---

приймально-контрольних приладів УПС та АУП слід виводити на пульти

централізованого спостереження пожежної охорони. ( Пункт 6.1.28

доповнено абзацом згідно з Наказом МВС N 217 від 05.03.2002 )

6.1.29. Автоматичні установки пожежогасіння, змонтовані та

введені в експлуатацію, повинні відповідати проектній документації

та вимогам нормативно-технічних документів.

Внесення будь-яких змін у конструкцію установки,

перекомпонування захищуваних приміщень та інші переобладнання

допускається здійснювати за згодою з проектною організацією з

інформуванням про це органів державного пожежного нагляду.

6.1.30. Переведення установок з автоматичного пуску на ручний

не допускається, за винятком випадків, обумовлених у нормативних

документах.

Пристрої ручного пуску АУП повинні бути опломбовані, захищені

від несанкціонованого приведення в дію та механічних пошкоджень і

встановлюватися поза можливою зоною горіння, в доступному місці.

Для визначення їх місцезнаходження повинні застосовуватися

вказівні знаки, розміщені як всередені, так і поза приміщенням.

6.1.31. Елементи та вузли АУП мають бути пофарбовані

відповідно до вимог чинних стандартів.

6.1.32. Зрошувачі й насадки повинні постійно утримуватися в

чистоті, під час проведення ремонтних робіт бути захищеними від

потрапляння на них фарби, побілки тощо. В місцях, де є небезпека

механічного пошкодження, їх необхідно захищати надійними

огорожами, які не впливають на поширення тепла (для спринклерних

зрошувачів) і не змінюють карту зрошування. Не допускається

встановлювати замість тих, що спрацювали, та несправних зрошувачів

пробки й заглушки.

6.1.33. Забороняється:

- використовувати трубопроводи АУП для підвішування або

кріплення будь-якого устаткування;

- приєднувати виробниче устаткування та санітарні прилади до

трубопроводів живлення АУП;

- встановлювати запорну арматуру та фланцеві з'єднання на

трубопроводах живлення та розподільчих трубопроводах.

6.1.34. Вузли керування систем водяного та пінного

пожежогасіння повинні бути розташовані у приміщеннях з мінімальною

температурою повітря упродовж року не менше +4 гр. С.

6.1.35. Приміщення, де розташовані вузли керування, насосні

станції, станції пожежогасіння, повинні мати аварійне освітлення і

бути постійно замкненими.

Приміщення станцій пожежогасіння, насосних станцій слід

забезпечити телефонним зв'язком з диспетчерським пунктом (пожежним

постом). Ключі від приміщень повинні бути в обслуговуючого і

оперативного (чергового) персоналу. Біля входу в приміщення має

висіти табло з написом "Станція (вузол керування) пожежогасіння".

Необхідно проводити щотижневі випробування насосів

автоматичних систем пожежогасіння, про що робити записи в журналі.

6.1.36. Підлягають дозарядці (перезарядці) посудини та балони

установок пожежогасіння, маса вогнегасної речовини або тиск

середовища в яких знизилися відносно значень, встановлених

експлуатаційною документацією, на 10% і більше.

Посудини та балони АУП треба захищати від потрапляння на них

прямих сонячних променів та безпосереднього впливу опалювальних

або нагрівальних приладів.

6.1.37. Приміщення, захищувані установками об'ємного

пожежогасіння, повинні бути обладнані самозачинними дверима.

6.1.38. Автоматичні установки об'ємного пожежогасіння, котрі

мають електричну частину і призначені для захисту приміщень з

перебуванням у них людей, повинні мати:

- звукову й світлову сигналізацію, яка сповіщає про подавання

у ці приміщення вогнегасної речовини;

- пристрої переключення автоматичного пуску на ручний з

видаванням відповідного сигналу у приміщення чергового персоналу;

- пристрої затримання випуску вогнегасної речовини у

захищуваний об'єм.

Всередині захищуваного приміщення повинен видаватися

світловий сигнал у вигляді напису на світлових табло "Газ -

виходь!" ("Піна - виходь!" тощо) та звуковий сигнал оповіщення.

Біля входу до захищуваного приміщення повинен встановлюватися

світловий сигнал "Газ - не заходити! " ("Піна - не заходити!"

тощо), а в приміщенні чергового персоналу - відповідний сигнал з

інформацією про подавання вогнегасної речовини.

6.1.39. Модульні установки автоматичного пожежогасіння

(порошкові типу ПУМА, ОПА-100, газові типу УГП, МГП і т.ін.) слід

застосовувати для захисту вибухопожежонебезпечних і

пожежонебезпечних приміщень категорій А, Б, В невеличкої площі, що

експлуатуються, як правило, без постійного обслуговуючого

персоналу. Приміщення, обладнані модульними установками

пожежогасіння, можуть забезпечуватися первинними засобами

пожежогасіння на 50% від їх норм належності для цих приміщень.

Проектування, монтаж і експлуатацію модульних установок

пожежогасіння необхідно здійснювати відповідно до технічної

документації підприємств-виготовлювачів цих установок.

( Підрозділ 6.1 доповнено пунктом 6.1.39 згідно з Наказом МВС

N 217 від 05.03.2002 )

6.2. Системи протидимного захисту, оповіщення людей про

пожежу і керування евакуацією, засоби зв'язку

6.2.1. Необхідність обладнання будинків і приміщень системами

протидимного захисту та технічними засобами оповіщення про пожежу,

вимоги до їхнього улаштування встановлюються будівельними нормами.

На системи протидимного захисту, оповіщення людей про пожежу

та керування евакуацією поширюються вимоги пп.6.1.1-6.1.5, 6.1.26

цих Правил.

6.2.2. Системи протидимного захисту.

6.2.2.1. Не менше одного разу на місяць слід проводити

випробування систем протидимного захисту з увімкненням

вентиляторів (ручним способом або від пожежних сповіщувачів), про

що складається акт.

6.2.2.2. Для підтримання систем протидимної вентиляції у

працездатному стані необхідно:

- щотижня перевіряти стан вентиляторів, виконавчих

механізмів, положення клапанів, заслонок; наявність замків та

пломб на щитах електроживлення автоматичних пристроїв, захисного

засклення на кнопках ручного пуску;

- періодично очищати від бруду та пилу (у зимовий час - від

обледеніння) вентиляційні решітки, клапани, виконавчі механізми,

плавкі замки, кінцеві вимикачі; регулювати натяг пасів трансмісії

вентиляційних агрегатів, усувати несправності електричних

пристроїв, вентиляційних установок, порушення цілості повітроводів

та їх з'єднань.

6.2.2.3. Біля кнопок дистанційного пуску повинні бути

пояснювальні написи (таблички) про їх призначення.

Щит (пульт) ручного керування пристроями системи протидимного

захисту повинен бути забезпечений інструкцією про порядок їх

включення в роботу.

6.2.2.4. Двері, які входять до системи протидимного захисту,

повинні мати справні пристрої для самозачинення та ущільнюючі

прокладки у притворах, а також засклення з армованого скла (або

бути суцільними).

6.2.2.5. Вентилятори систем протидимної вентиляції слід

розміщати в окремих від вентиляторів інших систем приміщеннях. При

цьому вентилятори димовидалення і підпору повітря не допускається

розміщати в загальній камері.

6.2.2.6. Пристрої для повітрозабору систем підпору повітря

повинні розміщуватися таким чином, щоб виключити потрапляння в них

продуктів горіння, які виходять із систем димовидалення та вікон

будівель.

6.2.2.7. В каналах димовидалення і підпору повітря

прокладання будь-яких комунікацій не дозволяється.

6.2.2.8. Сигнали про виникнення пожежі та включення в роботу

протидимного захисту будівель з підвищеною кількістю поверхів

повинні, як правило, передаватися на місцевий диспетчерський пункт

(в житлових будинках з підвищеною кількістю поверхів - на

об'єднані диспетчерські системи житлових господарств).

6.2.2.9. У черговому режимі димові клапани системи

протидимного захисту на всіх поверхах повинні бути закриті.

6.2.3. Системи оповіщення про пожежу.

6.2.3.1. Системи оповіщення про пожежу повинні забезпечувати

у відповідності з розробленими планами евакуації передачу сигналів

оповіщення одночасно по всьому будинку (споруді), а при

необхідності - послідовно або вибірково в окремі його частини

(поверхи, секції і т.ін.). У лікувальних та дитячих дошкільних

закладах, а також спальних корпусах шкіл-інтернатів повинні

оповіщатися тільки адміністрація та обслуговуючий персонал.

6.2.3.2. Порядок використання систем оповіщення необхідно

визначати в інструкціях з їх експлуатації та в планах евакуації,

де потрібно також вказувати осіб, котрі мають право приводити

систему в дію.

6.2.3.3. Кількість оповіщувачів, їх розміщення та потужність

повинні забезпечувати необхідну чутність у всіх місцях перебування

людей. Оповіщувачі-динаміки не повинні мати регуляторів гучності,

підключення їх до мережі слід виконувати без роз'ємних пристроїв.

6.2.3.4. Для передачі текстів оповіщення та керування

евакуацією допускається використовувати внутрішні

радіотрансляційні мережі та інші мережі мовлення, наявні на

підприємстві (за умови забезпечення надійності оповіщення). Текст

оповіщення повинен бути заздалегідь записаний на магнітофон (для

іноземців текст оповіщення записується англійською або їх рідною

мовою).

6.2.3.5. Системи оповіщення та керування евакуацією необхідно

виконувати з урахуванням можливості прямої трансляції мовного

оповіщення та керівних команд через мікрофон для оперативного

реагування в разі зміни обстановки або порушення нормальних умов

евакуації.

6.2.3.6. Приміщення, з якого здійснюється керування системою

оповіщення, слід розміщувати на нижніх поверхах будівель,

переважно біля входу на сходові клітки, у місцях з цілодобовим

перебуванням чергового персоналу.

При обладнанні приміщень будівлі УПС її приймально-контрольні

прилади слід установлювати в тому приміщенні, з якого здійснюється

керування системою оповіщення. ( Підпункт 6.2.3.6 доповнено

абзацом згідно з Наказом МВС N 217 від 05.03.2002 )

6.2.3.7. У будівлях, де немає потреби в технічних засобах

оповіщення про пожежу і керування евакуацією, керівник

підприємства повинен наказом визначити порядок оповіщення людей

про пожежу та призначити відповідальних за це осіб.

6.2.3.8. У вибухонебезпечних зонах технічні засоби оповіщення

про пожежу повинні мати виконання, що відповідає категорії та

групі вибухонебезпечної суміші.

6.2.4. Засоби зв'язку.

6.2.4.1. Населені пункти й окремо розташовані (віддалені)

підприємства необхідно забезпечувати засобами зв'язку (телефонами,

радіозв'язком, сповіщувачами), передбачаючи можливість

використання їх для передачі повідомлення про пожежу в будь-який

час доби. Номер телефону для виклику пожежної охорони повинен бути

"01".

Обов'язок щодо забезпечення засобами зв'язку населених

пунктів покладається на місцеві органи влади і самоврядування, а

на об'єктах - на їх власників.

6.2.4.2. Театри, кіноконцертні зали, нафтобази та інші

потенційно небезпечні в пожежному відношенні підприємства повинні

мати прямий телефонний зв'язок з найближчим підрозділом пожежної

охорони або центральним пультом пожежного зв'язку населеного

пункту. Необхідність улаштування такого зв'язку визначається

територіальними органами державного пожежного нагляду.

6.2.4.3. У разі відсутності на об'єкті телефонного зв'язку

слід на видних місцях вказувати (за допомогою написів, табличок і

т.ін.) місце знаходження найближчого телефону або спосіб виклику

пожежної охорони.

Таксофони, встановлені на вулицях і в будівлях, повинні

забезпечувати можливість безкоштовного користування ними для

передавання, повідомлення про пожежу по лінії зв'язку "01". На

таксофонах мають бути таблички із зазначенням номера виклику

пожежної охорони ("01").

( Підпункт 6.2.4.4 вилучено на підставі Наказу МВС N 217

від 05.03.2002 )

6.3. Протипожежне водопостачання.

6.3.1. Зовнішнє протипожежне водопостачання.

6.3.1.1. Кожне підприємство повинно бути забезпечене

необхідною кількістю води для цілей пожежогасіння (виходячи з

вимог будівельних норм та інших нормативних документів).

Мережі протипожежного водогону повинні забезпечувати потрібні

за нормами витрату та напір води. У разі недостатнього напору на

об'єктах необхідно встановлювати насоси, які підвищують тиск у

мережі.

6.3.1.2. Відповідальність за технічний стан пожежних

гідрантів, встановлених на мережі водогону населених пунктів,

несуть відповідні служби (організації, установи), які відають цими

мережами водогону, а на території підприємств - їх власники або

орендарі (згідно з договором оренди).

6.3.1.3. Пожежні гідранти повинні бути справними і

розміщуватись згідно з вимогами будівельних норм та інших

нормативних документів таким чином, щоб забезпечити безперешкодний

забір води пожежними автомобілями. ( Абзац перший підпункту

6.3.1.3 в редакції Наказу МВС N 217 від 05.03.2002 )

Перевірка працездатності пожежних гідрантів повинна

здійснюватися особами, що відповідають за їх технічний стан, не

рідше двох разів на рік (навесні й восени). Кришки люків колодязів

підземних пожежних гідрантів повинні бути очищені від бруду, льоду