---

5.3 Матеріали для реставрації необхідно підбирати на основі досліджень автен­тичних (історичних) матеріалів пам'ятки, їх фізико-технологічних характеристик та вивчення можливих негативних наслідків при застосуванні нових матеріалів.

5.4 При розробці проекту та виконанні реставраційних робіт потрібно віддавати перевагу традиційним (історичним) матеріалам та технологіям.

5.5 Не допускається заміна природи елементів пам'ятки, крім тих випадків, коли це єдиний шлях збереження пам'ятки і така заміна повинна бути науково обгрунтованою та погодженою з пам'яткоохоронними органами.

5.6 Забороняється застосування матеріалів, які можуть призвести до руйнування пам'ятки або її окремих елементів, появи небажаних побічних ефектів (засоленість, збільшення вологості, зміна зовнішнього вигляду тощо). Не допускається:

- застосування портландцементу та цементних розчинів на пам'ятках, де він не був застосований при первісному (історичному) будівництві;

- контакт виробів із різних металів, які можуть утворювати гальванічну пару (залізо - мідь, свинець - мідь тощо);

- застосування гіпсокартонних листів замість мокрої вапняно-піщаної штукатурки.

5.7 Матеріали, вироби і напівфабрикати, що використовуються при реставрації пам'яток, повинні відповідати вимогам проекту, чинних стандартів, технічних умов, сертифікатам відповідності і якості, а також мати паспорти та інструкції виробника з вказівкою методів і умов застосування.

5.8 На об'єкті реставрації слід здійснювати вхідний лабораторний контроль ма­теріалів (згідно з нормативними актами) щодо визначення їх якості і придатності для застосування на пам'ятці. Відповідальність за проведення випробувань матеріалів покладається на генпідрядника, який залучає спеціалізовані науково-реставраційні лабораторії, що акредитовані та мають ліцензію на виконання цього виду робіт.

5.9 Всі види матеріалів, виробів і напівфабрикатів повинні постачатися комплексно за лімітно-комплектувальними картами, які, у свою чергу, повинні розроблятися на кожний об'єкт реставрації.

5.10 При транспортуванні і складуванні матеріалів, виробів і напівфабрикатів необ­хідно вживати заходів щодо їх збереженості.

5.11 Авторський нагляд за веденням реставраційних робіт повинен включати вибірковий контроль якості реставраційних матеріалів, правильність їх застосування і дотримання технології реставрації.

5.12 Довідки про стародавні та сучасні матеріали, що рекомендуються для за­стосування при проведенні робіт на пам'ятках, наведені в додатках Г та Д цих Норм.

5.13 Засоби вогнезахисту повинні бути сертифіковані та забезпечувати групу во-гнезахисної ефективності згідно із чинними нормативними актами.

6 ТЕХНОЛОГІЯ ПРОВЕДЕННЯ РЕМОНТНО-РЕСТАВРАЦІЙНИХ РОБІТ НА

ПАМ'ЯТКАХ

6.1 Реставрація, підсилення та відновлення основ і фундаментів

6.1.1 Загальні вимоги до реставрації, підсилення та відновлення основ і фун­даментів

6.1.1.1 При виконанні реставраційних робіт на пам'ятках необхідність підсилення основ та існуючих фундаментів будівель і споруд може бути викликана:

- частковою або повною втратою міцності або стійкості конструкцій існуючих фун­даментів;

- розвитком недопустимого за величиною та рівномірністю осідання споруди або окремих її частин, що викликано втратою міцності грунтів основи і, як наслідок, руйну­ванням конструкцій фундаментів;

- збільшенням експлуатаційних навантажень за рахунок заміни несучих елементів та обладнання більш важким, зміною кількості поверхів тощо.

6.1.1.2 Основним завданням при проектуванні підсилення основ і фундаментів є правильний вибір способу підсилення та визначення його основних елементів:

- несучої здатності по грунту та матеріалу;

- основних параметрів паль - їх довжини і діаметра, кута нахилу, величини заве­дення в стіни або фундаменти;

- загальної кількості паль на об'єкті та порядок їх розташування в плані;

- технологічної послідовності і способу виконання робіт.

6.1.1.3 При відтворенні пам'ятки з повністю зруйнованими фундаментами кон­струкція, матеріал і глибина закладання нових фундаментів залежать від величини і характеру діючих навантажень, капітальності і конструктивних особливостей споруд (наявність підвалів, примикаючих споруд тощо), природних умов реставраційного май­данчика (глибина промерзання грунтів, характер їх залягання, наявність ґрунтових вод та ін.) і повинні відповідати чинним нормативним вимогам.

6.1.1.4 У результаті проведення інженерно-геологічних досліджень повинні бути отримані такі дані:

- місце та рельєф території об'єкта підсилення, кліматичні та сейсмічні умови, відомості про раніше виконані дослідження та підсилення існуючих фундаментів і грунтів основи;

- тип, конструкція, глибина закладання існуючих фундаментів, ступінь їх збере­женості, міцнісні та деформаційні характеристики матеріалу;

- геологічна будова, літологічний склад товщі грунтів, їх стан та фізико-механічні властивості, несприятливі та інженерно-геологічні явища - карст, зсуви, просідання та набухання грунтів, гірничі підробки тощо;

- гідрогеологічні умови з визначенням абсолютних відміток ґрунтових вод, в тому числі на період промерзання, сезонних та багаторічних амплітуд їх коливання та ве­личин витрат;

- досвід місцевого будівництва;

- прогноз зміни інженерно-геологічних умов на ділянці розташування пам'ятки.

6.1.1.5 Для відновлення фундаментів слід використовувати матеріали, властиві пам'яткам: бутовий камінь, цеглу, плінфу і дерево.

6.1.1.6 Конструкції підсилення повинні відповідати таким вимогам: забезпечувати простоту їх влаштування; бути уніфікованими в межах пам'ятки; допускати можливість внесення відповідних змін (підгонка) за місцем укладки; забезпечувати можливість членування робіт на ряд паралельних процесів з метою максимального їх суміщення і розширення фронту робіт.

6.1.1.7 В основу розроблюваних методів підсилення фундаментів повинні бути покладені технологічні ознаки: можливий для конкретного об'єкта пам'ятки склад ок­ремих видів робіт із підсилення, який залежить від матеріалів і технологій, що за­стосовуються для виконання окремих технологічних процесів.

6.1.1.8 Ремонт, реставрація мурування, ін'єктування тріщин у конструкціях фун­даментів здійснюються аналогічно 6.5 цих Норм.

6.1.1.9 Перед початком робіт з обробки поверхонь візуально і простукуванням молотком потрібно уточнювати розміри зон, з яких необхідно видалити слабий розчин.

6.1.1.10 Фундаменти підлягають підсиленню при втраті несучої здатності, яка до­рівнює 0,7 руйнівного навантаження.

6.1.1.11 При проведенні робіт із реконструкції фундаментів, що включають одно­часно ремонт і підсилення, потрібно використовувати елементи тимчасового їх за­кріплення та розкріплення, які забезпечують стійкість споруди в процесі виконання робіт.

6.1.1.12 При проведенні робіт із підсилення фундаментів під стіни їх слід ділити на ділянки довжиною 2...3 м. Відкопування фундаменту здійснюється через одну ділянку і не одночасно, щоб не допустити випирання звільненої від привантаження грунтом основи. Проміжні ділянки слід відкопувати тільки після завершення робіт із підсилення попередньої ділянки і засипання її грунтом з ущільненням.

6.1.1.13 Відкопану бокову поверхню старого фундаменту перед початком рестав­раційних робіт потрібно очистити від грунту і промити водою.

6.1.1.14 Навантаження з пошкоджених фундаментів необхідно зняти методом, передбаченим проектом.

6.1.1.15 Підсилення колон рамних фундаментів може виконуватись без їх роз­вантаження або з частковим розвантаженням.

6.1.1.16 Використовувати як основу під фундаменти відновлюваних пам'яток верхні шари грунту, послаблені і розрихлені дією атмосферних опадів, вітру і перемінних заморожувань і розморожувань, не дозволяється.

6.1.2 Проведення земляних робіт

6.1.2.1 Розміри траншей для розкриття фундаментів та основ існуючих пам'яток повинні забезпечувати можливість виконання робіт із реставрації, підсилення та ре­монту фундаментів, улаштування гідроізоляції, водовідливу, осушення, а також без­печного переміщення людей в пазусі траншеї.

6.1.2.2 Розробку ґрунту та зачистку недоборів необхідно виконувати вручну ло­патами.

6.1.2.3 Перебори ґрунту по ґлибині не допускаються. Спосіб відновлення основи, порушеної внаслідок випадкового перебору, промерзання, затоплення тощо, повинен бути узгоджений з проектною організацією.

6.1.2.4 При виконанні земляних робіт у зонах санітарної охорони дозвіл на виконання робіт необхідно погоджувати з санітарно-епідеміологічною службою.

6.1.3 Укріплений конструкцій фундаментів

6.1.3.1 Фундаменти бутові, з природних каменів та цегляні необхідно укріплювати одним із таких способів:

- укріплення мурування ін'єкцією закріплюючими розчинами (цементація, силіка­тизація, смолізація);

- улаштуванням зовнішніх "сорочок";

- армуванням мурування;

- підвищення несучої здатності методом передачі навантажень на виносні палі;

- поєднання зовнішніх "сорочок" з ін'єкцією мурування;

- облаштуванням металевими обоймами.

6.1.3.2 Параметри ін'єктування - радіус ін'єкції, тиск нагнітання, витрата закріп­люючого розчину та послідовність нагнітання - повинні визначатися дослідним шляхом на об'єкті.

6.1.3.3 Зовнішні "сорочки" потрібно влаштовувати методом прибудови до існуючого фундаменту стін визначеної товщини з матеріалу, який прийнятий проектом.

6.1.3.4 При армуванні мурування фундаментів потрібно вжити заходів щодо ан­тикорозійного захисту елементів арматури, а також ретельно контролювати ін'єкцію розчину в канали.

6.1.3.5 Ін'єктування проводиться розчинами, близькими до автентичних. При цьому допускається додавання цементу в даний розчин для гідравлічності і збільшення на­дійності армування.

6.1.4 Розширення підошви стрічкових фундаментів

6.1.4.1 Для сприйняття навантажень від споруди пам'ятки при недостатній несучій здатності основи підстильного грунту необхідно влаштовувати розширення стрічкових фундаментів, методи і способи яких визначаються проектом.

6.1.4.2 Рекомендуються наступні методи розширення фундаментів (підошов):

- розширенням підошви фундаменту за рахунок залізобетонних двосторонніх обойм, які зв'язуються армуванням з основною кладкою;

- підведенням під фундамент бетонної або залізобетонної плити шириною, більшою за ширину існуючого фундаменту;

- одностороннім або двостороннім розширенням мурування в нижній частині іс­нуючого фундаменту;

- влаштуванням поперечних балок, що пропущені через тіло фундаменту, та поз­довжніх залізобетонних плит по обидві сторони стін фундаментів.

6.1.4.3 При розширенні мурування фундаменту в ньому необхідно зробити борозни, вид і характеристика яких визначається проектом.

6.1.4.4 Для зв'язування нового матеріалу з старим існуючим фундаментом потрібно використовувати анкерні стержні.

6.1.5 Закріплення ґрунту основи

6.1.5.1 Для підвищення несучої здатності фундаментів необхідно застосовувати закріплення ґрунтів основ.

При виконанні робіт дозволяється використовувати такі способи закріплення ґрунтів та підсилення основи:

- силікатизація та смолізація;

- цементація;

- буро-змішувальне закріплення;

- термічне закріплення;

- струменеве ін'єктування;

- армування ґрунту.

6.1.5.2 Проектна міцність закріплюваних ґрунтів повинна визначатися виключно дослідним шляхом за результатами контрольного закріплення безпосередньо на рес- тавраційному об'єкті та відповідати чинним нормативним документам.

При цьому слід враховувати можливі впливи (фізичні, хімічні) на пам'ятку.

6.1.5.3 При закріпленні лесовидного ґрунту за технологією однорозчинної силі- катизації зразки ґрунту повинні випробовуватися на стійкість до вилуження шляхом фільтрації через них води з ґрадієнтом тиску не менше 1.

6.1.5.4 Процес хімічного закріплення ґрунтів може інтенсифікуватися шляхом про- пускання через малопроникні ґлиняні ґрунти постійного електричного струму.

6.1.5.5 В анізотропних ґрунтах ін'єкцію закріплюючих розчинів рекомендується виконувати так, щоб основні лінії струменю розчину збіґалися з напрямом макси- мального коефіцієнта фільтрації ґрунту.

6.1.5.6 Проекти закріплення ґрунтів і виконання робіт розробляються після спе- ціальних польових робіт та лабораторних досліджень.

6.1.5.7 Контроль якості робіт із закріплення ґрунтів повинен бути закладений у проект. При цьому основну роль в оцінці якості ін'єкційного закріплення ґрунту відіґрає розриття та обстеження закріплених масивів шурфами та свердловинами з відбором проб і лабораторним визначенням фізико-механічних характеристик закріплених ґрунтів.

6.1.6 Підсилення фундаментів палями

6.1.6.1 Для підсилення фундаментів при реставрації пам'яток можуть застосо- вуватися тільки ті види паль, при влаштуванні яких не виникає динамічних навантажень: вдавлені суцільні; вдавлені баґатосекційні; бурові; буронабивні; буроін'єкційні.

6.1.6.2 За особливостями включення в роботу палі можуть улаштовуватися з по -переднім напруженням відносно фундаменту або з вільним завантаженням палі при подальшому просіданні фундаменту. Порядок передачі навантажень на палі визна- чається проектом.

Рекомендується використовувати такі способи з'єднання паль підсилення з існую- чими конструкціями фундаментів: