Термін мережа, який застосовується в даних Нормах, слід розуміти як електрична мережа.
Б.7 Захисні заходи електробезпеки – технічні заходи, які спрямовані на зниження (до прийнятного рівня) небезпеки електроустановки для життя і здоров'я людей та тварин, навколишнього середовища і майна.
Б.8 Низька напруга – напруга, величина якої не перевищує 1000 В змінного струму або 1500 В постійного струму.
Електроустановки будинків і споруд, як правило, належать до електроустановок низької напруги.
Б.9 Висока напруга – напруга, величина якої перевищує 1000 В змінного струму або 1500 В постійного струму.
Б.10 Наднизька напруга – напруга, величина якої не перевищує 50 В змінного струму або 120 В постійного струму.
Б. 11 Провідна частина – частина, яка спроможна проводити електричний струм.
Б. 12 Провідник – провідна частина, яка призначена для проведення електричного струму визначеної величини.
Б. 13 Електричне коло – сукупність провідних частин, через яку може протікати електричний струм у нормальному або аварійному режимах роботи електроустановки і яка може бути вимкнена від джерела живлення одним комутаційним пристроєм, що є частиною цього електричного кола.
Термін коло, який застосовується в даних Нормах, слід розуміти як електричне коло.
Б. 14 Струмоведуча частина – провідна частина, яка призначена для протікання через неї електричного струму в нормальному режимі роботи електроустановки, в тому числі і нейтральний провідник.
PEN-провідник, як провідник, що виконує функції і захисного провідника, не вважається струмоведучою частиною.
Б. 15 Електричний контакт – стан двох або більше провідних частин, які з'єднані одна з одною випадково або навмисно і створюють єдину безперервну провідну частину.
Б. 16 Зона нульового потенціалу (відносна земля) – частина землі, що знаходиться поза зоною впливу будь-якого заземлювача, електричний потенціал якої приймається рівним нулю.
Б. 17 Зона розтікання (локальна земля) – частина землі, що знаходиться між заземлювачем і зоною нульового потенціалу, електричний потенціал якої не обов'язково дорівнює нулю.
Б. 18 Основна ізоляція – ізоляція струмоведучих частин, яка забезпечує захист від прямого дотику.
Б. 19 Додаткова ізоляція – ізоляція, яка є незалежною від основної ізоляції і застосовується додатково до неї для забезпечення захисту у разі пошкодження основної ізоляції.
Б.20 Подвійна ізоляція – ізоляція, яка складається із основної і додаткової ізоляції.
Б. 21 Посилена ізоляція – ізоляція струмоведучих частин, що забезпечує рівень захисту від ураження електричним струмом, який є рівноцінним рівню подвійної ізоляції.
Б. 22 Відкрита провідна частина – доступна дотику провідна частина електрообладнання, яка не є струмоведучою частиною і в нормальному режимі роботи електроустановки не знаходиться під напругою, але може опинитися під напругою у разі пошкодження основної ізоляції.
Б. 23 Стороння провідна частина – провідна частина, що не є частиною електроустановки, але на якій може бути присутній електричний потенціал (як правило, потенціал зони розтікання).
Б.24 Ураження електричним струмом – небезпечний для здоров'я і життя фізіологічний ефект, який зумовлений протіканням електричного струму через тіло людини або тварини.
Термін патофізіологічний ефект, що використовується у даних Нормах, означає порушення роботи окремих органів або організму людини в цілому у разі ураження електричним струмом.
Б.25 Прямий дотик – електричний контакт людини або тварини з струмоведучою частиною.
Б.26 Непрямий дотик – електричний контакт людини або тварини з відкритою провідною частиною, яка опинилася під напругою в разі пошкодження ізоляції.
Б.27 Захист від прямого дотику – захист від ураження електричним струмом у разі відсутності пошкодження в електроустановці.
Б.28 Захист у разі непрямого дотику – захист від ураження електричним струмом у разі наявності пошкодження в електроустановці.
Б.29 Замикання на землю – виникнення безпосереднього або через проміжні провідні частини електричного контакту (як правило, випадкового) між провідником, який знаходиться під напругою, і землею.
Замикання на відкриту провідну частину – замикання на землю, при якому проміжною провідною частиною між провідником, що знаходиться під напругою, і землею є відкрита провідна частина.
Б. 30 Заземлення – навмисне електричне з'єднання визначеної точки електричної мережі або електроустановки чи обладнання із зоною розтікання.
Захисне заземлення – заземлення, яке виконується з метою забезпечення електробезпеки.
Термін заземлення, який застосовується у даних Нормах без уточнення призначення цього заземлення, слід розуміти як захисне заземлення.
Б. 31 Система захисного заземлення (в електроустановках низької напруги) – сукупність захисних заземлень і захисних провідників, яка призначена для забезпечення захисту від ураження електричним струмом, якщо як захід захисту у разі непрямого дотику використовується автоматичне вимикання живлення.
Термін система заземлення, який використовується у даних Нормах, слід розуміти як система захисного заземлення.
Термін система TN (TN-C; TN- S; TN-C-S; ТТ; IT), який використовується у даних Нормах, слід розуміти як система захисного заземлення типу TN (TN-C; TN-S; TN-C-S; ТТ; IT).
Б. 32 Тип системи захисного заземлення – різновид системи захисного заземлення в електроустановках низької напруги, який характеризується визначеними специфічними ознаками.
Б. 33 Функціональне (робоче) заземлення – заземлення, яке виконується для забезпечення нормального функціювання (роботи) установки (обладнання, системи), але не з метою забезпечення електробезпеки або блискавкозахисту.
Б.34 Заземлювальний пристрій – сукупність заземлювача і заземлювальних провідників.
В електроустановках будинків і споруд до складу заземлювального пристрою входить також головна заземлювальна шина.
Термін заземлювальний пристрій, який використовується у даних Нормах без уточнення призначення цього пристрою, слід розуміти як заземлювальний пристрій, що призначений для виконання захисного заземлення.
Б. 35 Заземлювач – провідна частина або сукупність з'єднаних між собою провідних частин, яка є частиною заземлювального пристрою і знаходиться в електричному контакті із землею (безпосередньому або через проміжне провідне середовище).
Термін заземлювач, який використовується у даних Нормах без уточнення призначення цього заземлювача, слід розуміти як заземлювач, що застосовується для забезпечення захисного заземлення.
Б. 36 Природний заземлювач – провідна частина, яка призначена для виконання визначених функцій, але, крім цього, виконує також функції заземлювача.
Б. 37 Штучний заземлювач – заземлювач, що застосовується тільки для забезпечення заземлення.
Б. 38 Електричне незалежний заземлювач – заземлювач, який розміщений на такій відстані від інших заземлювачів, що струми, які стікають з останніх у разі замикань на землю, не можуть бути причиною виникнення на цьому заземлювачі потенціалу відносно зони нульового потенціалу, величина якого вважається неприйнятною.
Б.39 Функціональний (робочий) заземлювач – заземлювач, який застосовується для виконання функціонального заземлення.
Б.40 Напруга на заземлювальному пристрої – напруга між точкою вводу в заземлювальний пристрій струму, який стікає в землю, і зоною нульового потенціалу.
У будинках і спорудах точкою вводу в заземлювальний пристрій струму, як правило; є місце з'єднання заземлювального провідника з головною заземлювальною шиною.
Б.41 Опір заземлювального пристрою – відношення величини напруги на заземлювальному пристрої до величини струму, який стікає з нього в землю.
Б.42 Головна заземлювальна шина – шина, яка призначена для приєднання до неї провідників з метою виконання основної системи зрівнювання потенціалів і заземлення.
Б.43 Заземлювальний провідник – провідник, який здійснює електричне з'єднання заземлювача з визначеною точкою електричної мережі або електроустановки або електрообладнання (чи є частиною цього з'єднання).
Під терміном заземлювальний провідник у системі забезпечення електробезпеки в електроустановках будинків і споруд слід розуміти провідник, який є складовою частиною заземлювального пристрою і з'єднує заземлювач з провідником основної системи зрівнювання потенціалів, як правило, головною заземлювальною шиною (або є частиною цього з'єднання).
Термін заземлювальний провідник, який використовується у даних Нормах без уточнення призначення цього провідника, слід розуміти як заземлювальний провідник, який застосовується для забезпечення захисного заземлення.
Б.44 Функціональний (робочий) заземлювальний провідник – провідник системи функціонального заземлення, який здійснює зв'язок між точкою, що заземлюється, і заземлювачем функціонального заземлення (або є частиною цього зв'язку).
Б.45 Напруга дотику – напруга між двома провідними частинами (одна з них може бути землею) у разі одночасного електричного контакту з ними людини або тварини.
Б.46 Очікувана напруга дотику – напруга між двома доступними одночасному дотику провідними частинами у разі відсутності електричного контакту з ними людини або тварини.
Б.47 Нейтральна точка (джерела живлення) – спільна точка з'єднаної в зірку чи зигзаг трифазної системи джерела живлення (нейтраль) або точка лінійного виводу однофазного джерела живлення, яка заземлюється.
Б.48 Середня точка (джерела живлення) – спільна точка двох симетричних елементів однофазного джерела живлення, протилежні кінці яких приєднані до різних лінійних провідників.
Б.49 Нейтральний (N) провідник – провідник, який здійснює зв'язок між електроприймачами і нейтральною точкою джерела живлення (або є частиною цього зв'язку) і використовується з метою забезпечення нормальної роботи електроприймачів.
Б.50 Середній (М) провідник (провідник середньої точки) – провідник, який здійснює зв'язок між електроприймачами і середньою точкою джерела живлення (або є частиною цього зв'язку) і використовується з метою забезпечення нормальної роботи електроприймачів.
Б. 51 Лінійний (фазний) провідник – призначений для передачі і розподілення електроенергії провідник, через який в нормальному режимі роботи електроустановки протікає струм навантаження і який не є нейтральним або середнім провідником.
Б.52 Захисне автоматичне вимикання живлення – автоматичне розмикання одного або кількох лінійних провідників (у разі необхідності і нейтрального провідника), яке виконується захисним пристроєм з метою забезпечення електробезпеки.
Термін автоматичне вимикання живлення, який використовується у даних Нормах, слід розуміти як захисне автоматичне вимикання живлення, що застосовується як захід захисту у разі непрямого дотику.
Б.53 Зрівнювання потенціалів – виконання електричного з'єднання провідних частин з метою досягнення рівності їх потенціалів (еквіпотенціальності).
Термін зрівнювання потенціалів, який використовується у даних Нормах, слід розуміти як зрівнювання потенціалів з метою забезпечення електробезпеки (захисне зрівнювання потенціалів).
Б.54 Система зрівнювання потенціалів – сукупність провідних частин і провідників, які з'єднують ці частини для забезпечення еквіпотенціальності.
Б.55 Основна система зрівнювання потенціалів – система зрівнювання потенціалів, яка є обов'язковою в електроустановках будинків і споруд, якщо як захід захисту у разі непрямого дотику застосовується автоматичне вимикання живлення.
Правила виконання основної системи зрівнювання потенціалів наведені в даних Нормах.
Б.56 Додаткова система зрівнювання потенціалів – система місцевого зрівнювання потенціалів, яка виконується у випадках, коли вважається, що вжиті заходи захисту у разі непрямого дотику не можуть гарантувати прийнятний рівень електробезпеки або введення потенціалу сторонніми провідними частинами в певні приміщення є небезпечним для людей чи тварин.
Правила виконання додаткової системи зрівнювання потенціалів наведені в даних Нормах.
Б.57 Захисний провідник (РЕ-провідник) – провідник, який використовується для забезпечення електробезпеки, наприклад, для здійснення автоматичного вимикання живлення.
Б.58 Провідник основної системи зрівнювання потенціалів – захисний провідник, який призначений для здійснення основної системи зрівнювання потенціалів.
Б.59 Провідник додаткової системи зрівнювання потенціалів – захисний провідник, який призначений для здійснення додаткової системи зрівнювання потенціалів.
Б.60 Поєднаний захисний і нейтральний провідник (PEN-провідник) – провідник, який виконує функції захисного (РЕ) і нейтрального (N) провідників.
Б.61 Надструм – струм, величина якого перевищує значення тривало допустимого струму одного або кількох елементів даного електричного кола.
Б.62 Диференційний струм – векторна сума струмів, що протікають через пристрої певного призначення (наприклад, пристрої захисного вимикання), яка використовується для керування роботою цих або інших пристроїв.
