---

9.4.2 Особи, призначені на підприємствах відповідальними за технічний стан опалювальних установок, зобов'язані організовувати постійний контроль за правильністю їх утримання та експлуатації, своєчасний і якісний ремонт.

Опалювальні установки повинні відповідати вимогам стандартів, будівельних норм та інших нормативних актів.

9.4.3 Опалення печей на підприємствах повинно проводитися відповідною особою, яка пройшла протипожежний інструктаж.

Режим, час та тривалість топлення печей встановлюються розпорядженням керівника підприємства з урахуванням місцевих умов.

9.4.4 Топлення печей у будівлях та спорудах повинно припинятися не менше як за дві години до закінчення роботи.

9.4.5 Повітронагрівальні й опалювальні прилади повинні розміщуватися так, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду й очищення.

Очищення димоходів та печей від сажі потрібно проводити перед початком, а також протягом усього опалювального сезону, а саме:

- опалювальних печей періодичної дії на твердому та рідкому паливі - не рідше одного разу на три місяці;

- печей та осередків вогню безперервної дії - не рідше одного разу на два місяці;

- кухонних плит та кип'ятильників - один раз на місяць.

На підприємствах результати очищення димоходів та печей повинні фіксуватися в журналі.

9.4.6 Печі та інші опалювальні прилади повинні мати протипожежні розділки (відступки) від горючих конструкцій, що відповідають вимогам будівельних норм.

Біля кожної печі перед топковим отвором на горючій підлозі має бути прибитий металевий лист розміром не менше 0,5 м х 0,7 м.

9.4.7 Відстань від печей до товарів, стелажів, шаф та іншого обладнання повинна бути не менше 0,7 м, а від топкових отворів не менше 1,25 м.

9.4.8 На горищах усі димові труби і стіни, в яких проходять димові канали, повинні бути відштукатурені та побілені.

9.4.9 Димові труби будівель з покрівлями з горючих матеріалів повинні бути обладнані надійними іскрогасниками.

9.4.10 Золу і шлак, які вигрібають з топки, необхідно заливати водою та виносити в спеціально для цього відведені місця. Не дозволяється висипати їх поблизу будівель.

9.4.11 Улаштування тимчасових печей у приміщеннях, як правило, не дозволяється.

Як виняток, коли є потреба в установці тимчасових металевих та інших нетепломістких печей у приміщеннях гуртожитків, адміністративних, громадських та допоміжних будинків підприємств, на будівельних майданчиках, повинні виконуватися вказівки підприємств-виготовлювачів цих приладів, а також вимоги норм, які пред'являються до відповідних систем постійного опалення. Крім того, слід дотримуватись таких вимог пожежної безпеки:

висота ніжок металевих печей без футерування повинна бути не менше 0,2 м. Підлогу з горючих матеріалів під печами необхідно ізолювати одним рядом цеглин, покладених плиском на глиняному розчині, або негорючим теплоізолювальним матеріалом завтовшки не менше 0,12 м з обшивкою зверху покрівельною сталлю;

металеві печі треба встановлювати на відстані не менше 1 м від конструкцій з матеріалів груп горючості Г3, Г4 та не менше 0,7 м - від конструкцій з матеріалів груп горючості Г1, Г2;

у разі встановлення металевих печей без ніжок, а також тимчасових цегельних печей на дерев'яній підлозі основа під піччю повинна бути зроблена з чотирьох рядів цегли, покладеної плиском на глиняному розчині, при цьому два нижніх ряди кладки дозволяється робити з шанцями (порожнинами);

металеві труби, що прокладаються під стелею або паралельно до стін та перегородок з матеріалів груп горючості Г3, Г4, повинні бути від них на відстані не менше 0,7 м - без ізоляції на трубі;

не менше ніж на 0,25 м - з ізоляцією, яка не допускає підвищення температури на її зовнішній поверхні більше 90С;

металеві димові труби допускається прокладати через перекриття з горючих або важкогорючих матеріалів за умови влаштування переділки з негорючих матеріалів розміром не менше 0,51 м. У разі виведення металевої димової труби через вікно (коли відсутнє риштування) у нього треба вставляти лист покрівельного заліза, який замінює переділку розміром не менше трьох діаметрів димової труби. Кінець труби слід виводити за стіну будинку не менше ніж на 0,7 м та закінчувати спрямованим вгору патрубком заввишки не менше 0,5 м. Патрубок, який виводиться з вікна верхнього поверху, повинен підійматися вище карниза на 1 м. На патрубку треба встановлювати зонт для відведення атмосферних осадів.

9.4.12 Під час експлуатації пічного опалення не допускається:

залишати печі, які топляться, без догляду або доручати догляд за ними малолітнім дітям;

користуватися печами і осередками вогню, які мають тріщини;

розміщати паливо й інші горючі речовини і матеріали безпосередньо перед топковим отвором;

зберігати незагашені вуглини та золу в металевому посуді, встановленому на дерев'яній підлозі або горючій підставці;

сушити й складати на печах одяг, дрова, інші горючі предмети та матеріали;

застосовувати для розпалювання печей ЛЗР та ГР;

топити вугіллям, коксом і газом печі, не пристосовані для цієї мети;

використовувати для топлення дрова, довжина яких перевищує розміри топливника, здійснювати топлення печей з відкритими дверцятами топливника;

використовувати вентиляційні та газові канали як димоходи;

прокладати димоходи (борови) опалювальних печей на горючих основах;

здійснювати топлення печей під час проведення в приміщеннях масових заходів;

закріплювати на димових трубах антени телевізорів, радіоприймачів тощо;

зберігати у приміщенні запас палива, який перевищує добову потребу;

використовувати для димових труб азбестоцементні і металеві труби, влаштовувати глиноплетені та дерев'яні димоходи.

9.4.13 Застосування пічного опалення у приміщеннях категорій за вибухонебезпекою та пожежною небезпекою А, Б, В не дозволяється.

9.4.14 У приміщеннях складів категорій А, Б і В за вибухопожежною та пожежною небезпекою, у коморах та в місцях, відведених для складування горючих матеріалів, у приміщеннях для наповнення і зберігання балонів зі стисненими та зрідженими газами опалювальні прилади потрібно огороджувати екранами з негорючих матеріалів, які встановлюються на відстані не менше 0,1 м від приладів опалення.

9.4.15 Опалювальні прилади систем водяного та парового опалення у приміщеннях категорій А, Б, В та з сильним виділенням пилу для забезпечення їх очищення повинні мати гладкі поверхні.

9.4.16 Біля кожної форсунки котельної або теплогенерувальної установки, яка працює на рідкому паливі, повинен бути встановлений піддон з піском, а на паливопроводі - не менше двох вентилів (по одному біля топки та біля резервуара з паливом).

9.4.17 Паливо повинне зберігатися у спеціально пристосованих для цього приміщеннях або на спеціально виділених майданчиках (у резервуарах) з урахуванням вимог будівельних норм.

9.4.18 У котельних приміщеннях допускається встановлення витратних баків закритого типу для рідкого палива: у вбудованих котельнях - об'ємом не більше 1 м³ (для мазуту); в окремо розташованих котельнях - об'ємом не більше 5 м³ (для мазуту) або 1 м³ (для легкого нафтового палива).

При встановленні зазначених баків слід керуватися вимогами будівельних норм проектування котелень та складів нафти і нафтопродуктів.

9.4.19 У приміщенні котелень та інших тепловиробляючих установок підприємств і населених пунктів забороняється:

допускати до роботи осіб, які не пройшли спеціальне навчання та протипожежний інструктаж, не отримали відповідних кваліфікаційних посвідчень, а також залишати без догляду працюючі котли і нагрівники;

експлуатувати установки в разі підтікання рідкого палива або витікання газу з системи паливоподачі;

розпалювати установки без їх попередньої продувки, подавати паливо, коли форсунки або газові пальники згасли;

працювати при зіпсованих або відключених приладах контролю і регулювання, а також за їх відсутності;

сушити спецодяг, взуття, інші матеріали на котлах та паропроводах;

користуватися витратними баками, які не мають пристроїв для відведення палива в аварійний резервуар у безпечне місце, в разі пожежі.

9.5 Теплові мережі

9.5.1 Коли теплові мережі прокладаються над землею, застосування горючих теплоізоляційних матеріалів не допускається, за винятком трубопроводів, прокладених поза підприємствами та населеними пунктами. В останньому випадку повинні влаштовуватись вставки завдовжки 5 м з негорючих матеріалів на кожні 100 м довжини трубопроводу.

9.5.2 Трубопроводи теплових мереж у місцях перетинання перекриттів, внутрішніх стін та перегородок необхідно прокладати в гільзах з негорючих матеріалів.

9.5.3 У місцях перетинання трубопроводами з теплоносієм металевих огороджувальних конструкцій з горючими полімерними утеплювачами в радіусі 0,1 м повинна передбачатися теплова ізоляція з негорючих матеріалів.

9.5.4 Гарячі поверхні мереж, розташованих у приміщеннях, в яких вони можуть створити небезпеку спалахування газів, парів, аерозолів або пилу, треба ізолювати таким чином, щоб температура на поверхні теплоізольованої конструкції була не менше ніж на 20% нижче температури самоспалахування вказаних вище речовин.

9.5.5 Теплоізоляція повинна виконуватись з матеріалів, що унеможливлюють виділення вибухопожежонебезпечних речовин у кількостях, що перевищують граничнодопустимі концентрації, і відповідати вимогам будівельних норм.

9.5.6 Не допускається: прокладання трубопроводів теплових мереж у каналах та тунелях разом з газопроводами зрідженого газу, киснепроводами, трубопроводами з легкозаймистими речовинами; застосування теплоізоляції з горючих та важкогорючих матеріалів для захисту теплових мереж, розміщуваних у приміщеннях категорій А, Б, В, технічних підвальних поверхах та підвалах з виходами через загальні сходові клітки; експлуатація з пошкодженою і просоченою нафтопродуктами теплоізоляцією.

9.6 Каналізація

9.6.1 Скидання (зливання) стоків, які містять ЛЗР та ГР, речовин, що у взаємодії з водою виділяють вибухопожежонебезпечні гази (карбід кальцію, негашене вапно тощо), у каналізаційну мережу не допускається навіть в аварійних ситуаціях.

9.6.2 Каналізація для відведення промислових стоків за всією своєю довжиною повинна бути закритою і виконана з негорючого матеріалу.

9.6.3 Для відвернення розповсюдження вогню під час пожежі мережа промислової каналізації повинна бути обладнана гідравлічними затворами. Гідрозатвори необхідно встановлювати на випусках стоків з виробничих приміщень, від майданчиків з технологічними установками, апаратами, резервуарами, зливоналивними естакадами тощо, в яких застосовуються легкозаймисті, горючі та вибухонебезпечні речовини. Шар води, який утворює гідрозатвор, повинен бути не менше 0,25 м.

9.6.4 Для відведення легких парів і газів каналізацію через підземну трасу необхідно обладнати вентиляційними стояками. Витяжні вентиляційні стояки встановлюються одразу за гідрозатворами на випуску забруднених стоків, виводяться вище покрівлі виробничої будівлі не менш ніж на 0,7 м і закінчуються обрізом труби.

9.6.5 Каналізацію мережі та гідрозатвори необхідно періодично оглядати й очищати. Кришки оглядових колодязів каналізації повинні бути постійно закритими, а на складах ЛЗР та ГР мати пофарбування, яке відрізняється, та покажчики їх місцезнаходження.

9.6.6 Не дозволяється: експлуатувати виробничу каналізацію з несправними або неправильно виконаними гідрозатворами; об'єднувати потоки різних стічних вод, які спроможні в разі змішування утворювати й виділяти вибухонебезпечні суміші; з'єднувати витяжну частину каналізаційних стояків з вентиляційними системами та димоходами; використовувати для освітлення гідрозатворів і колодязів ліхтарі, факели та інші види відкритого вогню.

10 СПОРУДИ ДЛЯ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ ПАЛИВА

10.1 Склади рідкого палива, мастил та інших нафтопродуктів

10.1.1 Відкриті склади ЛЗР та ГР слід розміщувати на майданчиках, які мають нижчу позначку відносно прилеглих будівель та населених пунктів.

Відстань від складів ЛЗР та ГР до будівель, споруд і населених пунктів повинна відповідати вимогам будівельних норм.

10.1.2 Резервуарні парки та інші майданчики для зберігання ЛЗР та ГР повинні мати вздовж периметра обвалування (стінки), які перешкоджають розтіканню рідин у разі аварії. Ширина обвалування у верхній частині повинна бути не менше 0,5 м.

10.1.3 Обвалування резервуарів необхідно виконувати таким чином, щоб воно вміщувало об'єм, який дорівнює номінальному об'єму найбільшого резервуара, що розміщується в цьому обвалуванні, і на 0,2 м вище рівня розлитої рідини.

Відстань від стінок резервуарів до нижньої кромки внутрішніх схилів обвалування повинна бути не менше:

3 м - від резервуарів місткістю до 10 тис.м³;

6 м - від резервуарів місткістю 10 тис.м³і більше.

10.1.4 Майданчики для зберігання нафтопродуктів у тарі слід огороджувати земляним валом або негорючою суцільною стіною заввишки не менше 0,5 м з пандусами для проходу на майданчик.

10.1.5 Обвалування (стінки), їхні перехідні містки, сходи, огорожі повинні постійно підтримуватись справними. Майданчики всередині обвалувань повинні бути рівними, утрамбованими та посипаними піском. Випадково розлиті ЛЗР та ГР слід негайно прибирати, а місця розлиття посипати піском.

10.1.6 Територія складу нафтопродуктів повинна бути огороджена провітрюваною огорожею з негорючих матеріалів висотою не нижче 2 м, якщо склад розміщується поза територією підприємства.

При розміщенні складу на території підприємства, що має огорожу, влаштування спеціальної огорожі не потрібно. Необхідність улаштування спеціальної огорожі встановлюється замовником у завданні на проектування.

10.1.7 Наземні резервуари мають бути пофарбовані білою (сріблястою) фарбою для запобігання дії сонячного проміння.

10.1.8 Проїзні дороги на резервуарних складах повинні мати освітлення, з'єднуватися з дорогами загального користування, бути в справному стані, зимою очищатися від снігу.