МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАКАЗ

N 169 15.04.2005

Про затвердження методичних вказівок з мікробіологічної діагностики кашлюку та паракашлюку

Кашлюк - широко розповсюджене захворювання у світі. Щорічно хворіє близько 60 млн. чоловік, з яких близько 600 000 помирає. Захворювання зустрічається й у країнах, де протягом багатьох років широко проводяться щеплення проти кашлюку.

В Україні в 2004 році у порівнянні з 2003 роком захворюваність на кашлюк зросла у 2, 8 рази. Захворіло 2241 осіб в тому числі 2142 дітей до 14 років. Показники захворюваності склали відповідно 4, 96 та 1, 63 на 100 тис. населення. Серед захворілих дітей 42, 5% становлять діти від 0 до 2 років, 26, 9% - діти у віці від 3-6 років.

Найвищі показники захворюваності на кашлюк дітей до 14 років у Запорізькій 108, 3, Чернігівській 79, 0, Харківській 51, 1, Одеській 50, 2 та м. Києві 76, 40 на 100 тис. дитячого населення.

Достовірний діагноз у катаральному періоді може бути поставлений після одержання результатів бактеріологічних досліджень. Результативність досліджень залежить від термінів узяття матеріалу; на першому тижні захворювання позитивні результати вдається одержати в 95% хворих, на другому — лише в 70-80%, а починаючи з 5-го тижня - збудника виділити вже не вдається.

За даними галузевої статистичної звітності (форма 40-здоров) в 2003 році в Україні в перші 10 діб від початку захворювання бактеріологічно обстежено лише біля 30% хворих на кашлюк та паракашлюк.

Показник бактеріологічного підтвердження клінічного діагнозу кашлюку в Україні останні роки є незадовільним і становить 23-24%.

Аналіз якості лабораторної діагностики кашлюку свідчить про необхідність її суттєвого поліпшення, що потребує забезпечення лабораторій сучасними імунобіологічними препаратами, в першу чергу наборами для експрес діагностики, поживними середовищами гарантованої якості для первинного посіву матеріалу, впровадження методів молекулярно-генетичних досліджень для виявлення збудників кашлюку та паракашлюку та їх типування.

З метою удосконалення лабораторної діагностики кашлюкової інфекції

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити "Методичні вказівки з мікробіологічної діагностики кашлюку та паракашлюку" (додаються).

2. Міністру охорони здоров'я АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних, Севастопольської міської, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської держадміністрацій, Головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному повітряному транспорті:

2.1. Забезпечити своєчасну клінічну та мікробіологічну діагностику, кашлюку та паракашлюку у відповідності з затвердженими методичними вказівками.

2.2. Координацію робіт з лабораторної діагностики кашлюку та паракашлюку, здійснення мікробіологічного моніторингу циркуляції збудників кашлюку та паракашлюку покласти на бактеріологічні лабораторії епідеміологічних відділів закладів державної санепідслужби.

2.3. Забезпечити лабораторії лікувально-профілактичних закладів та установ державної санепідслужби необхідним переліком діагностичних імунобіологічних препаратів.

2.4. Інформацію про виконання цього наказу щороку надсилати до Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України до 1 лютого.

3. Головному лікарю Центральної санітарно-епідеміологічної станції МОЗ України, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, на водному, залізничному повітряному транспорті:

3.1. Забезпечити організаційно-методичне керівництво з лабораторної діагностики кашлюку та паракашлюку, узагальнення та аналіз якості досліджень, результатів мікробіологічного моніторингу циркуляції збудників кашлюку та паракашлюку у регіоні та підготовку спеціалістів.

3.2. Забезпечити збір штамів збудників кашлюку та паракашлюку, їх підтвердження, типування, щорічний аналіз структури та якості бактеріологічної діагностики.

4. Вважати такою, що не застосовується на території України "Инструкция по бактериологическому и серологическому исследованиям при коклюше и паракоклюше" МОЗ СРСР, 1983р.

5. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного (Мухарську Л. М.) та начальника Управління організації медичної допомоги дітям та матерям (Моісеєнко Р. О.).

 

МіністрМ.Є.Поліщук

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказом МОЗ України

від 15.04.2005 № 169

Методичнi ВКАЗІВКИ З

МІКРОБІОЛОГІЧНОЇ ДІАГНОСТИКИ КАШЛЮКУ ТА ПАРАКАШЛЮКУ

1. Загальні положення

1.1. Ці методичні вказівки встановлюють єдиний порядок відбору, транспортування, та проведення лабораторних досліджень з метою діагностики та профілактики кашлюкової інфекції, визначають диференційну діагностику представників роду Bordetella: В.pertussis, В.раrареrtussіs, B.bronchiseptica на основі виділення чистої культури і вивчення комплексу біологічних ознак.

1.2.Методичні вказівки можуть бути використані усіма установами охорони здоров’я на території України незалежно від їх відомчої належності і форм власності, а також юридичними і фізичними особами, що проводять лабораторні дослідження з метою діагностики та профілактики кашлюку.

1.3. Кашлюк - гостра високо контагіозна інфекція респіраторного тракту, що супроводжується запаленням гортані, трахеї і бронхів. У типовій формі хвороба проявляється нападами (пароксизмами) кашлю, тяжкість і тривалість яких варіюють.

1.3.1. Клінічний плин кашлюку можна розділити на три періоди - катаральний (початковий, продромальний), спазматичний (судомний, пароксизмальний, конвульсивний) і одужання (зворотний розвиток):

1) катаральна стадія починається через 3-14 (зазвичай 5-8) днів після проникнення збудника і протікає як застуда, бронхіт або грип. У цьому періоді хворий високо заразний, тому що у верхніх дихальних шляхах присутні безліч кашлюкових бактерій у вірулентній фазі. Кашель з’являється наприкінці катарального періоду і прогресує до кінця другого тижня спазматичної стадії;

2) спазматичний період характеризується типовим приступоподібним кашлем з почервонінням обличчя, сльозотечею, репризами (дихання із свистом, обумовлене проходженням повітря крізь звужену голосову щілину в наслідок лярингоспазму). Приступ часто закінчується відходом мокротиння або блювотою. Найбільша тривалість цього періоду - 8 тижнів. У щеплених дітей і дорослих цей період може протікати без характерного судомного кашлю і реприз;

3) період одужання починається через 4-8 тижнів і характеризується зниженням частоти і сили приступів кашлю; іноді період реконвалесценції затягується на 2 - 6 міс;

4) в окремих випадках спостерігається ускладнення основного плину в наслідок приєднання вторинної бактеріальної інфекції респіраторного тракту або середнього вуха, розвитком ураження центральної нервової системи.

У патогенезі кашлюкової інфекції велику роль відіграють функціональні зміни в клітинних системах респіраторного тракту, пов’язані зі специфічними токсинами збудника, що зберігаються після його видалення з організму і клінічні симптоми підсилюються на фоні зниження концентрації збудника в зоні ураження. В. pertussis вражає нервові закінчення, в результаті чого в кашлевий нервовий центр постійно поступають нервові імпульси, що і зумовлює появу характерних приступів кашлю. При залученні до патологічного процесу сусідніх нервових центрів виникає блювота, судинні розлади – зниження артеріального тиску, судинний спазм, нервові порушення - судоми.

Клінічний синдром кашлюку може бути викликаний трьома збудниками: В.pertussis, В.parapertussis, в поодиноких випадках В.bronchiseptica. Бактеріологічне дослідження є основним методом диференційної діагностики цих захворювань, а також випадків змішаної інфекції.

1.3.2. У крові хворих на кашлюк специфічні антитіла виявляються пізно: через 3-4 тижні після початку захворювання, тому мають обмежене діагностичне значення.

1.3.3. Збудник нерідко зникає з респіраторного тракту раніше, ніж зникають клінічні прояви. Ймовірність його виділення в класичному (пароксизмальному) періоді набагато нижче, ніж у катаральній фазі захворювання.

2. Характеристика мікробів роду Bordetella

2.1.Збудник кашлюку - В.pertussis належить до роду Bordetella, до якого також належать B.parapertussis, В.bronchiseptica та B.avium. Останнім часом описані нові види бордетел: B.holmesii та B.hinzii.

Bordetella parapertussis у людини викликає подібне до кашлюку захворювання (паракашлюк), може виділятись від здорових та хворих на пневмонію ягнят; близька до збудника кашлюку за морфологічними ознаками і умовам культивування.

Воrdеtеllа bronchiseptica ізольована з носоглотки собак, котів і кролів, у деяких випадках викликає у людини респіраторне захворювання, що нагадує кашлюк. В основному це спостерігається у працівників відповідних господарств.

Воrdеtеllа avium виділялась із ексудату повітряного мішка індичок.

Штами Воrdеtеllа hinzii також виділялись із дихальних шляхів індичок та курчат, а також із слини та крові хворого на СНІД.

Воrdеtеllа holmesii була виділена із крові пацієнтів з порушеннями функцій імунної системи.

Збудник кашлюку виділений у 1910 році з мокротиння хворої дитини французькими мікробіологами Ж.Борде й О.Жангу. (Bordetella - на честь Ж. Борде, лат. pertussis - сильний кашель.)

Бордетели являють собою дрібні грам негативні кокобактерії, що не утворюють спор, розташовуються поодиноким групами, у S-формі мають ніжну капсулу, нерухливі (В. pertussis, В. parapertussis) або рухливі (В. bronchiseptica), суворі аероби. Нестійкі у довкіллі, прогрівання при 55°С вбиває їх через 30 хвилин.

Нижче наведені характеристики клінічно значимих видів бордетел за “Определителем нетривиальных патогенных грамнегативных бактерий (аэробных и факультативно анаеробных)” Р.Вейант, У.Мосс, Р. Уівер, Д.Холліс, Дж. Джордан, Э. Кук, М. Дейншвар. Переклад з англійської, під редакцією к.м.н. В.А. Курчавого та д.б.н. Г.А. Осипова. Москва. “Мир”, 1999.

В. pertussis грамнегативні дрібні палички, нерухливі. На звичайних поживних середовищах не ростуть, але можуть адаптуватися при повторних пересівах. Добре ростуть на поживних середовищах з активованим вугіллям та кров’ю. Виділенню сприяє селективна добавка до середовища (5-40 мкг цефалексину). Зазвичай проявляють дію на кров подібну ??-гемолізу, але не таку чітку, як спостерігається у В.parapertussis. При густому посіві уреазонегативні, пігменту не утворюють, оксидазопозитивні.

В.parapertussis грамнегативні дрібні палички, нерухливі. Вуглеводи не утилізують, ростуть на агарі Мак-Конкі, оксидазонегативні, нітрат не відновлюють, повільно ростуть на кров’яному агарі, утворюють дрібні колонії. Викликають ??-гемоліз. Утворюють коричневий водорозчинний пігмент (його синтез пов’язаний з наявністю у середовищі тирозину), сірководень на трьохсахарному агарі з залізом не утворюють, желатину не розріджують.

В. bronchiseptica грамнегативні дрібні палички, рухливі (перетрихіальні джгутики). Вуглеводи не утилізують. Добре ростуть на агарі Мак-Конкі та SS агарі. Оксидазопозитивні. Зазвичай уреазо- та нітрат-позитивні без утворення газу. Сірководень на трьохсахарному агарі з залізом не утворюють. Є збудниками захворювань собак, свиней та лабораторних тварин, включаючи кролів та морських свинок. Можуть передаватися від тварин людині.

Для виділення В.pertussis необхідні спеціальні середовища. Як аероб, паличка кашлюку краще росте в атмосфері, збагаченій вуглекислим газом (5 - 7% СО2), тобто відрізняється капнофільністю. На щільних поживних середовищах утворюють гладенькі, вологі, випуклі, рівні, з перлинним відблиском колонії, діаметром 1-, які утворюються через 48-72 години культивування. (Колонії В.parapertussis з’являються через 24-48 годин, а В.bronchiseptica – через 18-24 години).

2.4. Для росту В.pertussis необхідна наявність різних амінокислот (цистин, пролін, метіонін, серин, глютамін), а також нікотинової кислоти, різних солей. Оптимальна температура для їх росту 35-37°С. В.parapertussis та В.bronchiseptica не такі вимогливі і здатні рости на простому агарі. В.bronchiseptica та В.avium здатні рости у фосфатно-сольовому буфері і прісній воді, які теоретично можуть бути джерелом інфекції.

2.5.Бордетели мають низьку ферментативну активність: не утворюють індол, не розріджують желатину, не ферментують цукрі, каталазопозитивні. Особливо мало активний у біохімічному відношенні збудник кашлюку.

2.6.Фактори патогенності бордетел. Одним із найважливіших факторів патогенності збудника кашлюку є кашлюковий токсин. Він являє собою екзотоксин, який складається із двох фрагментів (А та В). Фрагмент А має ферментативну активність і впливає на білок мембрани клітини-мішені тим самим порушуючи її функцію. Фрагмент В відповідає за зв’язування токсину з рецепторами клітин-мішеней.

З цим токсином пов’язують тяжкість перебігу захворювання та системні прояви при кашлюку.

Філаментозний гемаглютинін є поверхневим білком, який сприяє адгезії мікроорганізма. В експериментах на тваринах гемаглютинін не проявляв токсичності. Окремі автори говорять, що рівень антитіл до філаментозного гемаглютиніну у імунізованих школярів корелював зі ступенем захищеності їх від кашлюка.

Аглютиногени також є поверхневими білками, стимулюючими синтез антитіл, які зв’язуються з бактеріальними клітинами, що призводить до аглютинації.

Всього у бордетел розрізняють 16 аглютиногенів, деякі з них вважаються родовими, інші видовими. Крім того, серед видових 7-й є основним для В.pertussis, для В.bronchiseptica – таким є 12-й, і для В.parapertussis – 14-й.

В залежності від 2-го та 3-го аглютиногенів розрізняють 4 серотипи В.pertussis: 2, 0; 0, 3; 2, 3; 0,0. У збудника кашлюка виділяють також 4-й, 5-й, 6-й, 13-й, 15-й та 16-й аглтиногени. Аглтиногени 8-й, 9-й та 12-й – є спільними для В.bronchiseptica та В.parapertussis, а 11-й – зустрічається тільки у В.bronchiseptica.

Аденілатциклазний гемолізин – це також токсин, який має АДФ-рибозилюючу активність і призводить до порушення функції клітини. Цей фактор патогенності діє на початкових стадіях розвитку інфекції.