4.1. Керівники підприємств, установ, організацій та інші посадові особи несуть персональну відповідальність за виконання вимог Правил у межах покладених на них завдань та функціональних обов’язків згідно з чинним законодавством.
4.2. За правильність конструкції котла, розрахунок його на міцність, вибір матеріалу, якість виготовлення, реконструкції, монтажу, налагодження, ремонту, технічного діагностування, а також за відповідність котла вимогам НД відповідає організація чи підприємство, незалежно від форми власності та відомчої належності і господарської діяльності, які виконували відповідні роботи.
4.3. Відхилення від НД допускається за узгодженням з організацією, яка затвердила дану документацію. Якщо вказані документи узгоджені з Держнаглядохоронпраці України, то й відхилення повинні узгоджуватись з Держнаглядохоронпраці України.
4.4. Особи, винні в порушенні цих Правил, несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну або кримінальну відповідальність згідно з чинним законодавством.
4.5. Котли та їх елементи, придбання яких здійснюється за кордоном, повинні задовольняти вимогам цих Правил. Організація -замовник до укладання контракту на поставку із закордону повинна отримати сертифікат відповідності даного устаткування цим Правилам від сертифікаційного центру України.
Можливі відхилення від Правил повинні бути узгоджені з Держнаглядохоронпраці України до укладання контракту. Копія узгодження додається до паспорта котла, водопідігрівача.
4.6. Розрахунки на міцність котлів та їх елементів повинні виконуватися згідно з нормами, узгодженими з Держнаглядохоронпраці України, за винятком випадків, для яких спеціалізованою або експертною організацією буде підтверджено, що розрахунки, виконані за методикою, прийнятою постачальником, задовольняють указаним нормам.
Відповідність матеріалів іноземних марок вимогам даних Правил або допустимість їх використання в кожному конкретному випадку повинна бути підтверджена спеціалізованою або експертною організацією. Копії зазначених документів необхідно додавати до паспорта котла.
4.7. Відповідність проектів котельних, конструкцій котлів, розроблених інофірмами, вимогам НД має бути підтверджена висновками експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці України.
4.8. Паспорт котла повинен бути перекладений на українську або іншу мову за вимогою замовника і складений згідно з додатками 2 і 3.
4.9. Розслідування аварій та нещасних випадків, що пов’язані з експлуатацією котлів, на які поширюються ці Правила, слід проводити відповідно до діючого «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворювань та аварій на виробництві, в установах і організаціях», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 10.08.93 № 623.
4.10. Про кожну аварію, смертельний або груповий нещасний випадок, що пов’язані з експлуатацією котлів, їх власник згідно з Положенням, зазначеним у статті 4.9 Правил, зобов’язаний негайно повідомити місцевий орган Держнаглядохоронпраці України та інші відповідні організації.
4.11. До прибуття представника Держнаглядохоронпраці України власник котла зобов’язаний забезпечити збереження всіх обставин аварії (нещасного випадку), якщо це не становить небезпеки для життя людей і не викликає подальшого розвитку аварійного стану.
5.1.1. Розробка конструкторської документації котлів, котельних, у тому числі пересувних і транспортабельних, повинна виконуватись спеціалізованими проектними (конструкторськими) організаціями.
5.1.2. Розробка і поставка на виробництво котлів узгоджуються і затверджуються згідно з вимогами ГОСТ 15.001 і ГОСТ 15.005.
5.1.3. Розрахунки на міцність елементів, що працюють під тиском, повинні виконуватись згідно з нормами, узгодженими з Держнаглядохоронпраці України.
5.1.4. Зміна проекту котла, необхідність якої виникає в процесі виготовлення, монтажу, експлуатації, ремонту, модернізації або реконструкції, повинна бути узгоджена з автором проекту, при відсутності автора проекту котла – з головною організацією з котлобудування.
6.1.1. Конструкція котлів та їх основних частин повинна забезпечувати надійність, монтаж і ремонтоздатність, довговічність і безпечну експлуатацію на розрахункових параметрах протягом розрахункового ресурсу безпечної роботи котла, прийнятого в технічних умовах (технічному завданні), а також можливість проведення технічного опосвідчення, очистки, промивки та експлуатаційного контролю металу.
6.1.2. Конструкція котла повинна забезпечувати можливість рівномірного прогріву його елементів при пускові і нормальному режимі роботи, а також можливість вільного теплового розширення окремих елементів.
6.1.3. Конструкція котла повинна забезпечувати можливість повного спорожнення від води і шламу, а також видалення повітря з усіх елементів.
6.1.4. Пристрій для введення живильної води і приєднання труб рециркуляції, а також розподіл живильної води в котлі не повинні спричинювати місцеве охолодження стінок елементів котла.
6.1.5. Елементи котлів, що не є поверхнями нагріву, в яких можливий нагрів стінок вище допустимої температури, повинні бути надійно теплоізольовані.
6.1.6. Ділянки елементів котлів, трубопроводів з підвищеною температурою поверхні, доступні для обслуговуючого персоналу, повинні бути покриті тепловою ізоляцією, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не більше 45°С при температурі навколишнього середовища не більше 25°С.
6.1.7. Відстань від осі зварного стикового шва до початку закруглення днища, що штампувалося, повинна становити не менше 25 мм.
6.1.8. Поздовжні зварні шви в циліндричних горизонтальних котлах повинні розташовуватися поза межами 140° нижньої їх частини, а кільцеві (поперечні) зварні шви – поза опорами.
6.1.9. Поздовжні зварні шви сусідніх обичайок циліндричних елементів, а також шви зварних днищ не повинні розташовуватися на одній осі. Зміщення осей цих швів має бути не менше 100 мм.
6.1.10. При використанні в котлі тепла газів, що відходять від котлів-утилізаторів (печі та інших агрегатів), його належить обладнати запірним пристроєм, що забезпечує можливість відключення від газоходу, та обвідним пристроєм для пропуску газу поза котлом. Зазначені пристрої можна не встановлювати, якщо передбачено припинення роботи агрегату, що подає газ, при зупинці котла.
Будова газоходів повинна виключати можливість утворення вибухонебезпечного скупчення газів, а також повинна забезпечувати необхідні умови для очищення газоходів від відкладень продуктів згорання.
6.1.11. Газоходи, через які подаються відхідні гази, відповідно до проекту повинні мати вибухові пристрої із відводами, призначеними для виведення газів у місця, безпечні для обслуговуючого персоналу, при їх спрацюванні.
6.1.12. При спалюванні рідкого палива під форсунками повинні влаштовуватися піддони з піском для запобігання попаданню палива на підлогу котельної.
6.1.13 Розробником проекту котла з урахуванням умов експлуатації встановлюється розрахунковий (допустимий) термін служби, що повинен бути вказаний заводом-виготовлювачем у паспорті котла.
6.2.1. Нижчий допустимий рівень води в парових котлах повинен бути не менше ніж на 100 мм вище верхньої точки поверхні зіткнення неізольованої стінки котла з гарячими газами.
Для вертикальних циліндричних котлів положення нижчого допустимого рівня встановлюється конструкторською організацією за умови недопущення перегріву стінок елементів котла.
6.2.2. Верхній допустимий рівень води в парових котлах встановлюється розробником проекту котла.
6.3.1. У барабанах котлів лази мають бути круглої, еліптичної або овальної форми; діаметр круглого лазу має бути не менше 400 мм, а розміри осей еліптичного або овального лазу – не менше 300х400 мм.
6.3.2. В обмурівці топок котлів і газоходів повинні бути лази: прямокутні – розмірами не менше 400х450 мм або круглі – діаметром не менше 450 мм. Замість лазів можуть бути використані топкові дверці та амбразури пальникових пристроїв за умови, що їх розміри будуть не менше за вказані у цій статті.
Для огляду та очистки топки і зовнішніх поверхонь секцій чавунних котлів у газоходах мають бути передбачені лючки, що закриваються дверцятами. Кількість лючків, розміри та їх розміщення на елементах котла встановлює розробник конструкції.
6.3.3. Дверцята лазів повинні мати міцні запори, що виключають можливість самовільного відкривання і забезпечують достатню газощільність.
6.3.4. У газоходах за кожним котлом установлюють димову заслінку (шибер). У верхній частині заслінки котлів, працюючих на газі і рідкому паливі, виконують отвори діаметром не менше 50 мм.
6.4.1. Кожний котел із камерним спалюванням пилоподібного, газоподібного, рідкого палива або шахтною топкою для спалювання торфу, тирси, стружки та інших дрібних виробничих відходів повинен бути обладнаний вибуховими запобіжними клапанами.
Вибухові запобіжні клапани розміщують у місцях, що виключають можливість травмування обслуговуючого персоналу. При неможливості встановлення у місцях, безпечних для обслуговуючого персоналу, запобіжні клапани забезпечують відвідними коробами або відгороджують відбійними щитами з боку знаходження людей.
6.4.2. Кількість вибухових запобіжних клапанів, їх розміщення і розміри прохідного перерізу встановлюються проектною організацією залежно від конструкції котла, причому площа одного вибухового клапана повинна бути не менше 0,05 м2. Для котлів із камерним спалюванням палива площа перерізу одного вибухового клапана повинна бути не менше 0,1 м2.
Вибухові запобіжні пристрої дозволяється не встановлювати в топках і газоходах котлів, якщо це обґрунтовано проектом.
7.1. Якість та властивості матеріалів і напівфабрикатів, з яких виготовляють котли, повинні задовольняти вимогам відповідних стандартів, технічних умов і сертифікатів заводів-виготовлювачів.
7.2. Матеріали повинні мати здатність деформуватися без виникнення тріщин у холодному і гарячому стані, високі властивості з міцності та пластичності, які забезпечували б надійну експлуатацію протягом розрахункового терміну служби.
Матеріали для виготовлення котлів та їх елементів повинні бути вказані в технічних умовах і кресленнях на виготовлення.
8.1. Виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція, ремонт котлів та їх елементів повинні виконуватися підприємствами чи організаціями, що мають технічні засоби, необхідні для якісного виконання робіт.
Підприємства та організації повинні мати дозвіл органів Держнаглядохоронпраці на виготовлення (довиготовлення) котлів відповідно до вимог Інструкції про порядок видачі дозволу на виготовлення, ремонт і реконструкцію об’єктів котлонагляду та здійснення нагляду за виконанням цих робіт (ДНАОП 0.00-5.08-96).
8.2. Виготовлення, монтаж, налагодження, реконструкція і ремонт котлів або окремих елементів повинні виконуватися за технологією, розробленою організацією до початку робіт, відповідно до вимог цих Правил і технічних умов, затверджених в установленому порядку.
9.1.1. При виготовленні, монтажі, реконструкції і ремонті сталевих водогрійних та парових котлів повинна застосовуватися технологія зварювання, атестована відповідно до вимог НД.
9.1.2. Присадні матеріали, що застосовуються при зварюванні, повинні забезпечувати тимчасовий опір розриву наплавленого металу – не нижче нижньої межі тимчасового опору розриву основного металу (за ДСТ або ТУ для даної марки сталі), а відносне розширення й ударна в’язкість мають бути не нижче величин, зазначених у відповідних НД на присадні матеріали.
9.1.3. Для виконання зварювання повинні застосовуватися справні установки, апаратура і пристрої, які забезпечують дотримання вимог НД.
9.1.4. До зварювання елементів котлів допускають зварників, атестованих згідно з Правилами атестації зварників, при цьому зварники можуть бути допущені тільки до тих видів робіт, які вказані в посвідченні зварника.
9.1.5. Керівництво роботами по збиранню котлів та їх елементів, зварюванню і контролю якості зварних з’єднань має бути покладено на фахівця, який пройшов перевірку знань цих Правил.
9.2.1. Зварювальні матеріали, які застосовуються для зварювання котлів, повинні відповідати вимогам стандартів і технічних умов, що має підтверджуватися сертифікатом заводу-виготовлювача.
9.2.2. Марки, сортамент, умови зберігання і підготовка до використання зварювальних матеріалів повинні відповідати вимогам НД на зварювання.
9.2.3. Перед використанням зварювальних матеріалів (електродів, зварювального дроту, флюсів, захисних газів) необхідно перевірити їх якість за технічною документацією на виріб, інструкцією по зварюванню і контролю зварювальних з’єднань, діючими стандартами, паспортами або технічними умовами на зварювальні матеріали на їх відповідність вимогам:
– електроди – ГОСТ 9466;
– зварювальний дріт – ГОСТ 2246;
– вуглекислий газ – ГОСТ 8050;
– флюси зварювальні – ГОСТ 9087.
9.3.1. Підготовка крайок і поверхонь під зварювання повинна виконуватись механічною обробкою або шляхом термічного різання чи стругання (кисневого, повітряно-дугового, плазмово-дугового) з подальшою механічною обробкою (різцем, фрезою, абразивним інструментом). Глибина механічної обробки після термічного різання (стругання) повинна бути вказана в НД залежно від сприйнятливості конкретної марки сталі до термічного циклу різання (стругання).
