Кодекс 1001-05. Криминально-процессуальный Кодекс Украины


Кримінально-процесуальний Кодекс<br> України<br> ( від статті 1 до статті 93-1 )<br> <br> ( ст.94 - ст.236-6 ( 1002-05 )<br> ( ст.237 - ст.449 ( 1003-05 )<br> <br> ( Затверджений Законом від 28.12.60 ( <A HREF="376">1000-05</A> )<br> ВВР, 1961, N 2 ст. 15 )<br> <br> <br> ( Із змінами і доповненнями, внесеними згідно з <br> Указами Президії Верховної Ради Української РСР<br> <br> N <A HREF="392">342а-05</A> від 27.06.61 (Від. N 28, ст.342)<br> N <A HREF="397">461а-06</A> від 10.09.62 (Від. N 37, ст.461)<br> від 13.06.63 (Від. N 25, ст.406)<br> N <A HREF="398">677а-06</A> від 18.11.63 (Від. N 48, ст.677)<br> від 18.01.66 (Від. N 4 , ст.15)<br> від 09.11.66 (Від. N 44, ст.274)<br> від 24.01.67 (Від. N 5, ст.63)<br> N <A HREF="1031">2631-07</A> від 18.03.70 (Від. N 15, ст.101)<br> N <A HREF="1092">117-08</A> від 30.08.71 (Від. N 36, ст.278)<br> N <A HREF="1015">862-08</A> від 21.07.72 (Від. N 31, ст.260)<br> N <A HREF="1094">986-08</A> від 30.08.72 (Від. N 36, ст.314)<br> N <A HREF="1022">1879-08</A> від 03.07.73 (Від. N 29, ст.249)<br> N <A HREF="1023">1898-08</A> від 23.07.73 (Від. N 32, ст.260)<br> N <A HREF="1097">1937-08</A> від 10.08.73 (Від. N 34, ст.271)<br> N <A HREF="1032">2718-08</A> від 17.06.74 (Від. N 27, ст.222)<br> N <A HREF="1039">3130-08</A> від 14.10.74 (Від. N 44, ст.445)<br> N <A HREF="1007">52-09</A> від 18.07.75 (Від. N 30, ст.371)<br> N <A HREF="1009">140-09</A> від 04.09.75 (Від. N 37, ст.418)<br> N <A HREF="1019">1593-09</A> від 22.12.76 (Від. N 1, ст.3)<br> N <A HREF="1096">1851-09</A> від 23.03.77 (Від. N 14, ст.131)<br> N <A HREF="1027">2281-09</A> від 01.07.77 (Від. N 28, ст.341)<br> N <A HREF="1098">3084-09</A> від 16.02.78 (Від. N 9, ст.163)<br> N <A HREF="1038">3086-09</A> від 16.02.78 (Від. N 9, ст.165)<br> N <A HREF="1010">270-10</A> від 26.05.80 (Від. N 24, ст.430)<br> N <A HREF="1035">2942-10</A> від 24.12.81 (Від. N 1, ст.2)<br> N <A HREF="1040">3464-10</A> від 17.05.82 (Від. N 22, ст.300)<br> N <A HREF="1054">6591-10</A> від 29.02.84 (Від. N 11, ст.203)<br> N <A HREF="1099">6834-10</A> від 16.04.84 (Від. N 18, ст.351)<br> N <A HREF="1102">8627-10</A> від 20.03.85 (Від. N 14, ст.321)<br> N <A HREF="754">704-11</A> від 01.08.85 (Від. N 33, ст.787)<br> N <A HREF="1017">1432-11</A> від 10.12.85 (Від. N 52, ст.1224)<br> N <A HREF="1028">2444-11</A> від 27.06.86 (Від. N 27, ст.539)<br> N <A HREF="1033">2753-11</A> від 18.08.86 (Від. N35 ст.750)<br> N <A HREF="1043">4392-11</A> від 31.07.87 (Від. N32 ст.631)<br> N <A HREF="964">4452-11</A> від 21.08.87 (Від. N35 ст.674)<br> N <A HREF="1046">4981-11</A> від 25.11.87 (Від. N49 ст.1008)<br> N <A HREF="1047">4995-11</A> від 01.12.87 (Від. N50 ст.1016)<br> N <A HREF="1048">5397-11</A> від 10.02.88 (Від. N8 ст.212)<br> N <A HREF="1049">5723-11</A> від 14.04.88 (Від. N17 ст.427)<br> N <A HREF="1050">5822-11</A> від 29.04.88 (Від. N19 ст.481)<br> N <A HREF="1053">6347-11</A> від 03.08.88 (Від. N33 ст.808)<br> N <A HREF="1055">6976-11</A> від 14.12.88 (Від. N52 ст.1184)<br> N <A HREF="1057">7226-11</A> від 06.03.89 (Від. N12 ст.96)<br> N <A HREF="1058">7373-11</A> від 14.04.89 (Від. N17 ст.148)<br> N <A HREF="1060">7617-11</A> від 16.06.89 (Від. N26 ст.276)<br> N <A HREF="1101">8595-11</A> від 29.12.89 (Від. 1990 N2 ст.15)<br> N <A HREF="2296">8711-11</A> від 19.01.90 (Від. N5 ст.60)<br> N <A HREF="2297">8918-11</A> від 07.03.90 (Від. N12 ст.194)<br> N <A HREF="2298">9082-11</A> від 20.04.90 (Від. N18 ст.278)<br> N <A HREF="2299">9166-11</A> від 04.05.90 (Від. N20 ст.313)<br> N <A HREF="2210">596-12</A> від 26.12.90 (Від. 1991 N3 ст.13)<br> N <A HREF="2209">597а-12</A> від 26.12.90 (Від. 1991 N5 ст.34)<br> N <A HREF="3100">647-12</A> від 18.01.91 (Від. N7 ст.45)<br> N <A HREF="3096">661-12</A> від 28.01.91 (Від. N11 ст.106)<br> N <A HREF="3068">838-12</A> від 18.03.91 (Від. N15 ст.178)<br> N <A HREF="2972">1369-12</A> від 29.07.91 (Від. N45 ст.600)<br> N <A HREF="2959">1434а-12</A> від 25.08.91 (Від. N40 ст.531)<br> <br> Законом Української РСР<br> N <A HREF="3011">1255-12</A> від 25.06.91 (Від. N 40 ст.527)<br> <br> Законами України<br> <br> N <A HREF="2923">1564-12</A> від 18.09.91 (Від. N 47 ст.650)<br> N <A HREF="2835">1960-12</A> від 10.12.91 (Від. N 10 ст.142)<br> N <A HREF="2826">1974-12</A> від 12.12.91 (Від. N 11 ст.154)<br> N <A HREF="4334">2354-12</A> від 15.05.92 (Від. N 32 ст.457)<br> N <A HREF="6357">2464-12</A> від 17.06.92 (Від. N 35 ст.508)<br> N <A HREF="6355">2467-12</A> від 17.06.92 (Від. N 35 ст.510)<br> N <A HREF="6354">2468-12</A> від 17.06.92 (Від. N 35 ст.511)<br> N <A HREF="6273">2547-12</A> від 07.07.92 (Від. N 39 ст.570)<br> N <A HREF="6125">2613-12</A> від 17.09.92 (Від. N 41 ст.600)<br> N <A HREF="6043">2703-12</A> від 16.10.92 (Від. N 47 ст.647)<br> N 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 N 6 ст.35)<br> N <A HREF="8385">2935-12</A> від 26.01.93 (Від. N 12 ст.97 )<br> N <A HREF="8384">2936-12</A> від 26.01.93 (Від. N 12 ст.98 )<br> N <A HREF="8363">2947-12</A> від 28.01.93 (Від. N 14 ст.120)<br> N <A HREF="8233">3039-12</A> від 03.03.93 (Від. N 18 ст.189) <br> N <A HREF="8018">3129-12</A> від 22.04.93 (Від. N 22 ст.228)<br> N <A HREF="8017">3130-12</A> від 22.04.93 (Від. N 22 ст.229)<br> N <A HREF="8015">3132-12</A> від 22.04.93 (Від. N 22 ст.230)<br> N <A HREF="10327">3351-12</A> від 30.06.93 (Від. N 34 ст.355)<br> N <A HREF="9845">3582-12</A> від 11.11.93 (Від. N 46 ст.427)<br> N <A HREF="9587">3780-12</A> від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст.49)<br> N <A HREF="9583">3785-12</A> від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 58)<br> N <A HREF="9581">3787-12</A> від 23.12.93 (Від.1994 N 11 ст. 48)<br> N <A HREF="12792">3888-12</A> від 28.01.94 (Від. N 19 ст.111)<br> N <A HREF="12572">4018-12</A> від 24.02.94 (Від. N 26 ст.206)<br> N <A HREF="12545">4043-12</A> від 25.02.94 (Від. N 28 ст.238)<br> N <A HREF="14807">137/94-ВР</A> від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст.342<br> N <A HREF="14523">174/94-ВР</A> від 21.09.94, ВВР 1994, N 42, ст.381<br> N <A HREF="14340">218/94-ВР</A> від 20.10.94, ВВР 1994, N 45, ст.409<br> N <A HREF="14175">246/94-ВР</A> від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429<br> N <A HREF="13927">299/94-ВР</A> від 16.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 8<br> N <A HREF="13907">305/94-ВР</A> від 20.12.94, ВВР 1995, N 2, ст. 9 <br> N <A HREF="17722">64/95-ВР</A> від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64 <br> N <A HREF="21003">282/95-ВР</A> від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216<br> N <A HREF="20298">358/95-ВР</A> від 05.10.95, ВВР 1995, N 34, ст.268<br> N <A HREF="20296">360/95-ВР</A> від 05.10.95, ВВР 1995, N 35, ст.271<br> N <A HREF="28809">323/96-ВР</A> від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294 <br> N <A HREF="27960">386/96-ВР</A> від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247<br> N <A HREF="27949">388/96-ВР</A> від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249 <br> N <A HREF="27420">530/96-ВР</A> від 20.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 21 <br> N <A HREF="33081">44/97-ВР</A> від 05.02.97, ВВР 1997, N 12, ст.102 <br> N <A HREF="36556">552/97-ВР</A> від 07.10.97, ВВР 1997, N 51, ст.306 <br> N <A HREF="42699">85/98-ВР</A> від 05.02.98, ВВР 1998, N 26, ст.149 <br> N <A HREF="41764">210/98-ВР</A> від 24.03.98, ВВР 1998, N 35, ст.241<br> N 1134-XIV ( <A HREF="61524">1134-14</A> ) від 08.10.99, ВВР, 1999, N 48, ст.419<br> N 1288-XIV ( <A HREF="63814">1288-14</A> ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34<br> N 1381-XIV ( <A HREF="65716">1381-14</A> ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79 <br> N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 17, ст.123<br> N 1587-III ( <A HREF="67710">1587-14</A> ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183<br> N 1685-III ( <A HREF="68684">1685-14</A> ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240<br> N 1833-III ( <A HREF="71240">1833-14</A> ) від 22.06.2000, ВВР, 2000, N 46, ст.392<br> N 1945-III ( <A HREF="73595">1945-14</A> ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.368<br> N 1981-III ( <A HREF="74129">1981-14</A> ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.389<br> Рішенням Конституційного Суду<br> N 13-рп/2000 ( v013p710-00 ) від 16.11.2000 <br> Законами<br> N 2114-III ( <A HREF="75535">2114-14</A> ) від 16.11.2000, ВВР, 2001, N 1, ст.3 <br> N 2181-III ( <A HREF="73077">2181-14</A> ) від 21.12.2000 - набирає чинності <br> з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, N 10, ст.44 <br> N 2247-III ( <A HREF="77866">2247-14</A> ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66<br> N 2362-III ( 2362-14 ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.117 <br> N 2409-III ( <A HREF="81772">2409-14</A> ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.146 <br> N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001, ВВР, 2001, N 34-35, <br> ст.187 - набуває чинності з 29.06.2001 <br> <br> N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 - про набуття чинності<br> див. пункт 1 "Прикінцевих положень" Закону N 2670-III<br> ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001, ВВР, 2001, N 44, ст.234 <br> N 2922-III ( <A HREF="93804">2922-14</A> ) від 10.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.117 <br> N 2953-III ( <A HREF="93693">2953-14</A> ) від 17.01.2002, ВВР, 2002, N 17, ст.121 <br> N 3082-III ( <A HREF="97296">3082-14</A> ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 30, ст.208 <br> N 3111-III ( <A HREF="97295">3111-14</A> ) від 07.03.2002, ВВР, 2002, N 33, ст.236 <br> Рішенням Конституційного Суду<br> N 3-рп/2003 ( <A HREF="123083">v003p710-03</A> ) від 30.01.2003<br> Законами<br> N 430-IV ( <A HREF="122862">430-15</A> ) від 16.01.2003, ВВР, 2003, N 14, ст.95<br> - набуває чинності 11.06.2003 року<br> N 487-IV ( <A HREF="125227">487-15</A> ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.108 <br> N 488-IV ( <A HREF="125229">488-15</A> ) від 06.02.2003, ВВР, 2003, N 15, ст.109 <br> N 658-IV ( <A HREF="129962">658-15</A> ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.190<br> N 662-IV ( <A HREF="129920">662-15</A> ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 27, ст.209<br> - набуває чинності 01.08.2003 року <br> N 669-IV ( <A HREF="129957">669-15</A> ) від 03.04.2003, ВВР, 2003, N 26, ст.199<br> N 743-IV ( <A HREF="133185">743-15</A> ) від 15.05.2003, ВВР, 2003, N 29, ст.233<br> N 850-IV ( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003, ВВР, 2003, N 35, ст.271 <br> N 903-IV ( <A HREF="134784">903-15</A> ) від 05.06.2003, ВВР, 2003, N 38, ст.316 )<br> <br> ( Щодо визнання конституційними окремих положень див.<br> Рішення Конституційного Суду<br> N 14-рп/2003 ( <A HREF="136367">v014p710-03</A> ) від 08.07.2003 )<br> <br>( Із змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003, ВВР, 2003, N 45, ст.357 <br> N 1125-IV ( <A HREF="141130">1125-15</A> ) від 11.07.2003, ВВР, 2004, N 8, ст.63<br> N 1703-IV ( <A HREF="164705">1703-15</A> ) від 11.05.2004, ВВР, 2004, N 32, ст.394<br> N 1723-IV ( <A HREF="164828">1723-15</A> ) від 18.05.2004, ВВР, 2004, N 36, ст.430<br> N 2252-IV ( <A HREF="185928">2252-15</A> ) від 16.12.2004, ВВР, 2005, N 5, ст.119<br> N 2289-IV ( <A HREF="186601">2289-15</A> ) від 23.12.2004, ВВР, 2005, N 6, ст.139<br> N 2376-IV ( <A HREF="187527">2376-15</A> ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 10, ст.195<br> N 2377-IV ( <A HREF="187531">2377-15</A> ) від 20.01.2005, ВВР, 2005, N 11, ст.198<br> N 2598-IV ( <A HREF="202810">2598-15</A> ) від 31.05.2005, ВВР, 2005, N 27, ст.359<br> N 2631-IV ( <A HREF="202377">2631-15</A> ) від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.358<br> N 2875-IV ( <A HREF="210877">2875-15</A> ) від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 52, ст.562<br> N 3108-IV ( <A HREF="222131">3108-15</A> ) від 17.11.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.18<br> N 3150-IV ( <A HREF="223623">3150-15</A> ) від 30.11.2005<br> N 3165-IV ( <A HREF="223621">3165-15</A> ) від 01.12.2005<br> N 3169-IV ( <A HREF="225543">3169-15</A> ) від 01.12.2005 )<br> <br> ( Зміни по Закону N 3323-IV ( <A HREF="229423">3323-15</A> ) від 12.01.2006<br> будуть внесені після його опублікування )<br> <br> <br> ( У тексті Кодексу слова "службова особа" у всіх відмінках<br> замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках<br> згідно із Законом N <A HREF="21003">282/95-ВР</A> від 11.07.95 )<br> <br> ( У тексті Кодексу слова "Республіка Крим" у всіх відмінках<br> замінено словами "Автономна Республіка Крим" у<br> відповідних відмінках згідно із Законом<br> N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 )<br> <br> ( У тексті Кодексу слова "попереднє слідство", "попереднього<br> слідства", "попереднє", "попереднього" замінено відповідно<br> словами "досудове слідство", "досудового слідства",<br> "досудове", "досудового" згідно із Законом N 2670-III<br> ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <br> <br> Розділ перший<br> <br> ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="G1"></a>Г л а в а 1<br> <br> ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Призначення Кримінально-процесуального кодексу<br> України<br> <br> Призначенням Кримінально-процесуального кодексу України є<br>визначення порядку провадження у кримінальних справах.<br>( Стаття 1 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. Завдання кримінального судочинства<br> <br> Завданнями кримінального судочинства є охорона прав та<br>законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому<br>участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних<br>та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний,<br>хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден<br>невинний не був покараний.<br>( Стаття 2 в редакції Закону N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Чинність кримінально-процесуального закону<br> <br> Провадження в кримінальних справах на території України<br>здійснюється за правилами цього Кодексу незалежно від місця<br>вчинення злочину.<br> При провадженні в кримінальній справі застосовується<br>кримінально-процесуальний закон, який діє відповідно під час<br>дізнання, досудового слідства або судового розгляду справи.<br> Норми цього Кодексу застосовуються при провадженні в справах<br>про злочини іноземних громадян, за винятком осіб, які користуються<br>правом дипломатичної недоторканості. Норми цього Кодексу<br>застосовуються і в справах про злочини осіб без громадянства.<br>( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84 )<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Обов'язок порушити кримінальну справу і розкрити<br> злочин<br> <br> Суд, прокурор, слідчий і орган дізнання зобов'язані в межах<br>своєї компетенції порушити кримінальну справу в кожному випадку<br>виявлення ознак злочину, вжити всіх передбачених законом заходів<br>до встановлення події злочину, осіб, винних у вчиненні злочину, і<br>до їх покарання.<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Недопустимість притягнення як обвинуваченого інакше<br> ніж на підставах і в порядку, встановлених законом<br> <br> Ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на<br>підставах і в порядку, встановлених законом.<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Обставини, що виключають провадження в<br> кримінальній справі<br> <br> Кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа<br>підлягає закриттю:<br> 1) за відсутністю події злочину;<br> 2) за відсутністю в діянні складу злочину;<br> <br> <br> ( Пункт 3 частини першої статті 6 виключено на підставі<br>Закону N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <br> 4) внаслідок акта амністії, якщо він усуває застосування<br>покарання за вчинене діяння, а також в зв'язку з помилуванням<br>окремих осіб;<br> 5) щодо особи, яка не досягла на час вчинення суспільно<br>небезпечного діяння одинадцятирічного віку;<br> 6) за примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим у<br>справах, які порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, крім<br>випадків, передбачених частинами 2, 4 і 5 статті 27 цього Кодексу;<br> 7) за відсутністю скарги потерпілого, якщо справу може бути<br>порушено не інакше як за його скаргою, крім випадків, коли<br>прокуророві надано право порушувати справи і при відсутності<br>скарги потерпілого (частина 3 статті 27 цього Кодексу);<br> 8) щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в<br>справі є необхідним для реабілітації померлого або відновлення<br>справи щодо інших осіб за нововиявленими обставинами;<br> 9) щодо особи, про яку є вирок по тому ж обвинуваченню, що<br>набрав законної сили, або ухвала чи постанова суду про закриття<br>справи з тієї ж підстави;<br> 10) щодо особи, про яку є нескасована постанова органу<br>дізнання, слідчого, прокурора про закриття справи по тому ж<br>обвинуваченню;<br> 11) якщо про відмову в порушенні справи по тому ж факту є<br>нескасована постанова органу дізнання, слідчого, прокурора.<br> <br> <br> ( Частину другу статті 6 виключено на підставі Закону<br>N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <br> Якщо обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 4 цієї статті,<br>виявляються в стадії судового розгляду, суд доводить розгляд<br>справи до кінця і у випадках, передбачених пунктами 1 і 2 цієї<br>статті, постановляє виправдувальний вирок, а у випадках,<br>передбачених пунктом 4, - обвинувальний вирок із звільненням<br>засудженого від покарання.<br> Закриття справи на підставах, зазначених у пункті 4 цієї<br>статті, не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує.<br>В цьому разі провадження у справі продовжується в звичайному<br>порядку.<br> У разі наявності достатніх підстав вважати, що суспільно<br>небезпечне діяння вчинено особою, яка досягла одинадцяти років,<br>але до виповнення віку, з якого законом передбачена кримінальна<br>відповідальність, по факту цього діяння порушується кримінальна<br>справа. Така справа вирішується у порядку, передбаченому статтею<br>7-3 цього Кодексу.<br> Якщо в ході дізнання, досудового чи судового слідства або<br>перевірки, що проводилась на підставах, передбачених частиною 4<br>статті 97 цього Кодексу, поряд з обставинами, зазначеними у<br>пунктах 1, 2, 4, 6, 7, 9 - 11 частини 1 цієї статті, що виключають<br>провадження у кримінальній справі, у діянні особи будуть виявлені<br>ознаки адміністративного правопорушення, орган дізнання, слідчий,<br>прокурор, суд або суддя зобов'язані направити відповідні матеріали<br>органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про<br>таке адміністративне правопорушення.<br>( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від<br>10.09.62, N <A HREF="1099">6834-10</A> від 16.04.84, Законами N <A HREF="10327">3351-12</A> від<br>30.06.93, N <A HREF="9581">3787-12</A> від 23.12.93, N <A HREF="20298">358/95-ВР</A> від 05.10.95,<br>N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від 22.02.2000, N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від<br>21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> )<br>від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Порядок звільнення від кримінальної<br> відповідальності і від покарання внаслідок<br> зміни обстановки<br> <br> Суд вправі звільнити підсудного від кримінальної<br>відповідальності, коли буде визнано, що на час розгляду справи в<br>суді внаслідок зміни обстановки вчинене особою діяння втратило<br>суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно<br>небезпечною.<br> Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності<br>підстав, зазначених у статті 48 Кримінального кодексу України<br>( <A HREF="80952">2341-14</A> ), складає мотивовану постанову про направлення справи<br>до суду для вирішення питання про звільнення особи від<br>кримінальної відповідальності.<br> За наявності підстав, зазначених у статті 48 Кримінального<br>кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним<br>висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про<br>закриття справи.<br> При закритті кримінальної справи з цих підстав мають<br>додержуватися вимоги, зазначені в частинах 2 і 3 статті 7-1 цього<br>Кодексу.<br> Суд своїм вироком може звільнити від покарання особу, яка<br>вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, коли визнає, що<br>з урахуванням бездоганної поведінки і сумлінного ставлення до<br>праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати<br>суспільно небезпечною.<br> Особа також може бути за вироком суду звільнена від<br>відповідальності чи покарання на підставах, передбачених статтями<br>49 і 74 Кримінального кодексу України ( <A HREF="80952">2341-14</A> ).<br>( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84,<br>Законами N 3351-XII ( <A HREF="10327">3351-12</A> ) від 30.06.93, N 2533-III<br>( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,<br>N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S7-1"></a>Стаття 7-1. Закриття кримінальної справи у зв'язку з дійовим<br> каяттям, з примиренням обвинуваченого,<br> підсудного з потерпілим, із застосуванням<br> примусових заходів виховного характеру, з<br> передачею особи на поруки або із закінченням<br> строків давності<br> <br> Провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у<br>зв'язку:<br> 1) з дійовим каяттям;<br> 2) з примиренням обвинуваченого, підсудного з потерпілим;<br> 3) із застосуванням до неповнолітнього примусових заходів<br>виховного характеру в порядку, передбаченому статтею 447 цього<br>Кодексу;<br> 4) з передачею особи на поруки колективу підприємства,<br>установи чи організації;<br> 5) із закінченням строків давності.<br> До направлення кримінальної справи до суду особі повинно бути<br>роз'яснено сутність обвинувачення, підставу звільнення від<br>кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття<br>справи з цієї підстави.<br> Направлення кримінальної справи до суду з підстав, зазначених<br>у цій статті, не допускається, якщо обвинувачений, підсудний<br>проти цього заперечує. В цьому разі провадження у справі<br>продовжується в звичайному порядку.<br> Прокурор або слідчий в разі винесення постанови про<br>направлення справи до суду у випадках, передбачених у частині<br>першій статті 7-1 цього Кодексу, повинні ознайомити<br>обвинуваченого, його захисника, потерпілого або його представника<br>з названою постановою, а в разі їх вимоги - з усіма матеріалами<br>справи та роз'яснити їх права, передбачені цим Кодексом.<br>( Кодекс доповнено статтею 7-1 згідно з Указом ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом<br>ПВР N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII<br>( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3787-XII ( <A HREF="9581">3787-12</A> ) від 23.12.93,<br>N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S7-2"></a>Стаття 7-2. Порядок звільнення від кримінальної<br> відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям<br> <br> Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора за наявності<br>підстав, зазначених у статті 45 Кримінального кодексу України<br>( <A HREF="80952">2341-14</A> ), вправі своєю мотивованою постановою направити<br>кримінальну справу до суду для вирішення питання про звільнення<br>обвинуваченого від кримінальної відповідальності.<br> За наявності підстав, зазначених у статті 45 Кримінального<br>кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним<br>висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про<br>закриття справи.<br>( Кодекс доповнено статтею 7-2 згідно з Указом ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, із змінами, внесеними згідно з Указом<br>ПВР N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законами N 3351-XII<br>( <A HREF="10327">3351-12</A> ) від 30.06.93, N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 -<br>набуває чинності з 29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III<br>( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S7-3"></a>Стаття 7-3. Порядок вирішення справ про суспільно небезпечні<br> діяння, вчинені особою, яка не досягла віку, з<br> якого можлива кримінальна відповідальність<br> <br> Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно<br>небезпечне діяння, вчинене особою у віці від одинадцяти років і<br>до виповнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність,<br>виносить мотивовану постанову про закриття справи та застосування<br>до неповнолітнього примусових заходів виховного характеру. Справа<br>разом з постановою направляється прокурору.<br> Неповнолітньому, щодо якого винесено постанову, а також його<br>батькам або особам, що їх замінюють, перед направленням справи<br>прокурору надається можливість ознайомитись з усіма матеріалами<br>справи, при цьому вони мають право користуватися послугами<br>захисника.<br> Якщо встановлено, що особу, яка вчинила у віці від одинадцяти<br>до чотирнадцяти років суспільно небезпечне діяння, що підпадає під<br>ознаки діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачене<br>покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років, необхідно у<br>зв'язку з цим негайно ізолювати, то за постановою слідчого або<br>органу дізнання, за згодою прокурора за вмотивованим рішенням<br>суду, її може бути поміщено у приймальник-розподільник для<br>неповнолітніх на строк до 30 діб. Участь захисника у цьому разі<br>забезпечується з моменту поміщення неповнолітнього у<br>приймальник-розподільник.<br> Слідчий, встановивши в кримінальній справі, що суспільно<br>небезпечне діяння вчинено дитиною, яка не досягла<br>одинадцятирічного віку, виносить постанову про закриття справи з<br>додержанням вимог частини другої цієї статті, про що повідомляє<br>прокурора і службу в справах неповнолітніх за місцем проживання<br>дитини.<br>( Кодекс доповнено статтею 7-3 згідно із Законом N 3787-XII<br>( <A HREF="9581">3787-12</A> ) від 23.12.93, із змінами, внесеними згідно із Законами<br>N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з<br>29.06.2001, N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Порядок звільнення від кримінальної<br> відповідальності у зв'язку з примиренням<br> обвинуваченого, підсудного з потерпілим<br> <br> Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за<br>наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального кодексу<br>України ( <A HREF="80952">2341-14</A> ), винести мотивовану постанову про направлення<br>справи до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого<br>від кримінальної відповідальності.<br> За наявності підстав, зазначених у статті 46 Кримінального<br>кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним<br>висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про<br>закриття справи.<br>( Стаття 8 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) 16.04.84, Законом<br>N 3351-XII ( <A HREF="10327">3351-12</A> ) від 30.06.93, в редакції Закону N 2670-III<br>( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Порядок звільнення від кримінальної<br> відповідальності із застосуванням до<br> неповнолітнього примусових заходів виховного<br> характеру<br> <br> Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі,<br>передбаченій частиною першою статті 97 Кримінального кодексу<br>України ( <A HREF="80952">2341-14</A> ), виносять мотивовану постанову про направлення<br>справи до суду для вирішення питання про звільнення<br>неповнолітнього від кримінальної відповідальності. У цьому разі<br>неповнолітньому, з додержанням вимог статей 438 і 440 цього<br>Кодексу, пред'являється обвинувачення і після винесення постанови<br>пред'являються всі матеріали справи. Справа із списком осіб, які<br>підлягають виклику до суду, надсилається до суду прокурором.<br> За наявності підстав, зазначених у частині першій статті 97<br>Кримінального кодексу України, у справах, які надійшли до суду з<br>обвинувальним висновком, суд у судовому засіданні виносить<br>постанову про закриття справи.<br>( Стаття 9 в редакції Закону N 3787-XII ( <A HREF="9581">3787-12</A> ) від 23.12.93,<br>із змінами, внесеними згідно із Законом N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від<br>12.07.2001 )<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Порядок звільнення від кримінальної<br> відповідальності у зв'язку з передачею особи на<br> поруки<br> <br> Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора вправі за<br>наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального кодексу<br>України ( <A HREF="80952">2341-14</A> ), своєю вмотивованою постановою направити<br>справу в суд для вирішення питання про звільнення обвинуваченого<br>від кримінальної відповідальності з передачею його на поруки<br>колективу підприємства, установи чи організації за їхнім<br>клопотанням про це, прийнятим на загальних зборах. Протокол<br>загальних зборів додається до справи.<br> За клопотанням колективу прокурор, слідчий інформують збори<br>про обставини вчиненого злочину невеликої або середньої тяжкості.<br> За наявності підстав, зазначених у статті 47 Кримінального<br>кодексу України, у справах, які надійшли до суду з обвинувальним<br>висновком, суд у судовому засіданні виносить постанову про<br>закриття справи.<br> Суд, прокурор, слідчий зобов'язані повідомити колектив про<br>передачу їм особи на поруки.<br>( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84,<br>Законами N 3351-XII ( <A HREF="10327">3351-12</A> ) від 30.06.93, N 2670-III<br>( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Відмова в передачі на поруки<br> <br> При наявності обставин, які відповідно до статті 47<br>Кримінального кодексу України виключають передачу особи на поруки,<br>суд, прокурор, слідчий відмовляють в клопотанні про передачу особи<br>на поруки і повідомляють про мотиви відхилення клопотання.<br> Відмова слідчого або прокурора у винесенні постанови про<br>направлення справи в суд для звільнення від кримінальної<br>відповідальності з передачею особи на поруки не перешкоджає<br>колективу звернутися до суду з цим клопотанням.<br>( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84;<br>Законами N 3351-XII ( <A HREF="10327">3351-12</A> ) від 30.06.93, N 2670-III<br>( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> Стаття 11-1 Порядок звільнення від кримінальної<br> відповідальності у зв'язку із закінченням<br> строків давності<br> <br> Прокурор, а також слідчий за згодою прокурора на підставі,<br>передбаченій частиною першою статті 49 Кримінального кодексу<br>України ( <A HREF="80952">2341-14</A> ), виносять мотивовану постанову про направлення<br>кримінальної справи до суду для вирішення питання про звільнення<br>обвинуваченого від кримінальної відповідальності.<br> Суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених<br>частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває<br>кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у<br>випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.<br> Якщо в ході дізнання та досудового слідства протягом строків,<br>зазначених у частині першій статті 49 Кримінального кодексу<br>України, не встановлено особу, яка вчинила злочин, прокурор або<br>слідчий за згодою прокурора направляє кримінальну справу до суду<br>для вирішення питання про її закриття за підставою, передбаченою<br>частиною другою цієї статті.<br> Питання про застосування давності до особи, що вчинила<br>особливо тяжкий злочин, за який згідно з законом може бути<br>призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд<br>не визнає за можливе застосувати давність, довічне позбавлення<br>волі, згідно з частиною четвертою статті 49 Кримінального кодексу<br>України, не може бути призначено і заміняється позбавленням волі<br>на певний строк.<br>( Кодекс доповнено статтею 11-1 згідно із Законом N 2670-III<br>( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Оскарження потерпілим рішення суду про<br> звільнення особи від кримінальної<br> відповідальності у зв'язку зі зміною обстановки,<br> дійовим каяттям, застосуванням до неповнолітнього<br> примусових заходів виховного характеру, з<br> передачею особи на поруки та із закінченням<br> строків давності<br> <br> При вирішенні питання про закриття кримінальної справи<br>відповідно до статей 7, 7-1, 7-2, 8, 9, 10, 11-1 або при<br>застосуванні до неповнолітнього примусових заходів виховного<br>характеру відповідно до статті 7-3 цього Кодексу суд зобов'язаний<br>з'ясувати думку потерпілого і в разі закриття справи повідомити<br>про це потерпілого та його представника. Потерпілий або його<br>представник можуть оскаржити рішення про закриття справи в<br>апеляційному порядку.<br>( Стаття 12 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84,<br>N 8627-X ( <A HREF="1102">8627-10</A> ) від 20.03.85, N 838-XII ( <A HREF="3068">838-12</A> ) від<br>18.03.91, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 3351-XII<br>( <A HREF="10327">3351-12</A> ) від 30.06.93, N 3787-XII ( <A HREF="9581">3787-12</A> ) від 23.12.93,<br>N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з<br>29.06.2001, в редакції Закону N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від<br>12.07.2001 )<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Відновлення справи при відмові від<br> поручительства<br> <br> Суд за наявності рішення колективу підприємства, установи чи<br>організації, прийнятого на загальних зборах, про відмову від<br>поручительства за взяту ними на поруки особу, яка протягом року з<br>дня передачі її на поруки не виправдає довіру колективу,<br>ухилятиметься від заходів виховного характеру та порушуватиме<br>громадський порядок, вирішує питання про кримінальну<br>відповідальність цієї особи.<br> Відновлення справи в цих випадках проводиться відповідно до<br>глави 31 цього Кодексу.<br>( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 1851-IX<br>( <A HREF="1096">1851-09</A> ) від 23.03.77, N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84,<br>Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92, N 2533-III<br>( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, в<br>редакції Закону N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <br> ( Статтю 13-1 виключено на підставі Указу ПВР N 838-XII<br>( <A HREF="3068">838-12</A> ) від 18.03.91 )<br> <br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Недоторканність особи<br> <br> Ніхто не може бути заарештований інакше як на підставі<br>судового рішення.<br> Прокурор повинен негайно звільнити кожного, хто незаконно<br>позбавлений волі або утримується під вартою понад строк,<br>передбачений законом чи судовим вироком.<br>( Стаття 14 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від<br>21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )<br> <br> <a name="S14-1"></a>Стаття 14-1. Недоторканність житла, охорона особистого<br> життя громадян, таємниці листування,<br> телефонних розмов і телеграфних повідомлень,<br> банківських вкладів та рахунків<br> <br> Громадянам гарантується недоторканність житла. Ніхто не має<br>права без законної підстави увійти в житло проти волі осіб, які<br>проживають в ньому.<br> Особисте життя громадян, таємниця листування, телефонних<br>розмов і телеграфних повідомлень, банківських вкладів та рахунків<br>охороняються законом.<br> Обшук, виїмка, огляд приміщення у громадян, накладення арешту<br>на кореспонденцію і виїмка її в поштово-телеграфних установах<br>можуть провадитись тільки на підставах і в порядку, встановлених<br>цим Кодексом.<br> У разі наявності загрози вчинення насильства або інших<br>протиправних дій щодо осіб, взятих під захист, за письмовою заявою<br>або письмовою згодою цих осіб може проводитися прослуховування<br>телефонних та інших розмов, візуальне спостереження із<br>застосуванням або без застосування звуко-, відеозапису, фото- і<br>кінозйомки. ( Частина четверта статті 14-1 із змінами, внесеними<br>згідно із Законом N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003 )<br> Прослуховування телефонних та інших розмов, розкриття<br>інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється з<br>письмового дозволу власника такої інформації або за рішенням суду,<br>крім випадків, передбачених Законом України "Про боротьбу з<br>тероризмом" ( <A HREF="128946">638-15</A> ). ( Частина п'ята статті 14-1 із змінами,<br>внесеними згідно із Законом N 965-IV ( 965-15 ) від 19.06.2003 )<br>( Кодекс доповнено статтею 14-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законами<br>N 1381-XIV ( <A HREF="65716">1381-14</A> ) від 13.01.2000, N 2922-III ( <A HREF="93804">2922-14</A> ) від<br>10.01.2002 )<br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Здійснення правосуддя тільки судом<br> <br> Правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом.<br> Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а<br>також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й<br>відповідно до закону.<br>( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84 )<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Здійснення правосуддя на засадах рівності<br> громадян перед законом і судом<br> <br> Правосуддя в кримінальних справах здійснюється на засадах<br>рівності громадян перед законом і судом незалежно від походження,<br>соціального і майнового стану, расової і національної належності,<br>статі, освіти, мови, ставлення до релігії, роду і характеру<br>занять, місця проживання та інших обставин.<br>( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84 )<br> <br> <a name="S16-1"></a>Стаття 16-1. Змагальність і диспозитивність<br> <br> Розгляд справ у судах відбувається на засадах змагальності.<br> При розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і<br>вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи<br>на одну і ту ж особу.<br> Державне обвинувачення в суді здійснює прокурор. У випадках,<br>передбачених цим Кодексом, обвинувачення здійснює потерпілий або<br>його представник.<br> Захист підсудного здійснює сам підсудний, його захисник або<br>законний представник.<br> Прокурор, підсудний, його захисник чи законний представник,<br>потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх<br>представники беруть участь у судовому засіданні як сторони і<br>користуються рівними правами та свободою у наданні доказів, їх<br>дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом.<br> Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює<br>необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних<br>обов'язків і здійснення наданих їм прав.<br> Функція розгляду справи покладається на суд.<br>( Кодекс доповнено статтею 16-1 згідно із Законом N 2533-III<br>( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Колегіальний і одноособовий розгляд справ<br> <br> Кримінальні справи розглядаються в суді першої інстанції<br>одноособово суддею, який діє від імені суду, за винятком випадків,<br>передбачених частинами другою і третьою цієї статті.<br> Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачено<br>покарання у вигляді позбавлення волі на строк більше десяти років,<br>розглядаються в суді першої інстанції колегіально судом у складі<br>трьох осіб, якщо підсудний заявив клопотання про такий розгляд.<br> Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена<br>можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення<br>волі, в суді першої інстанції розглядаються судом у складі двох<br>суддів і трьох народних засідателів, які при здійсненні правосуддя<br>користуються всіма правами судді.<br> Розгляд справ у апеляційному і касаційному порядку<br>здійснюється відповідно апеляційними і касаційними судами у складі<br>трьох суддів. Розгляд справ у виключному порядку здійснюється<br>апеляційними і касаційними судами у складі не менше трьох суддів.<br>( Стаття 17 в редакції Закону N 2464-XII ( <A HREF="6357">2464-12</A> ) від 17.06.92,<br>із змінами, внесеними згідно із Законами N 174/94-ВР ( <A HREF="14523">174/94-ВР</A> )<br>від 21.09.94, N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від 22.02.2000, N 2533-III<br>( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,<br>N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Незалежність суддів і підкорення їх тільки<br> законові<br> <br> При здійсненні правосуддя в кримінальних справах судді і<br>народні засідателі незалежні і підкоряються тільки законові. Судді<br>і народні засідателі вирішують кримінальні справи на основі<br>закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на суддів.<br>( Стаття 18 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2857-XII<br>( 2857-12 ) від 15.12.92 )<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Мова, якою провадиться судочинство<br> <br> Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості<br>населення даної місцевості.<br> Особам, що беруть участь у справі і не володіють мовою, якою<br>провадиться судочинство, забезпечується право робити заяви, давати<br>показання, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами<br>справи, виступати в суді рідною мовою і користуватися послугами<br>перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.<br> Слідчі і судові документи, відповідно до встановленого цим<br>Кодексом порядку, вручаються обвинуваченому в перекладі на його<br>рідну мову або іншу мову, якою він володіє.<br>( Стаття 19 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84 )<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Гласність судового розгляду<br> <br> Розгляд справ у всіх судах відкритий, за винятком випадків,<br>коли це суперечить інтересам охорони державної або іншої захищеної<br>законом таємниці.<br> Закритий судовий розгляд, крім того, допускається за<br>мотивованою ухвалою суду в справах про злочини осіб, які не<br>досягли шістнадцятирічного віку, в справах про статеві злочини, а<br>також в інших справах з метою запобігання розголошенню відомостей<br>про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі та у<br>разі коли цього потребують інтереси безпеки осіб, взятих під<br>захист.<br> Слухання справ у закритому засіданні суду здійснюється з<br>додержанням усіх правил судочинства.<br> Вироки судів у всіх випадках проголошуються публічно.<br> <br> ( Частину п'яту статті 20 виключено на підставі Закону<br>N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з<br>29.06.2001 )<br> <br>( Стаття 20 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законами N 1381-XIV ( <A HREF="65716">1381-14</A> ) від<br>13.01.2000, N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває<br>чинності з 29.06.2001, N 850-IV ( <A HREF="134191">850-15</A> ) від 22.05.2003 )<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Забезпечення підозрюваному, обвинуваченому і<br> підсудному права на захист<br> <br> Підозрюваному, обвинуваченому і підсудному забезпечується<br>право на захист.<br> Особа, яка провадить дізнання, слідчий, прокурор, суддя і суд<br>зобов'язані до першого допиту підозрюваного, обвинуваченого і<br>підсудного роз'ясняти їм право мати захисника і скласти про це<br>протокол, а також надати підозрюваному, обвинуваченому і<br>підсудному можливість захищатися встановленими законом засобами<br>від пред'явленого обвинувачення та забезпечити охорону їх<br>особистих і майнових прав.<br>( Стаття 21 в редакції Закону N 3780-XII ( <A HREF="9587">3780-12</A> ) від<br>23.12.93 )<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Всебічне, повне і об'єктивне дослідження<br> обставин справи<br> <br> Прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання,<br>зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для<br>всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи,<br>виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують<br>обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його<br>відповідальність.<br> Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, не<br>вправі перекладати обов'язок доказування на обвинуваченого.<br> Забороняється домагатись показань обвинуваченого та інших<br>осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та<br>інших незаконних заходів.<br>( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від<br>21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню<br> злочину<br> <br> При провадженні дізнання, досудового слідства і судового<br>розгляду кримінальної справи орган дізнання, слідчий, прокурор<br>зобов'язані виявляти причини і умови, які сприяли вчиненню<br>злочину.<br>( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, із Законом N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від<br>21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )<br> <br> <a name="S23-1"></a>Стаття 23-1. Подання органу дізнання, слідчого, прокурора <br> в кримінальній справі<br> <br> Орган дізнання, слідчий, прокурор, встановивши причини і<br>умови, що сприяли вчиненню злочину, вносять у відповідний<br>державний орган, громадську організацію або посадовій особі<br>подання про вжиття заходів для усунення цих причин і умов.<br> Якщо в ході дізнання, досудового слідства або перевірки, що<br>проводилась на підставах, передбачених частиною 4 статті 97 цього<br>Кодексу, буде встановлено, що в діянні особи, яка притягається до<br>кримінальної відповідальності, чи в діяннях інших осіб є ознаки<br>дисциплінарного правопорушення або ці особи повинні бути згідно з<br>чинним законодавством притягнуті до матеріальної відповідальності,<br>орган дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані порушити в поданні<br>питання про притягнення цих осіб до дисциплінарної або<br>матеріальної відповідальності.<br> Не пізніш як у місячний строк по поданню має бути вжито<br>необхідних заходів і про результати повідомлено особу, яка<br>надіслала подання.<br> У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган<br>дізнання, слідчий чи прокурор зобов'язані вжити заходів,<br>передбачених статтями 254-257 Кодексу України про адміністративні<br>правопорушення ( 80732-10 ).<br>( Кодекс доповнено статтею 23-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законом<br>N 358/95-ВР ( <A HREF="20298">358/95-ВР</A> ) від 05.10.95 )<br> <br> <a name="S23-2"></a>Стаття 23-2. Окрема ухвала (постанова) суду<br> <br> Суд при наявності на те підстав виносить окрему ухвалу<br>(постанову), якою звертає увагу державних органів, громадських<br>організацій або посадових осіб на встановлені по справі факти<br>порушення закону, причини і умови, що сприяли вчиненню злочину і<br>вимагають вжиття відповідних заходів. <br> Окрему ухвалу (постанову) може бути також винесено при<br>виявленні судом порушень прав громадян та інших порушень закону,<br>допущених при провадженні дізнання, досудового слідства або при<br>розгляді справи нижчестоящим судом.<br> <br> ( Частину третю статті 23-2 виключено на підставі Закону<br>N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з<br>29.06.2001 )<br> <br> Суд може окремою ухвалою (постановою) довести до відома<br>відповідного підприємства, установи або організації про виявлені<br>громадянином високу свідомість, мужність при виконанні<br>громадського обов'язку, які сприяли причиненню чи розкриттю<br>злочину.<br> Окрема ухвала (постанова) суду також виноситься, коли у<br>засудженого до позбавлення волі є неповнолітні діти, які<br>залишилися без нагляду і потребують влаштування або встановлення<br>над ними опіки чи піклування.<br> Суд за матеріалами судового розгляду вправі винести окрему<br>ухвалу (постанову) і в інших випадках, якщо визнає це за<br>необхідне.<br> Не пізніш як у місячний строк по окремій ухвалі (постанові)<br>має бути вжито необхідних заходів і про результати повідомлено<br>суд, що виніс окрему ухвалу (постанову).<br> У разі залишення посадовою особою окремої ухвали (постанови)<br>суду без розгляду повинно бути вжито заходів, передбачених<br>статтями 254-257 Кодексу України про адміністративні<br>правопорушення.<br>( Кодекс доповнено статтею 23-2 згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законами<br>N 358/95-ВР ( <A HREF="20298">358/95-ВР</A> ) від 05.10.95, N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від<br>21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )<br> <br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. Нагляд вищестоящих судів за судовою діяльністю<br> <br> Верховний Суд України здійснює нагляд за судовою діяльністю<br>всіх судів України.<br> Верховний суд Автономної Республіки Крим, обласні, Київський<br>і Севастопольський міські суди, військові суди регіонів і<br>Військово-Морських Сил здійснюють відповідно нагляд за судовою<br>діяльністю районних (міських), міжрайонних (окружних) судів даної<br>області, міст Києва і Севастополя, військових судів гарнізонів.<br>( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84; Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від<br>15.12.92, N 4018-XII ( <A HREF="12572">4018-12</A> ) від 24.02.94 )<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Прокурорський нагляд в кримінальному судочинстві<br> <br> Нагляд за додержанням законів органами, які проводять<br>оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство<br>здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими<br>йому прокурорами.<br> Прокурор зобов'язаний в усіх стадіях кримінального<br>судочинства своєчасно вживати передбачених законом заходів до<br>усунення всяких порушень закону, від кого б ці порушення не<br>виходили.<br> Свої повноваження в кримінальному судочинстві прокурор<br>здійснює незалежно від будь-яких органів і посадових осіб,<br>підкоряючись тільки законові і керуючись вказівками Генерального<br>прокурора України.<br> Постанови прокурора, винесені відповідно до закону, є<br>обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами,<br>організаціями, посадовими особами і громадянами.<br>( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від<br>15.12.92, N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності<br>з 29.06.2001 )<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Об'єднання і виділення справ<br> <br> В одному провадженні можуть бути об'єднані справи по<br>обвинуваченню декількох осіб - співучасників вчинення одного чи<br>кількох злочинів або по обвинуваченню однієї особи у вчиненні<br>декількох злочинів.<br> Виділення справи допускається тільки у випадках, які<br>викликаються необхідністю, коли це не може негативно відбиватися<br>на всебічності, повноті і об'єктивності дослідження і вирішення<br>справи.<br> Об'єднання і виділення справ проводиться за постановою особи,<br>яка провадить дізнання, слідчого, прокурора або за ухвалою чи<br>постановою суду.<br> Правила цієї статті можуть бути застосовані і у випадках<br>притягнення до кримінальної відповідальності за заздалегідь не<br>обіцяні переховування злочинця і приховання злочину, а також<br>недонесення про злочин.<br> <br> <a name="S27"></a>Стаття 27. Притягнення до кримінальної відповідальності не<br> інакше як за скаргою потерпілого<br> <br> Справи про злочини, передбачені статтею 125, частиною 1<br>статті 126 Кримінального кодексу України, а також справи про<br>злочини, передбачені статтею 356 Кримінального кодексу України<br>щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих<br>громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і<br>належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. В цих<br>справах дізнання і досудове слідство не провадяться. Зазначені<br>справи підлягають закриттю, якщо потерпілий примириться з<br>обвинуваченим, підсудним. Примирення може статися лише до<br>видалення суду в нарадчу кімнату для постановлення вироку.<br> Справи про злочини, передбачені частиною 1 статті 152<br>Кримінального кодексу України, порушуються не інакше як за скаргою<br>потерпілого, але закривати їх за примиренням потерпілого з<br>обвинуваченим, підсудним не можна.<br> Якщо справа про будь-який із зазначених у частині 1 цієї<br>статті злочинів має особливе громадське значення, а також у<br>виняткових випадках, коли потерпілий у такій справі чи в справі<br>про злочин, зазначений у частині 2 цієї статті, через свій<br>безпорадний стан, залежність від обвинуваченого чи з інших причин<br>не може захистити свої законні інтереси, прокурор порушує справу і<br>при відсутності скарги потерпілого. Справа, порушена прокурором,<br>направляється для провадження дізнання чи досудового слідства, а<br>після закінчення розслідування розглядається судом в загальному<br>порядку. Така справа в разі примирення потерпілого з<br>обвинуваченим, підсудним закриттю не підлягає.<br> Прокурор вправі в будь-який момент вступити в справу,<br>порушену суддею за скаргою потерпілого, про злочини, зазначені в<br>частині 1 цієї статті, і підтримувати обвинувачення в суді, коли<br>цього вимагає охорона державних або громадських інтересів чи прав<br>громадян. Вступ прокурора в справу не позбавляє потерпілого прав,<br>передбачених статтею 49 цього Кодексу, але справа в цих випадках<br>за примиренням потерпілого з обвинуваченим, підсудним закриттю не<br>підлягає.<br> <br> ( Частину п'яту статті 27 виключено на підставі Закону<br>N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з<br>29.06.2001 )<br> <br>( Стаття 27 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 986-VIII<br>( <A HREF="1094">986-08</A> ) від 30.08.72, N 1937-VIII ( <A HREF="1097">1937-08</A> ) від 10.08.73,<br>N 6834-X ( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, із Законами N 2533-III<br>( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001,<br>N 2670-III ( <A HREF="84584">2670-14</A> ) від 12.07.2001 )<br> <br> <a name="S28"></a>Стаття 28. Цивільний позов у кримінальній справі<br> <br> Особа, яка зазнала матеріальної шкоди від злочину, вправі при<br>провадженні в кримінальній справі пред'явити до обвинуваченого або<br>до осіб, що несуть матеріальну відповідальність за дії<br>обвинуваченого, цивільний позов, який розглядається судом разом з<br>кримінальною справою.<br> Закриття справи з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього<br>Кодексу, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в<br>установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею<br>державним, громадським організаціям або громадянам.<br> Цивільний позов може бути пред'явлений як під час<br>досудового слідства і дізнання, так і під час судового розгляду<br>справи, але до початку судового слідства. Відмова у позові в<br>порядку цивільного судочинства позбавляє позивача права<br>пред'являти той же позов у кримінальній справі.<br> Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальній<br>справі, а також особа, цивільний позов якої залишився без<br>розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного<br>судочинства.<br> Цивільний позивач і цивільний відповідач при розгляді<br>цивільного позову в кримінальній справі або позову про<br>відшкодування матеріальних збитків, завданих особою, щодо якої<br>справу закрито з підстав, зазначених у статтях 7 і 7-1 цього<br>Кодексу, звільняються від сплати державного мита.<br>( Стаття 28 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S29"></a>Стаття 29. Забезпечення відшкодування збитків, завданих<br> злочином, і виконання вироку в частині<br> конфіскації майна<br> <br> При наявності достатніх даних про те, що злочином завдана<br>матеріальна шкода, або понесені витрати закладом охорони здоров'я<br>на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, орган дізнання,<br>слідчий, прокурор і суд зобов'язані вжити заходів до забезпечення<br>цивільного позову.<br> Прокурор пред'являє або підтримує поданий потерпілим<br>цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином,<br>якщо цього вимагає охорона інтересів держави, а також громадян,<br>які за станом здоров'я та з інших поважних причин не можуть<br>захистити свої права.<br> <br> ( Частину третю статті 29 виключено на підставі Закону<br>N 2533-III ( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з<br>29.06.2001 )<br> <br> При провадженні в кримінальній справі про злочин, за який<br>може бути застосована додаткова міра покарання у вигляді<br>конфіскації майна, орган дізнання, слідчий, прокурор зобов'язані<br>вжити заходів до забезпечення можливої конфіскації майна<br>обвинуваченого.<br>( Стаття 29 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від<br>15.12.92, N 3132-XII ( <A HREF="8015">3132-12</A> ) від 22.04.93, N 2533-III<br>( <A HREF="82549">2533-14</A> ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )<br> <br> <br> ( Стаття 30 виключена на підставі Закону N 2857-XII<br>( 2857-12 ) від 15.12.92 )<br> <br> <br> <a name="S31"></a>Стаття 31. Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і<br> органів дізнання з відповідними установами<br> іноземних держав<br> <br> Порядок зносин судів, прокурорів, слідчих і органів дізнання<br>з відповідними установами іноземних держав, а також порядок<br>виконання взаємних доручень визначається законодавством України і<br>міжнародними договорами України.<br>( Стаття 31 із змінами, внесеними згідно з Указом N 6834-X<br>( <A HREF="1099">6834-10</A> ) від 16.04.84, Законом N 2857-XII ( 2857-12 ) від<br>15.12.92 )<br> <br> <a name="S32"></a>Стаття 32. Роз'яснення значення термінів Кодексу<br> <br> Терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, коли немає окремих<br>вказівок, мають таке значення:<br> 1) "Суд" - Верховний Суд України, Верховний суд Автономної<br>Республіки Крим, обласний, Київський і Севастопольський міські,<br>міжобласний, районний (міський), міжрайонний (окружний) суди,<br>військовий суд, суддя, який одноособово розглядає справу; <br> 2) "Суд першої інстанції" - суд, що має право винести вирок у<br>справі;<br> 3) "Апеляційний суд" - суд, що розглядає справи за<br>апеляціями на вироки, ухвали і постанови суду першої інстанції,<br>які не набрали законної сили;<br> 4) "Касаційний суд" - суд, що розглядає справи за касаційними<br>скаргами і поданнями в касаційному порядку;<br> 5) "Суддя" - голова, заступник голови і суддя відповідно<br>Верховного Суду України, Верховного суду Автономної Республіки<br>Крим, обласного, Київського і Севастопольського міських,<br>міжобласного, районного (міського), міжрайонного (окружного),<br>військового судів, народний засідатель;<br> 5-а) "Головуючий" - суддя, який головує при колегіальному<br>розгляді справи або розглядає справу одноособово;<br> 6) "Прокурор" - Генеральний прокурор України, прокурор<br>Автономної Республіки Крим, прокурор області, прокурор міста<br>Києва, районний, міський прокурор, військовий прокурор,<br>транспортний прокурор та інші прокурори, прирівняні до прокурорів<br>областей, районних або міських прокурорів, їх заступники і<br>помічники, прокурори управлінь і відділів прокуратур, які дію