки , м, за формулою:

(8)

де R_gΣ. - опір повітропроникності конструкції, що складається з прошарку засипного матеріалу, що випробовується, та затримуючої тканини згідно з 6.2.1, м²·год·Па/кг, при Δр = 10 Па;

R_gTK - опір повітропроникності затримуючої тканини, м² ·год·Па/кг, при Δр = 10 Па.

9.2.5 Для інших елементів конструкцій та матеріалів коефіцієнт повітропроникності і, кг/(м·год·Па), завтовшки , м, визначають за формулою:

(9)

9.2.6 Опір повітропроникності елемента конструкції та матеріалу R_g, м·год·Па/кг, завтовшки х, м, визначають за формулою:

10 ОЦІНЮВАННЯ ПОХИБКИ ВИМІРЮВАНЬ

10.1 Точність визначення виміряної об'ємної витрати повітря Q, м³/год, залежить від точності вимірювання різниці тисків повітря по обидві сторони зразка Δр . Оцінку похибки вимірювань виконують згідно з ГОСТ 8.207.

10.2 Обчислюють середнє арифметичне значення виміряних різниць тисків повітря по обидві сторони зразка Δр за формулою:

де N - число вимірювань при випробуваннях.

10.3 Розраховують середньоквадратичне відхилення різниць тисків повітря по обидві сторони зразка за формулою:

де S(Δр) - середньоквадратичне відхилення результатів вимірювань.

10.3 Знаходять довірчі границі ε (без урахування знака) випадкової похибки вимірювань тиску Δр за формулою:

де t - коефіцієнт Стьюдента для рівня довіри 0,95 та числа результатів вимірювань N, визначають згідно з ГОСТ 8.207, для трьох вимірювань t = 3,18; для п'яти вимірювань t = 2,57; для десяти вимірювань t = 2,23.

11 ОЦІНЮВАННЯ ВІДПОВІДНОСТІ ПОКАЗНИКІВ ПОВІТРОПРОНИКНОСТІ

ОГОРОДЖУВАЛЬНИХ КОНСТРУКЦІЙ НА ПІДСТАВІ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИМІРЮВАНЬ

11.1 Відповідність фактичного значення опору повітропроникності огороджувальних конструкцій нормативним вимогам визначають за формулою:

де R_gн - нормативний опір повітропроникності, м² ·год·Па/кг, що визначається згідно з ДБН В.2.6-31;

R_g -опір повітропроникності огороджувальної конструкції, м² ·год·Па/кг, що визначається за формулою:

де ε - довірчі границі похибки за формулою (13);

R_gε - експериментальне значення опору повітропроникності огороджувальної конструкції, м²·год·Па/кг, що визначається за формулою:

де Δр - розрахунковий перепад тиску згідно з ДБН В.2.6-31;

n - показник режиму фільтрації повітря крізь огороджувальну конструкцію, що визначається за графіком залежності масової повітропроникності G, кг/(м²·год), через огороджувальну конструкцію від перепаду тисків Δр , Па, як тангенс кута нахилу прямої, збудованої апроксимацією результатів випробувань, до осі абсцис;

G ₁₀ - те саме, що у формулі (9).

11.2 При оцінці вимоги (14) для багатошарових непрозорих огороджувальних конструкцій за результатами випробувань елементів цих конструкцій та матеріалів згідно з 8.2 опір повітропроникності окремих шарів конструкції визначається за формулою (10), a R_g розраховується згідно з додатком Т ДБН В.2.6-31.

11.3 Оцінку лінійної повітропроникності стикового з'єднання між елементами непрозорих конструкцій здійснюють у порівнянні з допустимим значенням, наведеним у таблиці 7 ДБН В.2.6-31.

12 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

12.1 Під час підключення двигуна повітряного насоса до електромережі необхідно дотримуватися правил техніки безпеки під час роботи з електроприладами відповідно до вимог ГОСТ 12.2.007.1. Дієздатність двигуна перевіряють його короткочасним запуском на малих обертах. При цьому необхідно переконатися в правильності напрямку потоку.