Ефективність вакцини проти грипу залежить, в першу чергу, від віку та зрілості імунітету реципієнта, а також ступеня подібності між вірусами у вакцині та тими, що циркулюють. Вакцини, штами в яких співпадають із домінуючими, продемонстрували 70-90% ефективність для запобігання (підтверджено лабораторно) хвороби у здорового дорослого населення. Ретроспективні дослідження людей із схильністю за медичними показниками до хвороби продемонстрували зниження кількості випадків серйозних респіраторних захворювань та смертей майже на 50%. Для таких людей основна користь від вакцинації полягає у зменшенні ризику важких ускладнень від інфекції, аніж у запобіганні легкої форми хвороби.
Типи вакцини проти грипу
Для зменшення ризику інфікування вірусом грипу чи появи ускладнень після нього можна використовувати доступні інактивовану та живу атенуйовану (ослаблену) вакцину проти грипу. Хоча обидва типи вакцини є ефективними, між ними є декілька відмінностей.
Інактивована вакцина проти грипу містить убиті віруси, і тому не може спричинити появу ознак чи симптомів захворювання. Натомість жива атенуйована вакцина містить живі ослаблені віруси грипу, що може спричинити появу незначних ознак чи симптомів хвороби подібних з інфікуванням вірусом грипу.
Офіційно зареєстрованими та доступними в Україні є виключно інактивовані вакцини.
Три типи інактивованої вакцини проти грипу подібні за своєю ефективністю, але різняться за рівнем реактогенності:
- цільновіріонні вакцини часто спричиняють місцеву реакцію у дітей, яка триває 1-2 дні. У незначної кількості реципієнтів можуть виникати тимчасові соматичні реакції (гарячка, нездужання, міальгія, протягом 6-12 годин після вакцинації). Цільновіріонні вакцини проти грипу замінюють менш реактогенними розщепленими або субодиничними вакцинами.
- розщеплені (спліт) вакцини (містять розщеплені частинки вірусів).
- субодиничні вакцини (містять HA та NA поверхневі глікопротеїни очищені від інших компонентів вірусів) демонструють зниження соматичної реактогенності у дітей та дорослих в порівнянні із цільновірусними препаратами. Тому саме їм надають перевагу, особливо для вакцинації дітей.
Рекомендації щодо використання інактивованих вакцин проти грипу
Мета: головною метою профілактики грипу є зменшення частки важких форм захворювання та передчасних смертей у групах із схильністю до таких ускладнень (групи підвищеного ризику), і як наслідок, зменшення потреб у спеціальному догляді та додаткових фармакологічних засобах, зокрема антибіотиках.
Використання інактивованих вакцин рекомендовано для всіх людей,
починаючи з дітей шести місячного віку, та включаючи тих, хто належить до групи підвищеного ризику. Інактивована вакцина є безпечною для матерів які годують груддю та їх дітей.
Рекомендовано проводити щорічну вакцинацію проти грипу наступним групам:
|
Групи підвищеного ризику |
|
|
Особи із високим ризиком появи ускладнень |
Особи, які проживають у притулках для людей похилого віку чи притулках для інвалідів (людей з особливим потребами). |
|
|
Особи, віком від 6-ти місяців, які мають одне або декілька таких хронічних захворювань: хронічні захворювання серцево-судинної системи, легень, обміну речовин (наприклад цукровий діабет чи ниркова недостатність), чи хронічний імунодефіцит (спричинений ліками чи ВІЛ) |
|
|
Особи, віком понад 60 років |
|
|
Діти у віці від 6 до 23 місяців |
|
|
Жінки, які планують вагітність у сезон грипу |
|
|
Особи, які проходять довготривалу аспіринову терапію, тому для них після інфікування вірусом грипу існує ризик виникнення синдрому Рейе. |
|
Особи, для яких існує підвищений ризик зараження грипом через відвідування поліклінік чи лікарень |
Діти у віці від 24 до 59 місяців |
|
|
Особи віком 50-59 років |
|
Особи, які живуть або доглядають за людьми із високим ризиком появи ускладнень, пов’язаних з грипом |
Працівники лікувальних закладів |
|
|
Здорові особи, які проживають і доглядають: за дітьми віком до п’яти років та за людьми, які мають високий ризик появи серйозних ускладнень, пов’язаних з грипом. |
Міністерство охорони здоров’я України та ВООЗ рекомендують збільшення рівня вакцинації серед людей з групи високого ризику і мають на меті досягти рівня вакцинації серед людей похилого віку щонайменше 50% до 2007 року та 75% до 2010 року.
Населення (в цілому): відповідні служби повинні надавати вакцину не лише особам, яким рекомендовано щорічну вакцинацію, а й усім тим, хто бажає зменшити для себе імовірність захворювання на грип чи його передачі іншим. Вакцинація проти грипу таким особам проводиться за рахунок коштів місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством (кошти підприємств, організацій, власні тощо).
Особи, які працюють в громадських службах повинні пройти вакцинацію, щоб звести до мінімуму можливі порушення в роботі цих служб протягом спалахів грипу. Студентів та інших осіб в громадських закладах (наприклад тих, які проживають в гуртожитках) слід заохочувати до вакцинації, щоб зменшити порушення повсякденної діяльності навчання на час епідемії.
Використання сезонних вакцин проти грипу для людей з підвищеним ризиком інфікування вірусом H5N1
Рекомендовано проводити цільову вакцинацію наявними сезонними вакцинами проти грипу для зменшення можливості одночасного інфікування людини вірусами пташиного та людського грипу.
Мінімізація можливостей подвійного інфікування зменшує ймовірність вірусної реасортації і появи нового вірусу грипу із здатністю спричинити пандемію.
До всіх згаданих цільових груп, що підлягають щорічній вакцинації, слід додати також:
усіх осіб, які матимуть контакт із домашньою птицею чи відвідуватимуть птахофабрики, які можуть бути вражені високопатогенним вірусом пташиного грипу (ВППГ); особливо працівників забійного цеху; осіб, які працюють на птахофабриках і живуть поряд з підприємством, де було зафіксовано чи підозрюють ВППГ або там, де відбувся падіж птиці; мисливців, працівників зоопарків, продавців на ринках живих тварин і т.д.;
працівників закладів охорони здоров’я, які доглядають за людьми із підтвердженими чи підозрюваними випадками ВППГ, проводять відбір зразків для лабораторних досліджень, співробітники лабораторій, де проводяться дослідження із штамами вірусу A(H5N1) або підозрювальним матеріалом;
працівників закладів охорони здоров’я, які надають невідкладну медичну допомогу в тих районах де було підтверджено випадки ВППГ у птахів;
осіб, які контактували із людьми інфікованими ВППГ.
Інші аспекти використання вакцини проти грипу
|
Зберігання |
В холодильнику при температурі +2 -+ |
|
Дозування |
Зазвичай 1 доза (дивитись інструкцію виробника). Дві дози з інтервалом щонайменше 1 місяць рекомендовано для дітей віком від 6 місяців до 9 років, яким вперше роблять вакцинацію проти грипу. |
|
Введення |
Вводиться внутрішньом’язово. Дорослим та старшим дітям вакцину вводять у дельтовидний м’яз; немовлятам та маленьким дітям у передньолатеральну частину стегна. |
|
Протипоказання |
1. Протипоказана особам із анафілактичною гіперчутливістю до яєць чи інших компонентів вакцини проти грипу. 2. Особам із помірною чи важкою лихоманкою. |
|
Строки |
Оптимальний період вакцинації переважно листопад – грудень, хоча його часто продовжують до січня. Постачальники повинні регулярно пропонувати вакцину проти грипу протягом усього періоду епідемії, навіть після реєстрації випадків грипу. Найвищий рівень антитіл проти вірусу грипу у людини спостерігають через два тижні після вакцинації. |
Роль лікарів у підвищенні рівнів вакцинації
Рівні вакцинації цільових груп населення України не співпадають із рекомендованими ВООЗ, незважаючи на дієвість та ефективність наявних інактивованих вакцин проти грипу. Через негативне ставлення до вакцини та вакцинації серед населення, що ґрунтуються на недостатній поінформованості, відбувається значне недовикористання вакцин проти грипу. Помилково грип вважають порівняно легкою хворобою, а вакцинацію проти цього захворювання неефективною чи навіть власне причиною грипу.
Спеціалісти сфери охорони здоров’я повинні інформувати щодо ефективності та безпечності вакцин проти грипу, економічної доцільності їх застосування, пояснювати переваги вакцинації для людей із цільових груп, мотивуючи їх робити вакцинацію. Довіра до рекомендації лікаря є найважливішим фактором, що впливає на позитивне рішення.
У наявних інактивованих вакцин проти грипу зафіксовано відмінні показники безпечності. Щороку в світі застосовують близько 300 мільйонів доз вакцини і загальна частка негативних реакцій є дуже низькою. Найбільш поширеним побічним ефектом є локальна реакція в місці введення, яка триває не більше 1-2 днів. Загалом, реакції є слабкими і короткочасними. Розповідаючи пацієнтам про можливі побічні реакції, лікарі повинні наголосити на тому, що інактивована вакцина проти грипу містить непатогенні вбиті віруси або їх окремі фрагменти і не може викликати грип.
Для заохочення вакцинації серед цільових груп населення дільничні лікарі повинні:
складати і поновлювати списки осіб, яким рекомендовано зробити вакцинацію;
надсилати запрошення з інформаційними брошурами особам, яким рекомендовано зробити вакцинацію;
організувати ефективну вакцинацію в поліклініках для якомога ширшого і швидкого охоплення цільових груп;
заохочувати до вакцинації членів сімей пацієнтів з груп ризику та працівників сфери охорони здоров’я;
вивішувати відповідну інформацію у місцях очікування прийому та кабінетах лікарів.
Підвищення рівня вакцинації значно знизить рівень епідемії і підвищить готовність до можливих спалахів пандемії.
Використання вакцин у приватному секторі
Поза урядовими програмами, лікарі можуть призначати вакцинацію проти грипу будь-якій особі, яка бажає зменшити ризик інфікування, окрім випадків з медичними протипоказаннями. Вакцинація в приватних медичних закладах має бути узгодженою з національними рекомендаціями.
Аспекти розробки вакцини для людей проти пандемічного грипу
На даний момент вірус A(H5N1) вважають найбільш імовірною причиною наступної пандемії. Поширення та еволюція вірусів A(H5N1) в Азії вперше з 1968 року, коли почалась остання з трьох пандемій минулого століття, наблизили світ до наступної пандемії.
На основі даних початкових клінічних випробувань вакцини для захисту людей від інфікування вірусом пташиного грипу A(H5N1) виявили, що експериментальна вакцина викликає імунну відповідь лише у невеликої групи здорових дорослих. Наявні результати підтверджують можливість створення A(H5N1)-специфічної вакцини, хоча необхідно ще провести додаткові випробування.
Вакцинація є провідним медичним засобом захисту людей від пандемічного грипу. Через високі рівні захворюваності та смертності попередні пандемії призводили до значної соціальної дезінтеграції, впливали майже як стихійні лиха чи інші випадки масових смертей. Швидка вакцинація в достатній кількості дозволить значно зменшити ці рівні і знизити негативні соціальні наслідки.
Та перш ніж вакцини зможуть відігравати роль у мінімізації наслідків наступної пандемії, необхідно вирішити ряд проблем. Виробництво вакцини проти пандемічного грипу стикається з двома труднощами: по-перше, дуже імовірно, що для всього населення світу необхідно буде по дві дози, щоб компенсувати недостатній імунітету; по-друге, згідно останніх випробувань вакцин проти пандемічного грипу, можливо доведеться значно підвищити концентрацію антигенів, щоб стимулювати імунну відповідь, а це в майбутньому обмежить кількість людей, які зможуть отримати вакцинацію.
За обмежених запасів антигенів пропонують додавати ад’юванти до вакцини або вводити вакцину підшкірно, а не внутрішньом’язово. Ад’юванти – це хімічні речовини, які можна додати до вакцини щоб підсилити імунну відповідь; теоретично вони дозволяють використовувати менші дози антигенів для виклику імунної реакції. Деякі виробники зараз випробовують можливості економії антигенів завдяки додаванню ад’ювантів.
На даному етапі, 90% виробництва вакцин проти грипу зосереджено в країнах Європи та Північної Америки, в яких проживає лише 10% населення світу. Сучасний світовий рівень виробництва вакцини, що складає приблизно 300 мільйонів доз звичайної тривалентної вакцини проти грипу на рік, є недостатній для задоволення глобальної потреби у випадку пандемії і цей рівень не можна різко підвищити.
Рішення щодо масового виробництва вакцини проти пандемічного грипу (в разі необхідності) до початку пандемії матиме наслідком скорочення виробництва вакцин проти сезонного грипу, оскільки світові потужності виробництва вакцин проти грипу обмежені. Смертність від сезонних епідемій грипу складає від 250000 до 500000 випадків щороку. За таких умов виробництво обох вакцин проти сезонного та пандемічного грипу має бути збалансованим, щоб відповідати поточним потребам. Та у випадку оголошення пандемії всі виробники припинять виробництво вакцини проти сезонного грипу і вироблятимуть вакцини виключно проти пандемічного грипу.
Слід пам’ятати, що за сучасних технологічних можливостей процес виготовлення необхідного запасу вакцини проти сезонного грипу займе до шести місяців, навіть за умови додавання ад’юванту. Тому малоймовірно, що протягом першої хвилі пандемії можна буде виготовити достатньо вакцини проти A(H5N1) для задоволення світових потреб.
