3.13.2. Вимірювання освітленості повинно проводитися при здачі освітлювальної установки в експлуатацію і не менше двох разів на рік під час експлуатації. Місця й порядок вимірювання визначаються з урахуванням "Методичних вказівок по проведенню попереджувального і поточного санітарного нагляду за штучним освітленням на промислових підприємствах".
3.13.3. Для забезпечення нормальної експлуатації освітлювальних установок необхідно мати у крупних портах світлотехнічні майстерні для ремонту й очистки освітлювальних приладів.
У цих портах необхідно організувати пункти збору й утилізації ртуті, вилученої з газорозрядних ламп, що вийшли з ладу. Робота цих пунктів повинна задовольняти вимоги "Санітарних правил проектування, обладнання, експлуатації і утримання виробничих і лабораторних приміщень, призначених для проведення робіт з ртуттю, її сполуками і приладами з ртутним заповненням" № 780-69, "Санітарних правил при роботі зі ртуттю, її сполуками та приладами з ртутним заповненням" і "Інструкції по очистці спецодягу, забрудненого металевою ртуттю або її сполуками" № 1442-76 від 26.07.76 р.
3.13.4. Для ремонту й очистки скла, а також обслуговування освітлювальної апаратури складів повинні передбачатися спеціальні пристосування (драбини, підйомники), що забезпечують легке зручне й безпечне виконання цих робіт.
3.14. Вимоги щодо попередження шкідливого впливу фізичних факторів, небезпечних і шкідливих вантажів
Вимоги до попередження шкідливого впливу фізичних факторів
3.14.1. При вивченні санітарного стану виробничих приміщень і обладнання портів та розробці заходів щодо їх поліпшення слід керуватися "Інструкцією по санітарному утриманню приміщень і обладнання промислових підприємств", а також типовим паспортом санітарно-технічного стану умов праці.
3.14.2. Класифікація засобів і методів захисту робітників портів, пристаней від акустичних і механічних коливань здійснюється за ДСТ 12.1.029-80 "Засоби і методики захисту від шуму" і ДСТ 12.4.002-74 "Засоби індивідуального захисту рук від вібрації. Загальні технічні умови".
3.14.3. При захисті від шуму слід керуватися вимогами, викладеними у ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки" і додатка № 1 до цього ДСТ від 19.12.88 р. № 4233, ДСТ 20445-75 "Будинки і споруди промислових підприємств. Методи вимірювання шуму на робочих місцях", "Санітарних норм проектування промислових підприємств" СН № 245-71, "Санітарних правил організації технологічних процесів і гігієнічних вимог до виробничого обладнання", БНіП "Захист від шуму" і "Гігієнічних норм припустимих рівнів звукового тиску і рівнів звуку на робочих місцях".
3.14.4. Вимірювання шуму і вібрації слід провадити не рідше одного разу на рік, а також після ремонту заміни і модернізації окремих вузлів, механізмів і агрегатів. Результати періодичних контрольних вимірювань повинні вноситися до санітарного паспорту об'єктів. Контроль шуму і вібрації здійснювати у робочому режимі машин. У названій роботі керуватися ДСТ 20445-75 "Будинки і споруди промислових підприємств. Метод вимірювання шуму на робочих місцях" і ДСТ 12.4.050-86 "Методи вимірювання шуму на робочих місцях", "Санітарними нормами виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку" ДСН 3.3.6.037-99 , ДСТ 12.4.012-86 "Вібрація. Засоби вимірювання і контролю вібрації на робочих місцях. Загальні технічні вимоги", ДСТ 12.1.034-81 "Вібрація. Методи вимірювання на робочих місцях в виробничих приміщеннях", "Санітарними нормами виробничої та локальної вібрації" ДСП 3.3.6.039-99 .
3.14.5. Рівні звукового тиску і вібрації повинні відповідати ДСТ 12.1.003-83 "Шум. Загальні вимоги безпеки" і додатка № 1 до цього ДСТ від 19.12.88 р. № 4233, ДСП 3.3.6.037-99 , ДСТ 12.1.012-90 "Вібраційна безпека. Загальні вимоги", ДСП 3.3.6.039-99 .
3.14.6. Інструкції з техніки безпеки повинні вміщувати розділи з правилами порядку застосування засобів індивідуального захисту від шуму і вібрації.
3.14.7. Вводний інструктаж з техніки безпеки повинен супроводжуватись демонстрацією і практичним використанням засобів захисту від шуму і вібрації.
3.14.8. Входи до приміщень із шумом, що дорівнює 80 дБ(А) повинні бути забезпечені попереджувальними написами "УВАГА! НЕБЕЗПЕЧНІ РІВНІ ШУМУ! БЕЗ ЗАСОБІВ ЗАХИСТУ НЕ ВХОДИТИ!" і знаками безпеки, оформленими за ДСТ 12.4.026-76 "Кольори сигнальні і знаки безпеки".
Вимоги безпеки до попередження впливу небезпечних і шкідливих вантажів
3.14.9. Вантажно-розвантажуальні роботи із небезпечними вантажами і їх зберігання повинні здійснюватися відповідно до вимог у морських портах - Правил морського перевезення небезпечних вантажів і Правил безпеки праці в морських портах, у річкових - Правил перевезення вантажів у портах Мінрічфлоту РРФСР і Правил безпеки праці на вантажно-розвантажувальних роботах у портах і на пристанях Мінрічфлоту РРФСР.
3.14.10. Перевантажування небезпечних вантажів, що не ввійшли до переліку названих документів, у кожному окремому випадку регламентуються правилами (інструкціями) або розпорядженнями держсаннагляду.
3.14.11. Перевантажування навалочних вантажів, які пилять, слід здійснювати герметично закритими машинами й апаратами, безпечними і зручними для перевантаження й розвантаження, які виключають небезпеку фізичної перенапруги і травматизму та не забруднюють тіло й одяг працюючих і навколишнє середовище.
При дробленні, розмелюванні, а також перевантажуванні, що супроводжуються виділенням пилу, належить використовувати засоби пилопридавлення із застосуванням води, піни і т. ін.
3.14.12. До вантажно-розвантажувальних робіт із небезпечними вантажами та фумігованими допускаються особи тільки після проходження попереднього медичного огляду відповідно до наказу МОЗ "Про проведення обов'язкових попередніх при влаштуванні на роботу і періодичних оглядів трудящих, які зазнають впливу шкідливих і несприятливих умов праці".
3.14.13. Перевантажування небезпечних вантажів, а також необробленої шкіряної сировини допускається тільки після узгодження з органами держсаннагляду на спеціально відведених і обладнаних ділянках (ПВК).
3.14.14. Про всі передбачувані (імовірні) роботи із шкідливими і небезпечними вантажами диспетчерська служба порту повинна завчасно, до прибуття вантажу до порту, повідомити СЕС, визначивши місце імовірних робіт і рід вантажу.
3.14.15. На отруйні вантажі (клас 6.1. МОПНЕВ) повинні бути сертифікати з означенням фізико-хімічних властивостей та інших особливостей зазначеного вантажу.
3.14.16. Перед початком вивантажування небезпечних вантажів із трюмів і залізничних вагонів останні повинні бути провітрені з метою зниження вмісту небезпечних речовин у повітрі.
3.14.17. До початку проведення робіт із небезпечними вантажами і фумігованими продуктами працюючі повинні бути проінструктовані з техніки безпеки і виробничої санітарії.
3.14.18. Навантажування різних вантажів провадиться у ретельно вичищені від попереднього вантажу, промиті і висушені вагони, трюми, склади.
3.14.19. Спуск у трюм портових робітників може бути дозволений після того, як адміністрація судна підтвердить відсутність у трюмі газоутворення та інших факторів, що загрожують здоров'ю портових робітників.
3.14.20. Склади токсичних, їдких і подразнюючих речовин повинні бути сполучені прямими телефонами і сигналізацією з медпунктом та диспетчерською.
3.14.21. У місцях переробки і складах токсичних і шкіроподразнюючих речовин повинні бути водорозбірні крани, колонки або питні фонтанчики, а також аптечки із засобами першої медичної допомоги (включно із антидотною терапією), з урахуванням характеру вантажу, що перевантажується. Перелік медичних засобів та інструкція їх використання комплектуються відповідно до вимог правил МОПНЕВ.
3.14.22. Під час і після переробки небезпечних вантажів забороняється палити, приймати їжу і відлучатися за особистими потребами доти, як будуть ретельно вимиті руки, прополоскана порожнина роту і виконані інші вимоги особистої гігієни згідно з вказівками медперсоналу.
3.14.23. Забороняється переносити на спині й плечах отруйні й роз'їдаючі шкіру речовини (бром, сірчану, азотну, соляну, хлористоводневу та інші мінеральні кислоти, оцтову есенцію та інші органічні кислоти, пек кам'яновугільний і нафтовий, марганцевокислий калій, негашене вапно і т. ін.). Пляшки з кислотами повинні переноситися у вербових кошиках, застелених соломою (або в іншій відповідній тарі), удвох на висоті 12- від поверхні.
3.14.24. Такелаж, що стикався із небезпечними вантажами, слід піддавати ретельній механічній очистці, а в окремих випадках - спеціальній санітарній обробці. Такий такелаж не повинен застосовуватися для інших вантажів. Механічна чистка, миття й санітарна обробка такелажу, що був у використанні, повинні провадитися у спеціально облаштованих приміщеннях.
3.14.25. Трюм, вагон, автомашина, майданчик, склад і всі інші місця, де провадилася переробка небезпечних вантажів, після закінчення робіт повинні піддаватися ретельному прибиранню й санітарній обробці.
3.14.26. У спеціальних складах для зберігання вантажів, що виділяють при переробці пил, прибирання повинно бути механізоване за допомогою стаціонарних рухомих установок або гідрозмиву.
3.14.27. Для ліквідації аварійного розсипу або розливу хімічних вантажів, а також їх залишків, у портах повинні бути виділені спеціальні бригади з числа навченого за спеціальною програмою персоналу, місце збору й знешкодження хімічних речовин із забезпеченням необхідного набору дезактивуючих засобів і обладнання згідно з вимогами МОПНЕВ.
3.14.28. Вимоги до тари для небезпечних вантажів регламентуються правилами МОПНЕВ. Небезпечні вантажі з пошкодженою упаковкою (тарою) до перевантаження (вивантаження) не допускаються.
У випадках пошкодження тари або при виявленні розсипу чи розливу небезпечних речовин вантажно-розвантажувальні роботи повинні бути негайно припинені, робітники виведені із вантажного приміщення і викликана аварійна бригада, яка проводить роботи щодо усунення аварійної ситуації у суворій відповідності раніше розроблених рекомендацій.
Примітка. Означене правило не поширюється на небезпечні вантажі класу 4.2 МОПНЕВ і Правил перевезення вантажів Мінрічфлоту (бавовна, жгут, вугілля, ангідрид і т. ін.).
3.14.29. У разі виявлення пошкодження балона з отруйним газом (наприклад сірчистий ангідрид та ін.), його слід швидко віднести на відстань не менш як у навітряний бік від житлових і виробничих будинків і причалів, на яких провадяться роботи або біля яких стоять судна, і закопати у землю на глибину . Ями для цього повинні бути наготовлені до початку робіт. Місце схову повинне встановлюватися за згодою з органами держсаннагляду.
3.14.30. По закінченні робіт із небезпечними вантажами усі учасники перевантаження повинні пройти санобробку у душовій (пропускного типу). Обмивальний пункт повинен бути забезпечений аптечкою, нейтральним милом, м'яким рушником і мочалками. При цьому повинні бути обладнані дві роздягальні: одна з індивідуальними шафами для домашнього одягу портових робітників, друга - забрудненого (до обробки) спецодягу. Після використання спецодяг повинен бути знешкоджений (дезінфекція, обезпилювання, прання та ін.).
3.14.31. У портах, де провадяться вантажно-розвантажувальні роботи з небезпечними і пиловими вантажами та фумігованими продуктами, необхідно передбачати можливість проведення обезпилювання, дегазації, дезактивації спецодягу, спецвзуття, засобів індивідуального захисту (ЗІЗ), вантажних майданчиків і підйомно-транспортних засобів відповідно до правил МОПНЕВ.
3.14.32. Перевантажування пеку і матеріалів, які містять пек, здійснюється відповідно до "Санітарних правил при транспортуванні і роботі з пеками".
3.14.33. При експлуатації причалів для перевантажування радіоактивних речовин необхідно передбачати заходи, що запобігають шкідливому впливу на робітників іонізуючого випромінювання відповідно до "Основних санітарних норм роботи з радіоактивними та ін. джерелами іонізуючого опромінення", Норм радіаційної безпеки НРБ-76/87, Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) .
3.14.34. Перед початком розвантажувальних робіт у трюмах із фумігованими харчовими продуктами необхідно провести дегазацію, наприклад, активним вентилюванням із підігрівом.
3.14.35. У місцях проведення вантажно-розвантажувальних робіт із пиловими й небезпечними вантажами повинен здійснюватися систематичний відомчий контроль за вмістом шкідливих парів, газів у повітрі робочої зони відповідно до Положення про санітарну лабораторію на промисловому підприємстві.
Засоби індивідуального захисту
3.14.36. Портові робітники повинні бути забезпечені спецодягом, спецвзуттям і засобами індивідуального захисту (ЗІЗ) в залежності від метеоумов, властивостей вантажів, які переробляються, їх токсикологічної характеристики й умов праці при різних способах і методах їх перевантаження за "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту", затвердженого наказом Державного Комітету України по нагляду за охороною праці від 29.10.96 р. № 170.
3.14.37. У портах повинні бути передбачені спеціально обладнані приміщення для ремонту, зберігання і перевірки ЗІЗ працюючих.
3.14.38. Спецодяг, спецвзуття, ЗІЗ та інші запобігаючі пристосування повинні відповідати вимогам ДСТ 12.4.01-75 "Засоби захисту працюючих. Класифікація".
3.14.39. При вмісті у повітрі робочої зони пилу, шкідливих випарів і газу вище ГДК роботи без ЗІЗ забороняються.
3.14.40. При зміні метеорологічних умов, що впливають на більш інтенсивне виділення токсичних речовин у повітря робочої зони (дощ, вітер і т. ін.), роботи повинні бути припинені або вжиті заходи для створення безпечних умов проведення робіт.
3.14.41. За кожним працюючим повинен бути закріплений комплект ЗІЗ: спецодяг, спецвзуття, аспіратор, протигаз, захисні окуляри, рукавички або рукавиці та ін. Протигаз, захисні окуляри повинні бути відповідних розмірів і підбиратись індивідуально для кожного працюючого.
3.14.42. Працюючи з речовинами, що виявляють шкідливий вплив на шкіру, робітникам повинні видаватися профілактичні пасти і мазі, а також змиваючі та дезінфікуючі засоби.
