---

Парафінування роблять у такий спосіб. Зразок, висушений до постійної маси, нагрівають у сушильній шафі до температури 60 °С. За допомогою пензлика заповнюють парафіном, нагрітим до 100 °С, всі відкриті каверни, раковини і пори на поверхні зразка. Після цього зразок зважують.

Друге парафінування роблять дворазовим зануренням у розплавлений парафін, щоб на зразку утворилася плівка парафіну завтовшки близько 1 мм. Потім зразок знову зважують.

А.4 Об'ємомір представляє собою посудину довільної форми (рисунок А.1), величина якої дозволяє випробовувати зразки розмірами, передбаченими даним стандартом. У посудину впаяна трубка внутрішнім діаметром від 8 мм до 10 мм із загнутим кінцем.

1 - посудина; 2 - трубка; 3 - посудина для збору води

Рисунок А.1

А.5 Об'ємомір наповнюють водою з температурою (20 ± 5) °С доти, поки вона не потече із трубки. Коли із трубки припиниться падіння крапель, під неї ставлять попередньо зважену посудину.

А.6 Зразок, підготовлений до випробувань, обережно занурюють на тонкому дроті або нитці в об'ємомір, при цьому вода, витиснута зразком, через трубку витікає в посудину.

Після припинення падіння крапель посудину з водою зважують і визначають масу і об'єм витиснутої води , см³, відповідно до формули:

, (А.1)

де - маса порожньої посудини, г;

- маса посудини з водою, витиснутою зразком, г;

- середня густина води, прийнята 1,0 г/см³.

A.7 Об'єм зразка на гідростатичних вагах визначають зважуванням його на повітрі і у воді за схемою, наведеною на рисунку А.2.

1 - посудина з водою; 2 - підвіс для зразка; 3 - зразок; 4 - ваги; 5 - важок

Рисунок А.2

А.8 Об'єм попередньо насичених водою зразків , см³, визначають:

- при випробуванні в об'ємомірі за формулою

, (17)

• при випробуванні на гідростатичних вагах за формулою

, (18)

де - маса насиченого водою зразка, визначена зважуванням у повітрі, г;

- маса насиченого водою зразка, визначена зважуванням у воді, г;

- густина води, прийнята 1 г/см³.

А.9 Об'єм зразків, підготовлених до випробування відповідно до А.2, визначають:

- при випробуванні в об'ємомірі за формулою

, (А.2)

- при випробуванні на гідростатичних вагах за формулою

, (А.3)

де - маса висушеного зразка, г;

- маса парафінованого зразка, г;

- густина парафіну, прийнята 0,93 г/см³.

А.10 Об'єм зразків, підготовлених до випробування відповідно до А.3, визначають:

- при випробуванні в об'ємомірі за формулою

, (А.4)

- при випробуванні на гідростатичних вагах за формулою

, (А.5)

де і - маса зразка, парафінованого відповідно один і два рази, що визначена зважуванням на повітрі, г;

- маса зразка, парафінованого два рази, що визначена зважуванням у воді, г.

ДОДАТОК Б

(довідковий)

МЕТОДИ ВИПРОБУВАННЯ БЕТОНУ ВІДПОВІДНО ДО ISO 1920-5

Б.1 Визначення

Для цілей ISO 1920-5 застосовуються наступні визначення:

Б.1.1 Середня густина - відношення маси бетону до його об'єму.

Примітка. Середня густина бетону визначається в кілограмах на кубічний метр.

Б.2 Визначення середньої густини бетону

Б.2.1 Загальні вимоги

Цей метод визначення середньої густини бетону застосовується для легкого, важкого та надважкого бетонів.

У залежності від стану бетону розрізняють середню густину:

- бетону, що затверднув;

- водонасиченого бетону;

- висушеного бетону.

Б.2.2 Апаратура

Б.2.2.1 Вимірювальні засоби - штангенциркуль, лінійка з похибкою 0,5 %.

Б.2.2.2 Ваги, що дозволяють зважування зразка як на повітрі, так і в воді з похибкою до 0,1 % маси (рисунок Б.1).

Б.2.2.3 Посудина для води повинна бути оснащена пристроєм підтримки постійного рівня води і бути достатнього розміру, щоб дозволити зразку на вагах повністю зануритися на постійну глибину (рисунок Б.1).

Б.2.2.4 Лабораторна шафа, що дозволяє підтримувати температуру (105±5) °С.

а) b)

1 - ваги; 2 - пристрій ваг; 3 - бетонний зразок; 4 - напрямний пристрій; 5 - посудина з водою, що здатна рухатися вертикально.

а) - пристрій ваг, розташований нижче їх механізму; b) - розташування пристрою над механізмом ваг

Рисунок Б.1 - Розташування пристрою ваг для визначення об'єму бетонного зразка

витисненням води

Б.2.3 Зразки, що випробовуються

Б.2.3.1 Мінімальний об'єм зразка - 1л. Якщо максимальний розмір заповнювача більше 25 мм, то мінімальний об'єм зразка в кубічних метрах повинен бути не менше 50 · D³, де D - максимальний розмір крупного заповнювача, мм.

Б.2.3.2 Для отримання зразків необхідного розміру останні можуть бути вибурені або випиляні із зразків бетону більшого розміру.

Б.2.4 Проведення випробування

Б.2.4.1 Робочий стан апаратури, що застосовується для визначень, повинен перевірятися не рідше одного разу на рік.

Б.2.4.2 Маса бетону після 28 діб тверднення визначається з похибкою до 0,1 %. Значення маси записується в кілограмах і позначається як m_r.

Б.2.4.3 Маса водонасиченого бетону визначається на зразках, що були попередньо занурені у воду. Водонасичення бетону здійснюється у воді за температури (20±2) °С. Припиняється водонасичення у випадку, якщо маса зразка бетону не змінюється більше ніж на 0,2 % за 24 год. Перед кожним зважуванням необхідно витирати вологою тканиною надлишок води з поверхні зразка бетону.

Зразки важкого бетону, що тверднули у воді не менше 72 год, можна вважати такими, що відповідають цьому документу.

Б.2.4.4 Значення маси записується в кілограмах і позначається як m_s.

Б.2.4.5 Маса висушеного бетону визначається на зразках, що були попередньо висушені у вентиляційній шафі. Сушіння бетону відбувається в шафі за температури (105±5) °С. Припиняється сушіння зразка у випадку, якщо маса зразка бетону не змінюється більше ніж на 0,2 % за 24 год. Перед кожним зважуванням зразки необхідно охолоджувати до кімнатної температури в спеціальних посудинах.

Значення маси записується в кілограмах і позначається як m₀.

Б.2.4.6 Об'єм зразка визначається одним з наступних методів:

- витисненням води;

- розрахунком із використанням реальних вимірювань;

- розрахунком при використанні зразків-кубів, що мають зазначені розміри.

Б.2.4.7 Метод визначення об'єму бетону витисненням води

Б.2.4.7.1 Метод визначення об'єму бетону витисненням води підходить для зразків будь-якої форми, але є єдиним для зразків неправильної форми.

Б.2.4.7.2 Зразок повинен бути в насиченому водою стані.

Б.2.4.7.3 Цей метод не підходить для зразків із крупнопористого бетону, бетону з пористим заповнювачем, бетону з великими порам або для зразків з водоненасиченого бетону. Цей метод може бути застосований для зразків бетону з водонепроникною поверхнею.

Б.2.4.7.4 Ваги у посудині з водою підвішуються так, щоб їх гідростатичний пристрій досяг рівноваги і підвіс ваг був повністю занурений у воду та не торкався стінок посудини. Записується глибина занурення підвісу ваг, а також його маса m_st.

Б.2.4.7.5 Розташовують зразок на пристрої ваг і повністю занурюють його у воду на ту саму глибину, що і порожній пристрій.

Б.2.4.7.6 Обережно витирають можливі бульбашки повітря зі зразка та пристрою ваг.

Б.2.4.7.7 Зважують повністю занурений зразок з пристроєм ваг. Записують (m_st + m_w) як загальну масу в кілограмах.

Б.2.4.7.8 Знімають зразок з пристрою ваг, витирають надлишок води вологою ганчіркою з поверхні зразка і зважують. Записують масу зразка на повітрі в кг, як m_a.

Б.2.4.7.9 Об'єм зразка визначають за формулою:

, (Б.1)

де V - об'єм зразка, м³;

m_a - маса зразка на повітрі, кг,

m_st - маса пристрою ваг у воді, кг,

m_w - маса зразка у воді, кг,

ρ_w - густина води, кг/м³, при 20 °С, прийнята як 998 кг/м³.

Б.2.4.8 Об'єм зразка визначений розрахунком із використанням реальних вимірювань.

Б.2.4.8.1 Для розрахунку об'єму використовують тільки циліндричні або призматичні зразки без пошкоджень. За результами замірів зразків розраховують середнє значення об'єму зразка бетону в м³ і округляють до чотирьох значущих цифр.

Б.2.4.9 Об'єм зразка визначений розрахунком при використанні зразків-кубів, що мають зазначені розміри.

Б.2.4.9.1 Для розрахунку об'єму використовують тільки непошкоджені зразки циліндричної або призматичної форми. Зразки виготовлені в каліброваних формах згідно з ISO 1920-5. У цьому випадку перевіряють, щоб кожний розмір зразка мав похибку не більше ±0,5 % призначеного розміру. За результами замірів зразків розраховують середнє значення об'єму зразка бетону в м³ і округляють до чотирьох значущих цифр.

Б.2.5 Розрахунки

Б.2.5.1 Середню густину бетону визначають за формулою:

, (Б.2)

де D - середня густина бетону, що пов'язана із станом зразка (бетон, що затверднув, водонасичений, висушений бетон), кг/м³;

m - маса зразка під час випробувань, кг;

V - об'єм зразка, визначений одним із трьох методів, м³.

Б.2.5.2 У робочому журналі під час оформлення результатів розрахунків робиться запис щодо стану зразка і зазначається метод, за яким був визначений об'єм. Результат визначення середньої густину бетону округлюється до 10 кг/м³.

Б.2.6 Представлення результатів випробування

Б.2.6.1 Записи результатів випробувань повинні включати:

- стан бетону (бетон, що затверднув, водонасичений бетон, висушений);

- дату проведення випробувань;

- масу зразка;

- метод визначення об'єму зразка;

- об'єм зразка;

- розраховану середню густину бетону.

Після закінчення випробувань складається звіт згідно з вимогами розділу Б.4 з урахуванням даних Б.2.6.

Б.З Визначення водонепроникності бетону

Б.3.1 Принцип дії

Метод визначає глибину проникнення води під тиском у бетон, що тверднув у воді.

Б.3.2 Апаратура

Б.3.2.1 Випробувальне обладнання повинне забезпечувати, щоб тиск води міг діяти на досліджувану зону зразка певних розмірів і постійно реєструвався. Приклад установки наведений на рисунку Б.2.

Дослідна апаратура повинна дозволяти обстежувати зразок.

Кільця гумові або з іншого матеріалу повинні забезпечувати герметизацію випробувального пристрою.

1 - прокладка; 2 - герметизуюче кільце; 3 - пластина; 4 - різьбовий стрижень; 5 - вода під тиском

Рисунок Б.2 - Приклад випробувального пристрою

Б.3.2.2 Дротяна щітка створює шорстку поверхню бетону.

Б.3.3 Зразки, що випробовуються

Б.3.3.1 Зразок може бути у формі куба, циліндра або призми з довжиною краю або діаметром не менше 150 мм. Можуть застосовуватися зразки, відібрані з конструкції.

Відношення висоти до довжини краю або висоти до діаметра повинно бути більше 0,5 за умови, що висота повинна бути не менше 100 мм.

Б.3.4 Проведення випробувань

Б.3.4.1 Досліджуваний зразок повинен тверднути у воді не менше 28 діб відповідно до ISO 1920-5. Одразу після формування на його поверхні, до якої буде прикладатися водяний тиск, за допомогою дротяної щітки створюється шорсткість.

Б.3.4.2 Вода повинна бути водопровідна.

Б.3.4.3 Зразок розташовують у випробувальному пристрої і створюють тиск води (500±50) кПа тривалістю (72±2) год. Не допускається прикладати тиск води до гладкої поверхні.

Б.3.4.4 Після дії тиску на зразок протягом (72±2) год тиск знімається, зразок з випробувального пристрою виймається. Поверхня, на яку прикладався тиск води, протирається ганчіркою, щоб прибрати надлишок води.

Б.3.4.5 Зразок по вертикальній напрямній розколюється і розташовується поверхнею, до якої прикладався тиск води, донизу. Після підсихання поверхні, коли може спостерігатися фронт проникнення води, останній відмічається на зразку.

Б.3.4.6 Отриманий фронт повинен бути порівняний з допустимим (рисунок Б.З). Якщо фронт проникнення допустимий, то з точністю до 1мм заміряється його максимальна відстань від низу зразка.

a b

а - допустимий, b - недопустимий

Рисунок Б.3 - Фронти води

Б.3.5 Результат випробувань

Максимальна глибина проникнення води під тиском у зразок, мм, є результатом випробувань.

Б.3.6 Представлення результатів випробування

Б.3.6.1 Запис результатів випробувань повинен включати:

- дату початку випробувань;

- напрямок тиску води (зверху, знизу зразка перпендикулярно до площі формування);

- будь-яке відхилення фронту проникнення води від допустимого;

- максимальну глибину проникнення, мм;

- будь-яке просочування води з подальшим розглядом достовірності отриманих результатів (за наявності);

- криву проникнення води;

- вік зразків під час проведення випробувань.

Б.3.6.2 За результатами випробувань складається звіт з урахуванням даних Б.3.6.