Примітка 1. За розрахунковий струм замикання на землю І₃в мережах високої напруги з ізольованою або заземленою через дугогасильний реактор чи (і) резистор нейтраллю приймається:

а) у мережах з ізольованою нейтраллю – величина струму замикання на землю, яка зумовлена наявністю ємнісних і активних провідностей між струмоведучими частинами мережі і землею;

б) у мережах з заземленою через дугогасильний реактор нейтраллю (компенсована нейтраль) – величина струму замикання на землю у разі вимикання від мережі найбільш потужного дугогасильного реактора, що розміщений поза живильної підстанцією, яка розглядається;

в) у мережах із заземленою через резистор або дугогасильний реактор і резистор нейтраллю – величина струму, яка являє собою геометричну суму величин реактивного струму, який зазначений відповідно в а) або б), і активного струму, що зумовлений наявністю резистора.

Величина струму І₃повинна відповідати тій із можливих в експлуатації схем мережі високої напруги, в якій ця величина має найбільше значення, і враховувати перспективу розвитку мережі.

Примітка 2. Уразі відсутності при проектуванні вихідних даних для визначення величини І добуток R x І може бути замінений на R x І₃. У цьому разі забезпечується запас у бік підвищення рівня безпеки.

Примітка 3. Якщо відкриті провідні частини електроустановки споживача електроенергії із системою TN знаходяться всередині будинку й охоплені основною системою зрівнювання потенціалів, величина очікуваної напруги дотику в цій електроустановці у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції вважається близькою до нуля.

Примітка 4. Можливість приєднання нейтральних провідників електроустановок із системою ТТ до заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції визначається не критеріями електробезпеки (див. примітку 1 в 3.2). Таке приєднання можливе, якщо виконана умова до обмеження величини напруги на ізоляції електрообладнання низької напруги електроустановок споживачів електроенергії у разі замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції (див. Ж.3 у додатку Ж).

Рисунок 3.1 – Залежності величин допустимої напруги на відкритих провідних частинах електроустановок споживачів електроенергії (крива F) і допустимої напруги дотику в цих електроустановках (крива Т) від тривалості замикання на землю на стороні високої напруги живильної підстанції

3.4 Нейтральні і захисні провідники, які зазначені в 3.3, можуть бути приєднані до заземлювального пристрою відкритих провідників частин живильної підстанції без перевірки умови, що наведена в 3.3, якщо виконується одна із таких умов:

• до заземлювального пристрою відкритих провідних частин підстанції приєднані металеві покриття кабелів низької напруги, які згідно з 4.1.2.1 можуть розглядатися як заземлювачі (наприклад, свинцеві оболонки), і (або) металеві оболонки чи екрани кабелів високої напруги. Загальна довжина цих кабелів високої і низької напруги повинна перевищувати 1 км;

• опір заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції не перевищує 2 Ом.

5. Якщо умови, які наведені в 3.3 і 3.4, не виконуються, провідники, що зазначені в 3.3, повинні бути приєднаними до заземлювального пристрою, заземлювач якого є електричне незалежним від заземлювача заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції.

6. Величина опору заземлювального пристрою відкритих провідних частин живильної підстанції, крім зазначених у даному розділі вимог, які спрямовані на здійснення захисту від ураження електричним струмом в електроустановках низької напруги у разі замикання на землю на стороні високої напруги підстанції, повинна забезпечувати в цій аварійній ситуації виконання вимог до обмеження величини напруги на ізоляції електрообладнання низької напруги до рівня допустимих значень.

Величини допустимої напруги на ізоляції електрообладнання електроустановок споживачів електроенергії залежно від тривалості дії цієї напруги та вимоги, виконання яких забезпечує захист цього електрообладнання і електрообладнання низької напруги живильної підстанції у разі замикань на землю на стороні високої напруги, наведені у додатку Ж.

4 ЗАЗЕМЛЮВАЛЬНІ ПРИСТРОЇ І ЗАХИСНІ ПРОВІДНИКИ

4.1 Заземлювальні пристрої

4.1.1 Загальні положення

4.1.1.1 Складові частини заземлювальних пристроїв (заземлювачі, заземлювальні провідники, головні заземлювальні шини) повинні бути вибрані і змонтовані так, щоб:

• надійно і довго служити для виконання вимог до захисту від ураження електричним струмом;

• протікання через них струмів, що зумовлені замиканнями на землю, та струмів витоку не створювали небезпеки (термічної, термомеханічної, електромеханічної, ураження електричним струмом);

- забезпечити виконання вимог до заземлювальних пристроїв функціонального і (або) блискавкозахисного заземлення, якщо використовується спільна система заземлення (див. 2.4.1.8). У цьому випадку, насамперед, повинні бути виконані вимоги до захисного заземлення.

2. Визначати характеристики заземлювального пристрою слід з урахуванням конкретних умов експлуатації (зокрема, параметрів ґрунту і сезонних змін питомого опору шарів землі через висихання та промерзання ґрунту, що властиві для найбільш несприятливих погодних умов місцевості, в якій розміщений даний заземлювальний пристрій).

3. Якщо при виконанні заземлювального пристрою застосовуються провідники із різних матеріалів, треба враховувати можливість електролітичної корозії.

4.1.2 Заземлювачі

4.1.2.1 При спорудженні заземлювального пристрою можуть бути використані:

а) природні заземлювачі:

- металеві і залізобетонні конструкції будинків та споруд, які знаходяться в контакті із землею, в тому числі залізобетонні фундаменти, які мають гідроізоляційні покриття, в неагресивних, слобоагресивних та середньоагресивних середовищах;

• свинцеві оболонки прокладених у землі кабелів, а також інші довговічні металеві покриття кабелів, з яких забезпечено стікання струму замикання у землю;

• інші провідні частини, які розміщені в землі і забезпечують виконання вимог, що наведені в 4.1.1.1, наприклад, обсадні труби артезіанських колодязів, свердловин, шурфів;

б) штучні заземлювачі:

• стержні, штаби, профіль, канати тощо;

• металеві ґратчасті конструкції, що укладаються у фундамент будинків та споруд під час будівництва (фундаментні заземлювачі).

Заземлювач може вважатись таким, що відповідає вимогам захисного заземлення, тільки в разі неможливості повного або часткового його демонтажу (навіть тимчасового) без відома персоналу, який експлуатує електроустановку.

Залізобетонна конструкція, наприклад, фундамент будинку або споруди, може розглядатися як провідна частина, що придатна до виконання функцій заземлювача захисного заземлення, якщо виконуються такі умови:

- принаймні близько 50% вертикальних і горизонтальних стержнів сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно зв'язані дротом;

• вертикальні стержні сталевої арматури з'єднані між собою зваркою або надійно зв'язані дротом;

• забезпечена електрична безперервність з'єднань сталевої арматури кожного блоку збірного залізобетону з арматурою суміжних блоків;

• сталева арматура залізобетону не є попередньо напруженою.

У разі використання залізобетонного фундаменту будинку або споруди як природного заземлювача рекомендується шляхом зварювання з'єднувати в єдину систему сталеву арматуру фундаменту і елементи суміжних будівельних конструкцій будинку (споруди), такі як сталеву арматуру залізобетонних колон та металеві колони.

Не можуть розглядатися як заземлювачі такі провідні частини:

• труби опалення, гарячого і холодного водопостачання, каналізації;

• алюмінієві оболонки і броня кабелів.

Не допускається використовувати як заземлювачі труби горючих рідин і горючих або вибухонебезпечних газів та сумішей.

Примітка. Ця вимога не виключає необхідність приєднання труб вищезазначеного призначення, які введені у будинок (споруду) ззовні, до основної системи зрівнювання потенціалів (див. 2.4.1.9).

4.1.2.2 Матеріал і розміри заземлювачів повинні забезпечувати стійкість заземлювачів до корозії і їх механічну міцність.

Кількість заземлювачів, їх розміщення і габаритні показники повинні забезпечувати виконання вимог до опору заземлювального пристрою.

4.1.2.3 Як штучні слід використовувати, як правило, заземлювачі із сталі (чорної, з цинковим чи мідним покриттям, нержавіючої) або міді.

Розміри штучних заземлювачів повинні бути не меншими наведених у
таблиці 4.1.

4.1.2.4 Штучні заземлювачі слід застосовувати:

- у разі відсутності придатних для цілей заземлення природних заземлювачів;

- як додаток до придатних для цілей заземлення природних заземлювачів, якщо останні не можуть забезпечити виконання вимоги до опору заземлювального пристрою, або для зниження до прийнятної величини густини струму, що протікає через них (наприклад, через арматуру залізобетонного фундаменту).

4.1.2.5 У разі застосування штучних заземлювачів у місцях із великим питомим опором землі для забезпечення ефективності заземлювального пристрою можуть вживатися такі заходи:

• занурення у землю вертикальних заземлювачів підвищеної довжини, якщо значення питомого опору нижніх шарів землі менше, ніж верхніх;

• улаштування виносних заземлювачів, якщо поблизу електроустановки є місця із меншим питомим опором землі;

• укладання у траншеї навколо горизонтальних заземлювачів, які розміщені у скельових структурах, вологого глинистого ґрунту з наступним трамбуванням і засипанням щебеню доверху траншеї;

• застосування штучної обробки ґрунту з метою зниження його питомого опору.

4.1.2.6 Траншеї для горизонтальних заземлювачів повинні заповнюватися однорідним ґрунтом, який не містить щебеню і будівельного сміття.

Не слід розміщувати заземлювачі в місцях, де земля підсушується під дією штучного нагріву, наприклад, поблизу трубопроводів теплових мереж.

4.1.2.7 Штучні заземлювачі не слід фарбувати.

Таблиця 4.1 – Мінімальні розміри штучних заземлювачів