При транспортуванні всі зразки необхідно запакувати у тришарові пакети. Пакети мають бути достатньо міцними, щоб витримати поштовхи та струси, що трапляються під час транспортування.
Пакети мають бути складені та закриті, щоб запобігти будь-якій втраті матеріалу при транспортуванні (наприклад, при вібрації, зміні температури, вологості чи тиску).
Первинні ємності із зразками необхідно помістити в додатковий пакунок, щоб при звичайних умовах транспортування матеріал не розбився, не проколовся або не протік у додатковий пакунок. Цей вторинний пакунок розміщується у зовнішньому пакеті з відповідними пом’якшувальними матеріалами. Будь-яке протікання вмісту пакету не повинно вплинути на захисні функції пом’якшуючого матеріалу чи зовнішнього пакування.
Первинні місткості мають бути герметичними. Між первинним та вторинним пакунком розміщується матеріал, здатний поглинати вологу; при розміщенні в одному вторинному пакунку кількох первинних пакунків з ламкого матеріалу, кожен з них слід загорнути окремо або відокремити один від одного, щоб запобігти контакту між ними. Кількість матеріалу, що здатен поглинати вологу, має бути достатньою для поглинання всього вмісту первинних ємкостей, а вторинне пакування – водонепроникним.
Безпека
Користування ЗІЗ є обов’язковим, якщо очікується прямий чи близький контакт із пацієнтом та при відвідуванні кімнати-ізолятора, де з інфікованими пацієнтами проводились аерозольно-утворюючі процедури. Рівень необхідного індивідуального захисту визначається в залежності від рівня ризику контакту.
Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) включають:
відповідний засіб для захисту органів дихання;
нестерильні рукавички з латексу (при алергії на латекс їх можна замінити рукавичками, зробленими з інших матеріалів);
захисні окуляри;
захисний костюм;
захисну маску;
шапочку.
У деяких випадках необхідно також використовувати:
водостійкий фартух;
гумові чоботи.
При наявності високого ризику інфікування – наприклад, при посмертному досліджені тіла пацієнта з вірогідним або підтвердженим випадком пташиного грипу – обов’язково користуватись повним комплектом ЗІЗ з водостійкими чобітьми, що легко миються, рукавичками з товстої гуми та захисним обладнанням для очей.
Використання ЗІЗ є необхідною умовою для профілактики інфікування під час відбору зразків, але це не гарантує стовідсоткового результату. Персонал, задіяний у зборі зразків, повинен виконувати всі заходи з попередження інфікування, включаючи заходи з особистої гігієни та правильне застосування дезінфектантів.
Гігієна рук
Якщо руки забруднені або контаміновані біологічним матеріалом, продезінфікуйте та вимийте руки водою з милом за схемою гігієнічної антисептики рук.. Якщо забруднення незначне – скористайтесь насиченою антисептиком серветкою.
Мило та вода: при митті рук водою із звичайним (не антибактеріальним) милом останнє може бути у формі бруска або рідкого розчину. Необхідно змочити руки водою та набрати таку кількість мила, щоб воно вкривало всю поверхню рук, потім енергійно потерти їх круговими рухами одна об одну та сплести пальці, щоб охопити всю поверхню. Промити руки водою та старанно витерти одноразовим паперовим рушником. Щоб закрити кран треба скористатись паперовим рушником. Слідкувати за тим, щоб руки були сухими. Паперові рушники не повинні використовуватись повторно. При можливості, для миття рук завжди користуватись чистою проточною водою. Гарячу воду не застосовувати у зв’язку з тим, що її постійне використання може підвищити ризик захворювання на дерматит. При користуванні милом у брусках, необхідно щоб бруски зберігалися у перфорованих мильницях для полегшення стікання води.
Антисептичні засоби для рук: при користуванні засобами зі вмістом спирту (чи іншими антисептиками) необхідно нанести їх на руки та втирати до повного висихання.
Захист органів дихання
Рівень захисту органів дихання при відборі зразків залежить від різних факторів, включаючи тип зразків, які необхідно отримати (наприклад, забір крові є менш ризикованою процедурою у порівняні з мазком, що береться з гортані і може викликати у пацієнта кашель), а також різновид респіраторного ризику (повітряно-крапельна інфекція та аерозоль потребують різних видів захисту).
Необхідно враховувати, що в деяких ситуаціях, коли респіратори з високим рівнем захисту відсутні, єдиним наявним захисним засобом може бути марлева маска, яку необхідно змінювати кожні чотири години.
При виборі респіратора звертається увага на те, щоб він підходив за розміром - потрібно перевірити чи він щільно прилягає до обличчя.
Одноразові респіратори, хоча і схожі зовні на хірургічні маски, мають значні відмінності; вони спеціально розроблені для захисту користувача від інфікування хворобами, що передаються повітряно-крапельним шляхом. Респіратори щільно прилягають до обличчя і фільтрують інфекційні частки з навколишнього повітря.
При відсутності спеціального респіратора, необхідно користуватись щільно підігнаною хірургічною або процедурною маскою.
Хірургічні та процедурні маски не захищають від часточок аерозолю (крапельних ядер); при відсутності спеціального респіратора процедури, внаслідок яких утворюється аерозоль, проводити не можна.
Протиаерозольні респіратори (див. фото нижче) є дуже легкими і достатньо комфортними для використання. Типи респіраторів з клапанами для видихання не можуть використовуватись при роботі у стерильних зонах, наприклад, в операційній кімнаті, тому що вентиляційний клапан пропускає крапельки та частки, що утворюються при диханні користувача, в зовнішнє середовище. У зв’язку з тим, що повітря повинно активно циркулювати в респіраторі, він активує дихальні процеси (якщо використовується належним чином). Крім того, майже неможливо запобігти випадковому просочуванню контамінованого повітря в середину маски.
Одноразові респіратори
з клапаном
та без клапанів
Хірургічна маска
Одноразовий респіратор з
клапаном
Засоби для дезінфекції
Для дезінфекції слід використовувати зареєстровані в Україні засоби згідно з інструкціями щодо їх застосування.
Крім цих засобів можна використовувати препарати, що містять хлор, який є одним із засобів дезінфекції при контамінації вірусом А(H5N1).
Для приготування розчину хлору для дезінфекції в домашніх умовах можна використовувати відбілювач. Відбілювач – це розчин гіпохлориту натрію, який звичайно містить в собі 5% (50 г/літр чи 50000 ppm) хлору.
Зверніть увагу на те, що:
різна продукція може містити різні концентрації наявного хлору, тому перед використанням необхідно перевірити концентрацію;
розчин відбілювача з часом може втратити деяку кількість хлору. При можливості, користуйтесь тільки новим відбілювачем. Якщо відбілювач не має сильного запаху хлору, можливо концентрація хлору недостатня і таким розчином користуватись не слід;
ніколи не використовуйте каламутний розчин хлору для дезінфекції, бо до його складу можуть входити потенційно отруйні добавки (такий розчин використовують тільки для дезінфекції туалетів).
При приготуванні розчину хлору зверніть увагу на те, що:
розчин хлору поступово втрачає силу, тому необхідно готувати свіжий розчин щоденно;
необхідно користуватись чистою водою, так як органічні речовини руйнують хлор;
1:10 розчин відбілювача є дуже їдким. Уникати прямого контакту із шкірою та очами;
відбілювач виділяє хлор. Готується розчин у місцях, що добре провітрюються;
для змішування та зберігання розчину відбілювача використовувати пластикові контейнери; хлор швидко роз’їдає металеві контейнери.
Для дезінфекції застосовують два різних розчини відбілювача:
1:10 розчин відбілювача (містить 0,5% концентрації хлору) – сильний засіб, який використовується для дезінфекції:
екскрементів;
тіл померлих;
пролитої крові чи виділень;
транспортних засобів та шин;
для приготування 1:100 розчину відбілювача.
1:100 розчин відбілювача (містить 0,05% концентрації хлору) – засіб, який використовується для дезінфекції:
поверхонь;
медичного обладнання;
постільної білизни;
захисного одягу багаторазового використання перед пранням.
Також рекомендується для:
дезінфекції рукавичок після контакту з різними пацієнтами (якщо відсутні нові рукавички);
протирання рукавичок, фартухів, чобіт або черевиків перед виходом з кімнати пацієнта;
дезінфекції контамінованого сміття перед знешкодженням.
Для приготування 1:10 розчину хлору (відбілювача) додати один об’єм основного розчину хлору (відбілювача), (наприклад, ), до дев’яти об’ємів чистої води (наприклад, ). Для приготування 1:100 розчину хлору/відбілювача змішується один об’єм 1:10 хлору (відбілювача), (наприклад, ), з 9 частинами чистої води (наприклад, ).
Зверніть увагу на те, що: 1:100 розчин відбілювача можна приготувати безпосередньо з відбілювача шляхом додавання 1 об’єму домашнього відбілювача до 99 об’ємів чистої води (наприклад, 100 мл відбілювача та 9,9 літра чистої води), але приготування розчину 1:10 набагато легше.
Дезінфекція
Всі речі, що могли мати контакт з потенційно інфікованим матеріалом, треба дезінфікувати.
Знезаражування поверхонь: вдягніть фартух, товсті гумові господарські рукавички і інші засоби індивідуального захисту. Продезінфікуйте поверхню, очистивши її розчином хлору 1:100, після обробки необхідно спалити всі абсорбуючі матеріалі (наприклад ганчірки) у спеціальних мішках для сміття. Після дезінфекції поверхні необхідно помити миючим засобом та чистою водою. Для знезаражування поверхонь доцільно використовувати миючо-дезінфікуючі препарати.
Дезінфекція поверхонь в лабораторіях, де проходить тестування за допомогою ПЛР. Дезінфекція проводиться спеціальними препаратами, які не впливають на хід проведення реакції та не пошкоджують обладнання.
Знезаражування пролитих рідин – крові або інших біологічних рідин. При проливах використовуйте 1:10 розчин хлору для дезактивації патогенів перед тим, як витерти пролиту рідину абсорбуючим матеріалом. Після використання такий матеріал необхідно спалити.
Антисептика рук. Найкраще мити руки водою з милом. Можна використовувати спеціальні антисептики, до складу яких входять спирт, хлоргексидін чи полівідон йоду. Не можна користуватись концентрованим розчином хлору (1:100) у зв’язку з тим, що він є небезпечними для людини.
Стерилізація і повторне використання інструментів та матеріалів: під час спалахів інфекцій у польових умовах стерилізація та повторне використання будь-яких інструментів чи матеріалів, як правило, не рекомендується. Однак в ситуаціях, коли необхідно повторно використати інструменти, їх спочатку дезінфікують, миють і лише після цього стерилізують.
Транспортні засоби. Ті, якими користувались у зонах, де знаходяться птахоферми з вірогідно інфікованою птицею, необхідно ретельно дезінфікувати. Віруси пташиного грипу існують протягом тижнів в умовах холоду, вологи та темряви і можуть легко поширюватись з брудом чи фекаліями при попаданні на колеса або днище транспортного засобу. Весь бруд необхідно видалити на мийниці, після чого всі поверхні, що могли мати контакт з брудом чи фекаліями на фермі, необхідно обробити відповідними дезинфікуючими препаратами. При використанні хлору рекомендується застосовувати розчин 1:10 (розчин необхідно заміняти після дезінфекції двох чи трьох транспортних засобів) у зв’язку з тим, що його кількість швидко зменшується. Оператори мийниць повинні бути захищені – ризик попадання на них зараженого матеріалу є достатньо високим.
Нагляд за медичним або ветеринарним персоналом
Якщо під час відбору зразків виник інцидент, що може призвести до інфікування медичного працівника (наприклад, порушення процедур захисту), необхідно організувати медичний нагляд за залученим персоналом протягом наступного тижня (включаючи вимір температури тіла кожного дня), щоб виявити можливі симптоми захворювання. Може виникнути потреба проведення пост-контактної хіміопрофілактики інгібітором нейрамінідази.
Весь персонал, що працює з випадками людського чи тваринного пташиного грипу, має контролювати свій стан здоров’я; будь-які прояви ГПЗ протягом 7 днів з моменту контакту з підтвердженим або підозрюваним випадком людського пташиного грипу або з потенційним джерелом серед птахів необхідно розглядати як підозрюваний випадок пташиного грипу; належне лікування такого випадку проводиться лікарем.
|
Заступник директора Департаменту державного санітарно-епідеміологічного нагляду, начальник відділу епідемічного благополуччя населення |
Л.М. Мухарська |
Додаток 2
до методичних рекомендацій
Соціальна мобілізація: надання інформації для підвищення санітарної освіченості населення
Соціальна мобілізація – це заплановані дії, заходи та процеси, спрямовані на охоплення, вплив та залучення всіх прошарків суспільства, зокрема широкої громадськості.
Основні повідомлення для інформування населення, які повинні надаватись медичними працівниками з метою підвищення освіченості:
як розпізнати пташиний грип у тварин та людей;
як запобігти передачі грипу;
в яких випадках звертатися за медичною допомогою.
Ця інформація також допоможе уникнути паніки серед населення у тому випадку, якщо в регіоні буде зафіксовано випадок інфікування птахів чи людей.
