У прогонових будовах із клеєної деревини зовнішнім оглядом необхідно виявляти тріщини в клейових швах і розшарування між дошками, місця механічного пошкодження балок (зминання, підріз і ін.), а також ділянки руйнування захисних покрить (антисептування).
При огляді опор і льодорізів необхідно перевіряти вертикальне положення конструкції, стан її елементів, виявляти механічні пошкодження в палях (ряжах) і льодорізах, нерівномірне осідання, нахили паль і ін.
Необхідно перевіряти стан деревини паль і ряжів у рівнях перемінної вологості, де раніше всього загниває деревина. Якщо палі мають запобіжні бандажі від загнивання, то вибірково, у трьох-чотирьох місцях їх варто розкрити і перевірити стан деревини.
Оглядаючи деревину елементів, варто виявляти ділянки з найбільш сприятливими умовами загнивання деревини - непровітрювані місця і місця, що періодично зволожуються, об’єднання деревини з металом і бетоном, а також ділянки забруднення, щілини, зазори, пазухи, тріщини й ін.
Місця загнивання можна визначати за кольором деревини, наявністю дрібних поздовжніх і поперечних тріщин і наявністю плодових тіл грибків на поверхні деревини. При загниванні деревина стає коричневого або бурого кольору із грибним запахом. У місцях появи тріщин деревина при невеликих зусиллях руйнується. Початкова стадія загнивання характеризується появою нашарувань, а сильна поразка гнилизною — появою плодових тіл грибків.
Ступінь розвитку загнивання усередину можна визначити свердлінням деревини буром або стескою її зовнішніх шарів, а внутрішнє загнивання (при зовні здоровій деревині) - відстукуванням деревини молотком (гнила деревина видає глухий звук). Внутрішнє загнивання можна знайти також за допомогою свердління деревини.
Зразки для дослідження пошкодженої деревини гнилизною варто брати з поверхні, для цього потрібно стамескою зняти з поверхні стружку товщиною 4 - 5 мм.
Найбільш часте загнивання деревини виявляється:
у балкових мостах - у забірних стінках і відкрилках, кінцях прогонів з боку забірних стінок, врубках, сполученнях поперечок із прогонами, зубцюватих коротишах і підбабках;
наскрізних фермах з їздою в поясах ферм (стиках і вузлах), розкосах у нижніх подушках і на рівні проїзної частини (тротуарів), поперечних балках, прогонах і верхніх вітрових зв’язках;
у дошато-цвяхових фермах - в елементах, розташованих на рівні верхнього поясу (шапковий брус, верхній пояс, зв’язки, верхні торці стінки);
у пальових на рівні ґрунту і на глибині до 0,5 - 1 м на суходолах і в зоні перемінного рівня води в руслі ріки, а також укісних палях (верх і низ) і об’єднаннях;
у зрубових опорах - у вінцях на рівні меженних вод, торцях поперечних зв’язків, верхніх вінцях і опорних клітках під фермами;
у балках із клеєної деревини - у місцях механічного пошкодження деревини і незахищених антисептиком ділянках.
Дані дефектів і пошкоджень фундаментів
При огляді опор необхідно перевіряти стан видимої частини фундаменту, підводної і надводної частини тіла опори і підферменників, перевіряти положення опори у вертикальній площині і її висотні відмітки, а також якість робіт з утримання опори (забруднення горизонтальних ділянок, наявність водозливу) [4, 5, 7, 21].
В опорах і фундаментах насамперед варто звертати увагу на щільність і міцність бетону або кладки масиву, великі тріщини в масивних частинах, тріщини і якість бетону у швах замонолічування блоків і тріщини в залізобетонних елементах. Крім того, необхідно перевіряти стан поверхні опори, виявляючи її пошкодження від вивітрювання або механічних впливів - раковини, відколи, каверни, стирання, вилуговування бетону. Небезпечним дефектом в опорах варто вважати низьку якість бетону і його руйнування, особливо в ростверках опори.
У руслових опорах при виявленні пошкоджень у ростверку (поява сколів і каверн, а також пом’якшення бетону в поверхневих шарах по бічних гранях, а при високому палевому ростверку - і по нижній поверхні плити ростверку) необхідно перевіряти воду річки на агресивність стосовно бетону. Воду варто брати з ділянок річки ближче до опори з виявленими дефектами, тому що агресивність води може бути неоднаковою біля різних берегів річки.
Знайти дефекти в масиві ростверку при дуже низькій воді можна візуально. Зазвичай, ці пошкодження помітні на рівні меженних вод. При великій глибині води необхідно залучати для цих робіт спеціалізовані водолазні станції. Роботи з підвідного огляду опор включають перевірку якості матеріалу і контрольні вимірювання.
При неможливості підводного огляду стан водної частини опори оцінюють за непрямими ознаками - за матеріалами тривалих спостережень зміни нахилу опори, а також підвищеної вібрації опор при впливі на міст тимчасового навантаження. Якщо виявлені зміни в положенні опори, осідання або підвищена вібрація опори, необхідно проводити підводне обстеження. Наявність осідання опор встановлюється за результатами порівняння даних вимірювання, отриманих при обстеженнях у різні періоди або за документацією.
При огляді підферменної частини опори необхідно виявляти ознаки її зволоження, перевіряти забезпеченість відводу води з її горизонтальних поверхонь, рівність поверхні, а також виявляти тріщини. Появу тріщин варто розглядати як надзвичайно небезпечний дефект, тому що волога, проникаючи в тріщини і не маючи виходу назовні, поступово руйнує бетон підферменної частини опори.
У масивних опорах необхідно перевіряти наявність силових вертикальних і похилих тріщин у тілі опори, що можуть розколювати опору на частини через неправильне опирання прогонових будов.
У середній зоні по висоті опори варто виявляти усадочні або температурно-усадочні тріщини і дефекти від механічних пошкоджень, горизонтальні тріщини в швах або місцях, де переривалося при будівництві бетонування монолітної опори.
Опори з кам’яної кладки, що мають великий термін служби, необхідно обстежувати більш ретельно. При огляді таких опор варто звертати увагу на якість розшивки швів, наявність вивітрювання, розлад підферменних і облицювальних каменів, вилуговування цементного розчину. У найбільш старих опорах необхідно виявляти місця руйнування кладки, тріщини і щілини у швах, випадання окремих каменів або цілих блоків, нерівномірне осідання кладки і її розчленовування вертикальними тріщинами й ін.
В облицьованих опорах слід виявляти поверхневі тріщини, що проходять в облицюванні, а також глибокі, що проникають в тіло опори (іноді наскрізні). Для визначення глибини тріщин використовують щупи, нагнітання підфарбованої рідини або ж розкривають облицювання.
В опорах зі збірних бетонних і залізобетонних елементів (у виді блоків чи контурних елементів), а також у стовпчастих опорах з паль-оболонок із заповненням варто звертати увагу на стан швів, а також блоків, контурних елементів (особливо в зоні контактів один з одним) і оболонок, де можливе утворення тріщин через різне температурне розширення оболонки і її заповнення.
При огляді залізобетонної насадки (ригеля) варто виявляти як вертикальні (похилі) тріщини, викликані силовими факторами (перенапруження бетону внаслідок нерівномірного осідання опори, неправильного встановлення паль і ін.), так і горизонтальні (як правило, у виді відшарування захисного шару). У цій конструкції необхідно перевірити також стан сполучення насадки з колонами і стійками, де можуть виникнути тріщини і відколи бетону по контуру об’єднання внаслідок порушення контакту між цими елементами.
У стійках (палях) опори варто виявляти поздовжні тріщини по висоті або руйнування бетону (з корозією арматури) у зоні перемінної вологості в руслі ріки. Такі тріщини виникають при низькій якості бетону, а також стиранні бетону в період льодоходу.
У комбінованих опорах, що складаються з масивної нижньої частини і колон, варто перевіряти наявність вертикальної тріщини в масивній частині між колонами, що розколює опору.
При огляді обсипних фундаментів варто звертати увагу на стан сполучення моста з насипом і стан конусів. При цьому необхідно виявляти місця пошкодження конусів і їх зсуву, руйнування укріплення укосів конусів, що свідчить, як правило, про порушення системи водовідводу з проїзної частини.
У старих фундаментах (зі зворотними стінками) варто звертати увагу на ділянки сполучення передньої і бічної стінки, де можуть бути тріщини в бетоні через збільшення тиску перезволоженого ґрунту за підвалиною.
Дані дефектів опорних частин
При огляді опорних частин варто перевіряти: стан підферменників, рівномірність і щільність опирання опорних частин на підферменник і прогонові будови на опорні частини, наявність анкерування і прикріплень; стан спряження елементів опорних частин між собою і стан їх конструкцій (наявність тріщин, корозії металу, забруднення й ін.); положення катків і інших елементів опорних частин, порівнюючи дійсне їх положення з проектним чи нормативним.
У каткових сталевих опорних частинах варто виявляти угон, нахил і перекіс катків, перевіряти затягування болтів, що прикріплюють балансир до прогонових будов, правильність розташування кареток і пристроїв проти викрадення і їх кріплення до катків, наявність графітового змащення на поверхні ковзання рухомих опорних частин, а також наявність захисних коробів і їх стан.
Положення опорних частин варто визначати шляхом вимірювання взаємного розташування опорних плит, балансирів і катків, а також положення їх на підферменниках. За взаємним їх розташуванням встановлюються зсув їх центрів, перекіс і інші дефекти. При цьому необхідно вимірювати температуру повітря або конструкції, бажано в несонячну погоду. Розрахунковий зсув осей балансирів щодо осі опорної плити:
D = (t - t0)a l; t0 = tcp+ 10 (5.2)
де t - температура повітря, °С; t0 - температура, при якій осі балансирів і опорної плити повинні збігатися, °С; a - коефіцієнт лінійного розширення, прийнятий для сталі і залізобетону рівним 0,000012; l - відстань від нерухомої до розглянутої рухомої опорної частини, см; tcp - середня річна температура для даної місцевості, °С.
В одновалкових залізобетонних рухомих, а також сталевих тангенціальних опорних частинах варто перевіряти зсуви і перекоси їх елементів у плані й у вертикальній площині, якість кріплення верхньої і нижньої подушок до опори і залізобетонних балок, правильність встановлення стопорних планок у валках, а також виявляти тріщини і відколи в залізобетонній частині валків, корозію металу і забруднення опорних частин.
При огляді гумових опорних частин необхідно перевіряти їх положення і форму. Нормальною вважається форма, коли в середині довгої сторони опорної частини значення випирання гуми більше, ніж у середині короткої сторони.
Дефектами опорних частин варто вважати: роздавлювання гуми, що супроводжується її випучуваннм (дефект виготовлення гумової опорної частини); надмірні деформації зрушення опорних частин, коли верхня і нижня поверхні гуми не мають контакту по всій поверхні; тріщини довжиною більше 40 мм і глибиною більше 4 мм; нещільне опирання з появою зазорів у місцях контакту з опорою і балками.
5.6 Дані обстеження русла і регуляційних споруд
В результаті ознайомлення з технічною документацією і огляду виявляються зміни, які мали місце з моменту будівництва або попереднього обстеження, в умовах судноплавства, в режимі річки, а також в стані русла, берегів і заплави річки на ділянці мостового переходу [4, 5, 7].
Режим річки біля мостового переходу (напрям і швидкість течії в паводок і межень, рівні води річки в паводок і межень, інтенсивність льодоходу, наявність підпору) встановлюється за даними водомірних постів і книги або журналу штучної споруди, а також за спостереженнями і вимірюваннями в період оглядів моста.
Для отримання інформації про найвищий рівень води або інтенсивність льодоходу дозволяється користуватися свідченнями старожилів. При цьому інформація вважається достовірною, якщо вона підтверджується не менше ніж трьома особами, опитаними незалежно один від одного.
При огляді русла, берегів, заплави слід звертати особливу увагу на підмиви берегів і намули в руслі, утворення нових проток, зміну положення основного русла під мостом, звуження і утруднення русла рослинністю і сторонніми предметами, розмиви опор і насипу конусів, руйнування берегоукріпних облаштувань.
Характер і глибину підмиву опор, а також профіль русла необхідно встановлювати за допомогою вимірювань глибин в різних місцях упоперек річки в створі моста з низової сторони, а також на відстані 25 м від моста вище і нижче за течією. У разі виникнення небезпеки підмиву опор необхідно також виконати заміри по контуру опори.
Якщо на річці за даними багаторічних спостережень русло стійке, заміри потрібні тільки в створі моста.
Отримані дані оформляються графічно у вигляді профілів з вказівкою відміток рівнів води і дна, низу прогонових будов, закладення фундаментів опор і дна русла, а також глибини, положення осей опор і урізу води. Тут же наносяться також дані попереднього огляду. Для наочності горизонтальні відстані відкладаються на профілях в масштабі 1: 500, а вертикальні - 1: 100 (рисунок 5.7).108.00
107.00
106.00
105.00
104,00
103.00
102.00
101.00
100.00
99,00
98.00
97,00
96.00
95.00
Горизонт альні
відстані
4 червня 1978 р.
!р=425
РВВ
105.60
!p=425
РМВ 98.20
15 травня 1968 р.
31 серпня 1973 р.
Рівні води
РМВ
98,60
8
£
98,20
95.45
РВВ
103,10
98,50
Позначення:
