6.6 Призначення і оцінювання завдань для підтвердження відповідності добавок для бетонів і розчинів технічним вимогам наведені у таблиці 22.
Таблиця 22 – Призначення і оцінювання завдань для підтвердження відповідності
|
Завдання |
Зміст завдання |
Посилання |
|
|
Завдання для виго-товлю-вача |
Контролювання параметрів продукції |
Параметри, пов'язані з усіма відповідними характеристиками за таблицею 20 |
Розділ 6 цього стандарту (відпові-дні випробування у таблиці 21), ДСТУ 3413, ДСТУ 3417 |
|
Початкове випробування |
Усі відповідні характеристики за таблицею 20 |
ДСТУ 3413 |
|
|
Визначення параметрів відібраних зразків |
Усі відповідні характеристики за таблицею 20 |
ДСТУ 3413, ДСТУ 3417 |
|
|
Завдання для орга-ну з серт-ифікації продукції |
Сертифікація продукції на підставі: - обстеження виробництва1); - атестації виробництва2); - початкової перевірки показників і контролювання параметрів продукції; - технічного нагляду за стабільністю показників продукції під час її виготовлення; - постійного вивчення, оцінювання і санкціонування контролювання параметрів продукції |
Параметри, пов'язані з усіма відповідними характеристиками за таблицею 20 |
ДСТУ 3413, розділ 6 |
|
Те саме |
Розділ 6 цього стандарту (відповідні випробування у таблиці 21), ДСТУ 3413, ДСТУ 3417 |
||
|
1) Обстеження виробництва виконується з метою встановлення відповідності фактичного стану виробництва вимогам документації, підтвердження можливості підприємства виготовляти продукцію відповідно до вимог чинних нормативних документів, надання рекомендацій щодо періодичності та форм проведення технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції. 2) Атестування виробництва проводиться з метою оцінювання технічних можливостей підприємства-виробника щодо забезпечення стабільного випуску продукції, що відповідає вимогам нормативних документів, та надання рекомендацій щодо періодичності випробувань, кількості зразків (проб), що випробовуються під час сертифікації, способів та правил їх відбирання. |
|||
7 ВИМОГИ ЩОДО СТІЙКОСТІ ДО ЗОВНІШНЬОГО ВПЛИВУ
7.1 Добавки для бетонів і розчинів повинні мати стійкість до зовнішнього впливу. Після закінчення гарантійного терміну зберігання добавки повинні бути випробувані в бетоні і розчині. Добавка вважається придатною до застосування, якщо її ефективність не змінилася.
7.2 Добавки слід зберігати в умовах, передбачуваних технічною документацією на них. Водні розчини добавок повинні зберігатися у закритій тарі, порошкоподібні і кристалічні продукти – в умовах, що запобігають їх зволоженню.
7.3 Добавки, що були заморожені, після відтавання повинні зберігати свій позитивний ефект і не погіршувати властивостей бетонної і розчинової суміші, бетону і розчину.
Добавки, що після заморожування не зберігають своїх властивостей, повинні транспортуватися і зберігатися за позитивної температури.
7.4 Місткості для рідких добавок, при зберіганні яких можливе їх заморожування, розшаровування або випадання осаду, повинні бути обладнані системами обігрівання і перемішування.
7.5 Маслянисті кремнійорганічні продукти повинні зберігатися у тарі виготовлювача у закритому складському приміщенні: ті, що містять у своєму складі водень, – за температури від 0 °С до плюс 30 °С окремо від кислот і лугів; інші – за температури від мінус 25 °С до плюс 30 °С.
8 ВИМОГИ ОХОРОНИ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА
8.1 Добавки для бетонів і розчинів не повинні бути джерелом забруднення води, фунту і повітря.
82 Добавки за санітарно-гігієнічними і радіаційними параметрами повинні відповідати вимогам ДБН В.1.4-2.01, ОСП 72/80.
8.3 Добавки не повинні виділяти у навколишнє середовище шкідливих хімічних речовин у кількостях, що перевищують гранично-допустимі концентрації (ГДК), що встановлені Міністерством охорони здоров'я України.
8.4 Викиди в атмосферу повинні відповідати вимогам ГОСТ 17.2.3.02 і ГОСТ 12.1.005.
8.5 Технологічні схеми введення добавок у бетони і розчини повинні забезпечувати повернення відходів у місткості для робочого розчину добавок.
8.6 Забороняється скидати або зливати у водоймища санітарно-побутового використання і в каналізацію добавки, їх розчини, емульсії, а також відходи, що утворюються при промиванні тракту зберігання, подавання і дозування добавок.
9 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ТА ЗБЕРІГАННІ ДОБАВОК
9.1 Роботу з добавками слід виконувати згідно з вимогами СНиП IIІ-4, нормативної документації на добавки конкретного виду і цього стандарту.
9.2 Добавки повинні відповідати вимогам санітарно-гігієнічної і радіаційної безпеки. Застосування добавок у бетоні і розчині повинне бути погоджене з санітарними службами Міністерства охорони здоров'я України.
9.3 До роботи з добавками допускаються особи віком після 18 років, які пройшли медичне обстеження і відповідний інструктаж із безпеки праці. Особи, що працюють із добавками, повинні проходити періодично медичні огляди.
9.4 При роботі з добавками необхідно запобігати попаданню їх у очі, на шкіру і в їжу.
Працівники, зайняті приготуванням розчинів добавок, повинні бути забезпечені засобами індивідуального захисту: комбінезонами згідно з ГОСТ 12.4.099 і ГОСТ 12.4.100, костюмами згідно з ГОСТ 27574, ГОСТ 27575, халатами згідно з ГОСТ 12.4.131 і ГОСТ 12.4.132, фартухами згідно з ГОСТ 12.4.029, чобітьми згідно з ГОСТ 12.4.072, рукавицями згідно з ГОСТ 12.4.133, окулярами згідно з ГОСТ 12.4.013. Працюючі з добавками, які містять у своєму складі кислоти, повинні бути забезпечені костюмами відповідно до ГОСТ 27652 і ГОСТ 27654; з добавками, які містять у своєму складі луги, – костюмами відповідно до ГОСТ 27651 і ГОСТ 27653; з порошкоподібними добавками – протипиловими респіраторами згідно з ГОСТ 12.4.028; з речовинами 2-го і 3-го класів небезпеки, які виділяють у зовнішнє середовище шкідливі хімічні речовини, – протигазами згідно з ГОСТ 12.4.121.
Не слід допускати до роботи з приготування розчинів добавок і емульсій із них осіб, що мають пошкодження шкіри, а також повік і очей.
Забороняється приймати їжу в приміщеннях для зберігання добавок або приготування їх водних розчинів, емульсій, суспензій.
9.5 При проектуванні складів, вузлів із приготування водних розчинів добавок, бетонів і розчинів із добавками слід дотримуватися вимог чинних норм проектування в частині санітарної, вибухової, вибухопожежної і пожежної безпеки.
9.6 При роботі з добавками всі приміщення повинні бути обладнані вентиляцією згідно з ГОСТ 12.4.021, що забезпечує стан повітря робочої зони (ГОСТ 12.1.005).
9.7 Речовини, що відносяться до 2-го і 3-го класів небезпеки згідно з ГОСТ 12.1.007, слід зберігати герметично закритими. Місця зберігання таких добавок, приміщення для їх приготування і дозування повинні бути обладнані припливно-витяжною вентиляцією місцевого призначення.
Обов'язковим є щомісячне вологе прибирання приміщень. Особливої обережності слід дотримуватися при роботі з добавками, що містять у своєму складі азот і хром.
9.8 Пожежо- і вибухонебезпечні продукти повинні зберігатися в цистернах, резервуарах і металевих бочках у виробничих чи допоміжних приміщеннях біля зовнішніх стін, що відгороджені від основного виробництва неспалимою перегородкою.
9.9 Забороняється зберігати в одному місці добавки, що здатні виділяти у зовнішнє середовище пожежо- і вибухонебезпечні продукти, разом з солями, легкозаймистими газами і рідинами, органічними і горючими матеріалами, речовинами на спиртовій основі, їдкими, вибуховими і радіоактивними речовинами. Будівництво складів для таких продуктів, їх розміщення, протипожежне забезпечення повинне проводитися згідно з чинними нормами і правилами проектування.
9.10 При роботі з пожежо- і вибухонебезпечними продуктами забороняється курити, застосовувати відкритий вогонь, повинна бути виключена можливість короткого замикання та іскріння в електроустаткуванні. Приміщення повинні бути забезпечені відповідними протипожежними засобами.
9.11 Забороняється застосовувати електропрогрівання бетону з добавками, що виділяють газ.
9.12 У приміщеннях, де проводиться робота з добавками, повинні бути вивішені правила безпеки праці при роботі з добавками, які використовуються у виробництві.
10.1 Відповідність добавки вимогам нормативного документа щодо її властивостей оцінюють на основі аналізування даних виробничого контролювання і результатів приймально-здавальних випробувань. Властивості добавки, методи випробувань і оптимальну їх періодичність, що виконуються виробником добавки, визначає відповідний нормативний документ на конкретний вид добавки і технологічний регламент підприємства на її виробництво.
10.2 Приймання добавок здійснюється службою технічного контролю підприємства-виготовлювача на основі даних виробничого контролювання і приймально-здавальних випробувань.
10.3 Приймання добавок здійснюють партіями. Кожна партія повинна складатися з добавки одного виду, виготовленої підприємством при незмінній технології з одних вихідних матеріалів і оформленої одним документом про якість.
Час виготовлення партії добавки і максимальна маса (об'єм) партії мають бути зазначені у нормативному або технічному документі на конкретний вид добавки.
10.4 Відбір і підготування проб для проведення випробувань і приймання добавок виробником виконують згідно з ДСТУ Б В.2.7-69 (ГОСТ 30459).
10.5 Приймально-здавальні випробування включають випробування добавки кожної партії за всіма показниками якості, що передбачені нормативним документом на добавку цього виду, за винятком визначення ефективної сумарної питомої активності природних радіонуклідів. Радіаційний контроль виконують згідно з ДБН В.1.4-2.01.
10.6 Результати приймально-здавальних випробувань заносять у журнал за формою, що наведена у додатку Н. Журнал приймально-здавальних випробувань повинен бути пронумерований, прошнурований і опечатаний печаткою підприємства.
Журнал приймально-здавальних випробувань є офіційним документом, який засвідчує якість продукції.
10.7 Кожна партія добавки або її частина, що поставляється на одну адресу, повинна супроводжуватися документом про якість, в якому зазначають:
- найменування підприємства-виробника, його товарний знак, адресу і телефон;
- повне найменування та умовне позначення добавки згідно з вимогами нормативного документа на добавку;
- позначення нормативного або технічного документа, за яким випускається добавка;
- номер партії;
- дату виготовлення і відвантаження;
- масу брутто і нетто (об'єм) добавки в упаковці;
- вид тари та кількість паковальних одиниць у партії;
- знак небезпеки згідно з ДСТУ 4500-3, ДСТУ 4500-5 (за необхідності);
- результати приймально-здавальних випробувань даної партії добавки, що передбачені нормативним або технічним документом, за яким випускається добавка;
- гарантійний строк;
- клас використання за даними радіаційного контролю;
- знак відповідності згідно з ДСТУ 2296 за наявності зареєстрованого сертифіката відповідності.
Перелік показників, що наводяться в документі про якість, може бути доповнений або змінений відповідно до вимог нормативного документа на добавку конкретного виду.
10.8 Документ про якість повинен бути відмічений знаком контролю, підписаний керівником служби технічного контролю або його заступником і відісланий споживачеві одночасно з добавкою.
10.9 Органи контролю якості продукції і споживач здійснюють контрольну перевірку якості добавки, виконуючи відбирання проб згідно з ДСТУ Б В.2.7-69 і направляючи їх на випробування у відповідні акредитовані лабораторії.
За умови згоди представників органів, що перевіряють якість продукції, а також споживача допускається проведення контрольних випробувань на підприємстві-виробнику.
10.10 Контрольні випробування добавки необхідно розпочинати не пізніше закінчення гарантійного строку, встановленого нормативним документом на добавку конкретного виду.
При цьому повинні застосовуватись методи випробувань, зазначені в нормативному документі на добавку. Застосування інших методів випробувань допускається за умови додержання умов таблиць 1 та 21 цього стандарту.
10.11 Результати контрольних випробувань добавок вважають задовільними, якщо вони від повідають вимогам нормативного документа на добавку даного виду.
11.1 Показники якості добавок слід визначати відповідно до нормативного або технічного документа.
11.2 Показники ефективності дії добавок, у тому числі комплексних, у сумішах і бетонах/розчинах слід визначати згідно з ДСТУ Б В.2.7-69, ДСТУ Б В.2.7-172, ДСТУ Б В.2.7-173, ДСТУ Б В.2.7-174, додатками А-М даного стандарту, а також згідно зі стандартами, технічними умовами і атестованими методиками, що наведені в нормативному документі на добавку конкретного виду.
11.3 Радіаційний контроль добавок виконують згідно з ДБН В. 1.4-2.01.
12.1 Загальні положення
12.1.1 Добавки для бетонів і будівельних розчинів виготовляють у вигляді рідин, паст, порошків тощо і відвантажують у пакованнях різного виду (розділ 13) або без паковання. При відвантаженні добавок без паковання повинні використовуватись спеціалізовані транспортні засоби – цистерни тощо.
12.1.2 Для паковання використовують мішки (паперові, поліетиленові), бочки (металеві, поліетиленові), барабани (металеві, фанерні), металеві банки, м'які контейнери з водонепроникним вкладишем або інші, що надійно зберігають добавку відповідно до нормативних документів.
