Страница 2: ДСТУ 4543:2006. Борошно соєве харчове (33913)

1. Вміст токсичних елементів і мікотоксинів у соєвому харчовому борошні регламентують згідно з МБТиСН № 5061 [1], і він повинен відповідати вимогам, зазначеним у таблиці 3.

Таблиця 3 — Вміст токсичних елементів і мікотоксинів

Кінець таблиці 3

1. Вміст радіонуклідів не повинен перевищувати допустимі рівні, встановлені згідно з ГН 6.6.1.1-130 [5], а саме Sr-90 не більше ніж 200 Бк/кг, Сз-137 не більше ніж 600 Бк/кг.
2. 1. Кількість пестицидів у соєвому харчовому борошні не повинна перевищувати залишку пестицидів, які нормуються у сировині, згідно з МБТиСН № 5061 [1] та ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [6].
   2. 1. За мікробіологічними показниками соєве харчове борошно повинно відповідати нормам, наведеним у таблиці 4.

Таблиця 4 — Мікробіологічні показники

1. Вимоги до сировини
2. 1. Для виробництва соєвого харчового борошна використовують насіння сої згідно з ГОСТ 17109, макуху соєву харчову згідно з ГОСТ 8057, шрот соєвий харчовий згідно з ГОСТ 8056.
   2. 1. Під час виробництва соєвого харчового борошна застосовують насіння сої, макуху та шрот соєвий харчовий, в яких вміст токсичних елементів, мікотоксинів та пестицидів не перевищує допустимі рівні, встановлені згідно з МБТиСН № 5061 [1] та ДСанПіН 8.8.1.2.3.4-000 [6].

Не дозволено використовувати модифіковану сировину, яка не дозволена для використовування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

1. Вміст радіонуклідів Сз-137 і Sr-90 у сировині не повинен перевищувати встановлені допустимі рівні згідно з ГН 6.6.1.1-130 [5].
2. 1. Кожну партію сировини і матеріалів, що надходить на виробництво, супроводжують документом, що підтверджує їх відповідність нормативним документам.
   2. 1. Калорійність та поживну цінність соєвого харчового борошна подано в додатку А.

7 ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Виробництво соєвого харчового борошна здійснюють згідно з вимогами безпеки, які надані в НПАОП 15.4-1.06 [7], ДСП 4.4.4.090 [8], ДСП 4.4.4.089 [9].
2. Експлуатацію устатковання здійснюють відповідно до вимог ГОСТ 12.2.003, ДСТУ ЕМ 1672-1.
3. Ведення технологічного процесу — згідно з вимогами ГОСТ 12.3.002, ДСП 4.4.4.090 [8].
4. Вимоги щодо пожежобезпеки — згідно з ГОСТ 12.1.004, щодо вибухобезпеки — згідно з ГОСТ 12.1.010, щодо електробезпеки — згідно з ГОСТ 12.2.007.0.
5. Повітря робочої зони повинне відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005, мікроклімат виробничих приміщень повинен відповідати вимогам ДСН 3.3.6.042 [10].
6. Рівень шуму не повинен перевищувати норми ДСН 3.3.6.037 [11], рівень локальної вібрації не повинен перевищувати норми ДСН 3.3.6.039 [12].
7. Вимоги безпеки щодо освітлювання робочих місць — згідно з ДБН В.2.5-28 [13].
8. Забезпечення спецодягом та засобами індивідуального захисту працівників — згідно з вимогами НПАОП 15.0-3.09 [14].
9. ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ
10. 1. Контроль за викидом шкідливих речовин у атмосферу здійснюють згідно з ГОСТ 17.2.3.02 та ДСП 201 [15].
    2. Очищені стічні води відповідають санітарно-гігієнічним, а також технологічним вимогам згідно з СанПиН 4630 [16].
    3. Охорону ґрунту від забруднення побутовими та промисловими відходами здійснюють згідно з СанПиН 42-128-4690 [17].
11. МАРКУВАННЯ
12. 1. Маркування виконують державною мовою.
    2. На спожиткову тару (ярлик) для забезпечення чіткого читання будь-яким способом у доступній для сприйняття формі наносять марковання, яке містить таку інформацію:

• назву підприємства-виробника, знак для товарів та послуг (за наявності), юридичну адресу та місце виготовлення;
• назву продукції;
• масу нетто, кг;
• кінцевий термін реалізації або дату виготовлення (число, місяць, рік);
• строк придатності до споживання;
• харчову цінність (вміст жиру, білків, вуглеводів у 100 г продукту) та енергетичну цінність 100 г продукту, ккал, кДж;
• умови зберігання;
• позначення даного стандарту;
• штриховий код ЕАМ згідно з ДСТУ 3146, ДСТУ 3147.

Дозволено нанесення додаткової інформації, що не суперечить чинному законодавству України (факс підприємства, телефон тощо).

Дату виготовлення наносять компостером або іншим способом, який забезпечує чітке читання.

1. На всі види транспортної тари наносять маніпуляційний знак «Берегти від вологи» згідно з ГОСТ 14192.

Марковання наносять друкарським способом на паперову етикетку чи ярлик або фарбою без запаху і такою, що не змивається, за допомогою штампа, трафарету або іншим способом, який забезпечує чітке читання.

1. У разі постачання за межі України додаткову інформацію у маркованні обумовлюють у договорі або контракті.
2. 1. Приклад умовного позначення під час замовлення:

«Борошно соєве харчове ДСТУ 4543:2006».

10 ПАКУВАННЯ

1. Соєве харчове борошно випускають фасованим.
2. Соєве харчове борошно фасують у

• пакети із комбінованого матеріалу на основі паперу згідно з ГОСТ 24370, виготовлені з паперу з поліетиленовим або іншим полімерним покриттям, дозволеним для використовування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами, масою нетто не більше ніж 5 кг;
• пакети із полімерних і комбінованих матеріалів згідно з ГОСТ 12302 з використанням плівки поліетиленової згідно з ГОСТ 10354, масою нетто не більше ніж 10 кг;
• мішки паперові марки НМ та ПМ згідно з ГОСТ 2226 масою нетто не більше ніж 30 кг;
• мішки з тканини харчові згідно з ГОСТ 19317 масою нетто не більше ніж 30 кг;
• мішки з поліпропіленової тканини з поліетиленовими мішками-укладками згідно з ДСТУ 3748 масою нетто не більше 30 кг.

Дозволено пакування соєвого харчового борошна у мішки із тканини харчові, які були у використанні та відповідають вимогам ГОСТ 19317.

Перед пакуванням пакетів з соєвим харчовим борошном нижні клапани ящиків із гофрованого картону обклеюють клеєною стрічкою на паперовій основі згідно з ГОСТ 18251 або прошивають металевими скобами, а після упаковування обклеюють стрічкою верхні клапани. Дозволено використовування інших клейових стрічок, дозволених для використовування центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Мішки з соєвим харчовим борошном зашивають машинним способом нитками лляними, бавовняними, синтетичними згідно з ГОСТ 6309, ГОСТ 14961 або іншими нитками, що забезпечують міцність зшивання, із залишенням гребня за всією шириною горловини мішка.

Дозволено зашивати мішки вручну шпагатом із луб’яних волокон згідно з ГОСТ 17308. Шов повинен забезпечувати міцність паковання та повне збереження борошна соєвого харчового під час транспортування.

Мішки для пакування борошна соєвого харчового дозволено використовувати тільки чисті, сухі, які не мають сторонніх запахів та не заражені шкідниками хлібних запасів.

До кожного мішка під час пакування має бути прикріплено маркувальний ярлик із паперу для етикеток згідно з ГОСТ 7625 або із паперу мішечного згідно з ГОСТ 2228 та паперу обгорткового марки А згідно з ГОСТ 8273.

1. Згідно з вимогами Р 50-056 [18] значення допустимих відхилів кількості фасованої продукції в пакувальній одиниці від номінальної повинно бути не більше границі допустимих мінусових і плюсових відхилів Т, значення яких наведено у таблиці 5.

Таблиця 5 — Значення межі допустимих відхилів

1. Дозволено використовування інших видів тари і упаковки, як вітчизняного, так і закордонного виробництва, дозволених до використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами, які забезпечують збереженість продукції під час транспортування і зберігання.

11 ПРАВИЛА ТРАНСПОРТУВАННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ

1. Навантажувально-розвантажувальні роботи слід проводити у закритих приміщеннях або біля критих рамп, щоб запобігти впливу атмосферних опадів.
2. Соєве харчове борошно транспортують усіма видами транспорту згідно з правилами перевезення вантажу, чинними на відповідному виді транспорту. Транспортні засоби повинні бути криті, чисті, сухі, без стороннього запаху.
3. Соєве харчове борошно транспортують у мішках згідно з ГОСТ 2226, ГОСТ 19317, в універсальних контейнерах — згідно з ГОСТ 18477.

Дозволено транспортування борошна соєвого також насипом у спеціальних транспортних засобах (автоборошновозах і вагонах-борошновозах).

1. Соєве харчове борошно зберігають у мішках, складених у штабелі, в чистих сухих приміщеннях, не заражених шкідниками хлібних запасів, добре вентильованих або обладнаних припливно-витяжною вентиляцією, захищених від дії прямого сонячного світла та джерел тепла.
2. Мішки з соєвим харчовим борошном в складських приміщеннях слід укладати на піддони або стелажі.
3. Соєве харчове борошно зберігають за температури не більше ніж 35 оС та відносної вологості не більше ніж 70 %.

Якщо в літню пору температура зовнішнього повітря перевищує 35 оС, температура соєвого харчового борошна не повинна перевищувати температуру зовнішнього повітря більше ніж на 5 оС.

12 МЕТОДИ КОНТРОЛЮВАННЯ

1. Відбирання проб соєвого харчового борошна і готування їх до випробовування здійснюють згідно з ГОСТ 13979.0, ГОСТ 26929, ГОСТ 26668, ГОСТ 26669.
2. Зовнішній вигляд, правильність пакування і маркування відповідно до вимог цього стандарту контролюють візуально.
3. Визначання смаку
4. Засоби вимірювання, матеріали

Ваги лабораторні — згідно з ГОСТ 24104, 3 класу точності з найбільшою межею зважування до 1 кг або інші ваги того самого класу точності.

Вода здистильована — згідно з ГОСТ 6709.

1. Правила випробовування

Наважку білка соєвого (10 ± 1) г злегка зволожують здистильованою водою. Смак визначають органолептично.

1. Визначання сторонніх домішок візуально
2. Допоміжні пристрої

Розбірна дошка — дошка із дюралюмінію з вирізом в одній зі стінок.

1. Правила випробовування

Відібрану пробу розкладають тонким шаром на розбірній дошці та прискіпливо переглядають на наявність сторонніх домішок.

За наявності сторонніх домішок продукцію бракують.

1. Визначання органолептичних показників (запах, колір) — згідно з ГОСТ 13979.4, масових часток вологи та летких речовин — згідно з ГОСТ 13979.1, сирого протеїну — згідно з ГОСТ 13496.4, жиру — згідно з ГОСТ 13979.2, загальної золи — згідно з ГОСТ 13979.6, сирої клітковини — згідно з ГОСТ 13496.2, металевих домішок — згідно з ГОСТ 13979.5, крупності помелу — згідно з ГОСТ 27560, зараження борошна шкідниками хлібних запасів — згідно з ГОСТ 10853.
2. Визначання токсичних елементів — згідно з ГОСТ 26927, ГОСТ 26930, ГОСТ 26931, ГОСТ 26932, ГОСТ 26933, ГОСТ 30178.
3. Визначання залишкового вмісту пестицидів здійснюють згідно з ДСТУ EN 1528-1.
4. Вміст радіонуклідів визначають згідно з МУ 5778 [19] та МУ 5779 [20] та іншими методиками, затвердженими у встановленому порядку.
5. Вміст мікотоксинів визначають згідно з МУ 4082 [2], МР 2273 [3], ДСТУ EN 12955, МР 2964 [4].
6. Визначання кількості мезофільних аеробних і факультативно-анаеробних мікроорганізмів і бактерій групи кишкових паличок (коліформи) контролюють згідно з ГОСТ 9225.
7. Визначання пліснявих грибів та дріжджів — згідно з ГОСТ 10444.12.
8. Визначання патогенних мікроорганізмів, зокрема бактерії роду Salmonella, — згідно з ДСТУ EN 12824.
9. ПРАВИЛА ПРИЙМАННЯ
10. 1. Для перевіряння якості продукції на відповідність вимогам цього стандарту підприємство- виробник проводить приймальне і періодичне контролювання.
    2. Приймання борошна соєвого харчового здійснюють партіями.