тувати повну безпеку працівників.
6.7.3.14. При ручному очищенні покидьки з грат слід видаляти в
збірники з накривками з наступним їх вивезенням до місць знешкодження.
6.7.4. Вимоги безпеки при експлуатації споруд водопостачання
та каналізації
6.7.4.1. Персонал підприємств водопостачання та каналізації,
що зайнятий обробкою питних та стічних вод, окрім медичного ог-
ляду (первинного та періодичного) повинен забезпечуватись попере-
джувальними щепленнями у відповідності з вимогами санітарних органів
(проти черевного тифу, паратифів А та В, дизентерії тощо).
6.7.4.2. В колодязях та камерах мереж водопостачання та ка-
налізації і інших спорудах повинні бути передбачені драбини або скоби
для спуску.
6.7.4.3. Управління гратами, шиберами, засувками та іншим об-
ладнанням, що знаходиться під водою, повинно здійснюватись з землі за
допомогою маховиків керуючих пристроїв, що виведені на поверхню пе-
рекрить на висоту 0.7 м.
6.7.4.4. Роботи в заглиблених камерах, шахтних колодязях то-
що повинні виконуватись у відповідності з вимогами, викладеними у
64
розділі 7.2.2 ч.1 цих Правил.
6.7.4.5. Приймальна камера на підвідному колекторі, приміщення
грат та приймального резервуара каналізаційних насосних станцій по-
винні бути оснащені вентиляцією з не менше 5-кратного обміну повітря
щогодинно. В насосних станціях, до яких можливе надходження вибухоне-
безпечних або токсичних виробничих стічних вод, повинна бути венти-
ляція приміщень грат та резервуарів з 12-кратним обміном повітря що-
годинно.
6.7.4.6. Включення освітлення, вентиляції та іншого обладнання
повинні розміщуватись перед входом до приміщення грат.
6.7.4.7. Вхід до приміщення автоматизованих грат допускається
лише після 10-12 хвилинного провітрювання приміщення механічною вен-
тиляцією.
Вентиляція повинна працювати безперервно під час знаходження
людей у приміщенні.
6.7.4.8. При полях фільтрації належить передбачати душову,
приміщення для сушіння спецодягу, для відпочинку та прийому їжі. На
кожні 75-100 га площі полів фільтрації слід передбачати бути для
обігрівання обслуговуючого персоналу.
6.7.4.9. Приміщення споруд для очищення стічних вод, включаю-
чи фізико-хімічне очищення, повинні бути обладнані вентиляцією, що
забезпечує 12-кратний обмін повітря щогодинно. Вмикання та час робо-
ти вентиляції повинні відповідати вимогам п. 6.7.4.7 ч.1 цих Правил.
6.7.4.10. Вздовж периметру градирні повинна бути влаштована
огорожа висотою не менше 1 м. На поруччі повинні бути вивішені знаки
безпеки, що не дозволяють купання в градирнях.
6.7.4.11. Для проходу персоналу через кювети, по яких води
відводяться з території градирні та бризкальних басейнів, повинні бу-
ти передбачені містки з поруччям, на яких мусять бути закріплені ря-
тувальні засоби.
6.7.4.12. Вентилятори градирень повинні бути огороджені. Дос-
туп до вихідного отвору вентилятора повинен бути виключений. Заходити
до дифузора вентилятора в часи його роботи не дозволяється. На період
огляду та поточного ремонту градирень вентилятори повинні бути
відключені та застопорені.
6.7.4.13. Хлордозаторні повинні бути обладнані опаленням, пос-
тійно діючою витяжною вентиляцією, системами водопостачання і сигна-
лізації. Пусковий пристрій систем вентиляції повинен бути розміщений
у тамбурі перед входом до приміщення. Вентиляційні установки повинні
мати резервне незалежне джерело електропостачання. Забирання повітря
для витяжки повинно здійснюватися з нижньої зони, де можливе накопи-
чення хлору.
6.8. Шум та вібрація
6.8.1. При опрацюванні технологічних процесів, проектуванні,
виготовленні та експлуатації машин та устаткування, виробничих споруд
та будівель, а також при організації робочого місця слід вживати всіх
заходів до зниження шуму, що впливає на людину, до показників, що не
перевищують гранично допустимих рівнів.
6.8.2. Гранично допустимий рівень шуму (ГДР) на постійних робо-
чих місцях та на території підприємства не повинен перевищувати
80 дБА. ГДР на робочих місцях необхідно знижувати в залежності від
важкості та напруженості праці.
Визначення категорії напруженості та важкості праці здійснює-
ться у відповідності з ергономічними критеріями оцінки важкості та
напруженості праці, наведених у Санітарних нормах допустимих рівнів
шуму на робочих місцях.
65
6.8.3. Приміщення, в яких розміщене устаткування з підвищеним
рівнем шуму та вібрації, повинні бути ізольовані та обладнані засоба-
ми шумо- та віброізоляції (устаткування встановлене на віброізолюючих
та шумопоглинальних основах тощо).
6.8.4. Для усунення передачі шуму з шумних приміщень до мало-
шумних та за межі будівель або території підприємства слід:
а) вибирати проммайданчик для будови виробничих підприємств, в
яких застосовується шумне устаткування, з урахуванням існуючого або
проектного планування населеного пункту;
б) шумне виробництво відокремлювати від меж житлового району
та інших виробництв шумозахисною зоною з чагарників або дерев густо-
листяних або хвойних порід;
в) патрубки повітроводів вихлопу та всмоктування потужних аг-
регатів та вентиляторів, які виходять з будівлі, повинні бути облад-
нані глушниками, які знижують шум до рівня, встановленого нормами;
г) вентилятори з повітроводами повинні з'єднуватися за допо-
могою гнучкої вставки;
д) приводні паси вентиляторів повинні бути у повному комплекті
і з однаковим натягом.
6.8.5. Машини та агрегати у відповідності з планом ППР повинні
оглядатись з метою своєчасного виявлення та усунення усіх дефектів,
що можуть викликати збільшення шуму (знос шестерень, підшипників,
невчасне та недостатнє їх змазування тощо).
6.8.6. Не дозволяється перебування працюючих в зоні з рівнем
звукового тиску понад 135 дБА в будь-якій октавній смузі.
6.8.7. Вібрація на робочих місцях виробничих приміщень не по-
винна перевищувати гранично-допустимі рівні, що їх наведено у ГОСТ
12.1.012-90.
6.8.8. Вібрація, яку створюють ручні машини, обладнані двигу-
нами, при роботі яких маса ручної машини повністю або частково сприй-
мається руками оператора, не повинна перевищувати допустимих значень
їх, що наведено у ГОСТ 17770-86.
6.8.9. Маса вібруючого устаткування або його частин, що утри-
мується руками у різних положеннях в процесі праці, не повинна пере-
вищувати 10 кг, якщо технічні вимоги не передбачають більш жорстких
обмежень.
6.8.10. Рукоятки інструментів, пристроїв, а також органів уп-
равління повинні мати форму, зручну для роботи.
6.8.11. При роботі з вібруючим устаткуванням сумарний час кон-
такту з вібруючими поверхнями не повинен перевищувати 75% тривалості
робочого дня. Понадурочні роботи з вібруючим устаткуванням не допус-
каються.
6.8.12. Головні організаційно-технічні та лікувально-профілак-
тичні заходи щодо обмеження несприятливого впливу вібрації на працюю-
чих:
- зменшення вібрації у джерелі її виникнення конструктивними та
технологічними методами при розробці нових та модернізації існуючих
машин;
- зменшення вібрації на шляху розповсюдження засобами віброізо-
ляції та вібропоглинання, наприклад, за рахунок застосування
спеціальних сидінь, площадок з пасивною пружинною ізоляцією, гумових,
поролонових та інших поглинаючих вібрацію настилів, мастик тощо;
- перевірка наявності вібраційних характеристик (ВХ) в паспортах
на новопридбані машини (в технічному паспорті машини повинні бути на-
ведені ВХ та методи їх контролю у відповідності з ГОСТ 12.1.012-90),
а при їх відсутності та необхідності - проведення вхідного контролю;
- своєчасне проведення планового та попереджувального ремонту
машин з обов'язковим післяремонтним контролем вібраційних характерис-
тик;
66
- використання машин у відповідності з їх призначенням, передба-
ченим нормативно-технічною документацією;
- виключення контакту працюючого з вібруючими поверхнями поза
межами робочого місця або робочої зони (встановлення огорож, сиг-
налізації, блокування, попереджувальних написів тощо).
6.8.13. На підприємствах, в організаціях та в установах пови-
нен бути забезпечений контроль рівнів шуму та вібрації на робочих
місцях не менше одного разу на рік.
7. ВИМОГИ БЕЗПЕКИ ДО ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ І ВИРОБ-
НИЦТВ
7.1. Загальні вимоги
7.1.1. Виробничі процеси повинні здійснюватись у відповідності
з вимогами цих Правил та чинної нормативно-технічної документації,
затвердженої у встановленому порядку.
7.1.2. Оцінка вибухонебезпеки і визначення категорії вибухопо-
жежної і пожежної небезпеки приміщень, будівель, споруд визначається
на стадії проектування розробником технологічного процесу у
відповідності з вимогами ОНТП 24-86 та галузевими нормами техно-
логічного проектування.
Для діючих підприємств категорії вибухопожежної небезпеки мо-
жуть визначатись самим підприємством або організацією, що має
відповідних спеціалістів і дозвіл на це місцевого органу Держпожнаг-
ляду.*)
*) Класифікація приміщень за ступенем електронебезпеки, катего-
рія приміщень та будівель за вибухопоженою та пожежною небезпекою на-
ведена у додатку 4.
7.1.3. Режими технологічних процесів повинні забезпечувати:
- узгодженість роботи технологічного устаткування, що виключає
виникнення шкідливих і небезпечних виробничих факторів;
- безвідмовну дію технологічного устаткування і засобів захис-
ту працюючих на протязі строків, визначених нормативно-технічною до-
кументацією;
- запобігання можливих розливів;
- контроль і попередження підвищення тиску в апаратах понад
допустимий;
- попередження займання або пожеж;
- завантаження технологічного устаткування, що забезпечує рів-
номірний ритм роботи.
7.1.4. Для кожного виробництва розроблюється і затверджується
технологічний регламент, що встановлює основні норми і вимоги щодо
проведення технологічного процесу.
Порядок розробки, погодження, затвердження, реєстрації, строк
дії, а також зміст регламентів для вибухопожежонебезпечних виробництв
визначається галузевим Положенням про розробку технологічних регла-
ментів, затвердженим Держнаглядохоронпраці.
До розробки Положення слід користуватись ОСТ 18-3.402-82.
7.1.5. Вибухопожежонебезпечне виробництво повинне бути оснаще-
не автоматичними засобами контролю параметрів, значення яких визнача-
ють вибухонебезпечність процесу, сигналізацією граничних значень і
системами блокування, що перешкоджають виникненню аварійних ситуацій.
7.1.6. При відборі проб повинна бути виключена можливість
травмування працюючих і виділення вибухопожежонебезпечних речовин до
67
виробничих приміщень. Місця відбору проб повинні бути обладнані міс-
цевими відсмоктувачами.
7.1.7. Система контролю, управління і автоматичного протиа-
варійного захисту (ПАЗ) виробництв вибухопожежонебезпечних процесів
повинна проходити комплексну перевірку на працездатність. Тривалість
припрацювання приладів і засобів автоматизації, які використовуються
в системах ПАЗ, повинна бути не менше 360 годин безперервної роботи.
Не дозволяється застосовувати у системах ПАЗ багатоточкові
прилади контролю параметрів, що визначають вибухонебезпечність проце-
су.
7.1.8. На кожному підприємстві щодо цехів, дільниць і вироб-
ництв повинен бути визначений перелік шкідливих речовин, що можуть
виділитися у виробничі приміщення при проведенні технологічних про-
цесів і в аварійних випадках, а також обов'язковий перелік приладів і
методик аналізів для визначення концентрації цих речовин безпосе-
редньо у виробничих приміщеннях і лабораторіях.
7.1.9. У приміщеннях з можливим виділенням у робочу зону
шкідливих і небезпечних (вибухопожежонебезпечних) парів, газів і пилу
повинен бути організований систематичний контроль (за графіком, зат-
вердженим органами санітарного нагляду) за їх вмістом у повітрі ро-
бочої зони.
7.1.10. Після капітального ремонту, перед початком сезону ма-
сової переробки сировини підприємства повинні бути перевірені від-
носно підготовки цехів, дільниць і служб до приймання сировини і без-
печного проведення робіт на підприємстві і прийняті спеціальною комі-
сією, призначеною власником підприємства з участю місцевих органів
Держнаглядохоронпраці.
7.1.11. Проведення дослідних робіт, випробування дослідних
зразків устаткування, систем автоматизації у вибухопожежонебезпечних
виробництвах, а також експлуатація всіх діючих на підприємстві вироб-
ництв і об'єктів підвищеної небезпеки оформлюється наказом власника
підприємства (об'єднання) з погодженням з місцевим органом Держнагля-
дохоронпраці.
При цьому повинні бути розроблені дослідно-промисловий регла-
мент, інструкція по безпечному проведенню процесу (експлуатації ус-
таткування), контролю, управлінню і протипожежному захисту, а також
план локалізації аварійних ситуацій. Вказану технічну документацію
опрацьовує і погоджує з науково-дослідними і проектними інститутами
організація, яка пропонує проведення дослідних робіт.
7.1.12. Об'єднувати у загальний колектор викиди газів, які при
змішуванні можуть утворювати вибухонебезпечну суміш, не дозволяється.
