---

вказівні знаки, розміщені як у приміщенні, так і поза ним.

7.2.22. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в

чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від

попадання на них фарби, побілки тощо.

Місця, де є небезпека механічного пошкодження, необхідно

захищати надійними огорожами, які не сприяють поширенню тепла. Не

допускається встановлювати замість тих, що спрацювали, та

несправних зрошувачів пробки й заглушки.

7.2.23. Забороняється:

використовувати трубопроводи АУП для підвішування або

кріплення будь-якого устаткування;

приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до

трубопроводів живлення АУП;

установлювати запірну арматуру та фланцеві з'єднання на

трубопроводах живлення та розподільних трубопроводах.

7.2.24. Вузли керування систем водяного та пінного

пожежогасіння повинні бути розташовані в приміщеннях з мінімальною

температурою повітря упродовж року не нижче +4 град.С.

7.2.25. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні

станції, станції пожежогасіння повинні мати аварійне освітлення.

Необхідно проводити щотижневі випробування насосів

автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в журналі.

7.2.26. Підлягають дозарядці (перезарядці) посудини та балони

установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск

середовища в яких знизилися відносно значень, установлених

експлуатаційною документацією, на 10% і більше.

Посудини та балони АУП треба захищати від дії на них прямих

сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних або

нагрівальних приладів.

7.2.27. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, які

мають електричну частину і призначені для захисту приміщень, у

яких перебувають люди, повинні мати:

сигналізацію, яка оповіщує про подачу в ці приміщення

вогнегасної речовини;

пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з видачею

відповідного сигналу в приміщення чергового персоналу;

пристрої затримання випуску вогнегасної речовини в

приміщення, що захищається.

7.3. Система пожежної сигналізації

7.3.1. Система ПС та попередження про введення в дію засобів

об'ємного пожежогасіння повинна надійно працювати за всіх умов

експлуатації судна, в тому числі при хитавиці, струсах і вібрації,

а також при температурі до -40 град.С, відповідати вимогам СНиП

2.01.02-85 і Правилам Регістру.

7.3.2. Приміщення для зберігання ЛЗР повинні бути обладнані

датчиками ПС у вибухобезпечному виконанні.

7.3.3. Усі приміщення, в які для гасіння пожежі подається

інертний газ і де в цей час можуть перебувати люди, повинні мати

сигналізацію, що попереджає про введення в приміщення вогнегасного

складу.

7.3.4. Сигналізація попередження повинна вмикатися в дію до

того, як у приміщення буде введено вогнегасний склад.

7.3.5. Використання систем ПС та попередження про введення в

дію засобів об'ємного пожежогасіння (вуглекислим газом тощо)

виконується вахтовим помічником капітана.

За наявності автономних систем сигналізації в машинних

приміщеннях контроль за їх роботою здійснює вахтовий механік.

7.3.6. Системи ПС повинні постійно бути в готовності до дії.

Виведення з дії систем (частково чи повністю) для усунення

несправностей або виконання ТО допускається з дозволу капітана.

При розміщенні на борту небезпечних вантажів виведення з дії

систем не допускається.

7.3.7. Профілактика працездатності системи ПС повинна

здійснюватися не рідше одного разу на місяць в обсязі, який

передбачено заводською інструкцією. При цьому слід:

перевіряти в дії ручні та автоматичні оповіщувачі. Такій

перевірці підлягають по одному оповіщувачу з існуючих типів у

кожному промені системи;

перевіряти справність і відповідність штатній номенклатурі

запобіжників і сигнальних ламп;

перевіряти в дії автоматичне включення аварійного джерела

живлення (акумуляторної батареї) при відключенні основного

джерела;

вимірювати опір ізоляції кабельної мережі систем сигналізації

(променів);

оглядати ручні й автоматичні пожежні оповіщувачі;

очищати захисні сітки іонізаційних оповіщувачів.

7.3.8. Якщо для випробовувань системи ПС, а також для

проведення ППР доводиться знімати оповіщувачі, то замість знятих

відразу потрібно встановити нові.

7.3.9. Один раз на чотири роки мають здійснюватися

випробування оповіщувачів ПС і перевірка їх відповідності

паспортних даних, а також перевірка спрацьовування теплових

оповіщувачів і спрацьовування інших типів оповіщувачів. Несправні

оповіщувачі мають бути замінені.

7.3.10. Перевірці підлягають тільки оповіщувачі багаторазової

дії. Випробування оповіщувачів не повинно впливати на їх

справність. При випробуванні рекомендується використання

спеціального переносного обладнання (нагрівачів, імітаторів диму);

випробування відкритим полум'ям забороняється.

7.3.11. Результати профілактичних оглядів, перевірок, а також

ремонтів, заміна оповіщувачів та інших вузлів повинні заноситись у

судновий журнал технічного стану.

7.3.12. Помічник капітана з пожежної частини, а там, де його

немає, - старший помічник капітана разом із спеціалістом зі складу

суднової команди повинні один раз на місяць перевіряти

працездатність системи ПС.

Для перевірки надійності роботи оповіщувачів і приймальних

пристроїв на судні повинна бути передбачена відповідна апаратура,

що створює температуру чи інші фізичні параметри (дим, світло

тощо) залежно від типу оповіщувача, який застосовано.

Усі несправності, виявлені в системі оповіщення, слід негайно

усунути.

Результати перевірок фіксуються в журналі технічного стану.

7.3.13. Поблизу станції АПС повинна бути вивішена інструкція

з випробування систем сигналізації і догляду за ними.

7.3.14. При заступанні на вахту вахтовий помічник капітана

зобов'язаний переконатися у справній роботі та правильності

функціонування системи АПС згідно з інструкцією з її експлуатації.

При виявленні несправностей або відмов у роботі слід негайно

повідомити особу, що відповідає за систему.

Результати перевірок фіксуються в судновому журналі

технічного стану.

7.4. Засоби піногасіння

7.4.1. Переносні та пересувні пінні установки - установки

місцевого призначення в комплекті з балоном, рукавом та іншим

майном слід розміщувати в середині приміщень, що охороняються на

постійних місцях поблизу виходів, до них повинен бути забезпечений

вільний доступ для обслуговування та перезарядки.

7.4.2. Для підтримання пінних установок місцевого призначення

у працездатному стані і готовності до використання належить:

один раз на тиждень перевіряти комплектність, рухливість усіх

клапанів, цілість пломб, наявність піноутворювача в резервуарах і

стиснутого повітря в пускових балонах;

один раз на шість місяців перевіряти тиск повітря в пускових

балонах за контрольним манометром, рухливість гумових шлангів,

цілість шлангів і наконечників (розтрубів);

один раз на рік перевіряти рухливість, герметичність усіх

клапанів і манометрів, роботу запобіжних клапанів і редукторів та

правильність їх регулювання, промивати, оглядати і гідравлічно

випробовувати резервуари, перевіряти якість піноутворювача,

замінювати (при потребі) зношені деталі вузлів, арматури і

контрольно-вимірювальних приладів, перезаряджати установки

піноутворювачем і повітрям; поповнювати судновий запас

піноутворювача;

один раз на чотири роки оглядати, при потребі розкривати,

демонтувати, перевіряти в дії і регулювати запобіжні клапани,

редуктори й арматуру;

один раз на п'ять років виконувати гідравлічне випробування і

огляд повітряних пускових балонів з подальшим їх тавруванням.

Результати оглядів, перевірок і випробувань пінних установок

місцевого призначення заносяться у журнал технічного стану.

Через 45 років регулювання і випробування виконують

підприємства (майстерня, спеціалізована дільниця).

7.4.3. Повітряно-пінні генератори високократної піни, стволи,

змішувачі, ранці і бідони із запасом піноутворювача слід оглядати

щотижня, перевіряти їх комплектність, наявність прокладок і шайб,

піноутворювачів, справність кріплення, рухливість кранів на

стволах і змішувачах.

7.4.4. Стан пінних рукавів для підсмоктування піноутворювача,

кількість піноутворювача в ранцях і наявність пломб слід

перевіряти раз на місяць.

7.5. Станція піногасіння

7.5.1. Приміщення та обладнання станції піногасіння мають

відповідати вимогам Правил Регістру.

7.5.2. Для контролю температури повітря в приміщенні станції

піногасіння слід установити термометр, показання якого мають бути

видно як зсередини, так і ззовні станції крізь ілюмінатор.

Температура в приміщенні повинна бути +5...+30 град.С.

У приміщенні станції піногасіння повинен бути встановлений

один переносний вогнегасник типу ОП.

У середині станції на помітному місці повинні бути розміщені

схема піногасіння з позначенням пускових пристроїв приміщень, що

охороняються, а також стисла інструкція введення системи в дію.

7.5.3. Піноутворювач слід зберігати в спеціальних

відтарованих з необхідною точністю ємкостях у приміщенні станції.

Ємкості для зберігання піноутворювача повинні бути пофарбовані під

колір приміщення.

7.5.4. Очищення ємкості перед заповненням її піноутворювачем

слід робити парою або гарячою водою. При цьому рекомендується

додавання до води 12% кальцинованої соди або негашеного вапна.

Необхідно пам'ятати, що попадання в піноутворювач незначної

кількості нафтопродуктів (менше 1%) може призвести до повної

втрати ним піноутворювальних властивостей.

Для виведення осаду потрібно наливати піноутворювач через

дрібну металеву сітку або марлю.

У разі замерзання піноутворювача в тарі, його необхідно

розмістити в приміщенні, що опалюється, до повного відтавання.

Після відтавання піноутворювач треба ретельно перемішати.

7.5.5. При надходженні піноутворювача на судно слід:

перевірити наявність паспорта, у якому повинно бути вказано

найменування заводу-виготовлювача, номер партії, дату

виготовлення, масу партії (у кілограмах або тоннах), відповідність

фізико-хімічних властивостей вимогам технічних умов;

перевірити стан тари: вона повинна бути міцною, з щільно

закритим заливним отвором; на тарі повинен бути трафарет з

позначенням заводу-виготовлювача, номера партії, часу

виготовлення, маси (брутто або нетто);

відібрати від кожної партії піноутворювача пробу для

подальшої передачі її в хімічну лабораторію на аналіз за всіма

фізико-хімічними показниками.

7.5.6. Для відбирання проб слід розкрити не менше двох

ємкостей з кожної партії (або кожну ємкість з піноутворючем, який

розміщений на судні) і з них відібрати в чисту банку продукт з

таким розрахунком, щоб загальний об'єм проби від кожної партії або

ємкості був не менше 0,5 л.

Відкриті ємкості слід щільно закрити, скляну банку з пробою

також щільно закрити і прикріпити до неї ярлик із зазначенням

номера партії піноутворювача і дати відбору.

При виявленні в процесі прийняття або при наступному аналізі

в лабораторії невідповідності піноутворювача пред'явленим до нього

вимогам повинен бути складений акт, а заводу-виготовлювачу

пред'явлена рекламація.

7.5.7. Якість піноутворювачів, що розміщені в резервуарах, а

також у запасних ємкостях (бочках, каністрах, банках тощо),

належить перевіряти за кратністю виходу піни не рідше одного разу

на рік. За результатами перевірки складається акт.

7.5.8. Установки повітряно-механічного піногасіння з

внутрішнім піноутворювачем підлягають щорічному перезарядженню.

Внутрішній огляд установок і систем повітряно-механічного

піногасіння слід виконувати один раз на чотири роки, гідравлічні

випробування - кожні вісім років.

Про виконане перезарядження, а також про результати оглядів і

гідравлічних випробувань роблять запис у судновому журналі

технічного стану.

7.5.9. Контроль за станом систем піногасіння повинен

проводитися відповідно до вимог ДСТУ 3220-95.

7.6. Станція вуглекислотного гасіння

7.6.1. Температура повітря у середині станції вуглекислотного

пожежогасіння не повинна перевищувати +45 град.С і має бути не

нижчою за +5 град.С.

Для контролю за температурою повітря в приміщеннях станції

встановлюють термометр, показання якого повинно бути видно як

зсередини, так і ззовні станції через ілюмінатор.

7.6.2. Усі клапани та інші прилади станції повинні мати

таблички, на яких чітко зазначено, для захисту якого приміщення

даний клапан або пристрій призначається. Крім того, у середині

станції на помітному місці повинні бути розміщені схема системи

пожежогасіння із зазначенням пускових приладів приміщень, що

охороняються, а також стисла інструкція з уведення системи в дію і

з її обслуговування.

7.6.3. На колекторах станції вуглекислотного пожежогасіння

повинні бути встановлені манометри із шкалою, градуйованою на

тиск, який перевищує тиск вуглекислотних балонів не менш ніж на

987,7 кПа (10 кГс/см2). Ціна поділки манометра повинна бути не

більше 490 кПа (5 кГс/см2).

7.6.4. Вуглекислотні балони на станціях повинні бути

встановлені вертикально і надійно закріплені. Слід забезпечити

вільний доступ до них для огляду і визначення кількості