Допускається, за необхідності, виконання невеликих за обсягом або тривалістю робіт на висоті 1,3 м і більше з приставних переносних драбин з обов'язковим застосуванням запобіжного пояса і карабіна, який повинен бути надійно закріплений до елементів конструкції.
4.7.2. Видаляти частини обладнання, що демонтуються, і сміття слід механізованим способом у закритих ящиках і контейнерах або по закритих жолобах.
Дозволяється скидати сміття з висоти до 3 м - без застосування жолобів або інших пристосувань. Місце, на яке скидають сміття, слід з усіх боків обгородити або біля нього повинен стояти працівник, який попереджує про небезпеку.
4.7.3. Під час проведення робіт з використанням риштувань працівниками кількох підрядних організацій відповідальність за їхній стан несе організація, що прийняла риштування в експлуатацію.
Якщо під час проведення робіт використовуються риштування працівниками кількох підрядних організацій, то кожний керівник робіт цих орі анізацій повинен оглядати їх щодня.
4.7.4. Установлювати і розбирати риштування слід під керівництвом і наглядом виконавця робіт з дотриманням послідовності виконання робіт, передбаченої ППР.
Працівників, які установлюють і розбирають риштування, повинен проінструктувати керівник робіт щодо способів і послідовності проведення цих робіт і заходів безпеки.
Доступ сторонніх осіб у зону, де установлюються або розбираються риштування чи поміст, заборонено.
4.8. Зварювальні та інші вогневі роботи
4.8.1. Електрозварювальні, газополуменеві та інші вогневі роботи слід проводити з дотриманням вимог Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України 22.06.95 № 400, зареєстрованих в Мін'юсті України 14.07.95 за № 219/755, та Правил пожежної безпеки в компаніях, на підприємствах та в організаціях енергетичної галузі України, затверджених наказом Міненерго України 25.01.99 № 27, зареєстрованих в Мін'юсті України 01.04.99 за № 203/3496.
4.8.2. Вогневі роботи на обладнанні, розміщеному в зоні діючого устаткування і у виробничих приміщеннях, слід проводити за нарядом-допуском (далі - наряд), форма якого наведена в додатку 1 до цих Правил.
У рядку "Виконати заходи щодо підготовки робочих місць" наряду слід зазначити, крім заходів щодо підготовки робочих місць і заходів безпеки, також заходи щодо забезпечення робочого місця первинними засобами пожежогасіння відповідно до вимог Правил пожежної безпеки в Україні.
Оформлений наряд є одночасно дозволом на проведення вогневих робіт.
Вогневі роботи, що проводяться у спеціально відведених і обладнаних місцях у цехах, майстернях і на відкритих площадках, виконуються без оформлення наряду. Місця проведення таких робіт повинні бути обгороджені і мати відповідні написи.
4.8.3. Під час проведення вогневих робіт на вибухопожежонебезпечному обладнанні (мазутних резервуарах, газопроводах, газорозподільних пунктах, мастилопроводах, бункерах з пилом тощо) наряд повинен узгоджувати головний інженер підприємства, а заходи пожежної безпеки, зазначені у наряді, -посадова особа, відповідальна за пожежну безпеку підприємства.
4.8.4. У разі виникнення аварій зварювальні та інші вогневі роботи дозволяється виконувати без оформлення наряду, але обов'язково під безпосереднім наглядом начальника цеху (підрозділу) або за його вказівкою під наглядом іншого відповідального інженерно-технічного працівника цього цеху (підрозділу).
4.9. Радіографічна дефектоскопія обладнання
4.9.1. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання, організації виробничого процесу і засобів захисту працівників від радіоактивного випромінювання повинні відповідати вимогам "Санитарных правил по радиоизотопной дефектоскопии", затверджених МОЗ СРСР 07.08.74, № 1171/74.
4.9.2. Норми радіаційної безпеки, порядок проведення робіт, облік, зберігання і видавання дефектоскопів, утримання приміщень, заходи особистої профілактики, система організації, обсяг і порядок проведення радіаційного контролю, включаючи розроблення заходів щодо попередження і ліквідації аварій, повинні відповідати вимогам Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97), затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.07.97 № 208, та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист
від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000), затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України 12.07.2000 № 116.
4.9.3. До проведення робіт з дефектоскопії повинні допускатись працівники, які пройшли навчання з правил безпеки проведення таких робіт і мають у посвідченні про перевірку знань запис на право проведення робіт з дефектоскопії.
4.9.4. Керівник підприємства несе відповідальність за зберігання джерел іонізуючого випромінювання і забезпечення таких умов збереження, одержання, використання, витрачання і списування з обліку усіх джерел випромінювання, за яких неможливо їх загубити або безконтрольно використати.
4.9.5. Ремонт, заряджання (перезаряджання), розкривання захисних блоків радіаційних головок і вилучення джерел випромінювання повинна проводити тільки спеціалізована організація.
4.9.6. Потужність еквівалентної дози випромінювання від переносних і стаціонарних дефектоскопічних апаратів не повинна перевищувати: 100 мбер/год - на відстані 0,1 м від поверхні блока захисту апарата з джерелом випромінювання; 3 мбер/год - на відстані 1 м від поверхні блока захисту апарата з джерелом випромінювання.
4.9.7. Роботи з дефектоскопії повинна виконувати бригада, яка складається не менше ніж з двох працівників.
Бригада повинна виконувати роботи з дефектоскопії з дотриманням вимог пункту 4.9.1 цих Правил.
З метою убезпечення роботи бригади слід розробити заходи щодо зниження потужності дози у разі зовнішнього опромінювання всього тіла на робочих місцях до 2,9 мбер/год, а в суміжних приміщеннях - до 0,24 мбер/год.
Граничнодопустима доза опромінювання протягом календарного року для працівників, які виконують роботи із застосуванням джерел іонізуючого випромінювання, не повинна перевищувати 5 бер.
4.9.8. Зону, у межах якої потужність дози опромінювання перевищує 0,24 мбер/год, слід обгородити легким переносним бар'єром і на межі цієї зони вивісити знаки радіаційної безпеки.
4.9.9. Пересувні і переносні радіоізотопні дефектоскопи слід зберігати у спеціально відведених приміщеннях (сховищах), — що убезпечують зберігання їх і перешкоджають доступу до них сторонніх осіб.
4.9.10. Організацію тимчасових сховищ поза територією підприємства слід попередньо узгодити з місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби і органами внутрішніх справ.
Потужність еквівалентної дози на зовнішній поверхні такого сховища або на його огородженні, що перешкоджає доступу сторонніх осіб, повинна бути до 0,1 мбер/год, а у сховищах, що розташовані в санітарно-захисній зоні підприємства, - до 2,9 мбер/год.
4.9.11. Джерела іонізуючого випромінювання повинен видавати виконавцям робіт відповідальний працівник з місць їхнього зберігання - з обов'язковою
реєстрацією у прибутково-видатковому журналі.
Виконавці робіт несуть відповідальність за збереження джерел іонізуючого випромінювання з моменту отримання і до повернення або списування їх.
4.9.12. Вивезення джерел іонізуючого випромінювання для проведення робіт з використанням їх поза межами підприємства повинно проводитись згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
4.9.13. Під час застосування пересувних або переносних дефектоскопів слід дотримуватись таких вимог:
- направляти випромінювання переважно у бік землі або у той бік, де відсутні люди;
- віддаляти джерела від обслуговувальних працівників та інших осіб на можливо більшу відстань;
- обмежити тривалість перебування працівників поблизу джерел випромінювання;
- використовувати пересувні огородження і захисні екрани;
- вивішувати застережні плакати безпеки, які повинні бути чітко видні на відстані більше 3 м.
4.9.14. Радіаційний контроль при використанні переносних і пересувних дефектоскопів повинен містити:
- вимірювання потужностей експлуатаційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких нейтронів на відстанях 0,1 і 1 м від поверхні радіаційної головки-- не рідше двох разів на місяць;
- контроль ефективності захисту транспортних засобів, сховищ і суміжних з ними приміщень — не рідше двох разів на рік;
- вимірювання потужностей експозиційних доз випромінювання, густини потоків швидких нейтронів на робочих місцях і визначення розмірів радіаційно-небезпечних зон - один раз на квартал, а також кожного разу у випадку змінювання технології просвічування;
- визначення рівнів радіоактивного забруднення дефектоскопів, транспортних засобів і сховищ - не рідше одного разу на квартал;
- вимірювання індивідуальних доз опромінювання працівників, які здійснюють виробничий процес, — постійно.
4.9.15. Працівників, які виконують роботи із застосуванням пересувних і переносних дефектоскопів, необхідно забезпечувати двома типами дозиметрів -прямопоказувальними і фотодозиметрами або термолюмінісцентними, які слід розміщувати у верхній кишені спецодягу.
4.9.16. Для проведення виробничого процесу за допомогою стаціонарних дефектоскопів необхідно обладнати спеціальні приміщення (робочі камери). Пульт керування стаціонарним дефектоскопом необхідно розміщувати по-
за робочою камерою, в якій не слід установлювати обладнання, що не використовується у виробничому процесі.
4.9.17. Усі двері робочої камери повинні мати блокування з механізмом переміщування джерел випромінювання.
Сигналізація про положення джерела випромінювання повинна виводитись на пульт керування дефектоскопом і світлове табло над вхідними дверима у робочу камеру. Проводити виробничий процес з несправними блокуванням і сигналізацією заборонено.
4.9.18. У разі використання стаціонарних установок із спрямованим пучком випромінювання пучок слід направляти переважно у бік землі - у разі розміщення на першому поверсі, а якщо це неможливо, - на зовнішній бік приміщення, що не має вікон і забезпечує захист від випромінювання.
4.9.19. Радіаційний контроль в пультовій і приміщеннях, суміжних з робочою камерою, у разі використання стаціонарних дефектоскопів повинен полягати у вимірюванні потужності експозиційних доз випромінювання і (або) густини потоків швидких нейтронів від радіаційних головок. Потужність експозиційних доз випромінювання та густина потоків швидких нейтронів від джерел випромінювання повинні бути безпечними відповідно до Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97) та Норм радіаційної безпеки України (доповнення: Радіаційний захист від джерел потенційного опромінення) (НРБУ-97/Д-2000).
4.9.20. Робочу частину стаціонарних апаратів і установок з відкритим або з необмеженим за напрямком пучком випромінювання слід розміщувати в окремому приміщенні - переважно в окремому будинку або окремому крилі будинку; матеріал і товщина стін, підлоги, стелі такого приміщення за будь-яких положень радіоактивного джерела і напрямків пучка повинні забезпечувати послаблення первинного і розсіяного випромінювання у суміжних приміщеннях і на території підприємства до допустимих значень згідно з вимогами Норм радіаційної безпеки України (НРБУ-97).
4.9.21. На поверхні радіаційної головки, контейнера, зовнішньої упаковки транспортного пакувального комплекту і на зовнішніх дверях сховищ слід наносити знаки радіаційної небезпеки.
4.9.22. Під час роботи обладнання з джерелами іонізуючого випромінювання про всі випадки невідповідності індивідуальних засобів захисту вимогам, які до них висуваються, кожен працівник повинен доповісти своєму безпосередньому керівникові (працівникові, який відповідає за експлуатацію обладнання з джерелом іонізуючого випромінювання).
4.10. Проведення робіт у резервуарах та підземних спорудах.
Газонебезпечні роботи
4.10.1. Організація і проведення газонебезпечних робіт у резервуарах та підземних спорудах повинні відповідати вимогам розділів 1,4,6,7 Правил безпеки систем газопостачання України.
4.10.2. Безпосередньо перед спусканням у резервуар, підземну споруду, перед тим, як увійти у газонебезпечне приміщення, необхідно перевірити в них вміст небезпечних і шкідливих речовин у повітрі робочої зони і достатність кисню (вміст кисню повинен бути понад 20 % від об'єму).
Аналіз повітряного середовища слід проводити щодня перед початком проведення робіт.
Необхідність контролю повітря робочої зони у газонебезпечному приміщенні або газонебезпечній підземній споруді в період проведення робіт повинен визначати керівник робіт.
Газонебезпечні роботи слід проводити під безпосереднім наглядом керівника робіт.
4.10.3. Характеристика вибухонебезпечних і шкідливих газів, що найчастіше трапляються у підземних спорудах, наведена у додатку 2 до цих Правил.
4.10.4. Працівники цеху (району, дільниці) повинні знати перелік газонебезпечних підземних споруд, зазначених у пункті 4.1.30 цих Правил.
Ці споруди необхідно зазначати на технологічній схемі і маршрутній карті; вони повинні мати пофарбовані люки (рекомендується другу кришку люка або його циліндричну частину фарбувати у жовтий колір).
4.10.5. Для визначення стану повітряного середовища у резервуарі, підземній споруді, газонебезпечному приміщенні допускаються працівники, які пройшли навчання, вміють користуватись засобами вимірювань для контролю небезпечних і шкідливих речовин і мають у посвідченні відповідний запис на право виконання таких робіт.
4.10.6. Відбирати проби для аналізу повітряного середовища слід за допомогою шланга, який опускається в отвір люка резервуара, підземної споруди або установлюється у напіввідчинені двері газонебезпечного приміщення.
Кінець шланга слід опускати на відстань від рівня підлоги (дна резервуара) не більше 1 м - у разі відбирання проби з нижньої частини підземної споруди або резервуара, в якому може бути виявлена шкідлива речовина, важча за повітря, та на 20 - 30 см - у разі відбирання проби з його верхньої частини, в якій може бути виявлена шкідлива речовина з меншою щільністю, ніж повітря.
