Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу А, гасіння яких гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини, наведені у таблиці 2.
Таблиця 2 — Мінімальна вогнегасна здатність вогнегасників під час гасіння модельних вогнищ пожежі класу А
|
Кількість вогнегасної речовини
|
Позначення модельного вогнища пожежі
|
||
|
порошок, кг
|
гази, кг (крім діоксиду вуглецю)
|
вода,розчин піноутворювача, вода з домішками, л
|
|
|
Не більше 2
|
Не більше 6
|
Не більше 6
|
1А
|
|
Від 2 до 4 включно |
Від 6 до 8 включно |
Від 6 до 9 включно |
2А |
|
Від 4 до 6 включно |
Більше 8 |
Більше 9 |
ЗА
|
|
Від 6 до 9 включно |
— |
— |
4А
|
|
Більше 9 |
— |
— |
6А |
4.1.5.2 Вогнегасна здатність вогнегасників, що рекомендуються для гасіння пожежі класу В (горіння рідких речовин), повинна визначатися методом випробувань, наведеним у додатку Б, та оцінюватись за максимальним модельним вогнищем пожежі, погашеним в умовах випробувань та відповідно до критеріїв, описаних у додатку Б.
Мінімальні величини модельних вогнищ пожежі класу В, гасіння яких у робочому діапазоні температур експлуатації гарантовано повинно забезпечуватись вогнегасниками різних типів залежно від кількості вогнегасної речовини, наведені у таблиці 3.
4.1.6 Тривалість приведення вогнегасника до дії повинна бути не більше 5 с.
4.1.7 Повна маса вогнегасника повинна відповідати номінальному значенню, заявленому у технічній документації на конкретний тип вогнегасника.
4.1.8 Кліматичне виконання та категорії розміщення вогнегасників повинні відповідати вимогам ГОСТ 15150. Вогнегасники повинні зберігати свою працездатність в одному з таких діапазонів температур експлуатації:
від 5 до 50 °С
від мінус 20 до 50 °С
від мінус 40 до 50 °С
від мінус 50 до 50 °С.
Примітка. Діапазон температур експлуатації встановлюється виробником та зазначається на Маркованні вогнегасника (розділ 6).
4.1.9 Вогнегасник повинен забезпечувати збереження робочого тиску газу в корпусі згідно з 4.1.4.2 протягом призначеного терміну служби вогнегасника.
4.1.10 Вогнегасник повинен бути обладнаний пристроєм, який забезпечує Можливість переривчастого викидання вогнегасної речовини.
Випробування на модельних вогнищах пожежі класу В можна проводити як у приміщенні, так і на відкритому повітрі за швидкості вітру не більше 3 м/с та за відсутності опадів ( дощу, снігу, граду).
Б.4.2.2 Конструкція модельних вогнищ пожежі
За модельні вогнища пожежі класу В беруться зварні сталеві циліндричні дека з вертикальними стінками, в які заливається визначена кількість води і пального. Днище дека під час випробувань установлюється горизонтально, на рівні (або вище) поверхні майданчика.
Примітка. З метою зведення до мінімуму жолоблення днище дек для вогнищ великого розміру слід виробляти з листів з більшою товщиною.
Характеристики модельних вогнищ пожежі класу В наведено в таблиці Б.4.2.1.
Таблиця Б.4.2.1 —Характеристики модельних вогнищ пожежі класу В
|
Позначення модельного вогнища пожежі |
Об'єм рідини, л |
Розміри дека для модельних вогнищ пожежі |
||||
|
|
вода |
пальне |
діаметр, мм |
висота борта, мм |
мінімальна товщина стінки, мм
|
площа горіння (наближена), м2
|
|
8В |
16 |
8 |
560 ± 5 |
230 ± 5 |
2,0 |
0,25 |
|
13В |
26 |
13 |
720 ± 10 |
230 ± 5 |
2,0 |
0,41 |
|
21В |
42 |
21 |
920 ± 10 |
230 ± 5 |
2,0 |
0,66 |
|
34В |
68 |
34 |
1170 ± 10 |
230 ± 5 |
2,5 |
1,07 |
|
55В |
110 |
55 |
1480 ± 15 |
230 ± 5 |
2,5 |
1,73 |
|
89В |
178 |
89 |
1890 ± 20 |
230 ± 5 |
2,5 |
2,8 |
|
144В |
288 |
144 |
2400 ± 25 |
230 ± 5 |
2,5 |
4,52 |
|
233В |
466 |
233 |
3050 ± 30 |
230 ± 5 |
2,5 |
7,32 |
|
Примітка 1. Наведене модельне вогнище пожежі 8В використовується під час низькотемпературних (високотемпературних) вогневих випробувань вуглекислотних вогнегасників, ранжованих щодо гасіння модельних вогнищ пожежі 13В при температурі 20 °С. Примітка 2. Номер кожного наступного модельного вогнища дорівнює сумі номерів двох попередніх. Наведений ряд модельних вогнищ еквівалентний геометричній прогресії з показником, що дорівнює 1,62. Примітка 3. Модельне вогнище визначається цифрою, що стоїть перед літерою В і відповідає кількості пального (у літрах), що заливається на деко. Площа модельного вогнища (дека), виражена у м, визначається множенням номера модельного вогнища на число (?? •10-2). |
Б.4.2.3 Пальне
Як пальне використовується бензин марки А-76 літнього виду відповідно до ГОСТ 2084. Глибина пального у деку становить приблизно 30 мм.
Б.4.2.4 Проведення випробувань
Б.4.2.4.1 Виставляють деко згідно з Б.4.2.2 та заливають у нього кількість води, зазначену у таблиці Б.4.2.1 відповідно до його позначення. Днище дека У будь-якій точці повинне бути покрите шаром води глибиною не більше 80 мм і не менше 30 мм.
Б.4.2.4.2 Наливають у деко відповідну до його позначення кількість бензину, зазначену у таблиці Б.4.2.1. При цьому висота борта дека над рівнем рідини повинна становити від 120 до 170 мм.
Примітка. Для кожного досліду слід залити в деко нову порцію води та пального.
Б.4.2.4.3 Підпалюють пальне. Тривалість вільного горіння до початку гасіння повинна становити не менше 60 с. Приводять вогнегасник до дії і спрямовують струмінь вогнегасної речовини на модельне вогнище. Тактику гасіння вибирає оператор. Оператор протягом випробувань може переміщуватись навколо модельного вогнища пожежі, але не повинен ставати в деко.
ДОДАТОК В
(обов'язковий)
ВИЗНАЧЕННЯ МІНІМАЛЬНОЇ ДОВЖИНИ СТРУМЕНЯ
ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ ТА МІНІМАЛЬНОЇ ТРИВАЛОСТІ
ПОДАВАННЯ ВОГНЕГАСНОЇ РЕЧОВИНИ
Випробування проводяться у спеціально підготовленому приміщенні або на відкритому, спеціально обладнаному майданчику, розташованому у захищеному від вітру місці при температурі навколишнього середовища (20 ?? 5) °С.
Освітлення приміщення повинно забезпечувати можливість візуального контролю за процесом викидання вогнегасної речовини. Довжина струменя визначається мірною рейкою, встановленою на рівні насадку (шланга) вогнегасника.
Примітка. Для визначення довжини струменя також допустимо використовувати контрольну розмітку стіни або підлоги. Стіна повинна бути пофарбована у темний колір.
Вогнегасник витримують не менше 18 год при температурі (20 ?? 5) °С, а після цього установлюють у робочому положенні так, щоб насадок вогнегасника був розташований у горизонтальній площині на висоті близько 1 м від поверхні землі (підлоги). Проводиться повна розрядка вогнегасника при повністю відкритому запірному пристрої. Під час подавання вогнегасної речовини фіксується довжина струменя вогнегасної речовини протягом кожних 2 с для будування графіка залежності довжини струменя від часу. Під час випробувань слід відзначати характер викидання та особливості форми і стану струменя вогнегасної речовини. Необхідно стежити за зміною повної маси вогнегасника під час подавання вогнегасної речовини або проводити інші випробування з метою визначення моменту викидання з вогнегасника 50 % заряду.
Для проведення випробувань доцільно використовувати стенд, що забезпечує запис розвантажувальної кривої під час безперервної розрядки вогнегасника і який сигналізує про досягнення моменту 50 %-ої розрядки вогнегасника, в який реєструється значення мінімальної довжини струменя вогнегасної речовини. За довжину струменя приймається відстань від проекції вихідного отвору розпилювача вогнегасника на майданчик до середини зони випадання основної маси вогнегасної речовини.
Мінімальна тривалість подавання вогнегасної речовини визначається часом з моменту початку викидання вогнегасної речовини з насадка вогнегасника до припинення її ефективного викидання.
Примітка 1. Якщо важко візуально визначити довжину струменя, то можна використовувати допоміжні засоби, зокрема, набір приймачів (плошок) для порошків і конденсаційні плити для зріджених газів, або інші спеціальні засоби.
Примітка 2. Для точнішого оброблення результатів вимірювання довжини струменя протягом розрядки вогнегасника рекомендується використовувати відеозйомку з наступним комп'ютерним обробленням отримуваних відеозображень.
ДОДАТОК Г
(обов'язковий)
ОЦІНКА ТЕПЛОХОЛОДОСТІЙКОСТІ ВОГНЕГАСНИКІВ
Г.1 Мінімум чотири вогнегасники, споряджені у повній відповідності до технічних вимог і готові до використання, повинні зазнати впливу температурних циклів, описаних у таблиці Г.1 (по два зразки на кожен цикл).
Таблиця Г.1 —Температурні цикли
|
Витримка, год |
Цикл 1 |
Цикл 2 |
|
24 ± 1 |
Витримати при мінімальній *) температурі, зазначеній на мар-кованні вогнегасника (± 3 °С) |
Витримати при максимальній *) температурі, зазначеній на маркованні вогнегасника (± 3 °С) |
|
24 ± 1 |
Витримати при (20 ± 5) °С |
Витримати при (20 ± 5) °С |
|
24 ± 1 |
Витримати при максимальній *) температурі, зазначеній на мар-кованні вогнегасника (± 3 °С) |
Витримати при мінімальній *) температурі, зазначеній на маркованні вогнегасника (± 3 °С) |
|
*) Діапазони температур експлуатації (встановлюються виробником): від 5 °С до 50 °С від мінус 20 °С до 50 °С від мінус 40 °С до 50 °С від мінус 50 °С до 50 °С Примітка 1. Витримки вогнегасників при заданій температурі потрібно проводити у кліматичній камері. Рідинні ванни використовувати забороняється. Примітка 2. Вогнегасник повинен встановлюватися у нормальному робочому положенні та залишатися нерухомим протягом випробувань. |
Г.2 Приводять вогнегасники до дії протягом 5 хв після їх вилучення з кліматичної камери.
Г.З Вогнегасники, що зазнали кліматичних впливів відповідно до циклів, наведених у таблиці Г.1, повинні задовольняти такі вимоги:
а) зберігати свою працездатність;
б) тривалість приведення вогнегасника до дії (для вогнегасників із вмонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом — тривалість набору робочого тиску) не повинна перевищувати 5 с.
Примітка. Після вилучення вогнегасників з умонтованим газовим балоном або газогенерувальним елементом з термокамери потрібно провести випробування згідно з додатком В, при цьому вплив на запірно-пусковий пристрій слід здійснювати відразу ж по закінченні 5 с від моменту дії на пристрій наддуву вогнегасника. Мінімальні тривалість викидання та довжина струменя вогнегасної речовини повинні відповідати вимогам 4.1.11 та 4.1.12.
в) маса залишку вогнегасної речовини після повного безперервного спрацьовування вогнегасника не повинна перевищувати 15 % (для порошкових вогнегасників) та 10 % (для вогнегасників інших типів).
ДОДАТОК Д
(обов'язковий)
СТІЙКІСТЬ ДО УДАРУ ПАДАЮЧИМ ВАНТАЖЕМ
Д.1 Зазначені випробування проводять для підтвердження стійкості вогнегасника (зокрема, його запірно-пускової головки) до впливу ударів з боку об'єктів, що падають на нього, або під час падіння вогнегасників на тверду поверхню.
Д.2 Повністю споряджений вогнегасник витримують у кліматичній камері протягом 18 год при мінімальній робочій температурі, нанесеній на його маркованні, з абсолютною похибкою ?? 5 °С.
Д.З Після вилучення з камери вогнегасники, обладнані газовим балоном або газогенерувальним елементом, слід наддути при замкненому запірному клапані. Д.4 Випробування на удар повинні проводитися таким чином:
— сталевий циліндр діаметром 75 мм з плоскими торцями і масою 4, 0 кг закріплюється у вертикальному положенні на напрямних таким чином, щоб забезпечити його вільне падіння з висоти H, що визначається за формулою (Д.1), але не менше 0,3 м:
