5.3. Монтаж, налагодження й обслуговування автоматичної системи повинні виконуватися згідно з керівництвом завода-виготівника з експлуатації автоматичної системи локалізації спалахів та здійснюватися особами, призначеними розпорядженням керівника шахти, й такими, що пройшли навчання у ВАТ “Красный металлист”.
Заряджання пристрою подавлення спалахів газогенеруючим зарядом і піропатроном допускається виконувати майстрові-підривникові за наряд-путівкою встановленого зразка й оформленою у встановленому порядку. Запис про видачу вноситься до Книги обліку видачі та повернення ВМ, передбачиної Єдиними правилами безпеки при підривних роботах, затвердженими Держгіртехнаглядом України 25.03.92.
5.4. Споряджання пристрою подавлення спалахів вогнегасним порошком може здійснюватися як на поверхні, так і безпосередньо на місці встановлення. Споряджання газогенеруючим зарядом і піропатроном повинно робитися безпосередньо на місці встановлення.
Мал. 5. Схема розташування автоматичної системи
локалізації спалахів метану та вугільного пилу
а – для захисту розподілпункту;
б – для захисту тупикової виробки
5.5. Щодня гірничим майстром дільниці ВТБ повинен проводитися контроль працездатності, напруги живлення і стану кола піропатрона. Інформація про працездатність та напругу живлення відображується за допомогою двох світловодів на пристрої подавлення спалахів: “Контроль” і “Робота”. Світловод “Робота” відображує стан датчиків полум’я: він періодично блимає стільки разів, скільки датчиків справні. Світловод “Контроль” у випадку обриву кола піропатрона, відсутності або низькій напрузі живлення від блоку сполучення з пускачем або розрядженні акумуляторної батареї блоку резервного живлення періодично тривалий час блимає. При нормальній роботі світловод “Контроль” не блимає.
5.6. Щотижня проводиться перевірка орієнтації вікна фотоприймача датчика полум’я й очищення його від пилу й вологи. Щомісяця повинна проводитися перевірка цілісності з’єднань у клемному відсіку пристрою подавлення спалахів.
Один раз на рік повинна проводитися заміна вогнегасного порошку і газогенеруючого заряду. Вилучений газогенеруючий заряд майстром-підривником здається на склад ВМ для наступного знищення у встановленому порядку.
5.7. На обслуговування й експлуатацію автоматизованої системи повинен бути заведений журнал. У цьому журналі повинні фіксуватися результати профілактичних і поточних оглядів, перевірок, ремонтів або заміна окремих деталей та вузлів.
Після заміни газогенеруючого заряду гірничим майстром або іншою посадовою особою дільниці й майстром-підривником повинен бути зроблений відповідний запис у Наряд-путівці.
6. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок
6.1. Контроль пиловибухобезпеки виробок на всьому їх протязі повинен проводитися візуально з метою виявлення наявності неосланцьованих або незв’язаних відкладень вугільного пилу. Осланцьована виробка вважається пиловибухобезпечною, якщо в ній немає поверхонь, не покритих інертним пилом.
6.2. Пиловибухобезпека виробок, у яких застосовуються способи попередження вибухів пилу, засновані на використанні води, у разі відсутності видимих відкладень сухого незв’язаного вугільного пилу повинна визначатися методом здування за допомогою пневматичної груші.
6.3. Здатність до здування вугільного пилу повинна перевірятися по боках, покрівлі та підошві виробки на початку, середині і в кінці ділянок з інтенсивним пиловідкладенням. При цьому на ділянці вентиляційної виробки довжиною 200 м від лави здатність до здування пилу перевіряється біля вікна лави, за 25–50 м від нього і через 50 м на наступних 150 м, а у виробках із конвеєрною доставкою вугілля – за 5–10 м по обидва боки від перевантажних пунктів.
На решті ділянок гірничих виробок шахти здатність до здування пилу повинна перевірятися у місцях її можливого скупчення.
Якщо в результаті огляду на боках, покрівлі, підошві або на інших поверхнях виявлено сухий вугільний пил або під дією повітряного струменя пневматичної груші з’являється помітна хмара пилу, виробка вважається пиловибухонебезпечною.
6.4. На ділянках виробок з інтенсивним пиловідкладенням додатково перевіряється якість зв’язування відкладеного на підошві пилу й просипаного дрібняку шляхом стиснення його у руці. Зволожені до потрібного стану пил та дрібняк, стиснені у кулак, повинні утворювати грудку.
6.5. Стан заслонів контролюється візуально. Під час огляду перевіряється правильність установлення заслонів, їх відстань від об’єкта, що ізолюється, відповідність розмірів елементів заслону до таких, що вимагаються, число, справність полиць (посудин), наявність на них (у них) необхідної кількості інертного пилу або води, придатність інертного пилу за злежуваністю.
6.6. Перевірка інертного пилу у заслоні на злежуваність провадиться стисненням його у руці. Злежаний інертний пил утворює грудку.
6.7. Результати контролю стану заслону відмічаються у наряд-путівці гірничого майстра і в табличці, закріпленій біля кожного заслону.
6.8. Контроль за виконанням заходів щодо попередження й локалізації вибухів вугільного пилу, а також за станом технічних засобів для здійснення цих заходів повинен провадитися посадовими особами дільниці, у чиєму віданні знаходяться виробки, загальношахтними посадовими особами і посадовими особами дільниці ВТБ.
6.9. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок повинен провадитися ДАРС /ДВГРС/ не рідше одного разу на квартал за планом, розроблюваним разом із шахтою (додаток 2).
6.10. Контроль здійснюється працівниками ДАРС /ДВГРС/ у присутності представника шахти візуально відповідно до вимог пунктів 6.2–6.7 цієї Інструкції. У випадку, коли в результаті візуального огляду виробка визнана вибухобезпечною, на ділянках інтенсивного пиловідкладення у місцях, вказаних у п. 6.3 цієї Інструкції, відбираються проби пилу для лабораторного аналізу.
6.11. Контроль пиловибухобезпеки гірничих виробок, здійснюваний ДАРС /ДВГРС/, повинен провадитися не раніше ніж за 5 днів до виконання чергового пиловибухозахисного заходу за періодичністю його виконання, що дорівнює 30 добам і більше, і за 1–2 дні – за періодичністю меншою як 30 діб. Результати контролю заносяться до акту-повідомлення (додаток 3), один екземпляр якого вручається начальнику дільниці ВТБ, інший – доставляється у лабораторію ДАРС /ДВГРС/.
6.12. У виробках із гідропиловибухозахистом відбір проб вугільного пилу й дрібняку з підошви провадиться для лабораторного визначення вмісту вологи, а в осланцьованих виробках – проб пилу для перевірки вмісту негорючих речовин.
В умовах, коли пил і вугільний дрібняк на підошві знаходяться у стані шламу, проби на вологу не відбирають. При цьому в акті-повідомленні роблять запис про причину, за якою не відібрані проби.
6.13. Відбір проб осланцьованого пилу провадиться змітанням його волосяною щіткою до совка з боків і покрівлі виробки щільною смугою завширшки 300–500 мм. З підошви пил відбирається у тому випадку, якщо його можна набрати. Проба відбирається одноразовим змітанням при легкому натисненні щіткою на шар пилу. Пил, зметений для проби, просіюється на місці через сито із сіткою № 06 і висипається у банку, яка щільно закривається кришкою. Маса проби повинна бути не менше як 100 г.
З метою виключення виносу пилу вентиляційним струменем під час просівання сито повинно бути споряджено кришкою й піддоном.
6.14. На кожній банці повинна бути наклеєна етикетка із зазначенням найменування, номера, місця й дати набору пилу. Ці дані повинні бути також внесені до акту-повідомлення ДАРС /ДВГРС/.
Працівник ДАРС /ДВГРС/ повинен доставити проби з актом-повідомленням у лабораторію ДАРС /ДВГРС/ не пізніше ніж через 12 годин із моменту їх відбору.
6.15. Аналіз проб на вміст зовнішньої вологи та визначення вмісту негорючих речовин в осланцьованому пилу повинні виконуватися згідно з діючими стандартами. Результати аналізу проб повинні бути не пізніше ніж через 3 доби з моменту надходження проб до лабораторії надіслані шахті.
6.16. У разі виявлення пиловибухонебезпечного стану виробок візуальним способом працівник ДАРС /ДВГРС/ повинен терміново повідомити про це головному інженерові або гірничому диспетчерові шахти та місцевий орган Держнаглядохоронпраці.
6.17. На дільниці ВТБ повинна вестися Книга контролю стану пилового режиму (додаток 4).
Начальник дільниці ВТБ шахти результати контролю про пиловибухонебезпечний стан виробок і незадовільний стан заслонів у виробках записує до Книги контролю стану пилового режиму і дає відповідні вказівки начальникові дільниці, у віданні якого знаходиться виробка. Результати контролю про пиловибухобезпечний стан виробок і задовільний стан заслонів до журналу не записуються.
Технічний директор (головний інженер) шахти не рідше одного разу на місяць повинен контролювати ведення Книги контролю стану пилового режиму і вносити свої зауваження.
7. Заходи щодо безпеки під час виконання робіт
із пиловибухозахисту шахти
7.1. Усі роботи, пов’язані з виконанням заходів щодо запобігання й локалізації вибухів пилу, повинні провадитися відповідно до діючих Правил безпеки у вугільних шахтах та інструкцій з охорони праці підземних робітників.
7.2. Робітники, що виконують роботи з побілки гірничих виробок, зв’язування пилу, приготування змочувально-зв’язувальної суміші та розчинів для побілки, повинні бути забезпечені непромокальним спецодягом, гумовими чобітьми, рукавицями і захисними окулярами. Незахищені одягом ділянки шкіри повинні перед початком роботи покриватися (змазуватися) маззю (вазеліном, ланоліном та ін.).
7.3. Завантаження сланцевого заслону інертним пилом повинно провадитися зі спеціального помоста, влаштовуваного на вагонетці, у якій знаходиться інертний пил. У разі відсутності у виробці рейкових колій завантаження полиць заслону повинно провадитися зі спеціального помосту.
7.4. Робітники, що знаходяться у виробках під час виконання робіт з осланцювання або завантаження сланцевих заслонів, повинні бути забезпечені протипиловими респіраторами.
7.5. Під час дії туманоутворюючих завіс у їх зоні забороняється ведення будь-яких робіт.
7.6. У виробках із відкаткою контактними електровозами проведення побілки, обмивання, зв’язування вугільного пилу змочувально-зв'язувальними сумішами, установленню (ремонту) заслонів допускається тільки за умови знімання напруги з контактного проводу.
7.7. Білильно-обмивальні машини повинні бути забезпечені звуковою або світловою сигналізацією, а ділянки виробки, де проводиться побілка (обмивання) машиною, повинні бути позначені попереджувальними знаками.
Додаток 1
СЛАНЦЕВІ ТА ВОДЯНІ ЗАСЛОНИ ДЛЯ
ГОРИЗОНТАЛЬНИХ І ПОХИЛИХ ГІРНИЧИХ ВИРОБОК
1. Сланцеві заслони
Полиці жорсткої конструкції (мал. 1.1) прийняті для встановлення у виробках, закріплених дерев’яним кріпленням і залізобетонними стояками з шарнірно-підвісним металевим верхняком. Полиці з вільнолежачим настилом прийняті для виробок, закріплених сталевим арковим і кільцевим кріпленням, бетонним і блоковим кріпленням перерізом понад 7 м2.
Основні розміри елементів полиці жорсткої конструкції наведені у табл. 1.1.
Таблиця 1.1
|
а |
в |
h |
d1 |
d0 |
|
500 |
100 |
200 |
50 |
30–40 Залежно від довжини полиці |
|
400 |
80 |
160 |
40 |
|
|
300 |
60 |
120 |
40 |
По боках до полиці можна прибивати дерев’яні бортики висотою не більше як 80 мм, які перешкоджають обсипанню інертного пилу.
Полиця з вільнолежачим настилом (мал. 1.2) являє собою раму, що складається з двох брусів, закріплених на трапецієподібних опорах. Зверху на раму встановлюється вільнолежачий настил із дошок. Основні розміри елементів полиці наведені у табл. 1.2.
Таблиця 1.2
|
a |
а0 |
в |
в1 |
h |
h0 |
d0 |
d |
d1 |
|
600 |
300 |
120 |
240–300 |
240 |
100 |
12–18 |
30–50 |
50 |
|
800 |
400 |
160 |
340–400 |
320 |
100 |
12–18 |
30–50 |
50 |
Схеми встановлення полиць сланцевих заслонів і елементи підвісок для різних видів кріплення наведені на мал. 1.3–1.6. Полиці з вільнолежачим настилом допускається завантажувати інертним пилом, розфасованим у паперові мішки, що вкладаються довгим боком уздовж виробки. Після укладання мішки розрізають по всьому периметру, за винятком кутів. Висота виробки у місці встановлення сланцевого заслону визначається з урахуванням дотримання вимог п. 2.2.3 Правил безпеки.
У тих випадках, коли за умовами розміщення заслону розміри гірничої виробки недостатні, її переріз повинен бути збільшений. Для забезпечення нормальної роботи заслону підвищення покрівлі виробки повинно бути плавним. Залежно від величини збільшення висоти виробки, яке вимагається, довжина перехідних ділянок від одного перерізу до другого повинна бути такою: по 1 м з кожного боку при підвищенні від 251 до 350 мм; по 2 м – при підвищенні від 351 до 450 мм; по 2,5 м – при підвищенні від 451 до 550 мм; по 3,0 м – при підвищенні від 551 до 650 мм і т. ін.
2. Водяні заслони
Водяні заслони повинні влаштовуватися з ряду жорстких пластмасових посудин ємністю не більше як 80 л кожний.
