---

Сигнали подає пiдривник або бригадир пiдривників.

11.3.10. Забороняється висмикувати або тягнути вогнепровідний провід або шнури, які детонують, а також провiд електродетонаторів.

11.3.11. Під час грози забороняється проведення пiдривних робіт iз застосуванням електровибуху як на земній поверхні, так і з поверхні у гірських виробках.

11.4. Особливості проведення пiдривних робіт при корчуванні пенькiв

11.4.1. При корчуванні пенькiв буріння (підкопка) повинно провадитися за межами небезпечної зони пiдривних робіт.

Працюючі на корчуванні пенькiв пiдривники або бригади підривників повинні розташовуватися один від одного не ближче 500 м і певно знати місця розміщення і напрям руху своїх сусідів.

11.4.2. При корчуванні пенькiв і звалюванні дерев контрольна трубка в усіх випадках повинна бути коротше запальної не менше як на 850 мм при роботі на рівному майданчику і не менше як на 1000 мм — при роботі у хащах або на пересіченій місцевостi.

11.4.3. При розташуванні пiдривників, працюючих бригадою на корчуванні пенькiв або звалюванні дерев, бригадир зобов'язаний:

вказати напрям, по якому повинен просуватися кожний пiдривник при запалюванні запальних трубок і при відході в укриття;

подавати загальні для всіх пiдривників сигнали;

запалювати контрольні трубки.

11.4.4. Підривати окремi пеньки поблизу будівель можливо не ближче 25 м від них, причому заряди повинні розміщуватися зi сторони будівель.

11.4.5. Ліквідація невибухлих зарядів при корчуванні пенькiв повинна здійснюватися таким чином:

при розміщенні заряду у грунті під пеньком необхідно обережно витягнути рукою забойку з шпуру (підкопки), після чого на оголений відказаний заряд, не витягаючи з нього запальної трубки, покласти новий патрон-бойовик і зробити другий вибух за загальними правилами;

невибухлі заряди, розмiщені в тілi пенька, ліквідуються новим зарядом, закладеним в пеньок на відстані не менше 100 мм від невибухнувшого заряду.

11.4.6. При корчуванні пенькiв у мерзлих грунтах ліквідувати невибухлi заряди можна висаджуванням зарядів у допоміжних шпурах, що пробуренi паралельно невибухлим на відстані не більше 300 мм — при методі шпурових зарядів і 500 мм — при методі котлових шпурів.

Кiлькiсть допоміжних шпурів і місця закладання їх повинні визначатися технічним наглядом, причому для установки напрямку таких шпурів можна виймати з невибухлого шпура забiйний матеріал на довжину до 200 мм від його устя.

11.4.7. При звалюванні дерев після висаджування кожної черги зарядів допуск пiдривників і робітникiв для робіт по вибуху наступної черги не дозволяється до закінчення огляду результату звалювання бригадиром і опускання на землю завислих дерев.

11.4.8. Пiдривання змерзлих дров'яних куп і штабелів з метою розпушення можливо тільки iз застосуванням запобіжних ВР.

При цьому обов'язкове виконання таких умов:

для ініціювання вибуху використати електродетонатори;

застосовувати заряди у оболонках, оброблених вогнетривкими розчинами, чи в подвійних оболонках з прошарками піску між ними;

місце закладання заряду перед розміщенням у ньому ВР полити водою;

забезпечити безпечний рух пiдривників по купах, вживши заходи проти ковзання і провалу між відвалами;

до початку зарядження здійснити необхідні протипожежні заходи і викликати до місця роботи чергових пожежників з необхідним інструментом.

11.5. Особливості проведення пiдривних робіт на болотах

11.5.1. Проект пiдривних робіт на болотах повинен відображати заходи по попередженню вибуху горючих газів.

11.5.2. При проведенні пiдривних робіт вогневе пiдривання дозволяється тільки при одиночному заряді.

11.5.3. При пiдриванні iз застосуванням електродетонаторів або капсюлей-детонаторів необхідно використовувати бойовики у спеціальній оболонці, яка не передає тиск на детонатор при натискуванні на бойовик забiйником.

11.5.4. Заряджанння свердловин (шпурів) при пiдриванні детонуючим шнуром допускається проводити безпосередньо слідом за бурінням. У свердловину (шпур) одночасно можна досилати не більше двох патронів ВР без засобів ініціювання.

11.5.5. Монтаж електропiдривної мережі в обводнених умовах треба виконувати тільки iз застосуванням антенних проводів.

11.6. Пiдривні роботи в кар'єрах

11.6.1. При висаджуванні кiлькох зовнішніх зарядів на одному великому уступі або на кiлькох уступах, котрі знаходяться поруч, необхідно заряди розміщувати так, щоб вибух одного з них не розкидав сусідні заряди. Якщо зробити це неможливо, вибух треба робити тільки одночасно за допомогою електродетонаторів миттєвої дії або детонуючого шнуру.

Забороняється закривати заряд або детонуючий шнур камiнням, щебенем або іншими важкими предметами.

11.6.2. Поверхня уступу в радіусі не менше 700 мм від устя кожної свердловини повинна бути очищена від уламків породи, сторонніх предметів, сміття тощо. Устя свердловини у нестійких породах необхідно закріплювати обсадними трубами.

11.6.3. Підривати кілька свердловинних зарядів треба тільки детонуючим шнуром чи електричним способом; при глибині свердловини понад 15 м обов'язкове дублювання мережі. Робити дублювання пiдривної мережі вогнепровідним шнуром не можна.

11.6.4. При заповненні свердловин забоєчним матеріалом необхідно слідкувати, щоб електропроводи і шнур, які виходять з бойовиків, мали невелику слабину і не натягувалися.

11.6.5. Патрони, які опускаються у свердловини, повинні мати мiцне мотузкове ушко. Опускати такі патрони у свердловини треба тільки за допомогою мiцної мотузки чи шпагату, обладнаного гачком, який легко звільняється від ушка патрона після його опускання.

Проводити заряджання свердловин потрiбно тільки за допомогою механізмів і машин, застосування яких для цієї цілі дозволено Держнаглядохоронпраці.

11.6.6. Заряджати свердловини, пробурені верстатами вогневого буріння, треба не раніше як через 24 години після закінчення буріння.

11.6.7. В складних гірничо-геологічних умовах (довічна мерзлота, пливуни) по узгодженню з місцевими органами Держнаглядохоронпраці допускається заряджати свердловини безпосередньо слiдом за бурінням, якщо висаджування зарядів робиться за допомогою детонуючого шнурА. Цей дозвіл не поширюється на свердловини вогневого буріння.

11.6.8. Ліквідацію невибухлих свердловинних зарядів треба проводити:

повторним вибухом невибухлого заряду у випадку, якщо відказ стався з причини порушення цілості зовнішньої пiдривної мережі і якщо не змінилася величина лінії найменшого опору (далі-ЛНО) невибухлого заряду після вибуху суміжних з ним зарядіВ. Якщо при перевірці ЛНО виявиться можливість небезпечного розлiтання породи при вибуху, то пiдривання невибухлого заряду забороняється;

шляхом розбирання породи у місці знаходження свердловини з невибухлим зарядом з вилученням останнього iз свердловини. При безкапсюльному пiдриванні у заряді з аміачноселітрової ВР розбирання породи бiля невибухлого заряду дозволяється проводити екскаваторами за винятком безпосереднього впливу ковша на ВР;

шляхом пiдривання заряду у свердловині, пробуреній паралельно на відстані не менш 3 м від свердловини з невибухлим зарядом;

при безкапсюльному способі пiдривання і застосуванні ВР II групи допускається вимивання заряду iз свердловини.

11.6.9. Забороняється вкидати бойовик у свердловину (шпур) при прострелюванні її. При глибині свердловин понад 9,5 м вибух заряду при прострелюванні повинен робитися електричним способом чи детонуючим шнуром.

11.6.10. Після проведення прострілу свердловини (шпура) нове заряджання можливе не раніше, як через 15хвилин — при роботі з ВР II групи і не раніше, як через 30хвилин — при роботі з іншими ВР.

11.6.11. Метод малокамерних зарядів треба застосовувати при висоті уступу не більше 8 м; при цьому довжина рукава не повинна перевищувати 5 м, а перетин — 500х500 мм.

11.6.12. Ліквідацію невибухлих зарядів у рукавах треба робити пiдриванням заряду в допоміжному рукаві, який проходить на відстані не менше 1/3 рукава з невибухлим зарядом.

12. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ПРАЦІ ПРИ ПРОВЕДЕННІ РОБІТ, ЩО ПОВ'ЯЗАНI З ВОДНИМИ ПЕРЕХРЕЩЕННЯМИ ДОРІГ

12.1. Пропуск льодоходу та паводкових вод

12.1.1. Відомості про терміни руху льоду, розкриття рік, про горизонти води під час паводка повинні бути завчасно одержані від органів гідрометеослужби.

12.1.2. До початку руху льоду і підняття горизонту вод необхідно забезпечити:

цілодобове чергування закріплених відповідальних виконавців, транспортних засобів і підривних команд;

доставку на місце робіт будівельних матеріалів, інструменту, iнвентаря і рятувальних засобів;

освітлення місця, яке охороняється при роботі у темну пору чи при поганій видимості.

12.1.3. На час проходження льодоходу і паводка наказом керівника організації повинні бути створені спеціальні рятувальні групи (стаціонарні і пересувні) у складі не менше 2-х спеціально навчених людей, оснащених спеціально обладнаним катером, човном та іншими рятувальними засобами.

12.1.4. При обстеженні крижаних полів на лiд необхiдно виходити двом і бiльше робітникам, обв'язаним загальною мотузкою, які повинні пересуватися на відстані один від одного не менше 5 м. Кожна група постачається дошками, жердинами чи баграми. Обстеження повинне проводитися під наглядом рятівників.

12.1.5. Не можна підходити до краю криги поблизу ополонок, до кущів і снігових горбiв ближче як на 4 м.

12.1.6. Внаслідок обстеження всі місця, які становлять небезпеку для пересування по льоду, повинні бути позначенi тичками і сосняком.

12.1.7. Підривні роботи при захисті мостів від льодоходу повинні виконуватися з дотриманням вимог "Єдиних правил безпеки при вибухових роботах" ДНАОП 0.00-1.17-92.

12.1.8. До керівництва пiдривними роботами при пропусканні льоду допускаються особи з числа IТП, які пройшли курсове навчання у цій галузі, а також пiдривники зi стажем не менше двох криголамних сезонів.

12.1.9. Бригада пiдривників повинна бути забезпечена човном, мотузкою, ломами, ременями, дошками і рятувальними кругами.

12.1.10. Патронування зарядів на плавзасобах заборонено.

12.1.11. На одного пiдривника не повинно приходитися понад 12 зарядів.

12.1.12. Кидати заряди на пливучі крижини або затори можна тількі у виняткових випадках і тільки з берега.

12.1.13. Довжина вогнепровідного шнура для зарядів, які кидаються на крижину, повинна бути не менше 150 мм і не більше 250 мм.

12.1.14. Пiдривання шуги дозволяється робити зарядами, які кидаються з берега чи безпосередньо зi споруди, яку захищають, у місця, де шуга ущiльнюється і виникає небезпека затору.

12.1.15. Утворені вибухом ополонки і розпушений у воді лiд необхідно огороджувати спеціальними знаками.

12.1.16. Оглядати невибухлі заряди треба не раніше як через 15хвилин після останнього вибуху.

12.1.17. Невибухлий заряд повинен бути підірваний спільно з іншим зарядом. Розряджати невибухлі заряди заборонено.

12.1.18. При підготовці мостових опор до пропускання весняних вод робітники, які сколюють кригу бiля опор, проводять промірювання глибин та інші роботи, повинні бути забезпечені баграми, жердинами і за допомогою поясів і вiрьовок застрахованi від падіння у воду.

12.1.19. Для піднесення каменю до місця ліквідації розмивів, повинні бути влаштовані трапи або покладені схiдці з поручнями. Підходи до робочих місць слід періодично очищати від криги і посипати піском. У темну пору робочі місця і підходи до них повинні бути добре освітлені (не менше 10лк).

12.1.20. На дільницях укріплювальних робіт, схильних до навалу криги, з верхньої сторони від місця робіт необхiдно мати чергового з гучномовним зв'язком для попередження робiтникiв про небезпеку і багром для відштовхування крижин, колод і інших плавучих предметів.

12.1.21. Небезпечні місця повинні бути огороджені, а круті узвози на берегах ріки чи на укосах насипу підходів і регуляційних споруд (крутiше 20о) обладнані трапами або сходами з поручнями.

При роботі у нічний час місця проведення робіт і складування матеріалів повинні бути добре освітлені (не менше 10лк).

12.1.22. При ліквідації наслідків розмиву насипу підходів і регуляційних споруд мостити укоси або укладати камiнь у плітньові клітi необхідно знизу (від пiдошви) догору.

При мостiнні укосів висотою понад 3 м або слизьких укосів з закладанням менше 1:2 брукiвник повинен одягнути запобіжний пояс і прив'язатися до якої-небудь надійної опори.

12.1.23. При в'язанні пiдстилок (в'язанок) на плаву, рублені плоти повинні бути покриті дощаним настилом.

Намоклими і замерзлими прядив'яними канатами користуватися забороняється.

12.2. Використання поромів та інших засобів переправи

12.2.1. До управління плавучими засобами допускаються особи не молодшi 18років, які мають посвідчення на право роботи на плавучих засобах і знають усі вимоги до безпеки проведення робіт.

12.2.2. Усі плавучі засоби вантажопідйомністю понад 1 т, а також зі стаціонарними механічними двигунами повинні мати судове посвідчення і сертифікат на вантажопідйомність і пасажиромісткість.

12.2.3. Весельні і моторні човни з двигуном до 10к.с. при плаванні у нічний час повинні мати закріплений у носовій частині ліхтар з білим вогнем, видимим з усіх сторін.

12.2.4. На кожний весельний човен, що використовується для перевезення людей, призначається старший, який пройшов спеціальну підготовку і здав іспит.

12.2.5. Мінімальна висота надводної частини борту повинна бути:

для весельного човна і палубних (закритих) понтонів — 250 мм;

відкритих понтонів — 500 мм;

інших суден — по нормах pічкового регістру.

12.2.6. Забороняється перевозити на плавзасобах предмети, які заважають роботі веслярів або мотористів, а також вогненебезпечнi і вибуховi речовини разом з пасажирами.

12.2.7. На плавучих засобах повинна бути вказана встановлена норма перевезення, перевищувати яку забороняється.

12.2.8. Плавзасоби повинні відповідати таким вимогам:

бути мiцними і водонепроникними;