Будинки та споруди. Теплиці та парники

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАїНИ

БУДИНКИ І СПОРУДИ

ТЕПЛИЦІ ТА ПАРНИКИ

ДБН В.2.2-2-95

Видання офіційне

Державний комітет України у справах містобудування і архітектури

(Держкоммістобудвання України)

Київ 1995

РОЗРОБЛЕНІ: Об'єднанням "УкрНДІагропроект" (ведуча)

к.е.н. О.Ф.Омельченко-керівник,

С.І.Телюк - відповідальний виконавець,

к.т.н. Ю.І.Кошиць, Ю.П.Гайворонський,

М.І.Дейниченко, О.Я.Єрьомін,

Ю.Л.Замський, Е.Б.Коврига,

О.В.Кукушкін, В.С.Шеремет;

Українським науковим гігієнічним

центром МОЗ України:

к.м.н. Н.П.Вашкулат;

Українським державним проектним

інститутом споруд захищеного грунту:

В.Г.Притула, В.І.Роговий, М.А.Шелегеда,

В.П.Солдатенко, О.М.Суязов;

Мінсільгосппродом України:

В.П.Яковенко, І.І.Бровко;

Інститутом споруд штучного клімату:

к.т.н. П.П.Іваненко,

к.т.н. Ю.К.Розковшенко,

В.О.Вишневський, О.В.Карасьов;

УкрНДІ пожежної безпеки МВС України:

Н.В.Гузій, В.В.Денисенко;

Київським державним технічним

університетом будівництва і архітектури:

к.т.н. К.М.Гурін

ВНЕСЕНІ ТА Відділом державних нормативів і стандартів

ПІДГОТОВЛЕНІ Держкоммістобудування України

ДО ЗАТВЕРДЖЕННЯ:

ЗАТВЕРДЖЕНІ: Наказом Держкоммістобудування України

від 27 січня 1995 р. N 17 та введені в дію

з 1 лютого 1995 р.

З введенням в дію ДБН В.2.2-2-95 втрачає силу на території

України СНиП 2.10.04-85.

Видавництво "Укрархбудінформ"

ДЕРЖАВНІ БУДІВЕЛЬНІ НОРМИ УКРАЇНИ

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

1.1. Ці норми поширюються на проектування нових та реконст-

рукцію діючих тепличних підприємств, окремих теплиць і парників

для вирощування різних видів сільськогосподарської продукції.

1.2. При проектуванні тепличних підприємств, теплиць та пар-

ників, а також окремих будівель і споруд допоміжного призначення

слід керуватися відповідними нормами технологічного проектування,

СНиП 2.10.02-84, СНиП ІІ-108-78 та санітарними нормами.

При проектуванні культиваційних споруд для промислового ви-

рощування грибів слід керуватися будівельними нормами та правила-

ми для промислових будівель та споруд і нормами технологічного

проектування таких споруд.

1.3. При проектуванні тепличних підприємств, окремих теплиць

та парників слід передбачати прогресивні технології та технічні

рішення, що забезпечують економію паливно-енергетичних ресурсів,

підвищення врожайності, зниження собівартості продукції, ефектив-

не використання капітальних вкладень, створення сприятливих умов

праці та охорону навколишнього природного середовища.

1.4. Тепличні підприємства, окремі теплиці та парники, як

правило, слід розміщувати з урахуванням можливого використання

нетрадиційних джерел енергії (геотермальні води, низькопотенційна

та викидна теплота ТЕС, ДГЕС, АЕС та газокомпресорних станцій,

сонячна енергія, енергія вітру).

Теплиці весняно-літньо-осіннього використання доцільно роз-

міщувати при тепличних підприємствах, що мають теплиці цілоріч-

ного використання.

1.5. Ступінь вогнесійкості та гранична вогнестійкість буді-

вельних конструкцій теплиць, парників та з'єднувальних коридорів

не нормуються.

1.6. Загальна площа тепличних підприємств визначається сумою

площ всіх теплиць та площ з'єднувальних коридорів (включно техніч-

них), що вимірюються в межах внутрішньої поверхні зовнішніх стін

(цоколю).

До загальної площі теплиць не входять площі технічного під-

пілля заввишки менше як 1,8 м, а таткож площа всіх ярусів внутріш-

ніх стелажів та лотків.

1.7. Відстань між теплицями, які експлуатуються на протязі

цілого року (зимові), слід встановлювати не менше як 6 м; між

теплицями, які експлуатуются навесні, влітку та восени (весняни-

ми),- не менше як 1,5 м.

Під'їзди до будівель, а також проїзди для пожежних машин не-

обхідно виконувати відповідно до вимог проектування генеральних

планів сільськогосподарських підприємств.

1.8. Майданчики для тепличних підприємств, окремих теплиць та

парників повинні бути сплановані з ухилом для відведення атмосфер-

них вод. Ухили майданчиків визначаються нормативними документами

та організацією рельефу місцевості згідно з генеральним планом.

Позначка грунту в теплиці повинна бути не менше як на 0,1 м, а

доріжки - не менше як 0,2 м вище спланованої позначки ділянки

навколо теплиці.

Теплиці слід розміщувати на південних та південно-східних

схилах з рівнем грунтових вод не менше ніж 1,5 м від поверхні

землі в грунтових теплицях. Допускається будівництво на схилах

каскадних теплиць.

- 2 -

На майданчиках з просадними грунтами рекомендується будів-

ництво гідропонних стелажних теплиць. При влаштуванні фундаментів

теплиць на просадних грунтах слід передбачати спеціальні заходи,

що запобігають осіданню фундаментів.

1.9. При розробці проектів реконструкції та технічного

переозброєння тепличних підприємств допускаються відхилення від

нормативів, які повинні враховувати вимоги техніки безпеки, са-

нітарні правила, захисту навколишнього середовища та зниження

ефективності капітальних вкладень.

1.10. Орієнтування тепличних підприємств, окремих теплиць

та парників відносно сторін світу встановлюється нормами техноло-

гічного проектування.

Теплиці повинні розміщуватись з навітряного боку по відношен-

ню до джерела забруднення їх світлопрозорих огороджень та з під-

вітряного боку - до перешкод обдування їх вітром.

1.11. Теплиці класифікуються на основі таких ознак:

а) згідно з функціональним призначенням - на теплиці овочеві, роз-

садні (виробництво розсади для відкритого грунту), квіткові

(оранжереї), селекційні;

б) згідно з технологією вирощування рослин - на грунтові ( виро-

щування сільськогосподарських культур на грунтових сумішах)

та гідропонні (вирощування сільськогосподарських культур на

штучних субстратах у басейнах або стелажах);

в) згідно з часом експлуатації - на цілорічні ( з штучним обі-

гріванням), весняно-літньо-осінні (з обігріванням за рахунок

сонячної радіації з додатковим аварійним штучним обігріванням);

г) згідно з об'ємно-планувальним та конструктивним рішенням - на

ангарні (однопрогонові) та блочні (багатопрогонові);

д) згідно з типом огороджувальних конструкцій - на скляні, плів-

кові, із світлопрозорих синтетичних матеріалів.

1.12. Розміри санітарно-захисних зон від теплиць та парників

при їх біологічному обігріванні повинні становити:

- на гною - 100 м

- на смітті - 300 м

1.13. Склади мінеральних добрив та пестицидів слід розмі-

щувати на території тепличних підприємств з урахуванням санітар-

них розривів у відповідності з вимогами діючих санітарних норм

проектування промислових підприємств.

1.14. При розміщенні біологічних лабораторій по виробництву

біологічних засобів боротьби з шкідниками та хворобами рослин на

тепличних підприємствах їх слід розміщувати на відстані не менше

як 50 м від виробничих теплиць.

1.15. Внутрішньомайданчикові шляхи тепличних підприємств по-

винні мати тверде покриття та відповідати вимогам ДБН "Генераль-

ні плани сільськогосподарських підприємств".

Майданчики для виготовлення гнойового компосту, виготовлення

та зберігання грунтових сумішей слід передбачати з твердим гідро-

ізольованим покриттям та розміщувати на 15 см нижче планувальної

позначки прилеглої території.

1.16. При проектуванні складських приміщень, майстерень, ко-

тельних установок та інших допоміжних будівель слід дотримуватись

протипожежних та санітарних норм, що відповідають ДБН та СНиП.

1.17. При проектуванні теплиць в районах з об'ємом снігопере-

носу на протязі зими більше як 200 м3/м згідно із СНиП 2.01.01-82

необхідно передбачати штучні снігозахисні заходи, об'єднуючи їх

функції з вітрозахищенням та огородженням території. Як снігоза-

хисне обладнання слід передбачати лісонасадження, щити та огорожі.

2. ОБ'ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНІ ТА КОНСТРУКТИВНІ РІШЕННЯ

2.1. Об'ємно-планувальні та конструктивні рішення тепличних

підприємств, окремих теплиць та парників повинні відповідати нор-

- 3 -

мам технологічного проектування підприємств для вирощування сіль-

ськогосподарської продукції та забезпечувати економію паливно-

енергетичних ресурсів за рахунок герметизації і теплоізоляції

огороджувальних конструкцій та зниження їх відносної площі.

Тип теплиць, кількість прольотів визначаються техніко-еконо-

мічним обгрунтуванням з урахуванням функціонального їх призначен-

ня. Парники слід проектувати з односхилим або двосхилим покрыттям.

2.2. Допоміжні приміщення для працюючих в тепличних підприєм-

ствах слід проектувати згідно з СНиП 2.09.04-87, СНиП 2.09.02-85*

та нормами технологічного проектування. При цьому допускається не

передбачати опалювання в переходах між теплицями, що експлуатуються

навесні, влітку та восени (весняні) та побутовими приміщеннями.

Побутові приміщення весняних теплиць площею до 3,0 га допускається

розміщувати в мобільних приміщеннях.

2.3. Геометричні розміри теплиць та парників повинні приймати-

ся відповідно до технологічної частини проекту. Ширина прогону од-

нопрогонових та багатопрогонових теплиць приймається виходячи з

конструктивної особливості споруди в залежності від техніко-еконо-

мічних обгрунтувань. Висота теплиць повинна визначатися від познач-

ки поверхні підлоги або грунту до низу конструкцій або підвищеного

обладнання та комунікацій і виходячи з умов вільного проїзду перед-

бачених технологією машин та механізмів, але не менше як 2,2 м.

Прогін парників повинен бути не менше як 1,5 м.

2.4. Теплиці слід проектувати з металевим або, при техніко-

економічному обгрунтуванні, дерев'яним каркасом. Парники слід про-

ектувати з дерев'яним або залізобетонним каркасом.

В розрахунках конструкцій теплиць згідно із СНиП 2.01.07-85

слід враховувати коефіцієнт надійності за призначенням 0,9.

Несучі сталеві конструкції теплиць допускається розраховувати

ймовірно-економічним методом, згідно з Посібником по проектуванню

сталевих конструкій до СНиП ІІ-23-81*.

2.5. Світлопрозоре огородження зимових теплиць слід проектува-

ти з скла, плівки, світлопрозорих синтетичних матеріалів, як пра-

вило, двошаровим або одношаровим з додатковими трансформівними

шторами або теплозахисним екраном, а весняних теплиць - з плівки,

що знімається на зимовий період.

У випадках, коли огородження теплиць передбачено панелями з

світлопрозорих синтетичних матеріалів, максимально допустиму площу

теплиць передбачати як для будівель V ступеня вогнестійкості.

2.6. Висота цоколю теплиць повинна бути не менше як 0,3 м

від поверхні грунту. Навкруги цокольної частини теплиць необхід-

но передбачати вимощення.

2.7. Позначка верху фундаментів під обори (стояки карксу)

теплиць повинна бути вище від позначки поверхні грунту не менше

ніж на 0,3 м. При розміщенні теплиць на похилих ділянках позначки

верху окремих фундаментів дозволяється призначати змінними з ухи-

лом теплиць згідно з рельєфом місцевості, але не більше:

- засклених уздовж гребенів (лотків) - 2 %

поперек гребенів (лотків) - 1,5%

- плівкових ( в обох напрямках) - 3 %

2.8. Ухил прямолінійних схилів покриття теплиць належить

приймати не менше ніж 45%, криволінійних, стрілчастого обрису -

не менше ніж 20%.

В багатопрогонових теплицях розжолобок потрібно проектувати

у вигляді лотків з ухилом не менше ніж 0,2% та завширшки не менше

ніж 0,2 м. Ухил покриття парників повинен бути не менше, як 6%.

2.9. Сумарна площа світлонепроникних конструкій теплиць по-

винна складати не більше 15% загальної площі світлопрозорих ого-

роджень зі скла та 10% - при огородженні плівкою.

2.10. Для кріплення скла до шпросів повинні прийматися спе-

ціальні затискачі (клямери, профільні елементи на ін.), для герме-

тизації стиків скляних огороджень ( в місцях сполучення зі шпроса-

- 4 -

ми, в горизонтальних стиках) - прокладки або спеціальні еластичні

мастики, які забезпечують повітро- і вологонепроникність.

2.11. Антикорозійний захист будівельних конструкцій та виро-

бів слід призначати згідно з вимогами СНиП 2.03.11-85. При цьому

середовище в теплиці за ступенем агресивного впливу слід відносити

для сталевих конструкцій - до слабоагресивної, для алюмінієвих та

дерев'яних - до неагресивної. Для залізобетонних конструкцій, що

знаходяться у грунті (стовпчики фундаментів грунтових та басейно-

вих теплиць, цоколів), та стелажів і басейнів слід приймати серед-

ню агресивність середовища в залежності від прийнятої технології

виробництва.

2.12. Навантаження на будівельні конструкції теплиць та парни-

ків слід приймати згідно з вимогами СНиП 2.01.07-85. враховуючи

такі вимоги:

а) вага снігового покриву на 1 м2 горизонтальної поверхні землі при

проектуванні зимових теплиць з одношаровим огородженням, двоша-

ровим огородженням з подачею теплоносія поміж шарами, а також

однопрогонових плівкових теплиць з двошаровим огородженням

слід приймати для районів:

І - 100 Па (10 кгс/м2);

ІІ- 150 Па (15 кгс/м2).

При проектуванні весняних плівкових теплиць з одношаровим

огородженням - 100 Па (10 кгс/м2) для всіх районів України