А.2.2.4 Правила опрацювання результатів
Ступінь гідрофобності мінерального порошку визначають у секундах: від початку зсипання частинок наважки активованого мінерального порошку на поверхню киплячої дистильованої води у хімічному стакані до того моменту, коли поверхня киплячої дистильованої води виявиться вільною від частинок порошку.
А.3 Визначення наявності органічних домішок у мінеральному порошку
Суть методу полягає у визначенні наявності органічних домішок шляхом порівняння кольору розчину, що знаходиться над пробою у мінеральному порошку у мірному циліндрі, з кольором розчину-еталону.
А.3.1 Правила готування до випробування
Для випробування беруть середню пробу мінерального порошку відібрану відповідно до 4.1.1-4.1.6. З середньої проби відважують дві наважки проби масою від 250 г до 255 г кожна для двох паралельних визначень.
Наявність органічних домішок у мінеральному порошку визначають згідно з ДСТУ Б В.2.1-17.
А.4 Визначення числа пластичності
А.4.1 Правила готування до випробування
Для випробування беруть середню пробу мінерального порошку відібрану відповідно до 4.1.1-4.1.6. З середньої проби відважують наважку проби порошку масою від 40 г до 50 г, яку зволожують дистильованою водою до стану густої пасти, перемішуючи шпателем. Пасту витримують у закритій скляній посудині не менше ніж 2 год.
А.4.2 Методика та правила проведення випробування
Визначення числа пластичності мінерального порошку здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-30.
А.5 Визначення коефіцієнта водостійкості зразків із суміші мінерального порошку з бітумом
Суть методу полягає в оцінці ступеня зниження міцності при стисканні зразків із суміші мінеральних порошків із сировини різного походження з бітумом після насичення водою.
За величину коефіцієнта водостійкості приймають відношення міцності при стиску зразків після насичення їх водою в умовах вакууму і наступного витримування в гарячій воді до міцності при стисненні сухих зразків.
А.5.1 Засоби та допоміжні пристрої для випробування зразків у режимі насичення водою в умовах вакууму і наступним витримуванням у воді - згідно з 4.6.1.
Засоби та допоміжні пристрої для визначення границі міцності при стисканні зразків - згідно з ДСТУ Б.В.2.7-89 (ГОСТ 12801).
А.5.2.1 Порядок готування до випробування та підготовку проб здійснюють згідно з загальними вимогами 4.6.2, а також згідно з 4.6.2.1.
Виготовляють суміші мінерального порошку з бітумом таким чином.
Кількість бітуму по відношенню до маси мінерального порошку залежить від виду сировини згідно з ДСТУ Б В.2.7-121. Кількість бітуму беруть таким, щоб показник водонасичення зразків із суміші становив:
від 4 % до 5 % за об'ємом -для порошків із гірських порід (метод застосовують для накопичення статистичних даних цього показника);
- від 5 % до 6 % за об'ємом - для порошків із відходів промисловості.
Орієнтовна кількість бітуму, відсоток від маси мінерального порошку (понад 100 %), становить:
а) від 13 до 18 -для неактивованих та від 8 до 15 - для активованих порошків із гірських порід;
б) від 10 до 30 - із відходів промисловості (у тому числі порошкоподібних орієнтовно - від 22 до 30).
Для уточнення необхідного співвідношення мінерального порошку та бітуму послідовно готують декілька складів (3-4) сумішей порошку з бітумом, із різною кількістю бітуму, змінюючи його вміст на (0,3-0,5) %.
Орієнтовний вміст бітуму у суміші мінерального порошку може бути визначений шляхом розрахунку вмісту бітуму згідно з 4.6.3.4.
У нагріту наважку проби мінерального порошку вводять нагрітий за температури від 140 °С до 150 °С бітум залежно від марок (БНД 60/90 або БНД 90/130) згідно з ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801).
Мінеральний порошок інтенсивно перемішують із бітумом вручну (металевою ложкою) протягом від 5 хв до 6 хв (до досягнення однорідності суміші порошку з бітумом, яку оцінюють візуально).
Потім суміш поміщають у лабораторну мішалку і більш ретельно перемішують протягом від 3 хв до 4 хв.
Допускається приготування суміші вручну.
Отриману суміш поміщають у металеву чашку. Чашку розміщують у сушильній шафі, де підтримують температуру, яка залежить від марки бітуму.
З суміші мінерального порошку з орієнтовним вмістом бітуму формують зразки, що виготовляють у металевій формі, яка відповідає вимогам 4.6.1.1.
Форму і вкладиш нагрівають за температури від 80 °С до 100 °С у сушильній шафі та злегка протирають гасом чи машинним мастилом.
Зважують наважки проби суміші порошку з бітумом - масою від 26 г до 32 г або від 200 г до 240 г залежно від розмірів форми (таблиця 1). Форму зі вставленим нижнім вкладишем наповнюють попередньо зваженою сумішшю порошку з бітумом. Суміш пошарово розподіляють і штикують. Форму з сумішшю встановлюють на нижню плиту преса, при цьому і нижній і верхній вкладиші повинні виступати з форми на (1,0-1,5) см. Верхню плиту преса підводять до зіткнення з верхнім вкладишем і включають електромотор преса; навантаження на суміш плавно доводять до 10 МПА (100 кгс/см2) і витримують суміш під цим навантаженням потягом 3 хв. Потім навантаження знімають і зразок витискують із форми за допомогою пристрою.
Зразки з дефектами у вигляді обламаних кромок бракують.
Не раніше ніж через добу після виготовлення зразків визначають водонасичення згідно з 13 ДСТУ Б В.2.7-89 (ГОСТ 12801). На основі отриманих даних будують графік залежності показників водонасичення від вмісту бітуму у суміші мінерального порошку з бітумом (приклад побудови графіка наведений на рисунку А.1). За графіком визначають кількість бітуму Б0 у відсотках до маси мінерального порошку (масу порошку приймають за 100 %) при заданому показнику водонасичення зразків із суміші - W у відсотках за об'ємом.
Рисунок А.1 - Визначення необхідної кількості бітуму у співвідношенні до маси мінерального порошку із заданим показником водонасичення зразків суміші
З суміші готують шість зразків із заданим показником водонасичення. Зразки очищають від зайвих частинок суміші.
А.5.2.2 Три зразки з шести (із заданим показником водонасичення, що виготовлені згідно з А.5.2.1 випробовують у режимі насичення водою в умовах вакууму і наступним витримуванням в гарячій воді.
Три зразки зважують на повітрі та у воді з точністю до 0,01 г.
Після зважування зразки розміщують у посудині з водою, занурюючи їх у воду. Рівень води над зразками повинен становити не менше ніж 30 см.
Посудину із зразками установлюють на 1,5 год у вакуум-прилад, де підтримують залишковий тиск не менше ніж 0,002 МПа (15 мм рт. ст.). Потім тиск доводять до атмосферного, зразки залишають у тій же посудині з водою, в якій протягом 1 год підтримують температуру води від 18 °С до 22 °С.
Після цього зразки виймають з води, обтирають м'якою тканиною або фільтрувальним папером і зважують із точністю до 0,01 г на повітрі та у воді.
А.5.2.3 Три зразки з шести (із заданим показником водонасичення, що виготовлені згідно з А 5.2.1.1 готують для випробування у режимі згідно з 15.2 ДСТУ Б.В.2.7-89 (ГОСТ 12801).
А.5.2.4 Границю міцності при стисканні зразків визначають згідно з ДСТУ Б.В.2.7-89 (ГОСТ 12801). Міцність при стисненні водонасичених і неводонасичених зразків визначають за температури від 18 °С до 22 °С.
А.5.2.5 Правила опрацювання та оформлення результатів
Коефіцієнт водостойкості Квод розраховують із точністю до 0,01 за формулою:
де Rвод - границя міцності при стисканні зразків, що підготовлені згідно з А.5.2.2, МПа;
R - границя міцності при стисканні зразків, що підготовлені згідно з А.5.2.3, МПа.
А.6 Визначення вмісту водорозчинних сполук
Суть методу полягає у визначенні вмісту водорозчинних сполук у мінеральному порошку з сировини - відходів промисловості.
А.6.1 Засоби та допоміжні пристрої, реактиви
Ваги лабораторні (важільні згідно з ГОСТ 24104 або електронні);
Шафа сушильна, що забезпечує температуру до 250 °С згідно з ДСТУ 3462;
Холодильник зворотний;
Ексикатор;
Склянки (бюкси) скляні ємністю 50 мл;
Колби конічні ємністю 250 мл (2 одиниці);
Колба для промивання;
Баня піщана згідно з технічною документацією;
Вода дистильована;
Папір фільтрувальний;
Лабораторний посуд застосовують згідно з 4.1.8.2.
Порядок готування до випробування та підготовку проби мінерального порошку здійснюють згідно з 4.1.1-4.1.7.
Для випробування беруть середню пробу мінерального порошку масою 100 г та готують відповідно до вимог щодо неактивованого порошку згідно з 4.4.3.
А.6.3 Методика та правила проведення випробування
З підготовленої середньої проби мінерального порошку беруть наважку проби масою 20 г, висипають її в конічну колбу, заливають 100 мл дистильованої води. На колбі закріплюють зворотний холодильник. Вміст колби нагрівають до кипіння, кип'ятять 1 год на піщаній бані і охолоджують до кімнатної температури. Знімають зворотний холодильник.
Водну витяжку виливають у другу колбу через фільтр, попередньо змочений дистильованою водою. Залишок у першій колбі промивають дистильованою водою порціями по (20-25) мл, зливають через фільтр у другу колбу.
Зважують бюкс. З другої колби фільтрат частинами переносять у бюкс, після чого бюкс установлюють у піщану баню і випарюють із нього воду до об'єму приблизно 5 мл. Залишок висушують до постійної маси у сушильній шафі за температури від 105 °С до 110 °С та після охолодження в ексикаторі - бюкс зважують.
А.6.4 Правила опрацювання результатів
Вміст у мінеральному порошку водорозчинних сполук А, % за масою, розраховують за формулою:
де m1 - маса бюкса з сухим залишком наважки проби мінерального порошку, г;
m2 - маса бюкса г;
m - маса наважки проби мінерального порошку, г.
А.6.5 Результат кожного випробування розраховують із точністю до другого десяткового знака після коми. Допустиме значення величини розбіжності між результатами паралельних визначень не повинне перевищувати 0,03 %.
У випадку перевищення допустимого значення величини розбіжності між двома результатами, випробування здійснюють знову до отримання допустимого значення.
За результат приймають середнє арифметичне значення двох паралельних випробувань визначення вмісту у мінеральному порошку водорозчинних сполук.
А.6.6 Вміст у мінеральному порошку водорозчинних сполук хлоридів визначають згідно з 4.10.2 ДСТУ Б.В.2.7-72 (ГОСТ 8269.1).
А.7 Визначення вологості
Суть методу полягає у визначенні вмісту вологи у мінеральному порошку.
А.7.1 Правила готування до випробування
Для випробування беруть середню пробу мінерального порошку відібрану відповідно до 4.1.1-4.1.7. З середньої проби відважують дві наважки проби масою від 15 г до 25 г кожна для двох паралельних визначень.
А.7.2 Методика та правила проведення випробування
Визначення вологості у мінеральному порошку здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-72 (ГОСТ8269.1).
А.7.3 Правила оформлювання результатів визначення вологості
Результат кожного випробування розраховують із точністю до другого знака після коми. Розбіжність між результатами двох паралельних випробувань не повинна бути більше ніж показники, що відповідають 4.2.3 ДСТУ Б В.2.7-72 (ГОСТ 8269.1).
У випадку перевищення допустимого значення величини розбіжності між двома результатами, випробування повторюють до отримання допустимого значення.
За результат визначення вологості мінерального порошку приймають середнє арифметичне значення двох паралельних випробувань.
А.8 Визначення втрати маси при прожарюванні мінеральних порошків із сировини -відходів промисловості
Визначення втрати маси при прожарюванні мінеральних порошків із сировини - відходів промисловості здійснюють згідно з 4.3 ДСТУ Б.В.2.7-72 (ГОСТ 8269.1).
А.9 Визначення вмісту оксидів заліза та алюмінію, суми оксиду і гідроксиду кальцію (вільного вапна або вільного оксиду кальцію), кількості глинистих домішок
Визначення показників вмісту оксидів заліза та алюмінію, суми оксиду і гідроксиду кальцію (вільного вапна або вільного оксиду кальцію) здійснюють згідно з ДСТУ Б В.2.7-72 (ГОСТ 8269.1).
Визначення кількості глинистих домішок здійснюють випробуванням згідно з 4.2.1, 4.2.2 методом мокрого та сухого просіювання (сума мас частинок, які пройшли через сито розміром 0,071 мм) в активованому порошку, у неактивованому - випробуванням проби масою не менше ніж 100 г методом набрякання згідно з ДСТУ Б В.2.7-210.
(довідковий)
Закон України "Про автомобільні дороги" від 08.09.2005 № 2862-IV
Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 № 1264-ХІІ
Закон України "Про охорону атмосферного повітря" від 16.10.1992 № 2707-ХІІ
Закон України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення" від 24.02.1994 № 4004-ХІІ
Закон України "Про відходи" від 5.03.1998 № 187/98-ВР
"Земельний кодекс України" від 25.10.2001 №2768-III
"Водний кодекс України" від 06.06.1995 № 213/95-ВР
Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 1999 №465 "Про затвердження Правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами"
Постанова Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 № 1598 "Про затвердження переліку найбільш поширених забруднюючих речовин, викиди яких в атмосферне повітря підлягають регулюванню"
МУ 4590-88 Методические указания по газохроматографическому измерению концентраций трикрезола, фенола в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки щодо газохроматографічного вимірювання концентрацій трикрезолу, фенолу у повітрі робочої зони)
МУ 3119-84 Методические указания по определению предельных, непредельных и ароматических углеводородов в воздухе рабочей зоны (Методичні вказівки по визначенню насичених, ненасичених та ароматичних вуглеводів у повітрі робочої зони)
МУ 4436-87 Измерение концентраций аэрозолей преимущественно фиброгенного действия (Вимірювання концентрацій аерозолів переважно фіброгенної дії)
СОУ МПП 71.100.30-030:2004 Вода очищена для технологічних цілей. Технічні умови
СОУ 45.2-00018112-002:2006 Захист довкілля. Оцінювання екологічної придатності місцевих дорожньо-будівельних матеріалів для будівництва та ремонту автомобільних доріг
Тимчасове положення про Систему екологічного моніторингу при будівництві, ремонті та утриманні автомобільних доріг загального користування, наказ Укравтодору від 13.04.07 № 165
Положення про медичний огляд працівників певних категорій (22/10/2005) "Про затвердження положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій", наказ Міністерства охорони здоров'я України від 21.05.07 №246"
РД 52.04.186-89 Руководство по контролю загрязнения атмосферы (Настанова щодо контролю забруднення атмосфери)
КНД 211.2.3.063-98 Метрологічне забезпечення. Відбір проб промислових викидів.
