КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ ( Відомості Верховної Ради (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законами N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005, ВВР, 2006, N 12, ст.103 N 3235-IV ( 3235-15 ) від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 9, N 10-11, ст.96 N 3559-IV ( 3559-15 ) від 16.03.2006, ВВР, 2006, N 35, ст.302 N 489-V ( 489-16 ) від 19.12.2006, ВВР, 2007, N 7-8, ст.66 N 609-V ( 609-16 ) від 07.02.2007, ВВР, 2007, N 15, ст.194 N 1014-V ( 1014-16 ) від 11.05.2007, ВВР, 2007, N 33, ст.442 N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007, ВВР, 2008, N 5-6, N 7-8, ст.78 - зміни діють по 31 грудня 2008 року ) ( Додатково див. Рішення Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008 ) ( Із змінами, внесеними згідно із Законом N 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 ) ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА РОЗДІЛ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ Глава 1 КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ Стаття 1. Мета і завдання кримінально-виконавчого законодавства України 1. Кримінально-виконавче законодавство України регламентуєпорядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань зметою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхомстворення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених,запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншимиособами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому,що принижує гідність, поводженню із засудженими. 2. Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України євизначення принципів виконання кримінальних покарань, правовогостатусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законнихінтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходіввпливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки;системи органів і установ виконання покарань, їх функцій тапорядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальнихпокарань, участі громадськості в цьому процесі; а такожрегламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальнихпокарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам,звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними. Стаття 2. Кримінально-виконавче законодавство України Кримінально-виконавче законодавство України складається зцього Кодексу, інших актів законодавства, а також чиннихміжнародних договорів, згода на обов'язковість яких наданаВерховною Радою України. Стаття 3. Дія кримінально-виконавчого законодавства у просторі й часі 1. До засуджених, які відбувають покарання на територіїУкраїни, застосовується кримінально-виконавче законодавствоУкраїни. 2. Порядок і умови виконання та відбування покараньвизначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, якедіє на час виконання та відбування кримінального покарання. Стаття 4. Підстава виконання і відбування покарання Підставою виконання і відбування покарання є вирок суду, якийнабрав законної сили, інші рішення суду, а також закон України проамністію та акт помилування. Стаття 5. Принципи кримінально-виконавчого законодавства, виконання і відбування покарань Кримінально-виконавче законодавство, виконання і відбуванняпокарань ґрунтуються на принципах невідворотності виконання івідбування покарань, законності, справедливості, гуманізму,демократизму, рівності засуджених перед законом, взаємноївідповідальності держави і засудженого, диференціації таіндивідуалізації виконання покарань, раціонального застосуванняпримусових заходів і стимулювання правослухняної поведінки,поєднання покарання з виправним впливом, участі громадськості впередбачених законом випадках у діяльності органів і установвиконання покарань. Стаття 6. Виправлення і ресоціалізація засуджених та їх основні засоби 1. Виправлення засудженого - процес позитивних змін, яківідбуваються в його особистості та створюють у нього готовність досамокерованої правослухняної поведінки. 2. Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого всоціальному статусі повноправного члена суспільства; поверненняйого до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативногожиття в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. 3. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засудженихє встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим),суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнєі професійно-технічне навчання, громадський вплив. 4. Засоби виправлення і ресоціалізації засудженихзастосовуються з урахуванням виду покарання, особистостізасудженого, характеру, ступеня суспільної небезпеки і мотивіввчиненого злочину та поведінки засудженого під час відбуванняпокарання. Глава 2 ПРАВОВИЙ СТАТУС ЗАСУДЖЕНИХ Стаття 7. Основи правового статусу засуджених 1. Держава поважає і охороняє права, свободи і законніінтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправленняі ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особистубезпеку. 2. Засуджені користуються всіма правами людини і громадянина,за винятком обмежень, визначених законами України та цим Кодексомі встановлених вироком суду. 3. Правовий статус засуджених іноземців і осіб безгромадянства визначається законами України, а також міжнароднимидоговорами України, згода на обов'язковість яких надана ВерховноюРадою України. 4. Правовий статус засуджених визначається законами України,а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання тавідбування конкретного виду покарання. Стаття 8. Основні права засуджених 1. Засуджені мають право: на отримання інформації про свої права і обов'язки, порядок іумови виконання та відбування призначеного судом покарання; на гуманне ставлення до себе і на повагу гідності, властивоїлюдській особистості; звертатися відповідно до законодавства з пропозиціями,заявами і скаргами до адміністрації органів і установ виконанняпокарань, їх вищестоящих органів, а також до УповноваженогоВерховної Ради України з прав людини, Європейського суду з правлюдини, а також інших відповідних органів міжнародних організацій,членом або учасником яких є Україна, до уповноважених осіб такихміжнародних організацій, суду, органів прокуратури, інших органівдержавної влади, органів місцевого самоврядування та об'єднаньгромадян; ( Абзац четвертий частини першої статті 8 із змінами,внесеними згідно із Законом N 3166-IV ( 3166-15 ) від 01.12.2005 ) давати пояснення і вести листування, а також звертатися зпропозиціями, заявами і скаргами рідною мовою. Відповідізасудженим даються мовою звернення. У разі відсутності можливостідати відповідь мовою звернення вона дається українською мовою зперекладом відповіді на мову звернення, який забезпечуєтьсяорганом або установою виконання покарань; на охорону здоров'я. Охорона здоров'я забезпечується системоюмедико-санітарних і оздоровчо-профілактичних заходів, а такожпоєднанням безоплатних і платних форм медичної допомоги.Засуджені, які мають розлади психіки та поведінки внаслідоквживання алкоголю, наркотичних засобів, психотропних речовин абоїх аналогів чи інших одурманюючих засобів, можуть за їх письмовоюзгодою пройти курс лікування від вказаних захворювань; на соціальне забезпечення, у тому числі й на отриманняпенсій, відповідно до законів України. 2. Засудженому гарантується право на правову допомогу. Дляодержання правової допомоги засуджені можуть користуватисяпослугами адвокатів або інших фахівців у галузі права, які зазаконом мають право на надання правової допомоги особисто чи задорученням юридичної особи. 3. Засуджені іноземці мають право підтримувати зв'язок здипломатичними представництвами і консульськими установами своїхдержав, особи без громадянства, а також громадяни держав, що немають дипломатичних представництв або консульських установ вУкраїні, - з дипломатичними представництвами держави, яка взяла насебе охорону їхніх інтересів, або міжнародними органами чиорганізаціями, які здійснюють їх захист. Стаття 9. Основні обов'язки засуджених 1. Засуджені зобов'язані: виконувати встановлені законодавством обов'язки громадянУкраїни, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбаченідля засуджених, не посягати на права і свободи, честь і гідністьінших осіб; виконувати законні вимоги адміністрації органів і установвиконання покарань; ввічливо ставитися до персоналу, інших осіб, які відвідуютьустанови виконання покарань, а також до інших засуджених; з'являтися за викликом адміністрації органів і установвиконання покарань. 2. Невиконання засудженими своїх обов'язків і законних вимогадміністрації органів і установ виконання покарань тягне за собоювстановлену законом відповідальність. Стаття 10. Право засуджених на особисту безпеку 1. Засуджені мають право на особисту безпеку. 2. У разі виникнення небезпеки життю і здоров'ю засуджених,які відбувають покарання у виді арешту, обмеження волі, тримання вдисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавленняволі, вони мають право звернутися із заявою до будь-якої посадовоїособи органу чи установи виконання покарань з проханням прозабезпечення особистої безпеки. У цьому разі посадова особазобов'язана вжити невідкладних заходів щодо забезпечення особистоїбезпеки засудженого. 3. Адміністрація установи виконання покарань вживає заходівдо переведення засудженого в безпечне місце, а також інших заходівдо усунення небезпеки, вирішує питання про місце подальшоговідбування ним покарання. 4. У разі наявності небезпеки для життя і здоров'язасуджених, до яких згідно із законом у зв'язку з їх участю укримінальному судочинстві прийнято рішення про застосуваннязаходів безпеки, адміністрація установи виконання покарань вживаєзаходів щодо забезпечення безпеки цих осіб. Крім того, дозазначених осіб можуть бути застосовані такі заходи: ізольоване тримання; переведення в іншу установу виконання покарань. 5. Зміна умов тримання осіб, щодо яких застосовані заходибезпеки, здійснюється з додержанням вимог, передбачених цимКодексом і законодавством України. Глава 3 ОРГАНИ І УСТАНОВИ ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ Стаття 11. Види органів і установ виконання покарань 1. Органами виконання покарань є: Державний департаментУкраїни з питань виконання покарань, його територіальні органиуправління, кримінально-виконавча інспекція. 2. Установами виконання покарань є: арештні доми,кримінально-виконавчі установи, спеціальні виховні установи(далі - виховні колонії). 3. Кримінально-виконавчі установи поділяються накримінально-виконавчі установи відкритого типу (далі - виправніцентри) і кримінально-виконавчі установи закритого типу (далі -виправні колонії). 4. Виправні колонії поділяються на колонії мінімального,середнього і максимального рівнів безпеки. 5. Виправні колонії мінімального рівня безпеки поділяються наколонії мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами триманняі колонії мінімального рівня безпеки із загальними умовамитримання. 6. У межах, визначених цим Кодексом та законами України,виконання кримінальних покарань також здійснюють Державнавиконавча служба, військові частини, гауптвахти і дисциплінарнийбатальйон. 7. Територіальні органи управління, кримінально-виконавчаінспекція, арештні доми, виправні центри, виправні та виховніколонії організовуються і ліквідуються Державним департаментомУкраїни з питань виконання покарань, а військові частини,гауптвахти і дисциплінарний батальйон - Міністерством оборониУкраїни. Стаття 12. Державна виконавча служба Державна виконавча служба виконує покарання у виді штрафу іконфіскації майна у випадках та в порядку, передбачених цимКодексом та законами України. Стаття 13. Кримінально-виконавча інспекція 1. Кримінально-виконавча інспекція виконує покарання у видіпозбавлення права обіймати певні посади або займатися певноюдіяльністю, громадських робіт, виправних робіт. 2. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль заповедінкою осіб, звільнених від відбування покарання звипробуванням, а також звільнених від відбування покараннявагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років. 3. Кримінально-виконавча інспекція встановлює періодичністьта дні проведення реєстрації засуджених до покарань у видігромадських і виправних робіт, а також осіб, звільнених відвідбування покарання з випробуванням. Стаття 14. Військові частини, гауптвахти Військові частини, гауптвахти виконують покарання у видіпозбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину абокваліфікаційного класу, службового обмеження длявійськовослужбовців, засуджених за злочини невеликої тяжкості,арешту з утриманням засуджених на гауптвахтах, а також здійснюютьконтроль за поведінкою засуджених військовослужбовців, звільненихвід відбування покарання з випробуванням. Стаття 15. Арештні доми 1. Арештні доми виконують покарання у виді арешту. 2. В арештних домах тримаються повнолітні особи, а такожнеповнолітні, яким на момент постановлення вироку виповнилосяшістнадцять років і які засуджені за злочини невеликої тяжкості. Стаття 16. Виправні центри Виправні центри виконують покарання у виді обмеження волістосовно осіб, засуджених за злочини невеликої та середньоїтяжкості, а також засуджених, яким даний вид покарання призначеновідповідно до статей 82, 389 Кримінального кодексу України( 2341-14 ). Стаття 17. Дисциплінарний батальйон Дисциплінарний батальйон виконує покарання у виді тримання вдисциплінарному батальйоні засуджених військовослужбовцівстрокової служби. Стаття 18. Виправні колонії 1. Виправні колонії виконують покарання у виді позбавленняволі на певний строк, довічного позбавлення волі. 2. Засуджені до позбавлення волі відбувають покарання увиправних колоніях: мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання -засуджені вперше до позбавлення волі за злочини, вчинені знеобережності, злочини невеликої та середньої тяжкості, а такожособи, переведені з колоній мінімального рівня безпеки іззагальними умовами тримання і колоній середнього рівня безпеки впорядку, передбаченому цим Кодексом; мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання -чоловіки, вперше засуджені до позбавлення волі за злочининевеликої та середньої тяжкості; жінки, засуджені за злочининевеликої та середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі злочини.У виправній колонії цього виду можуть відбувати покарання такожзасуджені, переведені з виховних колоній у порядку, встановленомустаттею 147 цього Кодексу; середнього рівня безпеки - жінки, засуджені до покарання увиді довічного позбавлення волі; жінки, яким покарання у видісмертної кари або довічного позбавлення волі замінено позбавленнямволі на певний строк в порядку помилування або амністії; чоловіки,вперше засуджені до позбавлення волі за тяжкі та особливо тяжкізлочини; чоловіки, які раніше відбували покарання у видіпозбавлення волі; чоловіки, засуджені за вчинення умисного злочинусередньої тяжкості в період відбування покарання у видіпозбавлення волі; засуджені, переведені з колоній максимальногорівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом; максимального рівня безпеки - чоловіки, засуджені допокарання у виді довічного позбавлення волі; чоловіки, якимпокарання у виді смертної кари замінено довічним позбавленнямволі; чоловіки, яким покарання у виді смертної кари або довічногопозбавлення волі замінено позбавленням волі на певний строк упорядку помилування або амністії; чоловіки, засуджені за умисніособливо тяжкі злочини; чоловіки, засуджені за вчинення умисноготяжкого або особливо тяжкого злочину в період відбування покаранняу виді позбавлення волі; чоловіки, переведені з колоній середньогорівня безпеки в порядку, передбаченому цим Кодексом. 3. Слідчі ізолятори виконують функції виправних колоніймінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання івиправних колоній середнього рівня безпеки стосовно засуджених,які залишені для роботи з господарського обслуговування. Стаття 19. Виховні колонії Виховні колонії виконують покарання у виді позбавлення воліна певний строк стосовно засуджених неповнолітніх. Стаття 20. Повідомлення про місце відбування покарання 1. Про прибуття засудженого до місця відбування покаранняадміністрація органу чи установи виконання покарань, командуваннядисциплінарного батальйону, військової частини чи начальникгарнізону зобов'язані протягом трьох діб повідомити одного ізчленів сім'ї або близьких родичів за вибором засудженого. 2. Про місце відбування покарання засудженого повідомляєтьсясуд, який постановив вирок. Стаття 21. Застосування до засуджених заходів медичного характеру 1. Стосовно засуджених, які мають хворобу, що становитьнебезпеку для здоров'я інших осіб, та не пройшли повного курсулікування, органами і установами виконання покарань здійснюєтьсялікування. 2. Якщо під час відбування покарання буде встановлено, щозасуджений захворів зазначеними в частині першій цієї статтізахворюваннями та відмовляється від лікування, орган або установавиконання покарань вносить до суду подання про застосування дотакої особи відповідного примусового лікування. Глава 4 НАГЛЯД І КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ КРИМІНАЛЬНИХ ПОКАРАНЬ. УЧАСТЬ ГРОМАДСЬКОСТІ У ВИПРАВЛЕННІ І РЕСОЦІАЛІЗАЦІЇ ЗАСУДЖЕНИХ Стаття 22. Прокурорський нагляд за виконанням кримінальних покарань 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів при виконаннікримінальних покарань в органах і установах виконання покараньздійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованимийому прокурорами відповідно до Закону України "Про прокуратуру"( 1789-12 ). 2. Органи і установи виконання покарань зобов'язанівиконувати постанови і вказівки прокурора щодо додержання порядкувиконання покарання, встановленого кримінально-виконавчимзаконодавством. Стаття 23. Відомчий контроль За діяльністю органів і установ виконання покараньздійснюється відомчий контроль вищестоящими органами управління іпосадовими особами Державного департаменту України з питаньвиконання покарань. Стаття 24. Відвідування установ виконання покарань 1. Без спеціального дозволу відвідувати установи виконанняпокарань для здійснення контролю мають право: Президент України; Прем'єр-міністр України; Уповноважений Верховної Ради України з прав людини; Голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, головимісцевих державних адміністрацій, на території яких вонирозташовані; народні депутати України, а також депутати, уповноважені нате Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами; Генеральний прокурор України, а також уповноважені нимпрокурори і прокурори, які здійснюють нагляд за виконаннямпокарань на відповідній території; сільський, селищний, міський голова - на територіївідповідної місцевої ради. 2. Представники засобів масової інформації та інші особиможуть відвідувати установи виконання покарань за спеціальнимдозволом адміністрації цих установ або органів управліннязазначеними установами. Стаття 25. Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених. Громадський контроль за дотриманням прав засуджених під час виконання кримінальних покарань 1. Об'єднання громадян, релігійні і благодійні організації таокремі особи можуть брати участь у виправленні і ресоціалізаціїзасуджених та проведенні соціально-виховної роботи з ними,надавати допомогу органам і установам виконання покарань упорядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами України. 2. Для забезпечення громадського контролю за дотриманням правзасуджених під час виконання кримінальних покарань створюютьсяспостережні комісії, які діють на підставі цього Кодексу таПоложення про спостережні комісії, яке затверджується КабінетомМіністрів України. ОСОБЛИВА ЧАСТИНА РОЗДІЛ II ВИКОНАННЯ ПОКАРАНЬ, НЕ ПОВ'ЯЗАНИХ З ПОЗБАВЛЕННЯМ ВОЛІ Глава 5 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ШТРАФУ Стаття 26. Порядок виконання покарання у виді штрафу 1. Засуджений зобов'язаний сплатити штраф у місячний строкпісля набрання вироком суду законної сили і повідомити про цевідповідний суд шляхом представлення документа про сплату штрафу. 2. У разі несплати засудженим штрафу у строк, передбаченийчастиною першою цієї статті, його стягнення провадиться примусовоДержавною виконавчою службою на підставі виконавчого листа,виданого судом, який постановив вирок, з такими особливостями: впостанові про відкриття виконавчого провадження державнийвиконавець не встановлює строк для добровільного виконання вирокусуду; засуджений звільняється від сплати виконавчого збору. 3. У разі неможливості сплатити повний розмір штрафу суд можезамінити несплачену суму штрафу покаранням у виді громадських абовиправних робіт відповідно до закону. Стаття 27. Наслідки ухилення від сплати штрафу Якщо засуджений ухиляється від сплати штрафу, вінпритягується до кримінальної відповідальності відповідно до статті389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). Стаття 28. Закінчення виконавчих дій Після стягнення штрафу виконавчий лист із відміткою провиконання вироку повертається суду, який постановив вирок. Глава 6 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ВІЙСЬКОВОГО, СПЕЦІАЛЬНОГО ЗВАННЯ, РАНГУ, ЧИНУ АБО КВАЛІФІКАЦІЙНОГО КЛАСУ Стаття 29. Порядок виконання покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу 1. Суд, який постановив вирок про позбавлення засудженоговійськового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційногокласу, після набрання ним законної сили направляє копію вирокуорганові чи посадовій особі, які присвоїли це звання, ранг, чинабо кваліфікаційний клас. 2. Після одержання копії вироку, яким засудженого позбавленовійськового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційногокласу, орган чи посадова особа, які присвоїли це звання, ранг, чинабо кваліфікаційний клас, вносить до відповідних документів записпро позбавлення засудженого цього звання, рангу, чину абокваліфікаційного класу і вживає заходів до позбавлення його всіхправ і пільг, пов'язаних з цим званням, рангом, чином абокваліфікаційним класом. 3. Стосовно військовослужбовця запасу копія вирокунадсилається до військового комісаріату за місцем його проживання. 4. Орган або посадова особа протягом місяця з дня одержаннякопії вироку сповіщає суд, який постановив вирок, про йоговиконання. Глава 7 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ПОЗБАВЛЕННЯ ПРАВА ОБІЙМАТИ ПЕВНІ ПОСАДИ АБО ЗАЙМАТИСЯ ПЕВНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ Стаття 30. Порядок виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. Виконання покарання у виді позбавлення права обійматипевні посади або займатися певною діяльністю, призначеного якосновне покарання, а також як додаткове до основних покарань,покладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведенняіндивідуально-профілактичної роботи за місцем проживаннязасудженого - на органи внутрішніх справ. 2. Виконання покарання у виді позбавлення права обійматипевні посади або займатися певною діяльністю, призначеного якдодаткове покарання до арешту, обмеження волі, тримання вдисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавленняволі на певний строк, під час відбування основного покаранняпокладається на адміністрацію арештного дому,кримінально-виконавчої установи, командування дисциплінарногобатальйону, військової частини чи начальника гарнізону. 3. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчоїустанови, командування дисциплінарного батальйону, військовоїчастини чи начальник гарнізону, де відбуває покарання особа,засуджена до додаткового покарання у виді позбавлення праваобіймати певні посади або займатися певною діяльністю, не можевикористовувати засудженого на роботах, виконання яких йомузаборонено згідно з вироком. 4. Адміністрація арештного дому, кримінально-виконавчоїустанови, командування дисциплінарного батальйону, військовоїчастини чи начальник гарнізону після відбуття засудженим основногопокарання або в разі умовно-дострокового звільнення чи замінипокарання більш м'яким надсилає копію вироку суду докримінально-виконавчої інспекції за місцем проживання засудженогоабо до військової частини за місцем служби засудженого. Стаття 31. Обов'язки кримінально-виконавчої інспекції щодо виконання покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених допозбавлення права обіймати певні посади або займатися певноюдіяльністю; контролює додержання вимог вироку суду засудженим,власником підприємства, установи, організації або уповноваженимним органом за місцем роботи засудженого, а також органом, що маєправо анулювати дозвіл на заняття відповідним видом діяльності,яка заборонена засудженому, вживає заходів до припинення порушеньвимог вироку; вносить подання органу внутрішніх справ щодоздійснення приводу засуджених, які не з'явилися за викликом докримінально-виконавчої інспекції без поважних причин, організовуєпочатковий розшук засуджених, місцезнаходження яких невідоме, танадсилає матеріали до органів внутрішніх справ для оголошеннярозшуку таких засуджених. 2. У разі невиконання власником підприємства, установи,організації або уповноваженим ним органом вироку суду щодо особи,позбавленої права обіймати певні посади або займатися певноюдіяльністю, кримінально-виконавча інспекція надсилає матеріалипрокуророві для вирішення питання про притягнення винних осіб довідповідальності згідно із законом. Стаття 32. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю Власник підприємства, установи, організації або уповноваженийним орган за місцем роботи засудженого зобов'язаний: не пізніше трьох днів після одержання копії вироку судузвільнити засудженого з посади, яку він займає, або від того видупрофесійної діяльності, права на яку він позбавлений, внести дотрудової книжки засудженого запис про те, на якій підставі, наякий строк і які посади він позбавлений права обіймати або якимвидом професійної діяльності він позбавлений права займатися, таповідомити кримінально-виконавчу інспекцію про виконання вимогвироку; за вимогою кримінально-виконавчої інспекції надавати їйдокументи, пов'язані з виконанням покарання. Стаття 33. Обов'язки органів, які мають право анулювати дозвіл на заняття певними видами діяльності Органи, які мають право анулювати дозвіл на заняття певнимивидами діяльності, зобов'язані не пізніше трьох днів післяодержання копії вироку суду анулювати дозвіл на заняття тим видомдіяльності, яка заборонена засудженому, вилучити відповіднийдокумент, який надає даній особі право займатися певним видомдіяльності, і повідомити про виконання вимог вироку судукримінально-виконавчу інспекцію. Стаття 34. Обов'язки засуджених до покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. Засуджений до покарання у виді позбавлення права обійматипевні посади або займатися певною діяльністю зобов'язанийвиконувати вимоги вироку суду, надавати за вимогоюкримінально-виконавчої інспекції документи, які пов'язані звиконанням даного покарання, повідомляти інспекцію про місцероботи і проживання чи їх зміну, з'являтися за викликом докримінально-виконавчої інспекції. У разі неприбуття засудженогобез поважних причин він за поданням кримінально-виконавчоїінспекції може бути підданий приводу органом внутрішніх справ.Поважними причинами неявки засудженого до кримінально-виконавчоїінспекції у призначений строк визнаються: несвоєчасне одержаннявиклику, хвороба та інші обставини, що фактично позбавляють йогоможливості своєчасно прибути за викликом і які документальнопідтверджені. 2. Засудженому забороняється без дозволукримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України. Стаття 35. Наслідки ухилення від відбування покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю 1. У разі ухилення засудженого від відбування покарання увиді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певноюдіяльністю він притягується до кримінальної відповідальностівідповідно до статті 389 Кримінального кодексу України( 2341-14 ). 2. Засуджений до позбавлення права обіймати певні посади абозайматися певною діяльністю, розшук якого оголошено у зв'язку зухиленням від покарання, затримується і конвоюється органомвнутрішніх справ у порядку, передбаченомукримінально-процесуальним законодавством. Глава 8 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ГРОМАДСЬКИХ РОБІТ Стаття 36. Порядок виконання покарання у виді громадських робіт 1. Покарання у виді громадських робіт відбувається за місцемпроживання засудженого. Громадські роботи полягають у виконаннізасудженим у вільний від основної роботи чи навчання часбезоплатних суспільно корисних робіт, вид яких визначають органимісцевого самоврядування. 2. Виконання покарання у виді громадських робіт здійснюєтьсяна основі участі засуджених у суспільно корисній праці і контролюза їхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. 3. Контроль за виконанням покарання у виді громадських робітпокладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведенняіндивідуально-профілактичної роботи за місцем проживаннязасудженого - на органи внутрішніх справ. 4. Вирок суду приводиться до виконання не пізнішедесятиденного строку з дня набрання вироком законної сили абозвернення його до виконання. 5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених,роз'яснює порядок і умови відбування покарання, погоджує зорганами місцевого самоврядування перелік об'єктів, на якихзасуджені відбувають громадські роботи, здійснює контроль задодержанням умов відбування покарання засудженими і власникомпідприємства, установи, організації або уповноваженим ним органомза місцем відбування засудженим громадських робіт, веде сумарнийоблік відпрацьованого засудженим часу. Стаття 37. Умови відбування покарання у виді громадських робіт 1. Засуджені до покарання у виді громадських робітзобов'язані додержуватися встановлених відповідно до законодавствапорядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці,працювати на визначених для них об'єктах і відпрацьовувативстановлений судом строк громадських робіт, з'являтися за викликомдо кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти інспекцію прозміну місця проживання, періодично з'являтися на реєстрацію докримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявкизасудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначенийстрок визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та іншіобставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасноприбути за викликом і які документально підтверджені. 2. Надання засудженому щорічної відпустки за основним місцемроботи не зупиняє виконання покарання у виді громадських робіт. 3. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнанаінвалідом першої або другої групи або досягла пенсійного віку, атакож жінки, яка стала вагітною, кримінально-виконавча інспекціянаправляє до суду подання про звільнення її від подальшоговідбування покарання. 4. Засудженому забороняється без дозволукримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України. Стаття 38. Обчислення строку покарання у виді громадських робіт 1. Строк покарання у виді громадських робіт обчислюється вгодинах, протягом яких засуджений працював за визначеним місцемроботи. 2. Громадські роботи виконуються не більш як чотири години надень, а неповнолітніми - дві години на день, але не менше двадцятип'яти годин на місяць. Стаття 39. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими покарання у виді громадських робіт 1. На власника підприємства, установи, організації абоуповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покаранняу виді громадських робіт покладається: погодження з кримінально-виконавчою інспекцією перелікуоб'єктів, на яких засуджені відбувають громадські роботи, та видівцих робіт; контроль за виконанням засудженими визначених для них робітта дотриманням правил техніки безпеки; своєчасне повідомлення кримінально-виконавчої інспекції проухилення засудженого від відбування покарання та переведення йогона інше місце роботи, появу на роботі в нетверезому стані, у станінаркотичного або токсичного сп'яніння, порушення громадськогопорядку; ведення обліку та щомісячне інформуваннякримінально-виконавчої інспекції про кількість відпрацьованихзасудженим годин і його ставлення до праці. 2. У разі систематичного несвоєчасного подання інформації провиконання громадських робіт або нездійснення контролювідповідальною особою за роботою та поведінкою засудженого, атакож невиконання інших вимог цієї статті кримінально-виконавчаінспекція надсилає матеріали прокуророві для вирішення питання пропритягнення винних осіб до відповідальності згідно із законом. 3. У разі ушкодження здоров'я під час виконання громадськихробіт відшкодування шкоди засудженому здійснюється відповідно дозаконодавства про страхування від нещасного випадку. Стаття 40. Відповідальність засуджених до покарання у виді громадських робіт 1. За порушення порядку та умов відбування покарання у видігромадських робіт, а також порушення громадського порядку, за якезасудженого було притягнуто до адміністративної відповідальності,до нього кримінально-виконавчою інспекцією може бути застосованезастереження у виді письмового попередження про притягнення докримінальної відповідальності. 2. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання увиді громадських робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилаєматеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення докримінальної відповідальності відповідно до статті 389Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). 3. Ухиленням від відбування покарання у виді громадськихробіт є: невиконання встановлених обов'язків, порушення порядку таумов відбування покарання, а також притягнення до адміністративноївідповідальності за правопорушення, які були вчинені післяписьмового попередження; невихід більше двох разів протягом місяця на громадськіроботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушеньтрудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезомустані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння. 4. Засуджений до громадських робіт, розшук якого оголошено узв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюєтьсяорганом внутрішніх справ у порядку, передбаченомукримінально-процесуальним законодавством. Глава 9 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ВИПРАВНИХ РОБІТ Стаття 41. Порядок виконання покарання у виді виправних робіт 1. Покарання у виді виправних робіт відбувається напідприємстві, в установі, організації незалежно від формивласності за місцем роботи засудженого. 2. Виконання покарання у виді виправних робіт здійснюється наоснові участі засуджених у суспільно корисній праці і контролю заїхньою поведінкою відповідно до вимог цього Кодексу. 3. Контроль за виконанням покарання у виді виправних робітпокладається на кримінально-виконавчу інспекцію, а проведенняіндивідуально-профілактичної роботи за місцем проживаннязасудженого - на органи внутрішніх справ. 4. Вирок суду приводиться до виконання не пізнішедесятиденного строку з дня набрання вироком законної сили абозвернення його до виконання. 5. Кримінально-виконавча інспекція веде облік засуджених;роз'яснює порядок та умови відбування покарання; здійснює контрольза додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими івласником підприємства, установи, організації або уповноваженимним органом за місцем роботи засудженого; бере участь у виховнійроботі із засудженим; контролює поведінку засуджених; вноситьподання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводузасуджених, які не з'явилися за викликом до кримінально-виконавчоїінспекції без поважних причин; організовує початковий розшукзасуджених, місцезнаходження яких невідоме, та надсилає матеріалидо органу внутрішніх справ для оголошення розшуку такихзасуджених; застосовує заходи заохочення і стягнення; дає дозвілна звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягомстроку відбування ними покарання. 6. Засуджені зобов'язані: додержуватися встановлених порядкута умов відбування покарання; сумлінно ставитися до праці;з'являтися за викликом до кримінально-виконавчої інспекції;повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місцяпроживання; періодично з'являтися на реєстрацію докримінально-виконавчої інспекції. Поважними причинами неявкизасудженого до кримінально-виконавчої інспекції в призначенийстрок визнаються: несвоєчасне одержання виклику, хвороба та іншіобставини, що фактично позбавляють його можливості своєчасноприбути за викликом і які документально підтверджені. Стаття 42. Умови відбування покарання у виді виправних робіт 1. Протягом строку відбування покарання засудженимзабороняється звільнятися з роботи за власним бажанням без дозволукримінально-виконавчої інспекції. Дозвіл на звільнення може бутинаданий після перевірки обґрунтованості заяви засудженого та занаявності довідки з нового місця роботи про можливість йогопрацевлаштування. 2. Особам, засудженим до покарання у виді виправних робіт,надається щорічна відпустка, час якої не зараховується до строкувідбування покарання. 3. Час відбування засудженим покарання у виді виправних робітзараховується в загальний стаж роботи. 4. Засудженим забороняється без дозволукримінально-виконавчої інспекції виїжджати за межі України. 5. Стосовно особи, яка стала непрацездатною післяпостановлення вироку суду, кримінально-виконавча інспекція вноситьподання до суду про заміну виправних робіт штрафом. 6. Стосовно особи, яка після постановлення вироку судудосягла пенсійного віку, а також жінки, яка стала вагітною,кримінально-виконавча інспекція вносить подання до суду прозвільнення такої особи від відбування покарання. Стаття 43. Обчислення строку покарання у виді виправних робіт 1. Строк покарання у виді виправних робіт обчислюєтьсяроками, місяцями і днями, протягом яких засуджений працював і зйого заробітку провадилося відрахування. Число днів,відпрацьованих засудженим, має бути не менше числа робочих днів,які припадають на кожний місяць встановленого судом строкупокарання. Якщо засуджений не відпрацював зазначену кількість дніві відсутні підстави, встановлені цим Кодексом для залікуневідпрацьованих днів у строк покарання, відбування покараннятриває до повного відпрацювання засудженим призначеної кількостіробочих днів. Початком строку відбування покарання вважаєтьсядень, з якого фактично розпочато відрахування із заробіткузасудженого. 2. У строк відбування покарання зараховується час, протягомякого засуджений не працював з поважних причин і за ним відповіднодо закону зберігалася заробітна плата, а також час, колизасудженому не надавалася робота на підприємстві, в установі,організації, та час, протягом якого засуджений перебував на облікув державній службі зайнятості і йому було надано статусбезробітного. 3. У строк відбування покарання не зараховується час хвороби,викликаної алкогольним, наркотичним або токсичним сп'янінням абодіями, пов'язаними з ним, грубим порушенням правил технікибезпеки, умисним заподіянням собі тілесних ушкоджень; часвідбування адміністративного стягнення у виді адміністративногоарешту або виправних робіт, а також тримання під вартою якзапобіжного заходу з іншої кримінальної справи у період відбуванняпокарання у випадках, коли вина у вчиненні злочину доведена увстановленому законом порядку. Стаття 44. Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем відбування засудженими покарання у виді виправних робіт 1. На власника підприємства, установи, організації абоуповноважений ним орган за місцем відбування засудженим покаранняу виді виправних робіт покладається: щомісячне відрахування визначеної вироком суду частинизаробітної плати і перерахування утриманої суми в доход держави; додержання порядку та умов відбування покарання, передбаченихцим Кодексом; своєчасне інформування кримінально-виконавчої інспекції проухилення засудженого від відбування покарання, переведеннязасудженого на іншу роботу чи посаду, а також його звільнення; щомісячне інформування кримінально-виконавчої інспекції прокількість робочих днів за графіком на підприємстві, в установі,організації, кількість фактично відпрацьованих засудженим робочихднів, розмір заробітної плати і утримань з неї за вироком суду,кількість прогулів, кількість днів тимчасової непрацездатності залистком непрацездатності та з інших причин. 2. У разі систематичного неправильного або несвоєчасноговідрахування сум із заробітку засудженого, а також невиконанняінших вимог цієї статті кримінально-виконавча інспекція надсилаєматеріали прокуророві для вирішення питання про притягнення виннихосіб до відповідальності згідно із законом. Стаття 45. Порядок провадження відрахувань із заробітку засуджених до виправних робіт 1. Кримінально-виконавча інспекція здійснює контроль заправильністю і своєчасністю відрахувань із заробітку засуджених довиправних робіт і перерахуванням відрахованих сум у доход держави. 2. Відрахування провадяться з усієї суми заробітку, безвиключення з цієї суми податків та інших платежів і незалежно віднаявності претензій до засудженого за виконавчими документами, закожний відпрацьований місяць при виплаті заробітної плати. В осіб,які працюють за сумісництвом, відрахування провадяться іззаробітку за кожним місцем роботи. Відрахування відповідно довироку суду починаються з наступного дня після надходження вирокута повідомлення на підприємство, в установу чи організацію, але нераніше ніж вирок набрав чинності. 3. Відрахування не провадяться з грошових допомог, якіодержуються в порядку загальнообов'язкового державного соціальногострахування і соціального забезпечення, виплат одноразовогохарактеру, не передбачених системою оплати праці, сум, яківиплачуються як компенсація за витрати, пов'язані з відрядженням,та інших компенсаційних виплат. Стаття 46. Заходи заохочення і стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до виправних робіт 1. Власник підприємства, установи, організації абоуповноважений ним орган щодо засуджених до покарання у видівиправних робіт може застосовувати заходи заохочення і стягнення,передбачені законодавством про працю. 2. Кримінально-виконавча інспекція за зразкову поведінку ісумлінне ставлення до праці щодо засуджених може застосовуватитакі заходи заохочення: подання до суду матеріалів на засудженого щодоумовно-дострокового звільнення або заміни невідбутої частинипокарання штрафом; зарахування часу щорічної відпустки у строк відбуванняпокарання. 3. Подання про умовно-дострокове звільнення засудженого відпокарання або заміну невідбутої частини покарання штрафомнадсилається до суду кримінально-виконавчою інспекцією зурахуванням характеристики на нього власника підприємства,установи, організації або уповноваженого ним органу за місцемроботи засудженого. 4. За порушення порядку та умов відбування покарання у видівиправних робіт до засудженого може застосовуватися застереження увиді письмового попередження про притягнення до кримінальноївідповідальності. 5. Стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання увиді виправних робіт, кримінально-виконавча інспекція надсилаєпрокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення докримінальної відповідальності відповідно до статті 389Кримінального кодексу України ( 2341-14 ). 6. Ухиленням засудженого від відбування покарання у видівиправних робіт є: невиконання встановлених обов'язків; порушення порядку та умов відбування покарання; вчинення проступку, за який його було притягнуто доадміністративної відповідальності; допущення більше двох разів протягом місяця прогулів, а такожбільше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця або появана роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичногосп'яніння. 7. Засуджений до виправних робіт, розшук якого оголошено узв'язку з ухиленням від покарання, затримується і конвоюєтьсяорганом внутрішніх справ у порядку, передбаченомукримінально-процесуальним законодавством. Глава 10 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ СЛУЖБОВИХ ОБМЕЖЕНЬ ДЛЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ Стаття 47. Порядок виконання покарання у виді службових обмежень для військовослужбовців 1. Суд, який постановив вирок про службове обмеження длявійськовослужбовця, після набрання ним законної сили направляєкопію вироку командиру військової частини, де проходить службузасуджений військовослужбовець. 2. Після одержання копії вироку командир військової частинивидає відповідний наказ, у якому зазначається розмір відрахувань вдоход держави з грошового утримання засудженоговійськовослужбовця, строк, протягом якого він не може бутипідвищений за посадою, у військовому званні, а також який строк незараховується йому в строк вислуги років для присвоєння черговоговійськового звання. Наказ оголошується по військовій частині ідоводиться до відома засудженого військовослужбовця. 3. Про прийняття вироку до виконання командир військовоїчастини протягом трьох днів сповіщає суд, який постановив вирок. 4. За три дні до закінчення встановленого вироком суду строкуслужбового обмеження для військовослужбовця командир військовоїчастини видає наказ про припинення його виконання із зазначеннямдати припинення. 5. Засуджені, які відбувають покарання у виді службовихобмежень для військовослужбовців і визнані військово-лікарськоюкомісією непридатними за станом здоров'я до військової служби іззняттям з військового обліку або непридатними до військової службиу мирний час, звільняються судом від покарання за поданнямкомандира військової частини і висновком військово-лікарськоїкомісії. Глава 11 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ КОНФІСКАЦІЇ МАЙНА Стаття 48. Порядок виконання покарання у виді конфіскації майна 1. Суд, який постановив вирок, що передбачає як додатковепокарання конфіскацію майна, після набрання ним законної силинадсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку длявиконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповіднуфінансову установу. У разі відсутності у справі опису майназасудженого надсилається довідка про те, що опису майна непроводилося. 2. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюєтьсяДержавною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповіднодо Закону України "Про виконавче провадження" ( 606-14 ). Стаття 49. Майно, що підлягає конфіскації 1. Конфіскації підлягає майно, що є власністю засудженого, втому числі його частка у спільній власності, статутному фондісуб'єктів господарської діяльності, гроші, цінні папери та іншіцінності, включаючи ті, що знаходяться на рахунках і на вкладах чина зберіганні у фінансових установах, а також майно, переданезасудженим у довірче управління. 2. Не підлягає конфіскації майно, що належить засудженому направах приватної власності чи є його часткою у спільній власності,необхідне для засудженого та осіб, які перебувають на йогоутриманні. Перелік такого майна визначається законом України. 3. Спори, пов'язані з конфіскацією майна, вирішуються впорядку, встановленому законом. Глава 12 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ АРЕШТУ Стаття 50. Місця відбування покарання у виді арешту 1. Особи, засуджені до арешту, відбувають покарання, якправило, за місцем засудження в арештних домах, авійськовослужбовці - на гауптвахтах. 2. Засуджений відбуває весь строк покарання в одномуарештному домі. 3. Переведення засудженого до арешту з одного арештного домудо іншого допускається в разі його хвороби або для забезпеченняйого безпеки, а також з інших поважних причин, що перешкоджаютьдальшому перебуванню засудженого в даному арештному домі. Стаття 51. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту 1. Засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовахізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх тазасуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавленняволі. 2. На засуджених до арешту поширюються обмеження, встановленікримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбуваютьпокарання у виді позбавлення волі. 3. Засудженим до арешту забороняється: побачення з родичами та іншими особами, за винятком адвокатівабо інших фахівців у галузі права, які за законом мають право нанадання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичноїособи; одержання посилок (передач) і бандеролей, за винятком посилок(передач), що містять предмети одягу за сезоном. 4. Засуджені мають право витрачати на місяць для придбанняпродуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі досімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати. 5. Засудженим до арешту надається прогулянка тривалістю дооднієї години, а неповнолітнім - до двох годин. 6. За виняткових обставин засудженим до арешту може бутинадано право на телефонну розмову з близькими родичами. Стаття 52. Залучення осіб, засуджених до арешту, до праці Засуджені можуть залучатися без оплати праці до робіт зблагоустрою арештних домів, а також поліпшення житлово-побутовихумов засуджених або до допоміжних робіт із забезпечення арештнихдомів продовольством. До цих робіт засуджені залучаються, як правило, в порядкучерговості і не більш як на дві години на день. Стаття 53. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговування засуджених до арешту 1. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговуваннязасуджених до арешту здійснюються відповідно до норм, встановленихдля осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. 2. Матеріально-побутове забезпечення і медичне обслуговуванняв арештних домах здійснюються органами виконання покарань упорядку, передбаченому законодавством. Стаття 54. Заходи заохочення та стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до арешту 1. За сумлінну поведінку до осіб, засуджених до арешту,можуть застосовуватися заходи заохочення у виді подяки абодострокового зняття раніше накладеного стягнення. 2. За порушення порядку відбування покарання у виді арешту доосіб, засуджених до арешту, можуть застосовуватися заходистягнення у виді догани або поміщення в карцер строком до десятидіб. 3. Порядок застосування заходів заохочення та стягнення щодоосіб, засуджених до арешту, регулюється цим Кодексом іздійснюється начальником арештного дому чи його заступником.Стягнення у виді поміщення в карцер застосовується за постановоюначальника арештного дому. Стаття 55. Особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями 1. Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбуваютьпокарання на гауптвахті. 2. На гауптвахті роздільно тримаються: засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складуокремо від інших категорій військовослужбовців; засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовціврядового складу; засуджені військовослужбовці, які проходять службу запризовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходятьслужбу за контрактом. 3. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються нагауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк післяодержання розпорядження суду про виконання вироку. 4. Порядок і умови відбування арешту засудженимивійськовослужбовцями визначаються цим Кодексом танормативно-правовими актами Міністерства оборони України. 5. Час відбування арешту до загального строку військовоїслужби і вислуги років для присвоєння чергового військового званняне зараховується, крім випадків, передбачених частиною восьмоюцієї статті. 6. Під час відбування арешту засуджений військовослужбовецьне може бути представлений до присвоєння чергового військовогозвання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місцеслужби, звільнений з військової служби, за винятком випадківвизнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я. 7. Засудженим військовослужбовцям під час відбування арештувиплачується оклад за військове звання. 8. За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби дозасуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходизаохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеногостягнення чи зарахування часу відбування арешту в загальний строквійськової служби повністю або частково. 9. За порушення порядку відбування покарання до засудженихвійськовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у видідогани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб. 10. Правом застосування заходу заохочення у виді зарахуваннячасу відбування арешту до загального строку військової службикористується начальник органу управління Військової службиправопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування іншихзаходів заохочення і стягнення користуються начальник органууправління Військової служби правопорядку у Збройних Силах Україниі начальник гарнізону. Глава 13 ВИКОНАННЯ ПОКАРАННЯ У ВИДІ ОБМЕЖЕННЯ ВОЛІ Стаття 56. Місця відбування покарання у виді обмеження волі 1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання увиправних центрах, як правило, у межахадміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місцяпроживання до засудження.( Частина перша статті 56 із змінами, внесеними згідно із ЗакономN 1276-VI ( 1276-17 ) від 16.04.2009 ) 2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевогосамоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центріву трудовому і побутовому влаштуванні засуджених. 3. Управління (відділи) Державного департаменту України зпитань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях,місті Києві та Київській області за погодженням з органамимісцевого самоврядування визначають межі виправних центрів. Стаття 57. Направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання 1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунокдержави до місця відбування покарання самостійно.Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручаєзасудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Непізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язанийвиїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно довказаного в приписі строку. 2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд моженаправити засудженого до обмеження волі до місця відбуванняпокарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених допозбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-підварти при прибутті до місця відбування покарання. 3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно достатей 82 і 389 Кримінального кодексу України ( 2341-14 ),направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчоюінспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченомучастинами першою і другою цієї статті. 4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису провиїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбуванняпокарання, за поданням кримінально-виконавчої інспекціїзатримується органом внутрішніх справ для встановлення причинпорушення порядку слідування до місця відбування покарання. У разі невиїзду без поважних причин суд за поданнямкримінально-виконавчої інспекції направляє засудженого до місцявідбування покарання в порядку, встановленому для засуджених допозбавлення волі. 5. У разі неприбуття засудженого до місця відбуванняпокарання органом внутрішніх справ за поданнямкримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Післязатримання засуджений направляється до місця відбування покаранняв порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Стаття 58. Обчислення строку покарання у виді обмеження волі 1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановкизасудженого на облік у виправному центрі. 2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72Кримінального кодексу України ( 2341-14 ), зараховується часпопереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування підвартою до виправного центру. Стаття 59. Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі 1. Засуджені до обмеження волі мають право: носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі,користуватися грішми без обмежень; відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі,одержувати короткострокові побачення без обмежень, а триваліпобачення - до трьох діб один раз на місяць. 2. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межівиправного центру за обставин, передбачених законом для осіб,засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин утаких випадках: за необхідності звернутися в медичний заклад з приводузахворювання чи лікування за наявності відповідного медичноговисновку; для склад
