Кримінально-процесуальний кодекс України

Розділ другий

( від статті 94 до статті 236-6 )

( ст.1 - ст.93-1 ( 1001-05 )
( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )

Порушення кримінальної справи,
дізнання і досудове слідство

Г л а в а 8

ПОРУШЕННЯ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ

Стаття 94. Приводи і підстави до порушення кримінальної
справи

Приводами до порушення кримінальної справи є:
1) заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій,
посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих
громадян;
2) повідомлення представників влади, громадськості або
окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці
вчинення злочину або з поличним;
3) явка з повинною;
4) повідомлення, опубліковані в пресі;
5) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим,
прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є
достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину.

Стаття 95. Заяви і повідомлення про злочин

Заяви або повідомлення представників влади, громадськості чи
окремих громадян про злочин можуть бути усними або письмовими.
Усні заяви заносяться до протоколу, який підписують заявник та
посадова особа, що прийняла заяву. При цьому заявник
попереджується про відповідальність за неправдивий донос, про що
відмічається в протоколі.
Письмова заява повинна бути підписана особою, від якої вона
подається. До порушення справи слід пересвідчитися в особі
заявника, попередити його про відповідальність за неправдивий
донос і відібрати від нього відповідну підписку.
Повідомлення підприємств, установ, організацій і посадових
осіб повинні бути викладені в письмовій формі.
Повідомлення представників влади, громадськості або окремих
громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення
злочину або з поличним, можуть бути усними або письмовими.

Стаття 96. Явка з повинною

Явка з повинною - це особисте, добровільне письмове чи усне
повідомлення заявником органу дізнання, дізнавачу, слідчому,
прокурору, судді або суду про злочин, вчинений чи підготовлюваний
ним, до порушення проти нього кримінальної справи. Якщо
кримінальну справу вже порушено за наявністю ознак злочину, таке
повідомлення заявником має бути зроблене до винесення постанови
про притягнення його як обвинуваченого.

Усна заява заноситься до протоколу, в якому зазначаються
відомості про особу заявника і викладений зміст заяви від першої
особи. Протокол підписують заявник і посадова особа, яка склала
протокол.

Якщо усна заява про явку з повинною зроблена в судовому
засіданні, то відомості про особу заявника і зміст його заяви
заносяться до протоколу судового засідання і підписуються
заявником. Головуючий протягом трьох днів надсилає витяг із
протоколу судового засідання відповідному прокурору.

Письмова заява про явку з повинною має бути підписана
заявником і посадовою особою органу дізнання, дізнавачем, слідчим
або прокурором, якими прийнята заява, із зазначенням на заяві дати
її прийняття.
( Стаття 96 в редакції Закону N 3082-III ( 3082-14 ) від
07.03.2002 )


Стаття 97. Обов'язковість прийняття заяв і повідомлень про
злочини і порядок їх розгляду

Прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані
приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані
злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню.
По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган
дізнання або суддя зобов'язані не пізніше триденного строку
прийняти одно з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Одночасно вживається всіх можливих заходів, щоб запобігти
злочинові або припинити його. За наявності відповідних підстав, що
свідчать про реальну загрозу життю та здоров'ю особи, яка
повідомила про злочин, слід вжити необхідних заходів для
забезпечення безпеки заявника, а також членів його сім'ї та
близьких родичів, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій
щодо них робляться спроби вплинути на заявника.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин
до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором,
слідчим або органом дізнання в строк не більше десяти днів шляхом
відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або
витребування необхідних документів.
Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної
справи можуть бути перевірені шляхом проведення
оперативно-розшукової діяльності. Проведення визначених у
законодавчих актах України окремих оперативно-розшукових заходів
проводиться з дозволу суду за погодженим з прокурором поданням
керівника відповідного оперативного підрозділу або його
заступника. Постанова судді про надання такого дозволу виноситься
і на неї може бути принесена апеляція з додержанням порядку і у
випадках, передбачених статтями 177, 178 і 190 цього Кодексу.
( Стаття 97 із змінами, внесеними згідно із Законами N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

Стаття 98. Порядок порушення справи

При наявності приводів і підстав, зазначених у статті 94
цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя
зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи,
вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю
кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також
дальше її спрямування.
Якщо на момент порушення кримінальної справи встановлено
особу, яка вчинила злочин, кримінальну справу повинно бути
порушено щодо цієї особи.
Справи, зазначені в частині 1 статті 27 цього Кодексу,
порушуються народним суддею, а у випадках, передбачених частиною 3
статті 27 цього Кодексу, - прокурором.
Після порушення справи:
1) прокурор направляє справу для провадження досудового
слідства або дізнання;
2) слідчий починає досудове слідство, а орган дізнання
починає дізнання;
3) суд справу про злочин, зазначений у частині першій статті
27 цього Кодексу, призначає до розгляду.
( Стаття 98 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 358/95-ВР ( 358/95-ВР ) від
05.10.95, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001 )

Стаття 98-1. Запобіжне обмеження щодо особи, відносно якої
порушено кримінальну справу

У разі, коли кримінальну справу порушено щодо певної особи,
прокурор (суддя) вправі прийняти рішення про заборону такій особі
виїжджати за межі України до закінчення досудового розслідування
чи судового розгляду, про що виносить мотивовану постанову
(ухвалу).
( Кодекс доповнено статтею 98-1 згідно із Законом N 358/95-ВР
( 358/95-ВР ) від 05.10.95 )

Стаття 99. Відмова в порушенні справи

При відсутності підстав до порушення кримінальної справи
прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя своєю постановою
відмовляють у порушенні кримінальної справи, про що повідомляють
заінтересованих осіб і підприємства, установи, організації.
Якщо в результаті перевірки заяви чи повідомлення, що
надійшли, не встановлено підстав для порушення кримінальної
справи, але матеріали перевірки містять дані про наявність у
діянні особи адміністративного або дисциплінарного проступку чи
іншого порушення громадського порядку, прокурор, слідчий, орган
дізнання, суддя вправі, відмовивши в порушенні кримінальної
справи, надіслати заяву або повідомлення на розгляд громадській
організації, службі в справах неповнолітніх, трудовому колективу
або власнику підприємства, установи, організації чи уповноваженому
ним органу для вжиття відповідних заходів впливу або передати
матеріали для застосування в установленому порядку заходів
адміністративного стягнення.
( Стаття 99 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001, N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

Стаття 99-1. Оскарження рішень про відмову в порушенні
кримінальної справи

Постанову слідчого і органу дізнання про відмову в порушенні
кримінальної справи може бути оскаржено відповідному прокуророві,
а якщо таку постанову винесено прокурором - вищестоящому
прокуророві. Скарга подається особою, інтересів якої вона
стосується, або її представником протягом семи днів з дня
одержання копії постанови.
Постанову прокурора, слідчого і органу дізнання про відмову
в порушенні кримінальної справи може бути оскаржено особою,
інтересів якої вона стосується, або її представником до суду в
порядку, передбаченому статтею 236-1 цього Кодексу.
Постанова судді про відмову в порушенні кримінальної справи
може бути оскаржена особою, інтересів якої вона стосується, або її
представником протягом семи днів з дня одержання копії постанови в
апеляційному порядку.
( Кодекс доповнено статтею 99-1 згідно із Законом N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 )

Стаття 100. Нагляд прокурора за законністю порушення
кримінальної справи

Нагляд за законністю порушення справи здійснює прокурор.
Слідчий і орган дізнання зобов'язані не пізніше доби
направити прокуророві копію постанови про порушення кримінальної
справи або про відмову в порушенні такої справи.
Якщо справу порушено без законних підстав, прокурор закриває
її, а у випадках, коли в цій справі ще не провадилося слідчих дій,
скасовує постанову про порушення справи.
У разі безпідставної відмови в порушенні справи слідчим або
органом дізнання прокурор своєю постановою скасовує постанову
слідчого або органу дізнання і порушує справу.

( Частину п'яту статті 100 виключено на підставі Закону
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 )

( Стаття 100 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває чинності з 29.06.2001 )


Г л а в а 9

ОРГАНИ ДІЗНАННЯ І ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА

Стаття 101. Органи дізнання

Органами дізнання є:
1) міліція;
1-1) податкова міліція - у справах про ухилення від сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також у
справах про приховування валютної виручки;
2) органи безпеки - у справах, віднесених законом до їх
відання;
3) начальники органів управління Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України та їх заступники з питань
провадження дізнання - у справах про злочини, вчинені
військовослужбовцями Збройних Сил України та
військовозобов'язаними під час проходження ними зборів,
працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових
обов'язків або в розташуванні військової частини, а командири
(начальники) військових частин, з'єднань, начальники військових
установ - у справах про злочини, вчинені підлеглими їм
військовослужбовцями і військовозобов'язаними під час проходження
ними зборів, а також у справах про злочини, вчинені працівниками
Збройних Сил України у зв'язку з виконанням ними службових
обов'язків або в розташуванні військової частини, з'єднання,
установи чи на військових об'єктах;
3-1) командири кораблів - у справах про злочини, вчинені
підлеглими їм військовослужбовцями, а також у справах про злочини,
вчинені працівниками Збройних Сил України у зв'язку з виконанням
ними службових обов'язків під час походу за межами України;
4) митні органи - в справах про контрабанду;
5) начальники установ виконання покарань, слідчих ізоляторів,
лікувально-трудових профілакторіїв - у справах про злочини проти
встановленого порядку несення служби, вчинені працівниками цих
установ, а також у справах про злочини, вчинені в розташуванні
зазначених установ;
6) органи державного пожежного нагляду - у справах про пожежі
і порушення протипожежних правил;
7) органи прикордонної служби - у справах про порушення
державного кордону;
8) капітани морських суден, що перебувають у далекому
плаванні.
( Стаття 101 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85,
Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2468-XII
( 2468-12 ) від 17.06.92, N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98,
N 1134-XIV ( 1134-14 ) від 08.10.99, N 662-IV ( 662-15 ) від
03.04.2003 - набуває чинності 01.08.2003 року, N 743-IV ( 743-15 )
від 15.05.2003, N 2377-IV ( 2377-15 ) від 20.01.2005, N 3108-IV
( 3108-15 ) від 17.11.2005 )

Стаття 102. Органи досудового слідства

Органами досудового слідства є слідчі прокуратури, слідчі
органів внутрішніх справ, слідчі податкової міліції і слідчі
органів безпеки.
( Стаття 102 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
13.06.63, N 117-VIII ( 117-08 ) від 30.08.71, Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98 )


Г л а в а 10

ДІЗНАННЯ

Стаття 103. Повноваження органів дізнання

На органи дізнання покладається вжиття необхідних
оперативно-розшукових заходів з метою виявлення ознак злочину і
осіб, що його вчинили.
Про виявлений злочин і почате дізнання орган дізнання негайно
повідомляє прокурора.
( Стаття 103 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3351-XII
( 3351-12 ) від 30.06.93 )

Стаття 104. Порядок провадження дізнання
у кримінальних справах

За наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання
порушує кримінальну справу і, керуючись правилами
кримінально-процесуального закону, проводить слідчі дії до
встановлення особи, яка його вчинила. Після цього орган дізнання,
додержуючи строків, передбачених частиною 1 статті 108 цього
Кодексу, складає постанову про передачу справи слідчому, яку подає
прокурору для затвердження.
У разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин
він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після
виконання невідкладних слідчих дій у межах строків, передбачених
частиною 2 статті 108 цього Кодексу.
Якщо у справі про тяжкий злочин, що передана слідчому, не
встановлено особу, яка його вчинила, орган дізнання продовжує
виконувати оперативно-розшукові дії і повідомляє слідчого про їх
наслідки.
Після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов'язаний
виконувати доручення слідчого щодо проведення слідчих та
розшукових дій.
( Стаття 104 в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93 )


( Статтю 105 виключено на підставі Закону N 3351-XII
( 3351-12 ) від 30.06.93 )


Стаття 106. Затримання органом дізнання підозрюваного у
вчиненні злочину

Орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні
злочину, за який може бути призначено покарання у вигляді
позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав:
1) коли цю особу застали при вчиненні злочину або
безпосередньо після його вчинення;
2) коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на
дану особу, що саме вона вчинила злочин;
3) коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в
його житлі буде виявлено явні сліди злочину.
При наявності інших даних, що дають підстави підозрювати
особу у вчиненні злочину, її може бути затримано лише в тому разі,
коли ця особа намагалася втекти, або коли вона не має постійного
місця проживання, або коли не встановлено особи підозрюваного.
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні
злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із
зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця, місця
затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про
роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому частиною другою
статті 21 цього Кодексу, права мати побачення із захисником з
моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала,
і затриманим.
Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно
вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу
прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою
для затримання.
Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган
дізнання негайно повідомляє одного з її родичів, а в разі
затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу
України при виконанні ним службових обов'язків негайно повідомляє
також і відповідний розвідувальний орган.
Протягом сімдесяти двох годин після затримання орган
дізнання:
1) звільняє затриманого - якщо не підтвердилась підозра у
вчиненні злочину, вичерпався встановлений законом строк затримання
або затримання було здійснено з порушенням вимог, передбачених
частинами першою і другою цієї статті;
2) звільняє затриманого і обирає щодо нього запобіжний захід,
не зв'язаний з триманням під вартою;
3) доставляє затриманого до судді з поданням про обрання йому
запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
У разі оскарження затримання до суду, скарга затриманого
негайно надсилається начальником місця досудового ув'язнення до
суду. Скарга розглядається суддею одночасно з поданням органу
дізнання про обрання запобіжного заходу. Якщо скарга надійшла
після обрання запобіжного заходу, вона розглядається суддею
протягом трьох діб з часу надходження. Якщо подання не надійшло
або коли скарга надійшла після закінчення сімдесятидвогодинного
строку після затримання, скарга на затримання розглядається суддею
протягом п'яти діб з часу надходження.
Скарга розглядається з додержанням вимог, передбачених
статтею 165-2 цього Кодексу. За результатами розгляду суддя
виносить постанову про законність затримання чи про задоволення
скарги і визнання затримання незаконним. Копія постанови
направляється прокурору, органу дізнання, затриманому і начальнику
місця попереднього ув'язнення.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може
бути подана апеляція прокурором, особою, щодо якої прийнято
рішення, або її захисником чи законним представником. Подача
апеляції не зупиняє виконання постанови суду.
Затримання підозрюваного у вчиненні злочину не може тривати
більше сімдесяти двох годин.
Якщо у встановлений законом строк затримання постанова судді
про застосування до затриманої особи запобіжного заходу у вигляді
взяття під варту або постанова про звільнення затриманого не
надійшла до установи для досудового ув'язнення, начальник місця
досудового ув'язнення звільняє цю особу, про що складає протокол і
направляє повідомлення про це посадовій особі чи органу, який
здійснював затримання.
( Стаття 106 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-IX
( 3084-09 ) від 16.02.78, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3780-XII
( 3780-12 ) від 23.12.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває чинності з 29.06.2001, N 3111-III ( 3111-14 ) від
07.03.2002 )

Стаття 106-1. Порядок короткочасного затримання осіб,
підозрюваних у вчиненні злочину

Порядок короткочасного затримання осіб, підозрюваних у
вчиненні злочину, визначається Положенням про порядок
короткочасного затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину.
( Кодекс доповнено статтею 106-1 згідно з Указом ПВР N 3084-IX
( 3084-09 ) від 16.02.78, із змінами, внесеними згідно з Указом
ПВР N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84 )

Стаття 107. Допит підозрюваного у вчиненні злочину

Виклик і допит підозрюваного провадяться з додержанням
правил, встановлених статтями 134-136, 145 і 146 цього Кодексу.
Якщо підозрюваний був затриманий або до нього було обрано
запобіжний захід у вигляді взяття під варту, його допит
проводиться негайно, а при неможливості негайного допиту - не
пізніше двадцяти чотирьох годин після затримання. При допиті
такого підозрюваного присутність захисника є обов'язковою, за
винятком випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова
прийнята.
Перед допитом підозрюваному має бути роз'яснено його права,
передбачені статтею 43-1 цього Кодексу, а також повідомлено, у
вчиненні якого злочину він підозрюється, про що робиться відмітка
в протоколі його допиту.
( Стаття 107 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 3780-XII ( 3780-12 ) від
23.12.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001 )

Стаття 108. Строки провадження дізнання

У справі про злочин, що не є тяжким, або особливо тяжким,
дізнання провадиться у строк не більше десяти днів, починаючи з
моменту встановлення особи, яка його вчинила. Якщо таку особу не
встановлено, дізнання зупиняється з додержанням вимог,
передбачених статтею 209 цього Кодексу.
У справі про тяжкий, або особливо тяжкий злочин дізнання
провадиться у строк не більше десяти днів з моменту порушення
справи.
У разі обрання до підозрюваного запобіжного заходу у
порядку, передбаченому статтею 165-2 цього Кодексу, дізнання
провадиться у строк не більше п'яти діб з моменту обрання
запобіжного заходу.
( Стаття 108 в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,
N 2670-III ( 2670-14 ) від 12.07.2001 )

Стаття 109. Закінчення дізнання

Дізнання у справах закінчується складанням постанови про
направлення справи для провадження досудового слідства, яка
затверджується прокурором.
За наявності обставин, передбачених статтею 6 цього Кодексу,
орган дізнання закриває справу мотивованою постановою, копію якої
в добовий строк надсилає прокуророві.
( Стаття 109 в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93 )

Стаття 110. Оскарження дій і постанов органів дізнання

Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені
прокуророві.
В разі надходження скарги прокурор зобов'язаний розглянути її
протягом десяти днів і рішення по скарзі повідомити скаржникові.
Дії і постанови органів дізнання можуть бути оскаржені до
суду.
Скарги на дії і постанови органів дізнання розглядаються
судом першої інстанції при попередньому розгляді справи або при
розгляді її по суті, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
( Стаття 110 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, із змінами, внесеними згідно із Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )


Г л а в а 11

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСУДОВОГО СЛІДСТВА


Стаття 111. Провадження досудового слідства

Досудове слідство провадиться у всіх справах, за винятком
справ про злочини, зазначені у частині 1 статті 27 і статті 425
цього Кодексу, по яких досудове слідство провадиться у випадках,
коли злочин вчинено неповнолітнім чи особою, яка через свої
фізичні або психічні вади не може сама здійснювати своє право на
захист, а також коли це визнає за необхідне прокурор чи суд.
( Стаття 111 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 2631-VII
( 2631-07 ) від 18.03.70, N 140-IX ( 140-09 ) від 04.09.75,
N 1593-IX ( 1593-09 ) від 22.12.76, N 6347-XI ( 6347-11 ) від
03.08.88, N 5822-XI ( 5822-11 ) від 29.04.88, N 6976-XI
( 6976-11 ) від 14.12.88, в редакції Закону N 3351-XII ( 3351-12 )
від 30.06.93 )

Стаття 112. Підслідність

У справах про злочини, передбачені статтями 115, 116, 117,
118, 119, 120, 137, 140, 141, 142, 143, 144, 145, 146, 152, 157,
158, 159, 160, 161, 162, 163, 166, частиною 2 статті 168, статтями
170, 171, 172, 173, 175, частиною 3 статті 176, частиною 3 статті
177, статтями 182, 183, частиною 2 статті 184, статтями 209,
частиною 3 статті 229, 233, 234, 235, 236, 237, 238, 244, 253,
271, 272, 273, 274, 275, 276, 281, 335, 336, 338, 342, 343, 344,
345, 346, 347, 348, 349, 350, 351, 352, 364, 365, 366, 367,
368, 369, 370, 371, 372, 373, 374, 375, 376, 377, 378, 379, 380,
381, 382, 383, 392, 397, 398, 399, 400, 402, 403, 404, 405, 406,
407, 408, 409, 410, 411, 412, 413, 414, 415, 416, 417, 418, 419,
420, 421, 423, 424, 425, 426, 427, 428, 429, 430, 431, 432, 433,
434, 435, 438, 439, 441, 445 Кримінального кодексу України
( 2341-14 ), а також у всіх справах про злочини, вчинені
службовими особами, які займають особливо відповідальне становище,
відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну
службу" ( 3723-12 ) та особами, посади яких віднесено до 1-3
категорії посад, працівниками правоохоронних органів досудове
слідство провадиться слідчими прокуратури. За постановою
Генерального прокурора України, його заступників, прокурора
області та прирівняних до них прокурорів слідчими прокуратури
можуть розслідуватися і інші злочини.

У справах про злочини, передбачені статтями 121, 122, 123,
124, частиною 2 статті 126, статтями 127, 128, 129, 130, 131, 132,
частинами 2 і 3 статті 133, статтями 134, 135, 136, 138, 139, 147,
148, 149, 150, 151, 153, 154, 155, 156, 165, 167, частиною 1
статті 168, статтями 169, 174, частинами 1 і 2 статті 176,
частинами 1 і 2 статті 177, статтями 178, 179, 180, 181, частиною
1 статті 184, частинами 2, 3, 4, 5 статті 185, частинами 2, 3, 4,
5 статті 186, статтею 187, частинами 2 і 3 статті 188, статтею
188-1, статтею 189, частинами 2, 3, 4 статті 190, статтями 192,
193, частиною 2 статті 194, частинами 2 і 3 статті 194-1, статтями
195, 196, 197, 198, 199, 200, частиною 2 статті 202, частиною 2
статті 203, статтею 203-1, статтею 204, частиною 2 статті 205,
статтями 206, 207, 209, частиною 2 статті 213, статтями 214, 215,
217, 219, 220, 221, 222, 223, 224, частиною 2 статті 225, частиною
2 статті 226, статтями 227, 228, частинами 1 і 2 статті 229,
статтями 231, 232, 233, 234, 235, 239, 240, 241, 242, 243,
частиною 2 статті 245, частиною 2 статті 248, частиною 2 статті
249, статтями 251, 252, 254, 259, 260, 261, 262, 263, 264, 265,
266, 267, 268, 269, 270, 277, 278, 279, 280, 281, 282, 283, 284,
285, 286, 287, 288, 289, 290, 291, 292, 293, 295, частинами 2, 3,
4 статті 296, статтями 297, 298, 299, 300, 301, 302, 303, 304,
306, 307, 308, 309, 310, 311, 312, 313, 314, 315, 316, 317, 318,
319, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327, 337, 339, 340, 341,
344, 352, 353, 354, 355, 357, 358, 360, 361, 361-1, 361-2, 362,
363, 363-1, 389, 390, 391, 393, 394 Кримінального кодексу України,
а також у всіх справах про злочини, вчинені неповнолітніми,
досудове слідство провадиться слідчими органів внутрішніх справ.

У справах про злочини, передбачені статтями 109, 110, 111,
112, 113, 114, 201, 209, 258, 261, 294, 305, 328, 329, 330, 332,
333, 334, 359, 361, 361-1, 361-2, 362, 363, 363-1, 422, 436, 437,
438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 446, 447 Кримінального кодексу
України, досудове слідство провадиться слідчими органів Служби
безпеки України. Якщо під час розслідування злочинів, передбачених
статтями 328, 329, 422, будуть встановлені злочини, передбачені
статтями 364, 365, 366, 367, 423, 424, 425, 426 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ), вчинені особою, щодо якої ведеться
слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані із злочинами,
вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони розслідуються
слідчими органів Служби безпеки України, у тому числі й ті, що
вчинені службовими особами, які займають особливо відповідальне
становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України
"Про державну службу" ( 3723-12 ), та особами, посади яких
віднесено до 1-3 категорій посад державних службовців, а так само
вчинені працівниками правоохоронних органів.

У справах про злочини, передбачені статтями 204, 207, 208,
209, частинами 2, 3, 4 статті 212, частинами 2, 3, 4 статті 212-1,
статтями 216, 218 Кримінального кодексу України, досудове слідство
провадиться слідчими податкової міліції. Якщо під час
розслідування цих злочинів будуть встановлені злочини, передбачені
статтями 192, 200, 201, 202, 203, 205, 213, 215, 219, 220, 221,
222, 358 Кримінального кодексу України, вчинені особою, щодо якої
ведеться слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі
злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, вони
розслідуються слідчими податкової міліції.

У справах про злочини, передбачені статтями 191, 210, 211,
255, 256, 257 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), досудове
слідство провадиться тим органом, який порушив кримінальну справу.
Якщо під час розслідування цих та інших справ будуть встановлені
злочини, передбачені статтями 364, 365, 366, 367, 368, 369, 370
Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), пов'язані із злочинами,
про які порушено справу, вони розслідуються тим органом, що
порушив справу.

У справах про злочини, передбачені статтями 209-1, 384, 385,
386, 387, 388, 396 Кримінального кодексу України, досудове
слідство провадиться тим органом, до підслідності якого
відноситься злочин, у зв'язку з яким порушено дану справу.

Якщо під час розслідування кримінальної справи буде
встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться
слідство, або іншою особою, якщо вони пов'язані зі злочинами,
вчиненими особою, щодо якої ведеться слідство, і які не підслідні
тому органу, який здійснює у справі досудове слідство, то у разі
неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження
прокурор, який здійснює нагляд за досудовим слідством, своєю
постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.
( Стаття 112 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
18.11.63 ( 677а-06 ), від 18.01.66, N 1879-VIII ( 1879-08 ) від
03.07.73, N 2718-VIII ( 2718-08 ) від 17.06.74, N 3086-IX
( 3086-09 ) від 16.02.78, N 2942-X ( 2942-10 ) від 24.12.81,
N 6591-X ( 6591-10 ) від 29.02.84, N 6834-X ( 6834-10 ) від
16.04.84, N 8627-X ( 8627-10 ) від 20.03.85, N 704-XI ( 704-11 )
від 01.08.85, N 1432-XI ( 1432-11 ) від 10.12.85, N 2444-XI
( 2444-11 ) від 27.06.86, N 2753-XI ( 2753-11 ) від 18.08.86,
N 4392-XI ( 4392-11 ) від 31.07.87, N 4452-XI ( 4452-11 ) від
21.08.87, N 4981-XI ( 4981-11 ) від 25.11.87, N 4995-XI
( 4995-11 ) від 01.12.87, N 5397-XI ( 5397-11 ) від 10.02.88,
N 5723-XI ( 5723-11 ) від 14.04.88, N 6976-XI ( 6976-11 ) від
14.12.88, N 7226-XI ( 7226-11 ) від 06.03.89, N 7373-XI
( 7373-11 ) від 14.04.89, N 7617-XI ( 7617-11 ) від 16.06.89,
N 8711-XI ( 8711-11 ) від 19.01.90, N 8918-XI ( 8918-11 ) від
07.03.90, N 9082-XI ( 9082-11 ) від 20.04.90, N 9166-XI
( 9166-11 ) від 04.05.90, N 596-XII ( 596-12 ) від 26.12.90,
N 597а-XII ( 597а-12 ) від 26.12.90, N 647-XII ( 647-12 ) від
18.01.91, N 661-XII ( 661-12 ) від 28.01.91, N 1255-XII
( 1255-12 ) від 25.06.91, N 1434а-XII ( 1434а-12 ) від 25.08.91,
Законом УРСР N 1255-XII ( 1255-12 ) від 03.07.91, Законами
N 1564-XII ( 1564-12 ) від 18.09.91, N 1974-XII ( 1974-12 ) від
12.12.91, N 2354-XII ( 2354-12 ) від 15.05.92, N 2468-XII
( 2468-12 ) від 17.06.92, N 2547-XII ( 2547-12 ) від 07.07.92,
N 2613-XII ( 2613-12 ) від 17.09.92, N 2703-XII ( 2703-12 ) від
16.10.92, N 2935-XII ( 2935-12 ) від 26.01.93, N 2936-XII
( 2936-12 ) від 26.01.93, N 2947-XII ( 2947-12 ) від 28.01.93,
N 3039-XII ( 3039-12 ) від 03.03.93, N 3351-XII ( 3351-12 ) від
30.06.93, N 3582-XII ( 3582-12 ) від 11.11.93, N 3785-XII
( 3785-12 ) від 23.12.93, N 3888-XII ( 3888-12 ) від 28.01.94,
N 4043-XII ( 4043-12 ) від 25.02.94, N 218/94-ВР ( 218/94-ВР ) від
20.10.94, N 246/94-ВР ( 246/94-ВР ) від 15.11.94, N 299/94-ВР
( 299/94-ВР ) від 16.12.94, N 64/95-ВР ( 64/95-ВР ) від 15.02.95,
N 282/95-ВР ( 282/95-ВР ) від 11.07.95, N 323/96-ВР ( 323/96-ВР )
від 12.07.96, N 386/96-ВР ( 386/96-ВР ) від 01.10.96, N 388/96-ВР
( 388/96-ВР ) від 02.10.96, N 530/96-ВР ( 530/96-ВР ) від
20.11.96, N 44/97-ВР ( 44/97-ВР ) від 05.02.97, N 552/97-ВР
( 552/97-ВР ) від 07.10.97, N 85/98-ВР ( 85/98-ВР ) від 05.02.98,
N 210/98-ВР ( 210/98-ВР ) від 24.03.98, 1288-XIV ( 1288-14 ) від
14.12.99, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 1587-III
( 1587-14 ) від 23.03.2000, N 1685-III ( 1685-14 ) від 20.04.2000,
N 1945-III ( 1945-14 ) від 14.09.2000, N 1981-III ( 1981-14 ) від
21.09.2000, N 2114-III ( 2114-14 ) від 16.11.2000, N 2181-III
( 2181-14 ) від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня
2001 року, N 2247-III ( 2247-14 ) від 18.01.2001, N 2362-III
( 2362-14 ) від 05.04.2001, N 2409-III ( 2409-14 ) від
17.05.2001, в редакції Закону N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2953-III
( 2953-14 ) від 17.01.2002, N 430-IV ( 430-15 ) від 16.01.2003 -
набуває чинності 11.06.2003, N 669-IV ( 669-15 ) від 03.04.2003,
N 850-IV ( 850-15 ) від 22.05.2003, N 903-IV ( 903-15 ) від
05.06.2003, N 1125-IV ( 1125-15 ) від 11.07.2003, N 1703-IV
( 1703-15 ) від 11.05.2004, N 1723-IV ( 1723-15 ) від 18.05.2004,
N 2289-IV ( 2289-15 ) від 23.12.2004, N 2598-IV ( 2598-15 ) від
31.05.2005, N 3108-IV ( 3108-15 ) від 17.11.2005 )

Стаття 113. Початок провадження досудового слідства

Досудове слідство провадиться лише після порушення
кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.
Слідчий зобов'язаний негайно приступити до провадження
слідства в порушеній ним чи переданій йому справі. Коли справа
порушена слідчим і прийнята ним до свого провадження, то
складається єдина постанова про порушення справи і прийняття її до
свого провадження. В разі прийняття до свого провадження раніше
порушеної справи слідчий виносить окрему постанову про прийняття
справи до свого провадження.
Копію постанови про прийняття справи до свого провадження
слідчий протягом доби надсилає прокуророві.

Стаття 114. Повноваження слідчого

При провадженні досудового слідства всі рішення про
спрямування слідства і про провадження слідчих дій слідчий приймає
самостійно, за винятком випадків, коли законом передбачено
одержання згоди від суду (судді) або прокурора, і несе повну
відповідальність за їх законне і своєчасне проведення.
В разі незгоди слідчого з вказівками прокурора про
притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину і обсяг
обвинувачення, про направлення справи для віддання обвинуваченого
до суду або про закриття справи слідчий вправі подати справу
вищестоящому прокуророві з письмовим викладом своїх заперечень. В
цьому разі прокурор або скасовує вказівки нижчестоящого прокурора,
або доручає провадження слідства в цій справі іншому слідчому.
Слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам
дізнання доручення і вказівки про провадження розшукних та слідчих
дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні
окремих слідчих дій. Такі доручення і вказівки слідчого є для
органів дізнання обов'язковими.
В справах, в яких досудове слідство є обов'язковим, слідчий
вправі в будь-який момент приступити до провадження досудового
слідства, не чекаючи виконання органами дізнання дій, передбачених
статтею 104 цього Кодексу.
Постанови слідчого, винесені відповідно до закону в
кримінальній справі, яка перебуває в його провадженні, є
обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами і
організаціями, посадовими особами і громадянами.
При проведенні різних слідчих дій слідчий вправі
використовувати машинопис, звукозапис, стенографування, кінозйомку
і відеозапис.
( Стаття 114 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від
18.01.66, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

Стаття 114-1. Повноваження начальника слідчого відділу

Начальник слідчого відділу здійснює контроль за своєчасністю
дій слідчих по розкриттю злочинів і запобіганню їм, вживає заходів
до найбільш повного, всебічного і об'єктивного провадження
досудового слідства в кримінальних справах.
Начальник слідчого відділу має право перевіряти кримінальні
справи, давати вказівки слідчому про провадження досудового
слідства, про притягнення як обвинуваченого, про кваліфікацію
злочину та обсяг обвинувачення, про направлення справи, про
провадження окремих слідчих дій, передавати справу від одного
слідчого іншому, доручати розслідування справи декільком слідчим,
а також брати участь у провадженні досудового слідства та особисто
провадити досудове слідство, користуючись при цьому повноваженнями
слідчого.
Вказівки начальника слідчого відділу в кримінальній справі
даються слідчому у письмовій формі і є обов'язковими для
виконання.
Оскарження цих вказівок прокуророві не зупиняє їх виконання,
за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 114
цього Кодексу.
Вказівки прокурора в кримінальних справах, які дані
відповідно до правил, встановлених цим Кодексом, обов'язкові для
начальника слідчого відділу. Оскарження цих вказівок вищестоящому
прокуророві не зупиняє їх виконання.
( Кодекс доповнено статтею 114-1 згідно з Указом ПВР від
18.01.66 )

Стаття 115. Затримання слідчим підозрюваного у вчиненні
злочину

Слідчий вправі затримати і допитати особу, підозрювану у
вчинені злочину, за підставами і в порядку, передбаченими статтями
106, 106-1 і 107 цього Кодексу.
Затримання підозрюваного у вчиненні злочину співробітника
кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним
службових обов'язків здійснюється тільки в присутності офіційних
представників цього органу.
( Стаття 115 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 3084-IX
( 3084-09 ) від 16.02.78, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84,
Законом N 3111-III ( 3111-14 ) від 07.03.2002 )

Стаття 116. Місце провадження досудового слідства

Досудове слідство провадиться в тому районі, де вчинено
злочин. Коли місце вчинення злочину невідоме, а також з метою
найбільш швидкого і повного розслідування його, слідство може
провадитися за місцем виявлення злочину або за місцем перебування
підозрюваного, обвинуваченого, або за місцем перебування більшості
свідків чи за визначенням прокурора.
Слідчий, встановивши, що дана справа йому не підслідна,
зобов'язаний провести всі невідкладні дії, після чого передає
справу прокуророві для направлення її за підслідністю.
( Стаття 116 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законом N 1125-IV ( 1125-15 ) від
11.07.2003 )

Стаття 117. Розв'язання спорів про підслідність

Спір про підслідність між слідчими в межах одного й того ж
району розв'язує районний прокурор, між слідчими транспортної
прокуратури, що діє на правах районної або міської прокуратури, -
транспортний прокурор, який діє на правах районного, міського
прокурора.
Спір про підслідність між слідчими різних районів Автономної
Республіки Крим, області розв'язує прокурор Автономної Республіки
Крим, прокурор області, між слідчими різних транспортних
прокуратур, що діють на правах районних, міських прокуратур, -
транспортний прокурор, який діє на правах прокурора області, між
слідчими різних районів міста - прокурор міста Києва, міський
прокурор або їх заступники.
Якщо справу порушено в декількох районах або містах різних
областей, спір про підслідність розв'язує Генеральний прокурор
України або його заступник.
( Стаття 117 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92 )

Стаття 118. Окремі доручення

Слідчий має право провадити слідчі дії в інших слідчих
районах і вправі доручити провадження цих дій відповідному
слідчому або органу дізнання, які зобов'язані це доручення
виконати в десятиденний строк.
У межах міста або району, хоч і поділеного на кілька слідчих
дільниць, слідчий зобов'язаний особисто провадити всі слідчі дії.

Стаття 119. Провадження слідства в справі декількома
слідчими

Якщо розслідування особливо складної справи доручається
декільком слідчим, то про це зазначається в постанові про
порушення справи або виноситься окрема постанова. Один з цих
слідчих призначається старшим, він приймає справу до свого
провадження і безпосередньо керує діями інших слідчих.
Постанова про призначення в справі декількох слідчих
оголошується обвинуваченому.

Стаття 120. Строки досудового слідства

Досудове слідство у кримінальних справах повинно бути
закінчено протягом двох місяців. В цей строк включається час з
моменту порушення справи до направлення її прокуророві з
обвинувальним висновком чи постановою про передачу справи до суду
для розгляду питання про застосування примусових заходів медичного
характеру або до закриття чи зупинення провадження в справі. Цей
строк може бути продовжено районним, міським прокурором,
військовим прокурором армії, флотилії, з'єднання, гарнізону та
прирівняним до них прокурором у разі неможливості закінчити
розслідування - до трьох місяців.
В особливо складних справах строк досудового слідства,
встановлений частиною 1 цієї статті, може бути продовжено
прокурором Автономної Республіки Крим, прокурором області,
прокурором міста Києва, військовим прокурором округу, флоту і
прирівняним до них прокурором або їх заступниками на підставі
мотивованої постанови слідчого - до шести місяців.
Далі продовжувати строк досудового слідства можуть лише у
виняткових випадках Генеральний прокурор України або його
заступники.
При поверненні судом справи для провадження додаткового
слідства, а також відновленні закритої справи строк додаткового
слідства встановлюється прокурором, який здійснює нагляд за
слідством, в межах одного місяця з моменту прийняття справи до
провадження. Дальше продовження зазначеного строку провадиться на
загальних підставах.
Правила, викладені в цій статті, не поширюються на справи, в
яких не встановлено особу, що вчинила злочин. Перебіг строку
слідства в таких справах починається з дня встановлення особи, яка
вчинила злочин.
( Стаття 120 в редакції Закону N 1960-XII ( 1960-12 ) від
10.12.91, із змінами, внесеними згідно із Законами N 2857-XII
( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3351-XII ( 3351-12 ) від 30.06.93,
N 658-IV ( 658-15 ) від 03.04.2003 )

Стаття 121. Недопустимість розголошення даних досудового
слідства

Дані досудового слідства можна оголосити лише з дозволу
слідчого або прокурора і в тому обсягу, в якому вони визнають
можливим.
У необхідних випадках слідчий попереджає свідків,
потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача,
захисника, експерта, спеціаліста, перекладача, понятих, а також
інших осіб, які присутні при провадженні слідчих дій, про
обов'язок не розголошувати без його дозволу даних досудового
слідства. Винні в розголошенні даних досудового слідства несуть
кримінальну відповідальність за статтею 387 Кримінального кодексу
України.
( Стаття 121 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 2670-III ( 2670-14 ) від
12.07.2001 )

Стаття 122. Порядок роз'яснення прав потерпілому

Слідчий, визнавши особу потерпілою від злочину, роз'яснює їй
її права, передбачені статтею 49 цього Кодексу, відмічає про це в
постанові, що засвідчується підписом потерпілого.
У випадках, коли злочином завдана майнова шкода
громадянинові, підприємству, установі чи організації, слідчий
роз'яснює потерпілому і його представникові право заявляти
цивільний позов, про що відмічає в протоколі допиту або направляє
потерпілому письмове повідомлення, копію якого приєднує до справи.
( Стаття 122 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 )

Стаття 123. Визнання цивільним позивачем

Якщо в справі заявлено цивільний позов, слідчий зобов'язаний
скласти мотивовану постанову про визнання потерпілого цивільним
позивачем або про відмову в цьому.
Про винесення постанови повідомляється цивільний позивач або
його представник. У разі явки цивільного позивача або його
представника йому роз'яснюються права, передбачені статтею 50
цього Кодексу, про що робиться відмітка на постанові, яка
засвідчується підписом цивільного позивача чи його представника.

Стаття 124. Притягнення як цивільного відповідача

Визнавши необхідним притягти в справі цивільного відповідача,
слідчий виносить мотивовану постанову. Постанова оголошується
цивільному відповідачеві або його представникові. При цьому йому
роз'яснюються права, передбачені статтею 51 цього Кодексу, про що
робиться відмітка на постанові, яка засвідчується підписом
цивільного відповідача або його представника.

Стаття 125. Обов'язок забезпечення цивільного позову і
передбаченої законом конфіскації майна

Слідчий за клопотанням цивільного позивача або з своєї
ініціативи зобов'язаний вжити заходів до забезпечення заявленого в
кримінальній справі цивільного позову, а також можливого в
майбутньому цивільного позову, склавши про це постанову.
В справах про злочини, за які кримінальним законом
передбачена конфіскація майна, слідчий зобов'язаний вжити
необхідних заходів до забезпечення виконання вироку в частині
можливої конфіскації майна, склавши про це постанову.

Стаття 126. Порядок забезпечення цивільного позову і
можливої конфіскації майна

Забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна
провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше
майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за
законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади,
цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення
майна, на яке накладено арешт. Накладення арешту на вклади
зазначених осіб проводиться виключно за рішенням суду.
Майно, на яке накладено арешт, описується і може бути
передане на зберігання представникам підприємств, установ,
організацій або членам родини обвинуваченого чи іншим особам.
Особи, яким передано майно, попереджаються під розписку про
кримінальну відповідальність за його незбереження.
Не підлягають описові предмети першої потреби, що
використовуються особою, у якої проводиться опис, і членами її
родини. Перелік цих предметів визначено в Додатку до Кримінального
кодексу України ( 2002-05 ).
Арешт майна і передача його на зберігання оформляються
протоколом, який підписується особою, що проводила опис, понятими
і особою, яка прийняла майно на зберігання. До протоколу додається
підписаний цими особами опис переданого на зберігання майна.
Для встановлення вартості описаного майна в необхідних
випадках запрошується спеціаліст, який також підписує протокол і
опис майна з його оцінкою.
Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого,
коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.
( Стаття 126 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84; Законом N 2631-IV ( 2631-15 ) від
02.06.2005 )

Стаття 127. Залучення понятих

При провадженні обшуку, виїмки, огляду, пред'явленні осіб і
предметів для впізнання, відтворенні обстановки і обставин події,
опису майна обов'язкова присутність не менше двох понятих.
До участі у проведенні освідування поняті можуть бути
залучені у разі, якщо слідчий визнає це за необхідне.
Як поняті запрошуються особи, не заінтересовані в справі.
Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного,
обвинуваченого і потерпілого, працівники органів дізнання і
досудового слідства.
Поняті, присутні при провадженні зазначених вище слідчих дій,
засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі
виконаним діям.
Зауваження понятого з приводу проведених слідчих дій
підлягають обов'язковому занесенню до протоколу.
За наявності відповідних підстав поняті мають право на
забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених
законами України.
( Стаття 127 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

Стаття 128. Залучення перекладача

У випадках, передбачених статтею 19 цього Кодексу, слідчий
при провадженні слідчих дій запрошує перекладача.
Перекладач повинен з'явитися за викликом слідчого і зробити
повно і точно доручений йому переклад.
Слідчий роз'яснює перекладачеві його обов'язки і попереджає
про кримінальну відповідальність за відмову виконати обов'язки
перекладача, а також за завідомо неправильний переклад, про що
відбирає від нього підписку.
Перекладач за наявності відповідних підстав має право на
забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених
законами України.
Правила цієї статті поширюються на особу, запрошену до участі
в процесі для роз'яснення знаків німого або глухого.
( Стаття 128 із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )

Стаття 128-1. Участь спеціаліста при проведенні слідчих дій

У необхідних випадках для участі у проведенні слідчої дії
може бути залучений спеціаліст, який не заінтересований в
результатах справи. Виклик слідчим спеціаліста є обов'язковим для
керівника підприємства, установи чи організації, де працює
спеціаліст.
Спеціаліст зобов'язаний: з'явитися на виклик; брати участь у
проведенні слідчої дії, використовуючи свої спеціальні знання і
навики для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні
доказів; звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з
виявленням та закріпленням доказів; давати пояснення з приводу
спеціальних питань, які виникають при проведенні слідчої дії.
Спеціаліст вправі: звертатися з дозволу слідчого із
запитаннями до осіб, які беруть участь у проведенні слідчої дії;
робити заяви, пов'язані з виявленням, закріпленням і вилученням
доказів. Спеціаліст за наявності відповідних підстав має право на
забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених
законами України.
Перед початком слідчої дії, в якій бере участь спеціаліст,
слідчий пересвідчується в особі та компетентності спеціаліста,
з'ясовує його стосунки з обвинуваченим і потерпілим та роз'яснює
спеціалістові його права і обов'язки. Про виконання слідчим цих
вимог зазначається у протоколі слідчої дії.
В разі відмови або ухилення спеціаліста від виконання своїх
обов'язків слідчий повідомляє про це адміністрацію підприємства,
установи чи організації за місцем роботи спеціаліста або
громадську організацію для відповідного реагування.
( Кодекс доповнено статтею 128-1 згідно з Указом ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71; із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР
N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84, Законом N 1381-XIV ( 1381-14 )
від 13.01.2000 )

Стаття 129. Розгляд клопотань слідчим

Клопотання підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, а
також потерпілого і його представника, цивільного позивача,
цивільного відповідача або їх представників про виконання
будь-яких слідчих дій слідчий зобов'язаний розглянути в строк не
більше трьох діб і задовольнити їх, якщо обставини, про
встановлення яких заявлені клопотання, мають значення для справи.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка
заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в клопотанні
складається мотивована постанова.
( Стаття 129 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 117-VIII
( 117-08 ) від 30.08.71, N 6834-X ( 6834-10 ) від 16.04.84;
Законом N 3780-XII ( 3780-12 ) від 23.12.93 )

Стаття 130. Постанова слідчого і прокурора

Про рішення, прийняті слідчим або прокурором під час
провадження досудового слідства у випадках, зазначених у цьому
Кодексі, а також у випадках, коли це визнає за необхідне слідчий
або прокурор, складається мотивована постанова.
У постанові зазначається місце і час її складання, посада
особи, що виносить постанову, її прізвище, справа, в якій
провадиться слідство, і обгрунтування прийнятого рішення, а також
стаття цього Кодексу, на підставі якої прийнято рішення.


Г л а в а 12

ПРЕД'ЯВЛЕННЯ ОБВИНУВАЧЕННЯ І ДОПИТ ОБВИНУВАЧЕНОГО

Стаття 131. Притягнення як обвинуваченого

Коли є досить доказів, які вказують на вчинення злочину
певною особою, слідчий виносить мотивовану постанову про
притягнення цієї особи як обвинуваченого.

Стаття 132. Постанова про притягнення як обвинуваченого

У постанові про притягнення як обвинуваченого повинно бути
зазначено: хто склав постанову; місце і час її складання; назву
справи; прізвище, ім'я та по батькові обвинуваченого, день, місяць
та рік його народження;