---

Для вимірювання рівня шуму джерел, які, здебільшого, розміщують у відкритому просторі за задовільних акустичних умов і шум яких вимірюють також у відкритому просторі, доцільно виби­рати велику вимірювальну відстань і вимірювальну поверхню у формі півсфери.

У разі проведення вимірювань для групи однотипних джерел шуму (наприклад, машин одного типу чи однієї серії) вимірювальна поверхня повинна бути постійної форми.

Примітка 20. Докладнішу інформацію можна знайти у відповідних методиках вимірювання шуму джерел конкретного типу.

У звіті про випробування наводять опис обвідного паралелепіпеда, розміри і форму вимірювальної поверхні, вимірювальну відстань d або радіус півсфери г.

Центром півсфери має бути точка, розміщена посередині прямокутника, що є проекцією об­відного паралелепіпеда на відбивальну площину; на рисунку 1 це точка Q. Радіус г півсферичної вимірювальної поверхні повинен дорівнювати або бути більшим за 2d₀ джерела і в будь-якому разі не бути меншим за 1 м.

Радіус півсфери в метрах має дорівнювати одному з наступних значень: 1, 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14 або 16. Якщо у окремих випадках значення радіуса може бути настільки великим, що не відпо­відатиме вимогам додатка А до середовища вимірювання, такими великими значеннями радіуса користуватись не можна.

' 7.2.1 Площа півсферичної вимірювальної поверхні і точки розміщення мікрофона на ній

Якщо звуковідбивальна площина одна, точки розміщення мікрофона розташовують на уявній півсферичній поверхні з площею S = 2ТТГ², що обгинає джерело і обмежена звуковідбивальною площиною.

Якщо випробовувальне джерело установлюють біля стіни, S = яг²; якщо воно стоїть у кутку, S = О.блг².

На рисунках В.1 і В.2 показано точки розміщення мікрофона на півсферичній поверхні. На ри­сунку В.1 показано чотири позиції мікрофона, яким відповідають однакові за площею частини по­верхні півсфери з радіусом г.

Якщо джерело шуму розміщують біля більш ніж однієї звуковідбивальної площини, для ви­значання відповідної вимірювальної поверхні і точок розміщення мікрофона треба користуватися рисунком додатка В.

У окремих випадках, наприклад, під час випробовування будівельного обладнання чи інших машин, створюваний ними шум треба вимірювати одночасно з їх переміщуванням, кількість точок розміщення мікрофонів і їх взаємне розташування можуть бути змінені. Однак, це доцільно лише

тоді, коли за результатами попередніх досліджень установлено, що рівень звукової потужності до­рівнює або принаймні на 1 дБ перевищує значення, отримане під час вимірювання із сіткою мікро­фонів, передбаченою цим стандартом.

а) Обвідний паралелепіпед у разі наявності однієї звуковідбивальної площини

^О = 7(^/1^/2)²+(^/2^/2)^2+/23

b) Обвідний паралелепіпед у разі наявності двох звуковідбивальних площин

</₀ - /2) ^{+ /}2^{2 + /}з

с) Обвідний паралелепіпед у разі наявності трьох звуковідбивальних площин

d₀ =V^{/2+ /}2 ^{+ /}3

Рисунок 1 — Приклади, що ілюструють обвідний паралелепіпед і характеристичний розмір джерела шуму, d₀ з урахуванням їх положення в системі координат Q

7.2.2 Додаткові точки розміщення мікрофонів на півсферичній вимірювальній по­верхні

Потреба в додаткових точках розміщення мікрофонів на півсферичній вимірювальній поверхні виникає, якщо:

1. числове значення в децибелах амплітуди значень рівня звукового тиску, тобто різниця в децибелах між максимальним і мінімальним значеннями, визначеними у передбачуваних точках розміщення мікрофонів, удвічі перевищує кількість цих точок, або

2. джерело створює шум значної спрямованості; або

3. шум випромінює тільки невелика частина великогабаритного джерела (наприклад, отвори в оболонці машини).

Для отримання додаткової сітки мікрофонів чотириточкову мікрофонну сітку, показану на ри­сунку В.1, умовно обертають навколо осі z на 180° (див. таблицю В.1 і рисунок В.2). Необхідно, щоб верхня точка нової сітки на осі z збігалася з верхньою точкою вихідної сітки. У цьому разі кількість точок розміщення мікрофона збільшиться з 4 до 7.

У випадках Ь) і с) необхідно провести додаткові вимірювання у точках вимірювальної поверхні, розташованих зі сторони інтенсивного шумового випромінення (див. 7.4.1).

Вимірювальна відстань d — це відстань за перпендикуляром між площинами обвідного пара­лелепіпеда і вимірювальної поверхні. Бажано, щоб значення d становило 1 м, мінімальне її зна­чення — 0,15 м.

Значення d вибирають з ряду наведених значень в метрах: 0,15; 0,25; 0,5; 1; 2; 4 або 8. Вимі­рювальну відстань більше ніж 1 м вибирають для великогабаритних джерел. Для вибраної вели­чини d треба дотримуватись умов середовища вимірювання, наведених у додатку А.

Точки розміщення мікрофона розташовують на уявній поверхні площею S, що обгинає дже­рело, сторони якої паралельні сторонам обвідного паралелепіпеда і віддалені від нього на вимі­рювальну відстань d. На рисунках С.1 і С.8 показано точки розміщення мікрофонів на вимірю­вальній поверхні у формі паралелепіпеда. Площу цієї поверхні згідно з рисунками С.2—С.6 роз­раховують за формулою:

S = 4 (ab + Ьс + са), (3)

де а = 0,5 її + d;

b = 0,5 /₂ + d;

с = /₃+ d;

А, 4 і /з— довжина, ширина і висота обвідного паралелепіпеда, відповідно.

Якщо кількість відбивальних площин більше однієї, для визначання вимірювальної поверхні треба користуватись рисунками С.7 і С.8.

Формули для розраховування площі S вимірювальної поверхні у цьому випадку наведено на відповідних рисунках. Мікрофони треба розміщувати відповідно до рисунків С.1—С.8.

Вимірювання рівня звукового тиску необхідно проводити в додаткових точках розміщення мікрофона у тих випадках, коли:

1. числове значення в децибелах амплітуди значень рівня звукового тиску, тобто різниця в децибелах між максимальним і мінімальним значеннями, виміряними в основних точках розмі­щення мікрофона, вдвічі перевищує кількість цих точок, або

2. джерело створює шум значної спрямованості, або

3. шум випромінює невелика частина великогабаритного джерела шуму, наприклад, отвори у його оболонці.

Кількість точок розміщення мікрофона на вимірювальній поверхні збільшують, як показано на рисунку С.1, збільшенням кількості прямокутних ділянок однакового розміру, що відповідають точ­кам розміщення мікрофонів.

За умов Ь) і с) додаткові точки розміщення мікрофона розташовують в місцях інтенсивного випромінення шуму.

Якщо відповідно до 7.2.2 або 7.3.2 необхідні додаткові точки розміщення мікрофона, треба про­вести докладне аналізування рівнів звукового тиску на вимірювальній поверхні для визначання максимального і мінімального значень рівня звукового тиску у діапазоні частот, який нас цікавить. Додаткові точки розміщення мікрофона необов’язково мають бути розташовані на вимірювальній поверхні на однаковій відстані одна від одної. У цьому випадку для визначання рівня звукової по­тужності L_w треба користуватись методикою розраховування, наведеною в ISO 3745, 8.1.2 (для площ різного розміру).

Якщо попередні дослідження групи однотипних машин показали, що виміряний рівень звуко­вого тиску за зменшеної кількості точок розміщення мікрофона відрізняється не більше ніж на 1 дБ від значень, отриманих за повного комплекту цих точок, їх кількість може бути скорочено (див. 7.2 і 7.3). Така ситуація можлива, наприклад, у разі симетричного характеру випромінювання.

Примітка 21. Кількість верхніх точок розміщення мікрофона можна скоротити з міркувань безпеки, якщо це зумовлено відпо­відною методикою випробовування.

На роботу мікрофона можуть негативно впливати умови середовища вимірювання, а саме: сильні магнітні і електричні поля, вітер, поштовхи, зумовлені, наприклад, випусканням повітря з обладнання, що його випробовують, високі або низькі температури тощо. Уникнути зазначеного негативного впливу середовища вимірювання можна шляхом належного вибору мікрофона і його положення. Необхідно дотримуватись рекомендацій виробника вимірювальних приладів щодо не­гативного впливу навколишнього середовища.

Крім вимог, викладених у розділі 5, необхідно дотримуватись вимог, наведених нижче.

Мікрофон потрібно зорієнтувати так, щоб кут падіння звукової хвилі дорівнював куту падіння під час калібрування мікрофона.

Усереднений за часом рівень звукового тиску (див. 3.2.1) вимірюють інтегрувальним шумомі­ром, що відповідає вимогам ІЕС 60804. Якщо коливання рівня звукового тиску, виміряні за харак­теристики зважування за часом с, не перевищують ± 1дБ, можна користуватись шумоміром, який відповідає вимогам ІЕС 60651.

В останньому випадку усереднений за часом рівень звукового тиску можна виразити як середньо­арифметичне значення максимального і мінімального рівнів, отриманих під час вимірювання.

Вимірюють A-зважений рівень звукового тиску протягом типової тривалості роботи джерела шуму у всіх точках розміщення мікрофона.

Визначають:

1. A-зважені рівні звукового тиску £._рА протягом періоду роботи джерела, що його випробовують;

2. A-зважені рівні звукового тиску і.’_рА фонових шумів.

Тривалість вимірювання має бути не менше ніж ЗО с, якщо у методиці вимірювання шуму для цього виду обладнання не передбачено інше.

Для вимірювання окремого разового значення рівня звуку визначають миттєвий рівень зву­кового тиску одиничного звуку t_p.i_c (див. 3.2.2).

Якщо шум змінюється за часом, потрібно визначити необхідну тривалість вимірювання, яка, переважно, залежить від мети вимірювання. Якщо машина за різних режимів роботи створює шуми з різним рівнем звукового тиску, треба належним чином вибрати тривалість вимірювання для кож­ного режиму роботи і відобразити це у звіті про випробування.

8. РОЗРАХОВУВАННЯ А-ЗВАЖЕНОГО РІВНЯ ЗВУКОВОГО ТИСКУ НА ВИМІРЮВАЛЬНІЙ ПОВЕРХНІ І А-ЗВАЖЕНОГО РІВНЯ ЗВУКОВОЇ ПОТУЖНОСТІ

   1. Розраховування усередненого A-зваженого рівня звукового тиску на вимірювальній поверхні

Розраховування усереднених A-зважених рівнів звукового тиску на вимірювальній поверхні Ер_А за виміряними значеннями A-зважених рівнів звукового тиску L_pfid та усереднених А-зважених рівнів фонових шумів Е"_А за виміряними значеннями A-зважених рівнів фонового шуму С_рАІ ви­конують за такими формулами:

^А=ЮІд -£ю^ои- , дБ, (4)

V'^/ /=1 7

( 1 N ■■ А

^А-ЮІд -£Ю⁰^ , дБ, (5)

/=1 7

де Гр_А — усереднений для всієї вимірювальної поверхні A-зважений рівень звукового тиску під час роботи джерела шуму, дБ;

£"_А — усереднений для всієї вимірювальної поверхні A-зважений рівень звукового тиску фо­нового шуму, дБ;

LpA, — A-зважений рівень звукового тиску, виміряний у /-тій точці розміщення мікрофона, дБ;

ї-рА/ — A-зважений рівень звукового тиску фонового шуму, виміряний у /-тій точці розміщення мікрофона, дБ;

N — кількість точок розміщення мікрофона.

Примітка 22. Методика усереднювання, покладена в основу формул (4) і (5), передбачає рівномірне розташовання точок розміщення мікрофона на вимірювальній поверхні.

Розраховування поправки на фоновий шум /С_1А виконують за A-зваженими значеннями за такою формулою:

K_1A=-1Olg(l-1(T^o'^1ALA), дБ, (6)

де Д/-_А — ^-р_А~ L_pA.

Якщо Д/-_А> 10 дБ, результати вимірювання за методикою цього стандарту коригування не по­требують.

Якщо Д/-_А> 3 дБ, вимірювання відповідає вимогам цього стандарту (див. таблицю 0.1).

Якщо величина Ы__А знаходиться в межах від 3 дБ до 10 дБ, необхідно ввести поправку, ви­значену за формулою (6).

Якщо ДІ._А< 3 дБ, точність результатів вимірювання буде знижена. Максимальне значення поправки до таких результатів становить 3 дБ. Проте результат вимірювання можна відобразити у звіті про випробування і стати в нагоді під час визначання верхнього граничного значення рівня звукової потужності джерела шуму. Якщо такі дані наводять у звіті, у його тексті, таблицях і на гра­фіках, треба зазначити, що вимоги цього стандарту до рівня фонових шумів не виконано.

Поправку К_2А визначають за однією з методик, викладених у додатку А.