---

2.4.6. Для виявлення у виробках шарових скупчень вимірювати концентрацію метану слід у місцях, зазначених у табл.2.

В усіх випадках вимірювання робиться на 5 см нижче затяжок покрівлі.

Таблиця 2

Продовження табл. 2

Примітка. За наявності у виробках суфлярних виділень метану вимірювання концентрації проводяться біля місць суфлярних виділень і на відстані 20 м від них за напрямком руху повітряного струменя.

2.4.7. Для виявлення місцевих скупчень метану вимірювання повинні здійснюватися в таких місцях:

а) у привибійних просторах виробок – в 5 см від вибою біля покрівлі, а також в 20 м від вибою на відстані 5 см нижче затяжок покрівлі;

б) у куполах за кріпленням – на ділянках довжиною 200 м, що прилягають до очисних і підготовчих вибоїв, у виробках, що пройдені по вугільних пластах, шахт III категорії за газом і вище, а також на ділянках виробок, небезпечних за шаровими скупченнями метану, всіх газових шахт. Контроль вмісту метану в куполах повинен проводитись в 5 см від порід покрівлі. У куполах, що мають висоту понад 1 м, допускається здійснювати вимірювання на відстані 1 м вище затяжок покрівлі;

в) у тупиках вентиляційних виробок, що погашаються услід за очисною виробкою, – під покрівлею виробки біля завалу або перемички, що ізолює погашену частину, і біля входу в тупик. Крім того, в 5 см від затяжок покрівлі виробки на відстані 20 м від виходу з очисної виробки у напрямку руху повітряного струменя;

г) біля перемичок, що ізолюють старі виробки, – у верхній частині перемичок на відстані 5 см від них.

Необхідність і періодичність вимірювання газу біля перемичок, що ізолюють старі виробки, встановлюються головним інженером шахти за узгодженням з державним інспектором Держнаглядохоронпраці;

ґ) біля бутових смуг у вентиляційних штреках, що підтримуються у виробленому просторі, – на ділянці 10–200 м від очисної виробки через 15–20 м в 5 см від затяжок бокової стінки виробки у верхній частині бутової смуги; в умовах крутих пластів – біля підошви виробки над бутовою смугою.

Вміст метану біля бутових смуг повинен контролюватися на виїмкових дільницях, абсолютне метановиділення яких перевищує 3 м³/хв. за середньої швидкості повітря по виробці в 10 м від лави менше як 1 м/с;

д) біля відкритих свердловин – на відстані не більше ніж 5 см від устя у напрямку руху вентиляційного струменя й у 5 см від поверхні буріння свердловин;

е) біля працюючих виймальних машин – відповідно до пунктів 2.2.1, 2.2.2 і 2.2.3 даної Інструкції. Крім того, на виїмкових дільницях з абсолютним метановиділенням 3 м³/хв. і більше, що відробляють пологі й похилі пласти, контроль вмісту метану біля виймальних машин повинен здійснюватися особами, відповідальними за проведення робіт у зміні, за допомогою приладів епізодичної дії. Вимірювання концентрації метану необхідно проводити не раніше ніж через п'ять хвилин після початку роботи машини для виймання вугілля в просторі між її корпусом і вугільним вибоєм на відстані 30–40 см від виконавчих органів на рівні верхньої кромки корпусу;

є) у верхніх нішах лав – у кутках ніш в 5 см від вибою;

ж) у бутових штреках – біля вибоїв штреків у 5 см від покрівлі;

з) у привибійному просторі лав – біля нижньої кромки бутових смуг під вентиляційними штреками в 5 см від породної стінки;

и) в газовідсмоктувальному трубопроводі у разі ізольованого відводу метану з виробленого простору – біля вентилятора й біля лави, а також на виході зі змішувальної камери (змішувача) в 5 см від ґрат.

Вимірювання концентрації метану повинні виконуватись змінними посадовими особами дільниці не менше одного разу на зміну, а працівниками дільниці ВТБ – не менше одного разу на добу.

2.4.8. У виробках, що проводяться по вугіллю або по породі за допомогою буропідривних робіт за наявності на ділянках протяжністю 20 м від вибою окремих куполів за кріпленням, не закладених або не повністю закладених породою або іншими негорючими матеріалами, перед заряджанням шпурів і підриванням зарядів повинен контролюватися вміст метану в куполах у 5 см від порід покрівлі.

2.4.9. У виробках, що проводяться по завалу за допомогою буропідривних робіт, перед зарядженням шпурів і підриванням зарядів повинен контролюватися вміст метану в порожнинах за затяжками кріплення на ділянках довжиною 20 м, що прилягають до вибоїв виробок.

Вимірювання концентрації метану в порожнинах за кріпленням необхідно проводити на відстані 0,5–1 м вище затяжок через 2–2,5 м, починаючи від вибою виробки.

2.5. Основні правила вимірювання вмісту метану та

діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) переносними

приладами епізодичної дії

2.5.1. В усіх випадках вимірювання вмісту метану та діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) переносними приладами епізодичної дії всмоктуюча трубка приладу повинна утримуватись в одній точці.

Для вимірювання вмісту метану у верхніх частинах виробок та інших важкодоступних місцях переносні прилади епізодичної дії повинні оснащуватися трубками або спеціальними зондами.

2.5.2. Для визначення середньої концентрації метану і діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) у вхідних і вихідних струменях виробок вимірювач розташовується посередині виробки проти руху повітряного струменя і робить вимірювання в центрі поперечного перерізу виробки.

2.5.3. Для визначення середньої концентрації метану і діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) у вихідному струмені очисної виробки вимірювач розташовується проти руху повітряного струменя і проводить вимірювання під покрівлею, у центрі та біля підошви виробки.

Середня концентрації визначається як середнє арифметичне результатів вимірів у трьох точках.

2.5.4. У привибійних просторах очисних і тупикових виробок контроль складу рудникової атмосфери повинен проводитись так, щоб вимірювання характеризували найбільший вміст метану або діоксиду вуглецю (вуглекислого газу).

Для цього під час вимірювань необхідно всмоктуючу трубку приладу тримати:

а) у газових шахтах – безпосередньо під покрівлею виробки;

б) у негазових шахтах – біля підошви.

У камерах вимірювання проводять у центрі поперечного перерізу, а також біля покрівлі й підошви виробки.

2.5.5. Вимірювання вмісту метану за допомогою переносних приладів епізодичної дії у повітряному струмені, що виходить з очисної виробки, повинно проводитись у вентиляційній виробці в 10–20 м від очисного вибою у напрямку руху повітряного струменя. Визначення вмісту метану у вихідному струмені дільниці повинно проводитись на початку вентиляційної виробки в 10–20 м від хідника, похилу, бремсберга, проміжного квершлагу та ін.

Вимірювання вмісту метану у вихідному до очисної виробки струмені проводиться на вході до виробки.

2.6. Основні правила вимірювання концентрації метану

запобіжною бензиновою лампою

2.6.1. Під час визначення вмісту метану запобіжною бензиновою лампою вимірювання проводиться спочатку при нормальному полум'ї. Якщо при цьому буде помічене послаблення світла лампи, подовження полум'я й кіпоть, то вимірювання необхідно припинити й позначити вміст метану вище 4%.

2.6.2. Якщо під час первинного вимірювання не буде відзначатися подовження полум'я, потрібно провести вимірювання при полум'ї, зменшеному приблизно до 2 мм, але так, щоб у ньому залишилась світла точка.

2.6.3. Лампу під час вимірювання слід поступово підіймати від підошви до покрівлі.

2.6.4. Якщо в лампі відбудеться спалах або простір усередині сітки наповниться полум'ям, лампу треба обережно опустити вниз.

2.6.5. Забороняється надовго залишати лампу у вибуховій суміши, як тільки ореол досягне половини висоти скла лампи, треба відразу ж обережно опустити її вниз і припинити вимірювання.

2.6.6. Якщо під час вимірювання газу лампа погасне, а газ буде горіти всередині лампи (в сітці), не можна намагатись задути вогонь, а треба прикрутити гніт до відказу й обережно опустити лампу на підошву. При цьому полум'я в лампі погасне.

2.6.7. Вміст метану визначається за висотою ореолу відповідно до такої залежності:

висота ореолу (мм)

від трубки гніту

при зменшенні

полум'я до 2 мм 5 7 9 12 15 20 30

вміст метану, % 1,0 1,5 2,0 2,5 3,0 3,5 4,0

2.6.8. Перед початком вимірювання перевіряється справність лампи. Забороняється проводити вимірювання метану несправною лампою.

3. Визначення багатогазовості шахт

3.1. Загальні положення

3.1.1. Визначення багатогазовості та встановлення категорії шахт за метаном проводиться на основі систематизації й обробки результатів перевірки складу й вимірювання витрат повітря, що виконуються відповідно до вимог 3.7.2 Правил, і даних телеінформації датчиків стаціонарної апаратури контролю вмісту метану й витрат повітря, встановлених у вихідних вентиляційних струменях виїмкових дільниць.

Дані телеінформації про концентрацію метану й витрати повітря приймаються відповідно до записів у Журналі оператора АГК, передбаченом Тимчасовим посібником з обладнання й експлуатації систем аерогазового контролю у вугільних шахтах (АГК).

3.1.2. Відповідальність за систематизацію й обробку результатів вимірювань, виконаних відповідно до цього розділу Інструкції, покладається на начальника дільниці ВТБ шахти.

Систематизовані й опрацьовані матеріали повинні зберігатись протягом усього часу роботи шахти.

3.2. Опрацювання результатів вимірювання

3.2.1. Витрата газу*, що проходить у пункті при кожному вимірюванні

I_i = 0,01 Q_iC_i, (5)

де Q_i – витрата повітря в пункті вимірювання, м³/хв.;

С_i – концентрація газу в повітрі в пункті вимірювання, %.

Значення Q_i, C_i беруться з форми 2 Вентиляційного журналу.

При автоматичному телеконтролі вмісту метану середня за місяць витрата газу у вихідному струмені виїмкової дільниці визначається за формулою:

, (6)

де Q_кi – витрата повітря у вихідному струмені виїмкової дільниці, м³/хв.;

n_в – число вимірювань витрат повітря на місяць;

С_mj– середня за добу концентрація метану у вихідному струмені виїмкової дільниці за даними телеінформації, %;

n_т– число середніх за добу значень концентрації за даними телеінформації протягом місяця.

При контролі вмісту метану переносними приладами середня за місяць витрата газу у вихідному струмені виїмкової дільниці визначається за формулою:

(7)

де С_пj– середня за добу концентрація метану у вихідному струмені виїмкової дільниці за даними переносних приладів, %;

n_п – число середніх за добу значень концентрації за даними переносних приладів протягом місяця.

У формули (6) і (7) підставляються значення витрат повітря Q_к із Вентиляційного журналу, значення середньої за добу концентрації С_тi у формулу (6) – із Журналу оператора АГК, а середня за добу концентрація С_пj у формулу (7) – із Книги вимірів метану й обліку загазувань (підвищених концентрацій діоксиду вуглецю (вуглекислого газу)), затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від __.__.02 № ______.

При автоматичному телеконтролі витрат повітря у формули (6) і (7) замість Q_к підставляють середні за добу значення витрат повітря у вихідному струмені виїмкової дільниці за даними Журналу оператора АГК, а замість n_в – число середніх за добу значень витрат повітря за даними телевимірювань протягом місяця.