1.16. Евакуаційні шляхи та виходи необхідно утримувати
вільними для забезпечення безпеки людей під час евакуації у разі
виникнення пожежі чи аварії. Їх конструктивні та планувальні
рішення, кількість та розміри, умови освітленості, забезпечення
незадимлення, протяжність шляхів евакуації, їх оздоблення повинні
відповідати вимогам ДБН В.1.1-7-2002, СНиП 2.09.02-85 та
НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
1.17. Підлога в приміщеннях цехів повинна бути рівною, мати
тверде покриття з гладкою неслизькою поверхнею, зручною для
очищення та ремонту, а також не бути джерелом утворення пилу. У
приміщеннях з холодною підлогою постійні робочі місця повинні бути
обладнані підставками та килимками.
1.18. Вхідні двері виробничих приміщень, розташованих у
районах з розрахунковою температурою зовнішнього повітря для
холодної пори року 15 град.С і нижче, повинні бути обладнані
тамбурами або повітряно-тепловими завісами, а двері тамбурів
обладнані безпечними пристроями для самостійного зачинення та
фіксації у відкритому положенні.
1.19. Адміністративні, санітарно-побутові приміщення
(гардеробні, переддушові, душові, умивальні, убиральні, для
зберігання спецодягу, одягу) повинні відповідати вимогам
СНиП "Административные и бытовые здания", затверджених постановою
Держбуду СРСР від 30.12.87 N 313 (СНиП 2.09.04-87).
З огляду на пожежну небезпеку взуттєвого виробництва паління
(куріння) у виробничих приміщеннях і на території підприємств не
дозволяється.
Курильні приміщення повинні розміщуватись, як правило,
суміжно з убиральнями або приміщеннями для відпочинку чи
обігрівання. Допускається використовувати курильні і шлюзові при
убиральнях з кількістю працівників не більш ніж 100 осіб у
найбільшій зміні. Курильні при приміщеннях для відпочинку чи
обігрівання повинні мати вентиляцію.
1.20. У всіх умивальнях має бути достатня кількість мийних
засобів та повітряно-теплові сушарки для рук.
1.21. Уживати їжу дозволяється тільки в спеціально обладнаних
приміщеннях і їдальнях, кімнатах для відпочинку та вживання їжі,
які повинні бути обладнані умивальниками, кранами або ємностями
для питної води, нагрівачем для води, холодильниками та
необхідними меблями.
1.22. Експлуатація вантажопідіймальних машин повинна
здійснюватись відповідно до вимог Правил будови і безпечної
експлуатації вантажопідіймальних кранів, затверджених наказом
Держгіпромнагляду України від 18.06.2007 N 132 ( z0784-07 ),
зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 09.07.2007 за
N 784/14051 (НПАОП 0.00-1.01-07).
1.23. Експлуатація повітряних компресорів і повітропроводів
повинна проводитись відповідно до вимог чинних нормативно-правових
актів з охорони праці.
1.24. Посудини, що працюють під тиском, повинні
експлуатуватись відповідно до вимог чинних нормативно-правових
актів з охорони праці.
1.25. При виконанні електрозварювальних і газозварювальних
робіт слід дотримуватись вимог чинних нормативно-правових актів з
охорони праці.
1.26. Експлуатація металообробного устаткування та
інструменту повинна здійснюватись відповідно до вимог чинних
нормативно-правових актів з охорони праці.
2. Освітлення
2.1. Виробничі, побутові, допоміжні та інші приміщення
повинні мати штучне та природне освітлення відповідно до
ДБН В.2.5-28:2006 та НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
Природне освітлення повинно бути максимально використане. Для
захисту працівників від прямих сонячних променів необхідно
застосовувати штори, жалюзі тощо.
2.2. Для забезпечення нормованої освітленості і рівномірного
світлового потоку на робочу поверхню машини повинно бути
передбачено місцеве освітлення стаціонарними світильниками.
2.3. Для додаткового освітлення закритих вузлів і механізмів
під час огляду і ремонту в обладнанні повинні бути передбачені
спеціальні стаціонарні світильники або штепсельні розетки для
підключення переносних ламп з закритими ковпаками.
2.4. Для місцевого освітлення необхідно застосовувати
світильники з лампами розжарювання з напругою не вище 42 В.
Допускається застосування світильників з люмінесцентними лампами з
напругою 127-220 В за умов недопущення випадкових доторкань їх
струмовідводних частин.
2.5. Світильники місцевого освітлення як з лампами
розжарювання , так і з люмінесцентними лампами повинні мати
відбивачі з непрозорого матеріалу з захисним кутом не менше
30 град., а при встановленні світильника не вище рівня очей
працівника - не менше 10 град.
2.6. Вибір світильників для вибухопожежонебезпечних приміщень
повинен проводитись відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ) залежно від класу вибухопожежонебезпеки. Для
освітлення таких приміщень необхідно встановлювати щілинні
світильники.
2.7. Облаштування світильників повинно відповідати вимогам
ГОСТ 12.4.120-83, ГОСТ 12.4.123-83 та Державних санітарних норм і
правил при роботі з джерелами електромагнітних полів, затверджених
наказом Міністерства охорони здоров'я України від 18.12.2002 N 476
( z0203-03 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
13.03.2003 за N 203/7524 (далі - ДСН 3.3.6.096-02).
2.8. Ремонт та нагляд за справністю проводів, вимикачів ламп,
запобіжників, рубильників та іншої апаратури необхідно здійснювати
відповідно до вимог Правил безпечної експлуатації
електроустановок, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від
06.10.97 N 257 ( z0011-98 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції
України 13.01.98 за N 11/2451 (НПАОП 40.1-1.01-97).
2.9. Очищення світильників та арматури повинно здійснюватись
тільки після відключення напруги електричної мережі та їх
охолодження (перевіряється їх стан, зіпсовані вузли та деталі
підлягають заміні). Під час виконання цієї роботи необхідно
використовувати спеціально призначені пересувні вишки, випробувані
драбини.
2.10. Очищення від забруднення віконного скла, скляних
світлових прорізів, ліхтарів і світильників повинно здійснюватись
відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006 не менше двох разів на рік
(або залежно від забруднення), а в приміщеннях зі значним
виділенням пилу і кіптяви повинно виконуватись не рідше чотирьох
разів на рік.
2.11. У темну пору доби або за поганої видимості (туман, дощ,
снігопад) територія підприємства, місця руху людей та транспортних
засобів, майданчики, стоянки, а також робочі місця повинні бути
освітлені відповідно до вимог ДБН В.2.5-28:2006. Освітлення
повинно бути виконано відповідно до вимог ГОСТ 12.1.038-82.
2.12. Роботодавець повинен забезпечити проведення контролю
освітленості не рідше одного разу на рік та після кожної групової
заміни ламп.
3. Вентиляція і опалення
3.1. Виробничі, допоміжні будівлі і приміщення повинні бути
обладнані природною і припливно-витяжною вентиляцією, а також
системою опалення відповідно до СНиП "Отопление, вентиляция,
кондиционирование", затверджених Держбудом СРСР 28.11.91 (далі -
СНиП 2.04.05-91), та НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
3.2. Для очищення запиленого та загазованого повітря, що
проходить через місцеві витяжні пристрої перед викидом його в
атмосферу, повинні бути обладнані пилогазоочищувальні пристрої
(циклони, фільтри, пилоосадочні камери або водяні завіси тощо).
3.3. Пилові камери, циклони, фільтри за винятком
індивідуальних аспіраційних пристроїв, змонтованих на машинах,
повинні встановлюватись поза робочим приміщенням.
3.4. Застосування вентиляції повинно бути обґрунтоване
розрахунками, які підтверджують забезпечення необхідного
повітрообміну, температури та стану повітряного середовища
відповідно до вимог Державних санітарних норм мікроклімату
виробничих приміщень, затверджених постановою Головного державного
санітарного лікаря України від 01.12.99 N 42 ( va042282-99 )
(далі - ДСН 3.3.6.042-99), НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ) та
ГОСТ 12.1.005-88. Усі вентиляційні пристрої (системи) підлягають
планово-попереджувальному огляду і ремонту, а також періодичному
технічному випробуванню.
3.5. Рециркуляція повітря дозволяється в робочий час тільки в
приміщеннях, де немає виділення шкідливих речовин (1, 2, 3 класів
небезпеки) відповідно до ГОСТ 12.1.007-76 або їх кількість не
перевищує допустимих концентрацій, а у повітрі відсутні різко
виражені неприємні запахи цих речовин.
3.6. Не дозволяється підключати до вентиляційної установки
більшу кількість споживачів, ніж це передбачено проектом.
3.7. Заново змонтовані або реконструйовані вентиляційні
установки підлягають налагодженню та випробуванню на ефективність
їх дії. Стан повітряного середовища виробничих приміщень повинен
періодично перевірятися відповідно до затверджених роботодавцем
графіків.
3.8. У разі зміни технологічного процесу та розташування
виробничого обладнання, що забруднює повітря на дільниці (в цеху),
вентиляційні установки повинні бути пристосовані до нового режиму
роботи.
3.9. Системи опалення, вентиляції і кондиціювання повітря та
їх розташування повинні відповідати вимогам СНиП 2.04.05-91 та
ГОСТ 12.4.021-75.
3.10. Опалювальні прилади повинні мати огорожу, яка запобігає
потраплянню на них пилу та різних матеріалів виробництва й
можливому дотику працівника, а також гладку поверхню, яку легко
очищати від пилу.
3.11. Для поверхонь обладнання, яке нагрівається під час
технологічних процесів, необхідно передбачати теплоізоляцію і
підтримання температури поверхні не більше 43 град.С.
4. Водопостачання і каналізація
4.1. Виробничі та побутові приміщення мають бути обладнані
внутрішнім водопроводом та каналізацією відповідно до вимог
СНиП "Внутренний водопровод и канализация зданий", затверджених
постановою Держбуду СРСР від 04.10.85 N 169 (далі -
СНиП 2.04.01-85), а також протипожежним водопостачанням згідно з
вимогами пунктів 5.4, 6.3 НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
4.2. Зовнішні мережі, споруди водопроводу та каналізації
повинні відповідати вимогам СНиП "Водоснабжение. Наружные сети и
сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 27.07.84
N 123 (СНиП 2.04.02-84), СНиП "Канализация. Наружные сети и
сооружения", затверджених постановою Держбуду СРСР від 21.05.85
N 71 (СНиП 2.04.03-85), та Правил приймання стічних вод
підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених
пунктів України ( z0403-02 ), затверджених наказом Держбуду
України від 19.02.2002 N 37 ( z0402-02 ), зареєстрованих у
Міністерстві юстиції України 26.04.2002 за N 403/6691.
Експлуатація водопровідних, каналізаційних споруд і мереж повинна
здійснюватись відповідно до вимог ГОСТ 12.3.006-75.
4.3. Облаштування внутрішніх водопроводів, каналізації і
водостоків повинно відповідати вимогам СНиП 2.04.01-85, а
експлуатація водопровідних і каналізаційних споруд і мережі має
відповідати вимогам ГОСТ 12.3.006-75.
4.4. Кожне підприємство повинно бути забезпечене подачею води
для:
санітарно-гігієнічних потреб;
виробничо-технічних потреб;
потреб зовнішнього і внутрішнього пожежогасіння.
4.5. Поєднувати мережі господарських водопроводів з мережами,
що подають питну воду, не дозволяється.
4.6. Для забезпечення працівників питною водою потрібно
встановлювати водопровідні колонки, автомати газованої води,
кулери або інші пристрої. Дозволяється також забезпечення питною
водою разового використання в дрібній розфасовці.
4.7. Відстань від робочого місця до пункту водороздачі не
повинна перевищувати 75 м.
4.8. Питна вода повинна відповідати вимогам ДСанПіН "Вода
питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого
господарсько-питного водопостачання", затверджених наказом
Міністерства охорони здоров'я України від 23.12.96 N 383
( z0136-97 ), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України
15.04.97 за N 136/1940 (ДСанПіН 383-96).
4.9. Вода для душових, умивальників, для охолодження повітря
в кондиціонерах повинна відповідати вимогам до питної води.
4.10. Трубопроводи для спуску виробничих чистих і забруднених
стічних вод повинні мати крани для відбору проб.
5. Електроустановки й електросилове обладнання
5.1. Експлуатація електроустановок, електричних станцій і
підстанцій та електричних мереж повинна проводитись з дотриманням
вимог електробезпеки відповідно до вимог НАПБ А.01.001-2004
( z1410-04 ), ГОСТ 12.1.013-78, ГОСТ 12.1.045-84,
ГОСТ 12.2.007.1-75, ДСН 3.3.6.096-02 ( z0203-03 ), експлуатаційної
документації та цих Правил.
5.2. Улаштування і експлуатація внутрішніх мереж
електроустановок мають відповідати вимогам чинних
нормативно-правових актів.
5.3. Електропроводка та арматура силової і освітлювальної
мережі у виробничих приміщеннях повинні бути надійно ізольовані і
захищені від впливу високої температури, механічних пошкоджень і
хімічної дії згідно з вимогами НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
5.4. Експлуатацію електрозахисних засобів, що
використовуються під час експлуатації та ремонту електропроводок,
потрібно здійснювати відповідно до вимог чинних
нормативно-правових актів.
5.5. Електрообладнання повинно мати надійне захисне
заземлення (занулення) відповідно до вимог ГОСТ 12.1.030-81 та
бути захищеним від потрапляння пилу, вологи тощо.
5.6. Стан ізоляції і надійність заземлення щороку після
капітального ремонту потрібно перевіряти контрольно-вимірювальними
приладами зі складанням відповідного протоколу (акта) згідно з
вимогами НАПБ А.01.001-2004 ( z1410-04 ).
5.7. Електроприлади й електрообладнання, установлені на
обладнанні (машинах) та ізольовані від його станини, повинні мати
самостійне занулення, заземлення. У разі порушення або
несправності заземлення електричні установки повинні бути негайно
вимкнені і вжито заходів до відновлення заземлення.
