---

5.11 На партію стояків, що постачається, складають паспорт відповідно до ДСТУ Б В.2.6-2. Додатково у паспорті вказують марки бетону за морозостійкістю і водонепроникністю, клас і діаметр дротяної або стержньової армату­ри, види матеріалів для антикорозійних по­криттів, а також обмеження в галузі застосу­вання стояків.

6 МЕТОДИ КОНТРОЛЮ І ВИПРОБУВАНЬ

6.1 Випробування стояків навантажен­ням для визначення їх міцності, жорсткості і тріщиностійкості належить проводити за ДСТУ Б В.2.6-7 з урахуванням вимог цього стандарту.

6.1.1 Випробування стояків на міцність, жорсткість і тріщиностійкість проводять при плюсовій температурі повітря і стояка, який випробовують.

Стояки, які зберігалися при мінусовій тем­пературі, видержують у теплому приміщенні до набуття ними плюсової температури. При перенесенні стояків зі складу у приміщення різниця між температурою бетону стояків і температурою повітря всередині приміщення не повинна перевищувати 35°С. При цьому в приміщенні повинна бути температура не нижче плюс 15°С. Температуру стояка вимі­рюють термометром, який улаштовують у внутрішню порожнину стояка.

Допускається випробовувати стояки в зи­мову пору на відкритому повітрі при темпера­турі до мінус 10°С; при цьому стояки до ви­пробування повинні бути витримані в тепло­му приміщенні, прогріті і на початку випро­бування мати температуру не менше плюс 5°С.

6.1.2 Схему випробування і навантаження стояків слід приймати за рисунком 2 і таб­лицею 5.

За узгодженням виготовлювача із замов­ником і проектною організацією допускаєть­ся випробування стояків за іншими схемами, які забезпечують виконання вимог цього стан­дарту.

5.10 При контроле заказчиком качества поставленных стоек должны соблюдаться правила приемки, установленные настоящим стандартом.

По требованию заказчика предприятие-изготовитель обязано сообщить результаты лабораторных испытаний.

5.11 На поставляемую партию стоек сос­тавляют паспорт в соответствии с ГОСТ 13015.3, Дополнительно в паспорте указывают марки бетона по морозостойкости и водонепрони­цаемости, класс и диаметр проволочной или стержневой арматуры, виды материалов для антикоррозионных покрытий, а также огра­ничения по области применения стоек.

6 МЕТОДЫ КОНТРОЛЯ И ИСПЫТАНИЙ

6.1 Испытания стоек нагружением для определения их прочности, жесткости и трещиностойкости следует проводить по ГОСТ 8829 с учетом требований настоящего стандарта.

6.1.1 Испытания стоек на прочность, жест­кость и трещиностойкость проводят при плюсовой температуре воздуха и испытывае­мой стойки.

Стойки, хранившиеся при минусовой тем­пературе, выдерживают в теплом помещении до приобретения ими плюсовой температуры. При переносе стоек со склада в помещение разность между температурой бетона стоек и температурой воздуха внутри помещений не должна превышать 35°С. При этом в поме­щении должна быть температура не ниже плюс 15°С. Температуру стойки измеряют тер­мометром, помещенным во внутреннюю по­лость стойки.

Допускается испытывать стойки в зимнее время на открытом воздухе при температуре до минус 10°С; при этом стойки до испытания должны быть выдержаны в теплом помеще­нии, прогреты и в начале испытания иметь температуру не менее плюс 5°С.

6.1.2 Схему испытания и загружения сто­ек следует принимать по рисунку 2 и табли­це 5.

По согласованию изготовителя с заказчи­ком и проектной организацией допускается испытание стоек по другим схемам, обеспе­чивающим выполнение требований настояще­го стандарта.

ДСТУ Б В.2.6-21-2000 (ГОСТ 19330-99) С.15

а)

б)

Р

1 - шарнірно-ковзна опора; 2 - шарнірно-нерухомі опори; 3 - упор у торці; 4 - вимірювальна рейка; 5 -нерухомий репер; 6 - стальні хомути; 7 - пряма кон­соль; 8 - тяга; 9 - трос; 10 - рівень контактного прово­ду; 11 - рівень умовного уступу фундаменту;

Р- зусилля натягування при випробуванні; А, Б і В- місця замірювання переміщень; С - відстань між осями хомутів п'яти і тяги консолі; L - загальна дов­жина стояка; l₁ - відстань між центрами опор; І₂-відстань між центрами упорів у фундаментній час­тині; І₃- відстань від верхнього торця стояка до рівня контактного проводу; І₄- відстань від рівня умовного уступу фундаменту до нижнього торця стояка.

При випробуванні стояків ССА упори 2 приймаються, стояки закріплюються анкерними болтами у місцях розташування упора 3. Розмір у дужках відповідає стоякам завдовжки 15600 мм.

а) розташування опор по довжині стояка (вид збоку);

б) схема прикладання навантаження (вид зверху)

Рисунок 2 - Схема випробування стояка.

1 - шарнирно-скользящая опора; 2 - шарнирно-не-подвижные опоры; 3 - упор в торце; 4 - измеритель­ная рейка; 5 - неподвижный репер; 6 - стальные хомуты; 7 - прямая консоль; 8 - тяга; 9 - трос; 10 - уровень контактного провода; 11 - уровень условного обреза фундамента;

Р - усилие натяжения при испытании; А, Б и В- места замера перемещений; С - расстояние между осями хомутов пяты и тяги консоли; L - общая длина стойки; l₁- расстояние между центрами опор; І₂- расстояние между центрами упоров в фундаментной части; І₃-расстояние от верхнего торца стойки до уровня кон­тактного провода; l₄- расстояние от уровня условного обреза фундамента до нижнего торца стойки.

При испытании стоек ССА упоры 2 убираются, стойки закрепляются анкерными болтами в месте располо­жения упора 3. Размер в скобках относится к стойкам длиной 15600 мм.

а) расположение опор по длине стойки (вид сбоку);

б) схема приложения нагрузки (вид сверху)

Рисунок 2 - Схема испытаний стойки.

ДСТУ Б В.2.6-21-2000 (ГОСТ 19330-99) C.16

Таблиця У міліметрах

5

Таблица В миллиметрах

6.1.3 Величини контрольних навантажень (зусиль натягування троса при випробуван­нях стояків) Р_к, які визначені з урахуванням коефіцієнтів безпеки С відповідно до ДСТУ Б В.2.6-7, наведені в таблиці 6.

6.1.3 Величины контрольных нагрузок (усилий натяжения троса при испытаниях сто­ек) р_к, определенные с учетом коэффициентов безопасности С в соответствии с ГОСТ 8829, указаны в таблице 6.

Таблиця

6

Таблица

6.1.4 Навантаження до стояка, який ви­пробовують, прикладають ступенями, що вка­зані в додатку В. До початку випробувань слід провести обтискання випробувальної систе­ми навантаженням, що відповідає не більше 0,1 М^н (нормативного згинального моменту).

Стояк видержують 10 хв. після прикладан­ня кожного ступеня навантаження до значен­ня, яке відповідає 1,0 М^н.

Після прикладання контрольного наван­таження за перевіркою жорсткості і тріщи­ностійкості, що відповідає 1,0 М^н, стояк ви­держують під цим навантаженням протягом З0 хвилин. При навантаженні, що відповідає 1,1 М^н і більше, стояк видержують 5 хв після прикладання кожного ступеня навантаження до повного зруйнування стояка.

Величину зусилля натягування троса при випробуваннях належить установлювати за динамометром, який відповідає вимогам ГОСТ 13837.

6.1.4 Нагрузку к испытываемой стойке прикладывают ступенями, указанными в при­ложении В. До начала испытаний следует про­извести обжатие испытательной системы на­грузкой, соответствующей не более 0,1 М^н (нормативного изгибающего момента).

Стойку выдерживают 10 мин после при­ложения каждой ступени нагрузки до значе­ния, соответствующего 1,0 М^Н.

После приложения контрольной нагрузки по проверке жесткости и трещиностойкости, соответствующей 1,0 М^Н, стойку выдержива­ют под этой нагрузкой в течение 30 минут. При нагрузке, соответствующей 1,1 М^Н и более, стойку выдерживают 5 мин после приложения каждой ступени нагрузки до полного разру­шения стойки.

Величину усилия натяжения троса при ис­пытаниях следует устанавливать по динамо­метру, удовлетворяющему требованиям ГОСТ 13837.

ДСТУ Б В.2.6-21-2000 (ГОСТ 19330-99) С.17

6.1.5 Визначення величини прогину стоя­ка у площині прикладання навантаження ви­конують з точністю до 1 мм для кожного сту­пеня навантаження в точці А, яка вказана на рисунку 2, з урахуванням переміщень у точках Б і В.

6.1.6 При випробуваннях на жорсткість контрольний прогин стояків під дією конт­рольного навантаження за перевіркою жорст­кості приймають таким, що дорівнює, мм:

100 - для стояків з нормативним

вигинальним моментом до 88 кН  м

(9 тс  м) включ­но;

125 - для стояків з нормативним вигиналь-

ним моментом понад 88 кН  м

(9 тс  м).

6.2 Міцність бетону стояків на стискання належить визначати за ГОСТ 10180 на серії зразків, які виготовлені з бетонної суміші ро­бочого складу і зберігалися в умовах, установ­лених ГОСТ 18105.

Допускається контроль міцності центри­фугованого бетону здійснювати за результа­тами випробувань віброваних еталонних зраз­ків-кубів після їх термовологісної обробки па­рою. Результати випробувань враховуються з підвищувальним коефіцієнтом переходу, що дорівнює 1,25.

При перевірці міцності бетону методами неруйнівного контролю фактичну відпускну міцність бетону на стиснення визначають ультразвуковим методом за ГОСТ 17624 або приладами механічної дії за ГОСТ 22690.

Допускається застосування інших стан­дартизованих методів неруйнівного контро­лю.

На кожній ділянці проводять не менше од­нієї групи вимірювань.

При застосуванні ультразвукового методу повинне здійснюватися поверхневе прозвучу-вання стояків по лінії, яка перпендикулярна напряму робочої арматури.

6.3 Морозостійкість бетону стояків нале­жить визначати за ДСТУ Б В.2.7-47 -ДСТУ Б В.2.7-50 на серії зразків, які виготов­лені з бетонної суміші робочого складу.

6.4 Водонепроникність бетону стояків на­лежить визначати за ГОСТ 12730.5.

6.5 Силу натягу арматури, яка контролю­ється після закінчення натягування, вимірю­ють за ГОСТ 22362.

6.1.5 Определение величины прогиба стойки в плоскости приложения нагрузки вы­полняют с точностью до 1 мм для каждой сту­пени нагрузки в точке А, указанной на рисунке 2, с учетом перемещений в точках Б и В.

6.1.6 При испытаниях по жесткости конт­рольный прогиб стоек под действием конт­рольной нагрузки по проверке жесткости при­нимают равным, мм:

100 - для стоек с нормативным изгибающим моментом до 88 кН  м (9 тс  м) вклю­чительно;

125 - для стоек с нормативным изгибающим моментом свыше 88 кН  м (9 тс  м).

6.2 Прочность бетона стоек на сжатие сле­дует определять по ГОСТ 10180 на серии об­разцов, изготовленных из бетонной смеси ра­бочего состава и хранившихся в условиях, ус­тановленных ГОСТ 18105.

Допускается контроль прочности центри­фугированного бетона осуществлять по ре­зультатам испытаний вибрированных эталон­ных образцов-кубов после их термовлажностной обработки паром. Результаты испытаний учитываются с повышающим коэффициентом перехода, равным 1,25.

При проверке прочности бетона метода­ми неразрушающего контроля фактическую отпускную прочность бетона на сжатие опре­деляют ультразвуковым методом по ГОСТ 17624 или приборами механического действия по ГОСТ 22690.

Допускается применение других стандар­тизованных методов неразрушающего конт­роля.

На каждом участке проводят не менее од­ной группы измерений.

При применении ультразвукового мето­да должно осуществляться поверхностное прозвучивание стоек по линии, перпендику­лярной направлению рабочей арматуры.