Криминальный кодекс Украины


Кримінальний кодекс України<br> ( від статті 1 до статті 146 )<br> <br> ( ст.147 - ст.263 ( <A HREF="304">2002-05</A> )<br> ( Додатки ( <A HREF="104897">2003-05</A> )<br> <br> ( Кодекс втрачає чинність з 01.09.2001, крім Переліку майна, <br> що не підлягає конфіскації за судовим вироком (Додаток<br> ( <A HREF="104897">2003-05</A> ) до Кодексу) на підставі Кодексу N 2341-III<br> ( <A HREF="80952">2341-14</A> ) від 05.04.2001 )<br> <br> <br> ( Затверджений Законом від 28.12.60 ( <A HREF="378">2000-05</A> )<br> ВВР, 1961, N 2. ст.14 )<br> <br> <br> ( Iз змінами і доповненнями, внесеними згідно з<br> Указами Президії Верховної Ради Української РСР<br> <br> N 342а-05 від 27.06.61 (Від. N 28, ст.342),<br> N 343а-05 від 27.06.61 (Від. N 28, ст.343),<br> N 383а-05 від 21.07.61 (Від. N 31, ст.383),<br> N 52а-05 від 08.01.62 (Від. N 3, ст.52),<br> N 461а-06 від 10.09.62 (Від. N 37, ст.461),<br> N 360а-06 від 16.05.63 (Від. N 21, ст.360),<br> N 677а-06 від 18.11.63 (Від. N 48, ст.677),<br> N 397а-06 від 09.07.64 (Від. N 29, ст.397),<br> N 685а-06 від 25.11.64 (Від. N 49, ст.685),<br> N 244а-06 від 20.03.65 (Від. N 14, ст.244),<br> N 317а-06 від 26.04.65 (Від. N 19, ст.317),<br> N 69а-06 від 26.03.66 (Від. N 13, ст.69),<br> N 195а-06 від 17.08.66 (Від. N 32, ст.195),<br> N 273а-06 від 09.11.66 (Від. N 44, ст.273),<br> N 284-07 від 26.08.67 (Від. N 34, ст.243),<br> N 1198-07 від 02.10.68 (Від. N 41, ст.273),<br> N 1516-07 від 13.01.69 (Від. N 4, ст.14),<br> N 2159-07 від 18.08.69 (Від. N 35, ст.287),<br> N 2368-07 від 12.12.69 (Від. N 50, ст.388),<br> N 2377-07 від 15.12.69 (Від. N 51, ст.392),<br> N 2631-07 від 18.03.70 (Від. N 15, ст.101),<br> N 2984-07 від 25.08.70 (Від. N 36, ст.285),<br> N 343-08 від 17.12.71 (Від. N 52, ст.399),<br> N 862-08 від 21.07.72 (Від. N 31, ст.260),<br> N 1447-08 від 26.02.73 (Від. N 11, ст.80),<br> N 1527-08 від 29.03.73 (Від. N 15, ст.110),<br> N 1879-08 від 03.07.73 (Від. N 29, ст.249),<br> N 1898-08 від 23.07.73 (Від. N 32, ст.260),<br> N 2047-08 від 18.09.73 (Від. N 40, ст.342),<br> N 2534-08 від 21.03.74 (Від. N 14, ст.106),<br> N 2718-08 від 17.06.74 (Від. N 27, ст.222),<br> N 3130-08 від 14.10.74 (Від. N 44, ст.445),<br> N 138-09 від 04.09.75 (Від. N 37, ст.417),<br> N 140-09 від 04.09.75 (Від. N 37, ст.418),<br> N 1593-09 від 22.12.76 (Від. 1977 N 1, ст.3),<br> N 1848-09 від 23.03.77 (Від. N 14, ст.128),<br> N 2281-09 від 01.07.77 (Від. N 28, ст.341),<br> N 3085-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.164),<br> N 3086-09 від 16.02.78 (Від. N 9, ст.165),<br> N 4029-09 від 17.11.78 (Від. N 49, ст.681),<br> N 270-10 від 26.05.80 (Від. N 24, ст.430),<br> N 497-10 від 09.07.80 (Від. N 30, ст.561),<br> N 2510-10 від 24.09.81 (Від. N 40, ст.662),<br> N 2883-10 від 16.12.81 (Від. N 52, ст.882),<br> N 2942-10 від 24.12.81 (Від. 1982 N 1, ст.2),<br> N 3464-10 від 17.05.82 (Від. N 22, ст.300),<br> N 4290-10 від 16.11.82 (Від. N 48, ст.774),<br> N 4571-10 від 12.01.83 (Від. N 4, ст.50),<br> N 4572-10 від 12.01.83 (Від. N 4, ст.51),<br> N 5838-10 від 20.09.83 (Від. N 40, ст.805),<br> N 5855-10 від 23.09.83 (Від. N 40,ст.807),<br> N 6591-10 від 29.02.84 (Від. N 11, ст.203),<br> N 7194-10 від 22.06.84 (Від. N 27, ст.512),<br> N 8520-10 від 01.03.85 (Від. N 11, ст.206),<br> N 279-11 від 20.05.85 (Від. N 23, ст.543),<br> N 704-11 від 01.08.85 (Від. N 33, ст.787),<br> N 1432-11 від 10.12.85 (Від. N 52, ст.1224),<br> N 2444-11 від 27.06.86 (Від. N 27, ст.539),<br> N 2753-11 від 18.08.86 (Від. N 35, ст.750),<br> N 4135-11 від 12.06.87 (Від. N 25, ст.454),<br> N 4392-11 від 31.07.87 (Від. N 32, ст.631),<br> N 4452-11 від 21.08.87 (Від. N 35, ст.674),<br> N 4981-11 від 25.11.87 (Від. N 49, ст.1008),<br> N 4995-11 від 01.12.87 (Від. N 50, ст.1016),<br> N 5397-11 від 10.02.88 (Від. N 8, ст.212),<br> N 5723-11 від 14.04.88 (Від. N 17, ст.427),<br> N 5822-11 від 29.04.88 (Від. N 19, ст.481),<br> N 6347-11 від 03.08.88 (Від. N 33, ст.808),<br> N 6976-11 від 14.12.88 (Від. N 52, ст.1184),<br> N 7226-11 від 06.03.89 (Від. N 12, ст.96),<br> N 7373-11 від 14.04.89 (Від. N 17, ст.148),<br> N 7445-11 від 27.04.89 (Від. N 19, ст.182),<br> N 7617-11 від 16.06.89 (Від. N 26, ст.276),<br> Законом<br> N 8314-11 від 28.10.89 (Від. N 45, ст.633),<br> Указами ПВР<br> N 8710-11 від 19.01.90 (Від. N 5, ст.59),<br> N 8711-11 від 19.01.90 (Від. N 5, ст.60),<br> N 8918-11 від 07.03.90 (Від. N 12, ст.194),<br> N 9082-11 від 20.04.90 (Від. N 18, ст.278),<br> N 9166-11 від 04.05.90 (Від. N 20, ст.313),<br> N 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N 3, ст.13),<br> N 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 N 5, ст.34),<br> N 647-12 від 18.01.91 (Від. N 7, ст.45),<br> N 661-12 від 28.01.91 (Від. N 11, ст.106),<br> N 663-12 від 28.01.91 (Від. N 8, ст.56),<br> N 1369-12 від 29.07.91 (Від. N 45, ст.600),<br> N 1434а-12 від 25.08.91 (Від. N 40, ст.531),<br> N 1818-12 від 15.11.91 (Від. 1992, N 5, ст.40)<br> <br> Законами Української РСР<br> <br> N 1255-12 від 25.06.91 (Від. N 40, ст.527),<br> N 1546-12 від 12.09.91 (Від. N 46, ст.618),<br> N 1564-12 від 18.09.91 (Від. N 47, ст.650),<br> N 1649-12 від 11.10.91 (Від. N 51, ст.720),<br> N 1974-12 від 12.12.91 (Від. 1992, N 11, ст.154)<br> <br> Законами України<br> <br> N 2175-12 від 06.03.92, ВВР 1992, N 23, ст.337<br> N 2354-12 від 15.05.92, ВВР 1992, N 32, ст.457<br> N 2468-12 від 17.06.92, ВВР 1992, N 35, ст.511<br> N 2547-12 від 07.07.92, ВВР 1992, N 39, ст.570<br> N 2613-12 від 17.09.92, ВВР 1992, N 41, ст.600<br> N 2703-12 від 16.10.92, ВВР 1992, N 47, ст.647<br> N 2933-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 11, ст. 84<br> N 2935-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 12, ст. 97<br> N 2936-12 від 26.01.93, ВВР 1993, N 12, ст. 98<br> N 2947-12 від 28.01.93, ВВР 1993, N 14, ст.120<br> N 2977-12 від 03.02.93, ВВР 1993, N 15, ст.131<br> N 3039-12 від 03.03.93, ВВР 1993, N 18, ст.189<br> N 3174-12 від 04.05.93, ВВР 1993, N 24, ст.255<br> N 3351-12 від 30.06.93, ВВР 1993, N 34, ст.355<br> N 3582-12 від 11.11.93, ВВР 1993, N 46, ст.427<br> N 3785-12 від 23.12.93, ВВР 1994, N 12, ст. 58<br> N 3787-12 від 23.12.93, ВВР 1994, N 11, ст. 48<br> N 3805-12 від 24.12.93, ВВР 1994, N 13, ст. 68<br> N 3888-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 19, ст.111<br> N 3889-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 19, ст.112<br> N 3890-12 від 28.01.94, ВВР 1994, N 20, ст.114<br> N 4043-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.238<br> N 4044-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.239<br> N 4045-12 від 25.02.94, ВВР 1994, N 28, ст.240<br> N 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, N 37, ст.342<br> N 154/94-ВР від 29.07.94, ВВР 1994, N 38, ст.348<br> N 209/94-ВР від 14.10.94, ВВР 1994, N 46, ст.413<br> N 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, N 45, ст.409 <br> N 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, N 48, ст.429<br> N 265/94-ВР від 01.12.94, ВВР 1994, N 52, ст.456<br> N 8/95-ВР від 19.01.95, ВВР 1995, N 3, ст. 20<br> N 41/95-ВР від 08.02.95, ВВР 1995, N 8, ст. 53<br> N 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, N 10, ст. 64<br> N 75/95-ВР від 28.02.95, ВВР 1995, N 13, ст. 85 <br> N 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, N 29, ст.216 <br> N 79/96-ВР від 06.03.96, ВВР 1996, N 12, ст. 57 <br> N 81/96-ВР від 06.03.96, ВВР 1996, N 15, ст. 70 <br> N 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, N 52, ст.294<br> N 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.247 <br> N 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, N 46, ст.249 <br> N 496/96-ВР від 14.11.96, ВВР 1996, N 52, ст.307 <br> N 497/96-ВР від 14.11.96, ВВР 1997, N 1, ст. 1 <br> N 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, N 4, ст. 21 <br> N 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, N 12, ст.102 <br> N 552/97-ВР від 07.10.97, ВВР 1997, N 51, ст.306 <br> N 651/97-ВР від 19.11.97, ВВР, 1998, N <A HREF="2395">11-12</A>, ст.42<br> N 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР, 1998, N 35, ст.241<br> <br> Постановами ВР<br> N 2359-12 від 16.05.92, ВВР 1992, N 32, ст.462<br> N 387/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, N 45, ст.248<br> <br> Законами<br> N 2343-XII ( <A HREF="4346">2343-12</A> ) від 14.05.92 - в редакції Закону<br> N 784-XIV ( <A HREF="58859">784-14</A> ) від 30.06.99 <br> N 60/95-ВР від 15.02.95 - в редакції Закону<br> N 863-XIV ( <A HREF="58413">863-14</A> ) від 08.07.99, ВВР, 1999, N 36, ст.317 <br> N 974-XIV ( <A HREF="58401">974-14</A> ) від 15.07.99, ВВР, 1999, N 34, ст.299 <br> N 1288-XIV ( <A HREF="63814">1288-14</A> ) від 14.12.99, ВВР, 2000, N 5, ст.34<br> <br> Рішенням Конституційного Суду<br> N 11-рп/99 ( <A HREF="63718">v011p710-99</A> ) від 29.12.99<br> <br> Законами<br> N 1381-XIV ( <A HREF="65716">1381-14</A> ) від 13.01.2000, ВВР, 2000, N 10, ст.79<br> N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від 22.02.2000, ВВР, 2000, N 17, ст.123<br> N 1587-III ( <A HREF="67710">1587-14</A> ) від 23.03.2000, ВВР, 2000, N 24, ст.183 <br> <br> ( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного<br> Суду <br> N 6-рп/2000 ( <A HREF="68066">v006p710-00</A> ) від 19.04.2000 )<br> <br>( Iз змінами, внесеними згідно із Законами<br> N 1685-III ( <A HREF="68684">1685-14</A> ) від 20.04.2000, ВВР, 2000, N 30, ст.240 <br> N 1945-III ( <A HREF="73595">1945-14</A> ) від 14.09.2000, ВВР, 2000, N 43, ст.368<br> N 1969-III ( <A HREF="73782">1969-14</A> ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.377<br> N 1979-III ( <A HREF="74007">1979-14</A> ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.387<br> N 1981-III ( <A HREF="74129">1981-14</A> ) від 21.09.2000, ВВР, 2000, N 45, ст.389 <br> N 2114-III ( <A HREF="75535">2114-14</A> ) від 16.11.2000, ВРР, 2001, N 1, ст. 3 <br> N 2247-III ( <A HREF="77866">2247-14</A> ) від 18.01.2001, ВВР, 2001, N 13, ст.66 <br> N 2362-III ( <A HREF="80177">2362-14</A> ) від 05.04.2001, ВВР, 2001, N 23, ст.117 <br> N 2415-III ( <A HREF="81762">2415-14</A> ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.148<br> N 2419-III ( <A HREF="81796">2419-14</A> ) від 17.05.2001, ВВР, 2001, N 31, ст.149 )<br> <br>( Офіційне тлумачення до Кодексу див. в Рішенні Конституційного<br> Суду<br> N 18-рп/2003 ( <A HREF="147535">v018p710-03</A> ) від 30.10.2003 )<br> <br> ( У тексті Кодексу слова "службова особа" в усіх відмінках<br> замінено словами "посадова особа" у відповідних відмінках<br> згідно із Законом N 282/95-ВР від 11.07.95 )<br> <br> <br> <br> ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА<br> <br> <a name="GI"></a>Глава I<br> <br> ЗАГАЛЬНI ПОЛОЖЕННЯ<br> <br> <a name="S1"></a>Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу<br> <br> Кримінальний кодекс України має завданням охорону суспільного<br>ладу України, його політичної і економічної систем, власності,<br>особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від злочинних<br>посягань.<br> Для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс визначає,<br>які суспільно небезпечні діяння є злочинними, і встановлює<br>покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчинили<br>злочини.<br>( Стаття 1 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10<br>від 12.01.83, Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S2"></a>Стаття 2. ( Статтю 2 виключено на підставі Закону <br> N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S3"></a>Стаття 3. Підстави кримінальної відповідальності<br> <br> Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише<br>особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з<br>необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільно<br>небезпечне діяння.<br> Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а<br>також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й<br>відповідно до закону.<br>( Стаття 3 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10<br>від 12.01.83)<br> <br> <br> <a name="GII"></a>Глава II<br> <br> МЕЖI ЧИННОСТI КРИМIНАЛЬНОГО КОДЕКСУ<br> <br> <a name="S4"></a>Стаття 4. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь,<br> вчинених на території України<br> <br> Усі особи, які вчинили злочини на території України,<br>підлягають відповідальності на підставі цього Кодексу.<br> Питання про кримінальну відповідальність дипломатичних<br>представників іноземних держав та інших громадян, які згідно з<br>чинними законами і міжнародними договорами не підсудні в<br>кримінальних справах судам України, в разі вчинення цими особами<br>злочину на території України, вирішується дипломатичним шляхом.<br>( Стаття 4 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10<br>від 12.01.83, Законом N 2468-12 від 17.06.92)<br> <br> <a name="S5"></a>Стаття 5. Чинність Кримінального кодексу щодо діянь,<br> вчинених за межами України<br> <br> Громадяни України, які вчинили злочини за межами України,<br>підлягають кримінальній відповідальності за цим Кодексом, якщо<br>вони притягнуті до кримінальної відповідальності або віддані до<br>суду на території України.<br> На тих же підставах несуть відповідальність перебуваючі в<br>Україні особи без громадянства, які вчинили злочини за межами<br>України.<br> Якщо названі особи за вчинені злочини зазнали покарання за<br>кордоном, суд може відповідно пом'якшити призначене їм покарання<br>або повністю звільнити винного від відбування покарання.<br> Iноземні громадяни за злочини, вчинені поза межами України,<br>підлягають відповідальності за кримінальними законами України у<br>випадках, передбачених міжнародними договорами.<br>( Стаття 5 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10 від<br>12.01.83, Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S6"></a>Стаття 6. Чинність кримінального закону в часі<br> <br> Злочинність і караність діяння визначаються законом, який<br>діяв під час вчинення цього діяння.<br> Закон, що усуває караність діяння або пом'якшує покарання,<br>має зворотну силу, тобто поширюється з моменту набрання ним<br>чинності також на діяння, вчинені до його видання.<br> Закон, що встановлює караність діяння або посилює покарання,<br>зворотної сили не має.<br>( Стаття 6 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2547-12 від<br>07.07.92 )<br>( Офіційне тлумачення положень статті 6 див. в Рішенні<br>Конституційного Суду N 6-рп/2000 ( <A HREF="68066">v006p710-00</A> ) від 19.04.2000 )<br> <br> <a name="GIII"></a>Глава III<br> <br> ПРО ЗЛОЧИН<br> <br> <a name="S7"></a>Стаття 7. Поняття злочину<br> <br> Злочином визнається передбачене кримінальним законом<br>суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на<br>суспільний лад України, його політичну і економічну системи,<br>власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і<br>свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом<br>суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок.<br> Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і<br>містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним<br>законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки.<br>( Стаття 7 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 4571-10<br>від 12.01.83, Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S7-1"></a>Стаття 7-1. Поняття тяжкого злочину<br> <br> Тяжкими злочинами визнаються перелічені в частині 2 цієї<br>статті умисні діяння, що являють підвищену суспільну небезпеку.<br> До тяжких злочинів належать: особливо небезпечні злочини<br>проти держави (статті 56 - 60, 62, 63, 63-1); порушення<br>рівноправності громадян залежно від їх расової, національної<br>приналежності чи ставлення до релігії при обтяжуючих обставинах<br>(стаття 66 частини 2 і 3); бандитизм (стаття 69); дії, що<br>дезорганізують роботу виправно-трудових установ (стаття 69-1);<br>контрабанда (стаття 70); контрабанда наркотичних засобів,<br>психотропних речовин або прекурсорів (стаття 70-1); масові<br>безпорядки (стаття 71); незаконне переправлення осіб через<br>державний кордон України при обтяжуючих обставинах (стаття 75-1<br>частини 2 і 3); пошкодження шляхів сполучення і транспортних<br>засобів (стаття 78); пошкодження об'єктів магістральних нафто-,<br>газо- та нафтопродуктопроводів при обтяжуючих обставинах (стаття<br>78-1 частини 2 і 3); виготовлення або збут підроблених грошей<br>цінних паперів чи білетів державних лотерей (стаття 79);<br>розкрадання державного або колективного майна з проникненням у<br>приміщення чи інше сховище, або шляхом привласнення, розтрати або<br>зловживання посадовим становищем, вчинене повторно, або за<br>попереднім зговором групою осіб, або у великих розмірах, або в<br>особливо великих розмірах (статті 81 частини 3 і 4, 82 частини 3 і<br>4, 83 частина 3, 84 частини 3 і 4 і 86-1); розкрадання державного<br>або колективного майна шляхом грабежу, вчинене при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 82 частини 2 і 3); розбій з метою заволодіння<br>державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян<br>(статті 86 і 142); вимагательство державного або колективного<br>майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах<br>(статті 86-2 частини 2 і 3, 144 частини 2 і 3); вчинене при<br>обтяжуючих обставинах умисне знищення або пошкодження державного<br>чи колективного майна або індивідуального майна громадян (статті<br>89 частини 2 і 3 та 145 частина 2); умисне знищення або<br>пошкодження майна, що належить судді чи працівникові<br>правоохоронного органу (стаття 189-5 частина 2); умисне вбивство<br>(статті 93, 94 і 96); умисне тяжке тілесне ушкодження (статті 101,<br>189-4 частина 2); незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 115-2 частина 2); згвалтування<br>(стаття 117); захоплення заложників (стаття 123-1); торгівля<br>людьми (стаття 124-1); перешкодження здійсненню виборчого права чи<br>роботі виборчої комісії (стаття 127 частина 2); неправомірне<br>використання виборчих бюлетенів, підлог виборчих документів або<br>неправильний підрахунок голосів чи неправильне оголошення<br>результатів виборів (стаття 128 частина 3); крадіжка<br>індивідуального майна з проникненням у житло (стаття 140 частина<br>3); грабіж при обтяжуючих обставинах (стаття 141 частини 2, 3 і<br>4); ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових<br>платежів при обтяжуючих обставинах (стаття 148-2 частина 3);<br>шахрайство з фінансовими ресурсами (стаття 148-5 частина 2);<br>порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 148-8 частина 4); спекуляція при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 154 частини 2 і 3); протидія<br>законній підприємницькій діяльності, вчинена при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 155-8 частина 3); зловживання владою або<br>посадовим становищем (стаття 165 частина 2); перевищення влади або<br>посадових повноважень при обтяжуючих обставинах (стаття 166<br>частини 2 і 3); одержання хабара (стаття 168); посередництво в<br>хабарництві або дача хабара при обтяжуючих обставинах (статті 169<br>частина 2 і 170 частина 2); притягнення завідомо невинного до<br>кримінальної відповідальності при обтяжуючих обставинах (стаття<br>174 частина 2); примушення давати показання при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 175 частина 2); винесення завідомо<br>неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови, якщо воно<br>спричинило тяжкі наслідки (стаття 176 частина 2); втеча з місця<br>позбавлення волі або з-під варти при обтяжуючих обставинах (стаття<br>183 частина 2); створення не передбачених законодавством<br>воєнізованих формувань чи груп (стаття 187-6); посягання на життя<br>судді, працівника правоохоронного органу, члена громадського<br>формування з охорони громадського порядку або військовослужбовця<br>(стаття 190-1); примушування до виконання чи невиконання<br>цивільно-правових зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах<br>(стаття 198-2 частина 3); злісне або особливо злісне хуліганство<br>(стаття 206 частини 2 і 3); незаконне заволодіння транспортним<br>засобом, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 215-3 частини 2<br>і 3); угон або захоплення залізничного рухомого складу,<br>повітряного, морського чи річкового судна (стаття 217-2);<br>блокування транспортних комунікацій (стаття 217-3 частина 3);<br>розкрадання вогнестрільної зброї, бойових припасів або вибухових<br>речовин (стаття 223); розкрадання радіоактивних матеріалів (стаття<br>228-3); розкрадання наркотичних засобів або психотропних речовин<br>при обтяжуючих обставинах (стаття 229-2 частини 2 і 3), а так само<br>збут або вчинене з метою збуту розкрадання, незаконні виробництво,<br>виготовлення, придбання, зберігання, перевезення або пересилання<br>таких засобів чи речовин (статті 229-1 і 229-2); посів або<br>вирощування снотворного маку чи конопель при обтяжуючих обставинах<br>(стаття 229-3 частина 2); організація або держання дому для<br>вживання чи виготовлення наркотичних засобів або психотропних<br>речовин при обтяжуючих обставинах (стаття 229-4 частина 2);<br>використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних<br>засобів, психотропних речовин і прекурсорів при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 229-12 частина 2); незаконне введення в<br>організм наркотичних засобів або психотропних речовин при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 229-15 частини 2 і 3); розкрадання,<br>незаконні виготовлення, придбання, зберігання, передача чи продаж<br>іншим особам обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних<br>засобів або психотропних речовин при обтяжуючих обставинах (стаття<br>229-17 частини 2 і 3); розкрадання прекурсорів при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 229-19 частини 2 і 3); незаконні виготовлення,<br>придбання, зберігання, перевезення або пересилання прекурсорів при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 229-20 частини 2 і 3); непокора при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 232 пункти "б" і "в"); опір<br>начальникові або примушення його до порушення службових обов'язків<br>(стаття 234); насильницькі дії щодо начальника (стаття 236);<br>порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями<br>при відсутності між ними відносин підлеглості при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 238 пункти "б" і "в"); дезертирство (стаття<br>241); умисне знищення або пошкодження військового майна при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 245 пункти "б" і "в"); порушення<br>правил несення бойового дежурства при обтяжуючих обставинах<br>(стаття 251 пункти "в" і "г"), зловживання військової посадової<br>особи владою чи посадовим становищем, перевищення військовою<br>посадовою особою влади чи посадових повноважень, бездіяльність<br>військової влади при обтяжуючих обставинах (статті 254 пункти "б"<br>і "в", 254-2 пункти "б", "в" і "г", 254-3 пункти "б" і "в").<br>( Кодекс доповнено статтею 7-1 згідно з Указом N 862-08 від<br>21.07.72; із змінами, внесеними згідно з Указами N 1898-08 від<br>23.07.73; N 2718-08 від 17.06.74; N 4571-10 від 12.01.83;<br>N 6591-10 від 29.02.84; N 4392-11 від 31.07.87; N 4452-11 від<br>21.08.87; N 5723-11 від 14.04.88; N 7373-11 від 14.04.89; N 647-12<br>від 18.01.91, Законами N 1564-12 від 18.09.91; N 2468-12 від<br>17.06.92; N 2935-12 від 26.01.93; N 3351-12 від 30.06.93;<br>N 3582-12 від 11.11.93; N 3888-12 від 28.01.94; N 3890-12 від<br>28.01.94; N 137/94 від 27.07.94; N 246/94-ВР від 15.11.94,<br>N 64/95-ВР від 15.02.95, N 282/95-ВР від 11.07.95, N 79/96-ВР від<br>06.03.96, N 388/96-ВР від 02.10.96, N 530/96-ВР від 20.11.96,<br>N 44/97-ВР від 05.02.97, N 210/98-ВР від 24.03.98; N 60/95-ВР від<br>15.02.95 - в редакції Закону N 863-XIV ( <A HREF="58413">863-14</A> ) від 08.07.99;<br>N 974-XIV ( <A HREF="58401">974-14</A> ) від 15.07.99, із змінами, внесеними згідно із<br>Законами N 1945-III ( <A HREF="73595">1945-14</A> ) від 14.09.2000, N 1969-III<br>( <A HREF="73782">1969-14</A> ) від 21.09.2000, N 1981-III ( <A HREF="74129">1981-14</A> ) від<br>21.09.2000, N 2247-III ( <A HREF="77866">2247-14</A> ) від 18.01.2001 )<br> <br> <br> <a name="S8"></a>Стаття 8. Вчинення злочину умисно<br> <br> Злочин визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його<br>вчинила, усвідомлювала суспільно небезпечний характер своєї дії<br>або бездіяльності, передбачала її суспільно небезпечні наслідки і<br>бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.<br> <br> <a name="S9"></a>Стаття 9. Вчинення злочину з необережності<br> <br> Злочин визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка<br>його вчинила, передбачала можливість настання суспільно<br>небезпечних наслідків своєї дії або бездіяльності, але легковажно<br>розраховувала на їх відвернення, або не передбачала можливості<br>настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.<br> <br> <a name="S10"></a>Стаття 10. Відповідальність неповнолітніх<br> <br> Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до<br>вчинення злочину минуло шістнадцять років.<br> Особи, які вчинили злочин у віці від чотирнадцяти до<br>шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише<br>за вбивство (статті 93Д98), посягання на життя судді, працівника<br>правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони<br>громадського порядку або військовослужбовця (стаття 190-1),<br>умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що спричинили розлад<br>здоров'я (статті 101Д104, 106 частина 1 та 189-4), згвалтування<br>(стаття 117), крадіжку (статті 81, 86-1, 140, 223 і 229-2),<br>грабіж (статті 82, 86-1, 141, 223 і 229-2), розбій (статті 86,<br>86-1, 142, 223 частина 2 і 229-2 частина 3), злісне або особливо<br>злісне хуліганство (стаття 206 частини 2 і 3); незаконне<br>заволодіння транспортним засобом (стаття 215-3); пошкодження<br>об'єктів магістральних нафто-, газо- та нафтопродуктопроводів при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 78-1 частини 2 і 3) умисне<br>знищення або пошкодження державного, колективного майна чи<br>індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки<br>(статті 89 частини 2 і 3 та 145 частина 2), а також за умисне<br>вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда (стаття 78).<br> До особи, яка вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин,<br>що не становить великої суспільної небезпеки, якщо буде визнано,<br>що її виправлення можливе без застосування кримінального<br>покарання, а також до особи, яка до виповнення віку, з якого<br>можлива кримінальна відповідальність, вчинила суспільно небезпечне<br>діяння, передбачене цим Кодексом, суд може застосувати примусові<br>заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.<br>( Стаття 10 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від<br>27.06.61 ( <A HREF="392">342а-05</A> ); від 17.08.66 ( <A HREF="387">195а-06</A> ); N 2368-07 від<br>12.12.69; N 3130-08 від 14.10.74; N 1848-09 від 23.03.77; N 647-12<br>від 18.01.91 та згідно із Законами N 2468-12 від 17.06.92; N<br>3787-12 від 23.12.93; N 246/94-ВР від 15.11.94, 388/96-ВР від<br>02.10.96, N 1981-III ( <A HREF="74129">1981-14</A> ) від 21.09.2000 ) <br> <br> <a name="S11"></a>Стаття 11. Примусові заходи виховного характеру<br> <br> До осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років або<br>суспільно небезпечне діяння до виповнення віку, з якого настає<br>кримінальна відповідальність, суд може застосувати такі примусові<br>заходи виховного характеру:<br> 1) зобов'язання публічно або в іншій формі попросити<br>вибачення у потерпілого;<br> 2) застереження;<br> 3) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам,<br>які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому<br>колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх<br>прохання;<br> 4) покладання на неповнолітньго, який досяг<br>п'ятнадцятирічного віку і має майно або заробіток, обов'язку<br>відшкодувати заподіяні збитки;<br> 5) направлення неповнолітнього до спеціальної<br>навчально-виховної установи для дітей і підлітків до його<br>виправлення, але на строк, що не перевищує трьох років. Умови<br>перебування в цих установах неповнолітніх та порядок їх залишення<br>визначаються спеціальними положеннями.<br> Суд може також визнати за необхідне призначити<br>неповнолітньому громадського вихователя в порядку, передбаченому<br>відповідним Положенням.<br>( Стаття 11 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 284-07<br>від 26.08.67; N 1848-09 від 23.03.77; Законом N 3787-12 від<br>23.12.93)<br> <br> <a name="S12"></a>Стаття 12. Неосудність<br> <br> Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час<br>вчинення суспільно небезпечного діяння була в стані неосудності,<br>тобто не могла усвідомлювати своїх дій або керувати ними внаслідок<br>хронічної душевної хвороби, тимчасового розладу душевної<br>діяльності, слабоумства чи іншого хворобливого стану. До такої<br>особи за призначенням суду можуть застосовуватись примусові заходи<br>медичного характеру.<br> Не підлягає покаранню також особа, яка вчинила злочин в стані<br>осудності, але до винесення судом вироку захворіла на душевну<br>хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або<br>керувати ними. До такої особи за призначенням суду можуть<br>застосовуватись примусові заходи медичного характеру, а після<br>одужання вона може підлягати покаранню.<br> <br> <a name="S13"></a>Стаття 13. Примусові заходи медичного характеру<br> <br> До осіб, які вчинили суспільно небезпечні діяння в стані<br>неосудності або вчинили такі діяння в стані осудності, але<br>захворіли до винесення вироку або під час відбування покарання на<br>душевну хворобу, що позбавляє їх можливості усвідомлювати свої дії<br>або керувати ними, судом може бути застосовано такі примусові<br>заходи медичного характеру, що здійснюються лікувальними закладами<br>органів охорони здоров'я:<br> 1) поміщення в психіатричну лікарню з звичайним наглядом;<br> 2) поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом;<br> 3) поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом.<br> Суд, визнавши необхідним призначити примусовий захід<br>медичного характеру, обирає його вид залежно від душевного<br>захворювання особи, характеру і ступеня суспільної небезпечності<br>вчиненого нею діяння.<br> Поміщення в психіатричну лікарню з звичайним наглядом може<br>бути застосоване судом щодо душевнохворого, який за своїм<br>психічним станом і характером вчиненого суспільно небезпечного<br>діяння потребує тримання в лікарні і лікування в примусовому<br>порядку.<br> Поміщення в психіатричну лікарню з посиленим наглядом може<br>бути застосоване судом щодо душевнохворого, який вчинив суспільно<br>небезпечне діяння, не зв'язане з посяганням на життя громадян, і<br>за психічним станом не являє загрози для оточуючих, але потребує<br>тримання в лікарні і лікування в умовах посиленого нагляду.<br> Поміщення в психіатричну лікарню з суворим наглядом може бути<br>застосоване судом щодо душевнохворого, який за своїм психічним<br>станом і характером вчиненого суспільно небезпечного діяння являє<br>особливу небезпеку для суспільства і потребує тримання в лікарні і<br>лікування в умовах суворого нагляду.<br> Осіб, поміщених у психіатричні лікарні з посиленим або<br>суворим наглядом, тримають в умовах, що виключають можливість<br>вчинення ними нового суспільно небезпечного діяння.<br> Якщо не буде визнано необхідним застосування до<br>душевнохворого примусових заходів медичного характеру, а так само<br>в разі припинення застосування таких заходів суд може передати<br>його на піклування родичам чи опікунам при обов'язковому<br>лікарському нагляді.<br>( Стаття 13 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 5397-11<br>від 10.02.88 )<br> <br> <a name="S14"></a>Стаття 14. Відповідальність за злочин, вчинений<br> в стані сп'яніння<br> <br> Особа, яка вчинила злочин в стані сп'яніння, не звільняється<br>від кримінальної відповідальності.<br> Суд, незалежно від призначеного кримінального покарання, може<br>направити на примусове лікування особу, засуджену за злочин,<br>вчинений на грунті алкоголізму чи наркоманії. Примусове лікування<br>цих осіб провадиться, залежно від міри кримінального покарання,<br>відповідно у місцях позбавлення волі або спеціальних медичних<br>закладах.<br> Припинення примусового лікування провадиться судом у порядку,<br>встановленому Кримінально-процесуальним кодексом України<br>( <A HREF="308">1001-05</A>, <A HREF="307">1002-05</A>, <A HREF="306">1003-05</A> ).<br> В разі вчинення злочину особою, яка зловживає спиртними<br>напоями або наркотичними засобами і ставить у зв'язку з цим себе і<br>свою сім'ю в тяжке матеріальне становище, суд, поряд з<br>застосуванням за вчинений злочин покарання, не пов'язаного з<br>позбавленням волі, може за клопотанням членів її сім'ї,<br>профспілкової чи іншої громадської організації, прокурора, органу<br>опіки і піклування або лікувальної установи визнати її обмежено<br>дієздатною. Над цією особою встановлюється піклування в порядку,<br>передбаченому Кодексом про шлюб та сім'ю України ( <A HREF="268">2006-07</A> ).<br>( Стаття 14 із змінами, внеесеними згідно з Указами ПВР N 1879-08<br>від 03.07.73; N 2281-09 від 01.07.77; N 4452-11 від 21.08.87;<br>Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S15"></a>Стаття 15. Необхідна оборона<br> <br> Кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від<br>можливості уникнути посягання або звернутися за допомогою до інших<br>осіб чи органів влади.<br> Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту<br>інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи,<br>інтересів суспільства або держави від суспільно небезпечного<br>посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії<br>були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення<br>посягання.<br> Не є злочином застосування зброї або будь-яких інших засобів<br>чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для<br>захисту від нападу озброєної особи чи нападу групи осіб,<br>відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи<br>інше приміщення або якщо особа, яка здійснює захист, не могла<br>внаслідок переляку або сильного душевного хвилювання, спричиненого<br>суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту<br>характерові посягання.<br> Перевищення меж необхідної оборони, тобто завдання тому, хто<br>посягає, шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання чи<br>обстановці захисту, тягне за собою відповідальність лише у<br>випадках, спеціально передбачених кримінальним законом.<br> Дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення<br>посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила напад, і<br>доставлення її відповідним органам влади як правомірні<br>прирівнюються до необхідної оборони, якщо вони були необхідні для<br>затримання і відповідали небезпечності посягання і обстановці<br>затримання злочинця.<br>( Стаття 15 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2468-12 <br>від 17.06.92, N 2933-12 від 26.01.93 )<br> <br> <a name="S16"></a>Стаття 16. Крайня необхідність<br> <br> Не є злочином дія, яка хоч і підпадає під ознаки діяння,<br>передбаченого кримінальним законом, але вчинена в стані крайньої<br>необхідності, тобто для усунення небезпеки, що загрожує інтересам<br>держави, громадським інтересам, особі чи правам цієї людини або<br>інших громадян, якщо цю небезпеку за даних обставин не можна було<br>усунути іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж<br>відвернута шкода.<br>( Стаття 16 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2468-12 від<br>17.06.92 )<br> <br> <a name="S17"></a>Стаття 17. Відповідальність за готування до злочину і<br> за замах на злочин<br> <br> Готуванням до злочину визнається підшукання або пристосування<br>засобів чи знарядь або інше умисне створення умов для вчинення<br>злочину.<br> Замахом на злочин визнається умисна дія, безпосередньо<br>спрямована на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було<br>доведено до кінця з причин, що не залежали від волі винного.<br> Покарання за готування до злочину і за замах на злочин<br>призначається за законом, який передбачає відповідальність за<br>даний злочин.<br> Призначаючи покарання, суд враховує характер і ступінь<br>суспільної небезпечності дій, вчинених винним, ступінь здійснення<br>злочинного наміру і причини, через які злочин не було доведено до<br>кінця.<br> <br> <a name="S18"></a>Стаття 18. Добровільна відмова від вчинення злочину<br> <br> Особа, яка добровільно відмовилася від доведення злочину до<br>кінця, підлягає кримінальній відповідальності лише в тому разі,<br>коли фактично вчинене нею діяння містить склад іншого злочину.<br> <br> <a name="S19"></a>Стаття 19. Співучасть<br> <br> Співучастю визнається умисна спільна участь двох або більше<br>осіб у вчиненні злочину.<br> Співучасниками злочину, поряд з виконавцями, визнаються<br>організатори, підмовники і пособники.<br> Виконавцем визнається особа, яка безпосередньо вчинила<br>злочин.<br> Організатором визнається особа, яка організувала вчинення<br>злочину або керувала його вчиненням.<br> Підмовником визнається особа, яка схилила до вчинення<br>злочину.<br> Пособником визнається особа, яка сприяла вчиненню злочину<br>порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, а<br>також особа, яка заздалегідь обіцяла сховати злочинця, знаряддя і<br>засоби вчинення злочину, сліди злочину або предмети, добуті<br>злочинним шляхом.<br> Ступінь і характер участі кожного з співучасників у вчиненні<br>злочину повинні бути враховані судом при призначенні покарання.<br> <br> <a name="S20"></a>Стаття 20. Переховування<br> <br> Заздалегідь не обіцяне переховування злочинця, а так само<br>знарядь і засобів вчинення злочину, слідів злочину або предметів,<br>добутих злочинним шляхом, тягне відповідальність лише у випадках,<br>спеціально передбачених статтею 186 цього Кодексу.<br>( Стаття 20 в редакції Указу ПВР від 10.09.62 ( <A HREF="397">461а-06</A> ), із<br>змінами, внесеними згідно із Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S21"></a>Стаття 21. Недонесення<br> <br> Недонесення про достовірно відомий підготовлюваний або<br>вчинений злочин тягне кримінальну відповідальність лише у<br>випадках, спеціально передбачених статтею 187 цього Кодексу.<br>( Стаття 21 в редакції Указу ПВР від 10.09.62 ( <A HREF="397">461а-06</A> ), із<br>змінами, внесеними згідно із Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <br> <a name="GIV"></a>Глава IV<br> <br> ПРО ПОКАРАННЯ<br> <br> <a name="S22"></a>Стаття 22. Мета покарання<br> <br> Покарання не тільки є карою за вчинений злочин, але й має на<br>меті виправлення і перевиховання засуджених у дусі чесного<br>ставлення до праці, точного виконання законів, поважання правил<br>співжиття, а також запобігання вчиненню нових злочинів як<br>засудженими, так і іншими особами.<br> Покарання не має на меті завдавати фізичних страждань або<br>принижувати людську гідність.<br>( Стаття 22 із змінами, внесеними згідно з Законом N 2468-12 від<br>17.06.92 )<br> <br> <a name="S23"></a>Стаття 23. Види покарань<br> <br> До осіб, які вчинили злочини, можуть застосовуватись такі<br>основні покарання:<br> 1) позбавлення волі на певний строк;<br> 1-1) довічне позбавлення волі;<br> 2) ( Пункт 2 частини першої статті 23 виключено на підставі<br>Закону N 2175-12 від 06.03.92 )<br> 3) ( Пункт 3 частини першої статті 23 виключено на підставі<br>Закону N 2175-12 від 06.03.92 )<br> 4) виправні роботи без позбавлення волі;<br> 5) позбавлення права займати певні посади або займатися<br>певною діяльністю;<br> 6) штраф;<br> 7) громадська догана.<br> До військовослужбовців строкової служби може також<br>застосовуватися покарання у вигляді направлення в дисциплінарний<br>батальйон.<br> Крім основних покарань, до засуджених можуть застосовуватися<br>такі додаткові покарання:<br> 1) конфіскація майна;<br> 2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу,<br>чину, кваліфікаційного класу; <br> 3) позбавлення батьківських прав.<br> Позбавлення права займати певні посади або займатися певною<br>діяльністю і штраф можуть застосовуватись не тільки як основні,<br>але й як додаткові покарання.<br>( Стаття 23 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 4290-10<br>від 16.11.82, N 4995-11 від 01.12.87, Законами N 2175-12 від<br>06.03.92, N 2547-12 від 07.07.92, N 282/95-ВР від 11.07.95,<br>N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від 22.02.2000 )<br> <br> <a name="S24"></a>Стаття 24. ( Статтю 24 виключено на підставі Закону<br> N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14 ) від 22.02.2000 )<br> Виняткова міра покарання Д смертна кара</A><br> <br>( Положення статті 24 Загальної частини, які передбачають смертну<br> кару як вид покарання, втратили чинність як такі, що є<br> неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду<br> N 11-рп/99 ( <A HREF="63718">v011p710-99</A> ) від 29.12.99 )<br> <br> Як виняткова міра покарання, до її повного скасування,<br>допускається застосування смертної кари Д розстрілу Д за особливо<br>тяжкі злочини у випадках, спеціально передбачених в Особливій<br>частині цього Кодексу.<br> Не можуть бути засуджені до смертної кари особи, які не<br>досягли до вчинення злочину вісімнадцятирічного віку, і жінки, що<br>були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент<br>винесення вироку. Смертну кару не може бути застосовано до жінки,<br>яка перебуває в стані вагітності на момент виконання вироку.<br>( Стаття 24 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від<br>27.06.61 ( <A HREF="392">342а-05</A> ); 21.07.61 ( 383а-05); 10.09.62<br>( <A HREF="397">461а-06</A> ), Законом N 2468-12 від 17.06.92 )<br> <br> <a name="S25"></a>Стаття 25. Позбавлення волі на певний строк<br> <br> Позбавлення волі встановлюється на строк від трьох місяців до<br>десяти років, а за особливо тяжкі злочини, за злочини, що<br>спричинили особливо тяжкі наслідки, і для особливо небезпечних<br>рецидивістів у випадках, передбачених цим Кодексом, - не більше<br>п'ятнадцяти років. При заміні в порядку помилування довічного<br>позбавлення волі позбавленням волі на певний строк воно може бути<br>призначено і на строк понад п'ятнадцять років, але не більше<br>двадцяти п'яти.<br> При призначенні покарання особі, яка не досягла до вчинення<br>злочину вісімнадцятирічного віку, строк позбавлення волі не може<br>перевищувати десяти років.<br> Відбування покарання у вигляді позбавлення волі за вироком<br>суду призначається у виправно-трудових колоніях-поселеннях,<br>колоніях загального, посиленого, суворого і особливого режимів або<br>в тюрмі, а також у виховно-трудових колоніях загального і<br>посиленого режимів.<br> Відбування покарання у виправно-трудових колоніях<br>призначається чоловікам:<br> засуджуваним уперше до позбавлення волі за злочини, вчинені з<br>необережності, Д у колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили<br>злочини з необережності;<br> засудженим уперше до позбавлення волі на строк не більше<br>п'яти років за умисні злочини, які не є тяжкими, а саме:<br>розкрадання державного або колективного майна шляхом крадіжки без<br>обтяжуючих обставин (стаття 81 частина 1); розкрадання державного<br>або колективного майна шляхом шахрайства без обтяжуючих обставин<br>(стаття 83 частина 1); розкрадання державного або колективного<br>майна шляхом привласнення, розтрати або зловживання службовим<br>станом без обтяжуючих обставин (стаття 84 частина 1); умисне<br>знищення або пошкодження державного або колективного майна без<br>обтяжуючих обставин (стаття 89 частина 1); умисне вбивство,<br>вчинене в стані сильного душевного хвилювання (стаття 95);<br>вбивство при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 97);<br>умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (стаття 102); умисне<br>тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, заподіяне в стані<br>сильного душевного хвилювання (стаття 103); заподіяння тяжких<br>тілесних ушкоджень при перевищенні меж необхідної оборони (стаття<br>104); умисне легке тілесне ушкодження (стаття 106 частина 1);<br>незаконне проведення аборту (стаття 109 частини 2 і 3); залишення<br>в небезпеці (стаття 111 частина 2); неподання допомоги хворому<br>особою медичного персоналу (стаття 113); ухилення від сплати<br>аліментів на утримування дітей (стаття 114); наклеп (стаття 125);<br>крадіжка без обтяжуючих обставин (стаття 140 частина 1);<br>шахрайство без обтяжуючих обставин (стаття 143 частина 1); випуск<br>недоброякісної промислової продукції (стаття 147); фіктивне<br>підприємництво (стаття 148-4 частина 2); шахрайство з фінансовими<br>ресурсами (стаття 148-5 частина 1); незаконне збирання з метою<br>використання або використання відомостей, що становлять комерційну<br>таємницю (стаття 148-6); розголошення комерційної таємниці (стаття<br>148-7); порушення порядку випуску (емісії) цінних паперів (стаття<br>148-8 частина 2); виготовлення спиртних напоїв і торгівля ними<br>(стаття 149); підробка знаків поштової оплати і проїзних квитків<br>(стаття 153); незаконне виготовлення, підробка, використання або<br>збут незаконно виготовлених і одержаних чи підроблених марок<br>акцизного збору (стаття 153-1); незаконне виготовлення, підробка,<br>використання або збут незаконно виготовлених і одержаних чи<br>підроблених контрольних марок для маркування упаковок примірників<br>аудіовізуальних творів та фонограм (стаття 153-2); порушення<br>законодавства, що регулює здійснення операцій з металобрухтом<br>(стаття 153-3); спекуляція без обтяжуючих обставин (стаття 154<br>частина 1); обман покупців (стаття 155 частина 2); обман<br>замовників (стаття 155-1 частина 2); одержання незаконної<br>винагороди від громадян за виконання робіт, зв'язаних з<br>обслуговуванням населення (стаття 155-2 частина 2); порушення<br>правил торгівлі (стаття 155-3 частини 1 і 2); штучне підвищення і<br>підтримання високих цін на товари народного споживання та послуги<br>населенню (стаття 155-5); незаконна торговельна діяльність без<br>обтяжуючих обставин (стаття 155-6 частина 1); приховування<br>банкрутства (стаття 156-2); фіктивне банкрутство (стаття 156-3<br>частина 2); зговір про фіксування цін (стаття 155-7 частини 1 і<br>2); порушення ветеринарних правил (стаття 157); незаконна порубка<br>лісу (стаття 160); незаконне полювання (стаття 161 частина 2);<br>незаконне заняття рибним, звіриним або іншим водним добувним<br>промислом (стаття 162); незаконне видобування корисних копалин без<br>обтяжуючих обставин (стаття 162-1 частина 1); порушення<br>законодавства про континентальний шельф України (стаття 163-1);<br>зловживання владою або службовим станом без обтяжуючих обставин<br>(стаття 165 частина 1); перевищення влади або службових<br>повноважень без обтяжуючих обставин (стаття 166 частина 1);<br>провокація хабара (стаття 171); посадовий підлог без обтяжуючих<br>обставин (стаття 172 частина 1); завідомо неправдивий донос<br>(стаття 177); завідомо неправдиве показання (стаття 178);<br>утаювання майна, що підлягає конфіскації, або утаювання чи<br>розтрата майна, на яке накладено арешт або яке описано (стаття 182<br>частина 2); недонесення про злочин (стаття 187); ухилення<br>військовозобов'язаного від учбових або перевірочних зборів (стаття<br>192 частина 1); викрадення або пошкодження документів, штампів,<br>печаток без обтяжуючих обставин (стаття 193 частина 1); купівля,<br>продаж або інша оплатна передача чи одержання посвідчення або<br>іншого офіційного документа без обтяжуючих обставин (стаття 193-1<br>частина 1); підробка документів, штампів і печаток, збут їх та<br>використання підроблених документів (стаття 194 частини 1 і 2);<br>знищення, підробка або заміна вузлів та агрегатів транспортного<br>засобу (стаття 194-1); доведення неповнолітнього до стану<br>сп'яніння (стаття 208-1); придбання або збут майна, завідомо<br>здобутого злочинним шляхом (стаття 213 частини 1, 2 і 3);<br>порушення правил безпеки на вибуховонебезпечних підприємствах або<br>у вибуховонебезпечних цехах без обтяжуючих обставин (стаття 220<br>частина 1); - у колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні<br>злочини;<br> засуджуваним уперше до позбавлення волі за умисні злочини, що<br>не є тяжкими, за винятком перелічених в абзаці 3 частини 4 цієї<br>статті, Д у колоніях загального режиму;<br> засуджуваним уперше до позбавлення волі за тяжкі злочини Д у<br>колоніях посиленого режиму;<br> засуджуваним за особливо небезпечні злочини проти держави<br>(статті 56-60, 62, 63, 63-1) або тим, які раніше відбували<br>покарання у вигляді позбавлення волі, Д у колоніях суворого<br>режиму;<br> визнаним особливо небезпечними рецидивістами Д у колоніях<br>особливого режиму.<br> Засуджуваним до позбавлення волі жінкам відбування покарання<br>у виправно-трудових колоніях призначається: визнаним особливо<br>небезпечними рецидивістками, а також засуджуваним за особливо<br>небезпечні злочини проти держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1) Д у<br>колоніях суворого режиму; засуджуваним уперше до позбавлення волі<br>за злочини, вчинені з необережності, Д у колоніях-поселеннях для<br>осіб, які вчинили злочини з необережності; засуджуваним уперше за<br>умисні злочини, перелічені в абзаці 3 частини 4 цієї статті, Д у<br>колоніях-поселеннях для осіб, які вчинили умисні злочини; іншим<br>засуджуваним до позбавлення волі жінкам Д у колоніях загального<br>режиму.<br> Відбування покарання у виховно-трудових колоніях<br>призначається:<br> неповнолітнім чоловічої статі, засуджуваним уперше до<br>позбавлення волі, а також неповнолітнім жіночої статі Д у колоніях<br>загального режиму;<br> неповнолітнім чоловічої статі, які раніше відбували покарання<br>у вигляді позбавлення волі, Д у колоніях посиленого режиму.<br> Залежно від характеру і ступеня суспільної небезпеки<br>вчиненого злочину, особи винного та інших обставин справи суд, із<br>зазначенням мотивів прийнятого рішення, може призначити відбування<br>позбавлення волі: засудженим уперше за злочини, вчинені з<br>необережності, а також за умисні злочини, перелічені в абзаці 3<br>частини 4 цієї статті, Д у виправно-трудових колоніях загального<br>режиму; іншим засудженим до позбавлення волі, але не визнаним<br>особливо небезпечними рецидивістами Д у виправно-трудових колоніях<br>будь-якого виду, крім колоній особливого режиму і<br>колоній-поселень; засудженим неповнолітнім чоловічої статі Д у<br>виховно-трудових колоніях загального режиму замість колоній<br>посиленого режиму.<br> Позбавлення волі у вигляді ув'язнення в тюрмі на весь строк<br>покарання або частину його може бути призначено:<br> особливо небезпечним рецидивістам;<br> особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили<br>особливо небезпечні державні злочини;<br> особам, які по досягненні вісімнадцятирічного віку вчинили<br>інші тяжкі злочини і засуджуються за них до позбавлення волі на<br>строк понад п'ять років.<br> Зміна призначеного засудженому виду виправно-трудової<br>установи провадиться судом за підставами і в порядку, які<br>встановлені законодавством України.<br>( Стаття 25 із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР від<br>17.08.66 ( <A HREF="387">195а-06</A> ); N 2368-07 від 12.12.69; N 862-08 від<br>21.07.72; N 3130-08 від 14.10.74; N 1848-09 від 23.03.77; N 279-11<br>від 20.05.85; N 2444-11 від 27.06.86; N 4135-11 від 12.06.87; N<br>8918-11 від 07.03.90, Законами N 1255-12 від 25.06.91; N 2468-12<br>від 17.06.92; N 2547-12 від 07.07.92; N 3174-12 від 04.05.93; N<br>3582-12 від 11.11.93; N 3888-12 від 28.01.94, N 282/95-ВР від<br>11.07.95, N 323/96-ВР від 12.07.96, N 1483-III ( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від<br>22.02.2000, N 1587-III ( <A HREF="67710">1587-14</A> ) від 23.03.2000, N 1981-III<br>( <A HREF="74129">1981-14</A> ) від 21.09.2000, N 2114-III ( <A HREF="75535">2114-14</A> ) від<br>16.11.2000 )<br> <br> ( Застосування статті 25-1 зупинено до прийняття нового<br> Кримінального кодексу України згідно з Постановою ВР <br> N 2359-12 від 16.05.92 )<br> <br> <a name="S25-1"></a>Стаття 25-1. Умовне засудження до позбавлення волі з<br> обов'язковим залученням засудженого до праці<br> <br> При призначенні покарання повнолітній працездатній особі,<br>вперше засуджуваній до позбавлення волі за умисний злочин на строк<br>до трьох років, а за злочин, вчинений з необережності, Д на строк<br>до п'яти років, суд, враховуючи характер і ступінь суспільної<br>небезпеки вчиненого злочину, особу винного та інші обставини<br>справи, а також можливість його виправлення і перевиховання без<br>ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення за ним нагляду,<br>може постановити про умовне засудження цієї особи до позбавлення<br>волі з обов'язковим залученням її на строк призначеного покарання<br>до праці в місцях, що визначаються органами, які відають<br>виконанням вироку, з зазначенням у вироку мотивів такого рішення.<br> При умовному засудженні до позбавлення волі з обов'язковим<br>залученням засудженого до праці йому можуть бути призначені судом<br>також додаткові міри покарання у випадках і в порядку,<br>передбачених цим Кодексом. Правила частини 3 статті 45 цього<br>Кодексу щодо таких засуджених не застосовуються.<br> Умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим<br>залученням засудженого до праці не застосовується:<br> 1) до осіб, засуджуваних за особливо небезпечні злочини проти<br>держави (статті 56-60, 62, 63, 63-1); бандитизм (стаття 69);<br>умисне вбивство (статті 93, 94, 96, 234 пункт "в"); умисне тяжке<br>тілесне ушкодження (статті 101, 189-4 частина 2); згвалтування,<br>вчинене групою осіб, або згвалтування неповнолітньої, або<br>згвалтування, що спричинило особливо тяжкі наслідки, а так само<br>згвалтування малолітньої (стаття 117 частини 3 і 4); створення не<br>передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп<br>(стаття 187-6); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина<br>3);<br> 2) до осіб, яким поряд з покаранням за вчинений злочин<br>призначаються заходи примусового лікування від алкоголізму або<br>наркоманії, а також тих, які не пройшли повного курсу лікування<br>венеричного захворювання;<br> 3) до іноземних громадян та осіб без громадянства, які<br>засуджуються.<br> Умовне засудження до позбавлення волі з обов'язковим<br>залученням засудженого до праці не застосовується також:<br> до осіб, визнаних у встановленому порядку інвалідами першої,<br>другої і третьої груп; до вагітних жінок; до жінок, що мають на<br>утриманні дітей віком до двох років, а так само до жінок віком<br>понад 55 років і чоловіків Д понад 60 років;<br> до військовослужбовців строкової служби, які вчинили злочини.<br> Якщо умовно засуджений ухиляється від роботи в місці,<br>визначеному органами, які відають виконанням вироку, або<br>систематично чи злісно порушує трудову дисципліну, громадський<br>порядок або встановлені для нього правила проживання, він<br>направляється за ухвалою суду для відбування позбавлення волі,<br>призначеного вироком. При цьому час ухилення від роботи не<br>зараховується, а час, протягом якого засуджений працював, може<br>бути зараховано судом частково або повністю до строку відбування<br>покарання з розрахунку день за день.<br> Якщо умовно засуджений протягом визначеного судом строку<br>позбавлення волі вчинив новий злочин, суд призначає йому покарання<br>за правилами, передбаченими статтею 43 цього Кодексу.<br>( Кодекс доповнено статтею 25-1 згідно з Указом ПВР N 1848-09 від<br>23.03.77; із змінами, внесеними згідно з Указами ПВР N 270-10 від<br>26.05.80; N 4571-10 від 12.01.83; N 647-12 від 18.01.91, Законами<br>N 1564-12 від 18.09.91, N 2468-12 від 17.06.92; N 3582-12 від<br>11.11.93, N 388/96-ВР від 02.10.96 )<br> <br> <a name="S25-2"></a>Стаття 25-2. Довічне позбавлення волі<br> <br> Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо<br>тяжкого злочину і застосовується у випадках, спеціально<br>передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе<br>застосувати позбавлення волі на певний строк.<br> Довічне позбавлення волі не застосовується до осіб, які<br>вчинили злочини у віці до 18 років, до осіб у віці понад 65 років,<br>а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення<br>злочину або на момент винесення вироку.<br>( Кодекс доповнено статтею 25-2 згідно із Законом N 1483-III<br>( <A HREF="66848">1483-14</A> ) від 22.02.2000 )<br> <br> <a name="S26"></a>Стаття 26. Особливо небезпечний рецидивіст<br> <br> Особливо небезпечним рецидивістом за вироком суду може бути<br>визнана:<br> 1) особа, яка раніше була засуджена до позбавлення волі за<br>особливо небезпечний злочин проти держави (статті 56-60, 62, 63,<br>63-1); бандитизм (стаття 69); виготовлення або збут підроблених<br>грошей цінних паперів чи білетів державних лотерей при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 79 частина 2); розкрадання державного або<br>колективного майна в особливо великих розмірах (стаття 86-1);<br>розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або<br>індивідуальним майном громадян при обтяжуючих обставинах (статті<br>86 частина 2 і 142 частини 2 і 3); умисне вбивство (статті 93, 94<br>і 234 пункт "в"); згвалтування, вчинене групою осіб, або<br>згвалтування неповнолітньої, або згвалтування, що спричинило<br>особливо тяжкі наслідки, а так само згвалтування малолітньої<br>(стаття 117 частини 3 і 4); захоплення заложників (стаття 123-1);<br>торгівля людьми (стаття 124-1); створення не передбачених<br>законодавством воєнізованих формувань чи груп (стаття 187-6);<br>посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу, члена<br>громадського формування з охорони громадського порядку або<br>військовослужбовця (стаття 190-1); незаконне заволодіння<br>транспортним засобом, поєднане з насильством, небезпечним для<br>життя або здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого<br>насильства, або вчинене організованою групою чи особливо<br>небезпечним рецидивістом (стаття 215-3 частина 3); угон або<br>захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи<br>річкового судна (стаття 217-2); блокування транспортних<br>комунікацій (стаття 217-3 частина 3); розкрадання радіоактивних<br>матеріалів (стаття 228-3) і знову вчинила будь-який з перелічених<br>злочинів, за який вона засуджується до позбавлення волі на строк<br>не нижче п'яти років;<br> 2) особа, яка раніше двічі в будь-якій послідовності була<br>засуджена до позбавлення волі за особливо небезпечний злочин проти<br>держави (статті 56-60, 62, 63); бандитизм (стаття 69); масові<br>безпорядки (стаття 71); виготовлення або збут підроблених грошей<br>цінних паперів чи білетів державних лотерей (стаття 79);<br>розкрадання державного або колективного майна при обтяжуючих<br>обставинах (статті 81 частини 2, 3 і 4, 82 частини 2, 3 і 4, 83<br>частини 2 і 3, 84 частини 2 та 3 і 86-1); розбій з метою<br>заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним<br>майном громадян (статті 86 і 142); вимагательство державного,<br>колективного або індивідуального майна, вчинене при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 86-2 частини 2 і 3, стаття 144 частини 2 і 3);<br>умисне вбивство (статті 93, 94 і 234 пункт "в"); умисне тяжке<br>тілесне ушкодження (статті 101, 189-4 частина 2); незаконні дії<br>щодо усиновлення (удочеріння) при обтяжуючих обставинах (стаття<br>115-2 частина 2); згвалтування (стаття 117); захоплення заложників<br>(стаття 123-1); торгівля людьми (стаття 124-1); крадіжку, грабіж<br>або шахрайство, вчинені при обтяжуючих обставинах (статті 140<br>частини 2 і 3, 141 частини 2 та 3 і 143 частина 2); спекуляцію при<br>обтяжуючих обставинах (стаття 154 частини 2 і 3); протидію<br>законній підприємницькій діяльності, вчинену при обтяжуючих<br>обставинах (стаття 155-8 частина 3); одержання хабара (стаття<br>168); створення не передбачених законодавством воєнізованих<br>формувань чи груп (стаття 187-6); посягання на життя судді,<br>працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з<br>охорони громадського порядку або військовослужбовця (стаття<br>190-1); примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових<br>зобов'язань, вчинене при обтяжуючих обставинах (стаття 198-2<br>частина 3); особливо злісне хуліганство (стаття 206 частина 3);