Страница 7: НПАОП 60.2-1.02-14. Правила будови і безпечної експлуатації пасажирських підвісних канатних доріг (32423)

• затискачі фіксовані;
• затискачі, що відчіплюються.
• 1. Затискачі транспортних засобів мають створювати зусилля опору зсуву F виключно зчепленням (тертям) між затискними губками затискача і канатом. Не допускається передавати зусилля опору зсуву за допомогою вставки.
  2. Сума зусиль опору зсуву Префект У затискачах транспортного засобу в найгірших умовах експлуатації має набувати величини, що відповідає принаймні триразовому значенню максимального гравітаційного рушійного зусилля F т, а також бути не менше допустимої максимальної ваги завантаженого транспортного засобу і не перевищувати останню у понад п'ять разів.

Одночасно в разі оснащення транспортних засобів кількома затискачами зусилля опору зсуву F ефект кожного затискача повинно:

1. відповідати таким умовам:

F т

n

max (G + Q)

F ефект >,(5)

n

де n - кількість затискачів транспортного засобу;

G - власна вага транспортного засобу з усім його приладдям, Н;

Q - корисне навантаження, Н;

1. не перевищувати n-ої частини максимально допустимого зусилля опору зсуву.
2. 1. Сума розрахункових зусиль опору зсуву OF Теор у затискачах транспортного засобу не повинна перевищувати 40 % від суми руйнівних зусиль причетних канатів. Під час випробувань сума зусиль опору зсуву Префект усіх затискачів транспортного засобу може досягати 50 % від розривного зусилля причетних канатів.
   2. Для перевірки розрахункового зусилля опору зсуву F теор застосовуються такі коефіцієнти тертя між канатом та губками затискача:

• беручи до уваги геометрію губок без урахування ефективності механізмів затискача коефіцієнт тертя приймається 0,13;
• беручи до уваги ефективність механізмів затискача та геометрію губок коефіцієнт тертя приймається 0,16;
• беручи до уваги ефективність механізмів затискача без урахування геометрії губок коефіцієнт тертя приймається 0,18.
• 1. Під час роботи затискачі не повинні відчіплюватися від каната під дією зовнішніх сил. Необхідно, щоб:
• зусилля опору відриву було не меншим, ніж допустима максимальна загальна маса транспортного засобу. Це підтверджується результатами випробувань відповідно до вимог пункту 8.17 глави 8 розділу II цих Правил;
• була забезпечена сталість потрібного затискного зусилля.
• 1. Кожний затискач повинен мати довговічне марковання - свій ідентифікаційний номер та діаметр каната, для якого він призначений, нанесені на кожній губці методом таврування.
  2. Губки затискача повинні охоплювати канат таким чином, щоб відстань між двома кінцями губок затискача не перевищувала 0,75 номінального діаметра каната.
  3. Довжина губок затискача (L1, L2) залежно від номінального діаметра каната d повинна становити не менше 1,5d у фіксованих затискачів і 2d у затискачів, що відчіплюються, і сума двох довжин губок повинна бути не менше 3,5d у фіксованих затискачів і 5d у затискачів, що відчіплюються (додаток 13 до цих Правил).
  4. Затискачі й уловлювачі каната повинні бути сконструйовані так, щоб забезпечити проходження затискача, закріпленого на канаті, у канатному вловлю-

вачі, якщо встановлення останнього передбачено проектом. Дотримання цієї вимоги має бути підтверджено шляхом випробування в умовах, аналогічних експлуатаційним.

1. Губки мають бути виготовлені зі сталі. Усі краї губок, що перебувають у контакті з канатом, повинні бути закруглені.
2. 1. Якщо зусилля затискання затискача створюється двома незалежними пружинами, зменшення зусилля затискання має бути менше ніж 50 %, якщо одна з пружин вийшла з ладу.
   2. Діапазон діаметрів каната, діапазон зусиль опору зсуву, максимальне несуче навантаження та допустиме спрацювання губок затискача мають бути зазначені в настанові щодо експлуатації.
   3. Складові частини затискача мають бути захищені від корозії.
   4. Профіль затискача, що використовується з несуче-тяговим канатом, має уможливлювати проходження затискача над роликами. Конструкція обтічників, призначених для полегшення проходження затискача під притискним роликом, має унеможливлювати сходження каната.

Величина моменту затягнення затискача або відстань, на яку потрібно закрутити притискну гайку, щоб затягнути затискач, має бути зазначена в паспорті затискача.

1. Два затискачі з кожної партії повинні бути випробувані їх виробником для визначення фактичного запасу зчеплення. Результати випробування повинні бути занесені до паспорта затискача.
2. 1. Виробник затискачів (як фіксованих, так і тих, що відчіплюються) транспортних засобів одноканатних або двоканатних доріг має забезпечити їх випробування для визначення дійсного зусилля опору зсуву F лаб затискача.

Під час випробування до затискача, затисненого на канаті, прикладається направлене вздовж осі каната зусилля, що збільшується до початку зсуву, під час якого реєструються зміни в опорі зсування затискача. Випробування проводяться з урахуванням таких вимог:

• незалежно від галузі використання затискача випробування слід проводити на канаті одностороннього звивання, що має оцинковане покриття. Якщо галузь використання затискача визначає декілька номінальних діаметрів обробки губок, відповідних таким самим номінальним діаметрам канатів, випробування повинні проводитися тільки на великому діаметрі;
• канат повинен бути підданий розтягу зусиллям, що відповідає 1/6 його розривного зусилля;
• затискач має бути закріплений відповідно до умов, визначених його виробником;
• обладнання, що використовується для передавання зусилля, має забезпечувати кероване та поступове прикладання навантаження;
• обладнання для вимірювання зусилля опору зсуву повинне забезпечувати безперервну постійну реєстрацію прикладеної сили як функції часу;
• зусилля розтягу на затискачі має бути прикладене так, щоб результуюче зусилля зсуву збігалося з віссю каната;
• зусилля на затискач повинне прикладатися поступово до початку зсуву та підтримуватися, щоб створити мінімальне відносне переміщення 5 мм;

• випробування необхідно проводити 10 разів. Загальна довжина зсуву l заг має бути не менше:

l > крок звивання каната(6)

_ кількість сталок

Ці випробування можуть виконуватись послідовно (одне за одним) без відкривання затискача.

Зусилля опору зсуву F лаб дорівнює середньому з максимальних значень F макс, отриманих у 10 випробуваннях.

1. Додаткові вимоги до фіксованих затискачів
2. 1. Зусилля затискання фіксованого затискача має забезпечуватися пружинною системою.

Зусилля, створюване пружиною, має регулюватися незалежно від зміни діаметра каната d і спрацювання губок.

1. Губки мають бути здатні відкриватися до такої міри, щоб було можливо:

• установлення їх на канаті без демонтажу пружин;
• переміщення їх на канаті без коригування зусилля затискання.
• 1. Максимально допустиме стискання пружини під час експлуатації має бути обмеженим до 80 %.
  2. Якщо діаметр каната коливається від мінус 10 % до плюс 6 % у порівнянні з його номінальним діаметром, затискач повинен мати додатковий хід губки не менше 1 мм до замикання.
  3. Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25 % у разі зменшення номінального діаметра каната більше ніж на 10 %.
  4. Затискач не повинен бути розташований на вузлі (замку) зчалки.
  5. Якщо зусилля затискання передається пружинними шайбами, вихід з ладу однієї з них не повинен призвести до зменшення зусилля затискання більше ніж на 15 %.

L

1. Якщо інше не зазначено в настанові щодо експлуатації канатної дороги, фіксовані затискачі одноканатних доріг з рівномірно розташованими транспортними засобами мають бути переміщені після роботи в годинах t, не більше значення, визначеного за формулою

t = K

V

де L - довжина канатної дороги, м; V - швидкість канатної дороги, м/с;

K - коефіцієнт, що дорівнює 0,8 для каната одностороннього звивання і 0,5 для каната хрестового звивання.

Кожен затискач має бути переміщений у бік, протилежний руху каната на відстань, рівну його загальній довжині (у тому числі загострені кінці) плюс два діаметри каната.

Інтервал часу між двома переміщеннями затискача не повинен перевищувати шести місяців.

1. Додаткові вимоги до затискачів, що відчіплюються
2. 1. Конструкція затискача має бути придатною для виявлення під час перевірки механізму несправності кріплення затискача на канаті. Пристрої на станції мають забезпечити зупинку транспортного засобу, якщо виявлено дефект відчеплення затискача під час входження на станцію або дефект причеплення під час виходу з неї. Ефективність цього пристрою має бути перевірена шляхом випробувань, проведених на канатній дорозі.
   2. Зусилля затискання губок не повинне зменшуватися більше ніж на 25 %, якщо діаметр каната змінюється на ±10 % від номінального діаметра.
   3. Розкриття (просвіт) губок (найкоротша відстань між двома губками у відкритому положенні) має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом для збільшеного на 10 % діаметра каната від номінального.
   4. Розкриття (просвіт) губок має забезпечувати причеплення затискача без контакту з канатом на ділянці зчалки.
   5. Пружини повинні мати межу витривалості принаймні 500000 циклів навантаження (відкривання та закривання). Максимальне стиснення пружини під час експлуатації має бути обмежене до 80 % від їх межі стиснення. Будь-яке збільшення стиснення має бути обґрунтованим.
   6. Затискач має бути здатним затиснути канат діаметром 1,1 d + 1 мм і канат діаметром 0,9d - 1 мм (d - номінальний діаметр каната в мм).
   7. Причеплення та відчеплення повинні контролюватися однаково для руху вперед і назад. Мають бути виконані такі вимоги:

• перш ніж здійснити причеплення, геометричне розташування каната і стискальних губок повинно контролюватися для виявлення будь-яких відхилень, які можуть призвести до дефекту причеплення;
• якщо причеплення було здійснене, розташування стискальних губок на канаті має перевірятися з метою виявлення будь-яких дефектів причеплення;
• перш ніж здійснити відчеплення, розташування каната має перевірятися з метою виявлення будь-якого положення каната, що може загрожувати входженню в пристрій причеплення-відчеплення;
• відчеплення затискачів має контролюватися для виявлення неповного або неправильного розчеплення затискача на канаті.
• 1. Граничні значення відхилень, що мають приводити в дію запобіжні пристрої, повинні бути вказані в кожному конкретному випадку в настанові щодо експлуатації.
  2. Надійність зчеплення затискача має бути перевірена шляхом випробувань, що включають ряд циклів відкривання-закривання (причеплення- відчеплення), еквівалентних не менше 250000 входжень на станцію.

10.10. Для двоканатних доріг радіус кінця затискача, виміряний у нижній частині паза, має бути не менше 10 діаметрів каната.

1. Привід і гальма
2. 1. Канатна дорога має бути оснащена головним і зворотним приводами. Необхідність резервного приводу на додаток до головного та зворотного має бути визначена на основі експлуатаційних вимог до канатної дороги.
   2. Головний привід має забезпечувати плавний запуск і рух в обох напрямках незалежно від навантаження та безперервну роботу у найбільш несприятливих умовах навантаження з максимально допустимою швидкістю.
   3. Швидкість головного приводу повинна плавно регулюватися в усьому діапазоні між мінімальним і максимальним допустимими значеннями.
   4. Відхилення від установленої швидкості не повинно перевищувати ±5 %.
   5. Зворотний привід має бути розрахований на час роботи, не менший триразової тривалості максимально необхідного часу для повернення всіх транспортних засобів зі швидкістю руху не менше 0,5 м/с.
   6. Зворотний привід має бути відокремлений від головного приводу і не залежний від нього. Привідний шків повинен легко від'єднуватися від головного приводу та підключатися до зворотного приводу.

Для кільцевих канатних доріг ця вимога застосовується тільки там, де виконується одна з таких умов:

• канатна дорога є лише одним діючим транспортом зони (області), і план реагування на надзвичайні ситуації передбачає повернення пасажирів на станцію, або
• може бути одночасно більше 100 зайнятих транспортних засобів, або понад 200 пасажирів може бути на лінії, або
• умови аварійно-рятувальних робіт є несприятливими.
• 1. Джерело енергії зворотного приводу має бути незалежним від джерела головного приводу.
  2. Зворотний привід має бути сконструйований так, щоб операції повернення були завершені не менше ніж за півтори години з моменту виходу з ладу головного приводу.
  3. Зворотний привід має бути забезпечений усіма захисними пристроями, що необхідні для безпечного повернення транспортних засобів на необхідній швидкості.
  4. На кільцевій канатній дорозі з транспортними засобами, що відчіплюються, пристрої для переміщення транспортних засобів на станції повинні бути влаштовані таким чином, щоб вони були здатні працювати зі зворотним приводом.
  5. Крім того, для зворотного приводу мають бути виконані такі умови:
• можливість запуску зворотного приводу протягом 15 хвилин;
• помилки з боку оператора зворотного приводу (неправильний напрям руху) не повинні призводити до перевантаження механічних частин або затискачів;
• можливе продовження роботи зворотного приводу в разі виходу з ладу будь-якого пульта дистанційного керування.
• 1. Принаймні один з приводів (головний або зворотний) має забезпечувати роботу канатної дороги під час проведення технічного обслуговування.
  2. Резервний привід повинен забезпечувати не менше половини швидкості головного приводу. Резервний привід повинен бути здатним запускатися із середнім прискоренням не менше 0,1 м/с за найбільш несприятливих умов завантаження. До резервного приводу також застосовуються вимоги пункту 11.2 глави 11 розділу II цих Правил.
  3. Двигуни внутрішнього згоряння повинні бути стаціонарними установками та забезпечені батарейним живленням стартера.