Страница 2: ДСТУ Б. СТУ Б. В.2.7-145:2008. Строительные материалы. Изделия бетонные тротуарные неармированы. Технические условия (44082)

СП 1042-73 Санитарные правила организации технологических процессов и гигиенические требования к производственному оборудованию (Санітарні правила організації технологічних процесів та гігієнічні вимоги до виробничого обладнання)

ПУЭ-86 Правила устройства электроустановок (Правила улаштування електроустановок)

3КЛАСИФІКАЦІЯ

3.1Вироби в залежності від форми та призначення при влаштуванні покриттів поділяють на групи:

К- квадратні;

П – прямокутні;

Ш – шестикутні;

Д – добірні елементи;

Ф- фігурні

3.2Вироби повинні мати відповідну до групи форму та геометричні розміри, що характеризуються типом виробів, наведених у додатку А.

На замовлення споживачів виробники можуть виготовляти вироби інших типів, що відповідають кресленням виробників. При цьому фізико-технічні показники виробів повинні відповідати вимогам цього стандарту.

3.3Міцність бетону виробів при стиску характеризують класами за міцністю на стиск: В25; В30; В35.

1. Клас бетону виробів за міцністю на розтяг при згині приймають Btb3,2; Btb3,6; Btb4,0; Btb4,4.
2. За морозостійкістю вироби поділяють на марки F100; F150; F200; F300.
3. Умовна познака виробів при замовленні або в технічній документації повинна складатися з:

• познаки виробів (ВБТН – вироби бетонні тротуарні неармовані);
• торгової марки виробника, зареєстрованої в установленому порядку (за наявності);
• познаки типу виробів;
• розмірів виробів за довжиною, шириною, товщиною в сантиметрах;
• класу бетону за міцністю на стиск та марки бетону за морозостійкістю, відокремлених похилими рисками;
• кольору виробів;
• позначення цього стандарту.

Познака типу квадратних, прямокутних, шестикутних та добірних виробів складається з літеро-цифрових груп, що відокремлені крапками: перша цифра – порядковий номер типорозміру; літера – познака групи виробів; остання – товщина виробів у сантиметрах.

Познака типу фігурних виробів складається з літеро-цифрових груп, що відокремлені крапками: перша цифра – порядковий номер типорозміру виробів даної конфігурації; літера – познака групи виробів; наступна цифра – порядковий номер конфігурації виробів; остання – товщина виробів у сантиметрах.

Приклад умовної познаки квадратних виробів завдовжки , завширшки , завтовшки , класу за міцністю на стиск В30, марки за морозостійкістю F 300, червоного кольору:

"ВБТН "торгова марка" (6К.10) 375 х 375 х 100/B30/F300 червоні ДСТУ Б В.2.7-145:2008".

Приклад умовної познаки фігурних виробів порядкового номера конфігурації 3 завдовжки , завширшки , завтовшки , класу за міцністю на стиск В25; марки за морозостійкістю F 200, жовтого кольору:

"ВБТН "торгова марка" (1Ф3.7) 200 х 186 х 70/B25/F200 жовті ДСТУ Б В.2.7-145:2008".

4ТЕХНІЧНІ ВИМОГИ

4.1 Основні параметри і розміри

1. Розміри виробів повинні відповідати наведеним у додатку А.
2. Товщина виробів може бути 50, 60, 70, 80, .
3. Значення фактичних відхилень геометричних параметрів виробів не повинні перевищувати граничних, що наведені в таблиці 2.

Таблиця 2

1. Вироби можуть виготовлятись із прямокутними кромками, зі скошеними чи закругленими кромками або фасками.
2. Скошена кромка, розміри якої більше ніж , повинна бути представлена як фаска. Фаска може бути закруглена або скошена. Ширина скошеної фаски може бути не більше , кут нахилу – (45 ± 5)°.
3. Розміри заглиблень на лицьовій поверхні виробів із рифленою поверхнею не повинні перевищувати .
4. Вироби можуть виготовлятися одношаровими або двохшаровими з оздоблювальним шаром. Оздоблювальний шар повинен бути невід'ємною частиною виробів. Товщина оздоблювального шару повинна бути не менше .
5. Вироби можуть бути виготовлені кольоровими: пофарбованими в масі або з поверхневим оздобленням лицьових поверхонь.

Колір виробів характеризують основним кольором з урахуванням найсвітлішого і найтемнішого відтінків у межах визначеного кольору.

4.1.9Форма, розміри, поверхня, колір та інтенсивність забарвлення виробів повинні відповідати зразкам-еталонам виробника, затвердженим у встановленому порядку та зберігатись на підприємстві-виробнику.

1. Категорія лицьових поверхонь виробів КПЕ або КПЗ, для нелицьової поверхні – КПЗ згідно з додатком Б ДСТУ Б В.2.6-2.
2. За вимогою замовника може бути визначено показник шорсткості лицьової поверхні виробів. Поверхня виробів повинна бути шорстка та здійснювати опір ковзанню, якщо тільки вона не виробляється спеціально з дуже гладкою поверхнею. Якщо поверхня виробів має борозенки, хвилястість та інші нерівності, що задекларовані виробником, або спеціально виробляється з дуже гладкою поверхнею, то вважається, що вона відповідає цим вимогам без випробувань.
3. 1. Тріщини на поверхнях виробів не допускаються.

4.2Фізико-технічні параметри виробів

1. Міцність бетону виробів на стиск, міцність на розтяг при згині, форму та геометричні розміри, стираність, марку бетону за морозостійкістю, колір приймають за проектом будівництва і зазначають у замовленні споживача.
2. Значення нормованої відпускної міцності бетону виробів повинно складати не менше ніж 90 % від класу бетону за міцністю при стиску в холодний період року та не менше ніж 70 % – в теплий період року.

Періоди року приймають починаючи і закінчуючи місяцями, що характеризуються середньомісячною температурою зовнішнього повітря відповідно до СНиП 2.01.01 і ДСТУ Б В.2.6-2.

Допускається за узгодженням між споживачем та виготовлювачем встановлювати інше значення нормованої відпускної міцності бетону виробів, але не менше ніж 70 % міцності бетону виробів класу В25.

4.2.3 Клас бетону виробів за міцністю та товщину виробів визначають залежно від форми та розмірів виробів, навантаження в умовах експлуатації та способу укладання з урахуванням вимог СНиП 2.03.13 чи інших чинних будівельних норм України.

1. Фактична міцність бетону повинна відповідати вимогам ГОСТ 18105 залежно від нормованої міцності і показників фактичної однорідності міцності бетону.
2. Водопоглинання бетону виробів не повинно перевищувати 6 % за масою.
3. Стираність бетону виробів залежно від умов роботи покриття повинна бути не більше 0,7 г/см2.

4.3 Вимоги до сировинних матеріалів

1. Сировинні матеріали, склад, технічні характеристики бетонних сумішей, технологія їх приготування повинні забезпечувати одержання бетонів, які задовольняють вимоги показників якості, що нормуються.
2. Для виготовлення виробів слід використовувати сировинні матеріали, що відповідають вимогам ДСТУ Б В.2.7-43:

• цемент – згідно з ДСТУ Б В.2.7-46;
• природні, збагачені фракціоновані, а також подрібнені збагачені піски – згідно з ДСТУ Б В.2.7-32;
• щебінь та гравій із природного каменю – згідно з ДСТУ Б В.2.7-75;
• золу-винесення, шлаки та золошлакові суміші, що відповідають вимогам ГОСТ 25592, ГОСТ 25818;
• барвники і пігменти неорганічні або органічні, що відповідають ДСТУ 1438, ГОСТ 18172, ГОСТ 2912, ГОСТ 8135, ГОСТ 21121, ГОСТ 4579;
• добавки, які застосовують для приготування бетонної суміші, – згідно з ДСТУ Б В.2.765;
• воду для приготування бетону – згідно з ГОСТ 23732.

Допускається використовувати інші подібні сировинні матеріали, що відповідають вимогам чинних в Україні нормативних документів, не погіршують якості виробів, супроводжуються документом про якість підприємства-виробника та дозволені до використання органом державної санітарно-епідеміологічної служби Міністерства охорони здоров'я України.

4.3.3Розмір зерен крупного заповнювача повинен бути не більше .

1. Марка щебеню за міцністю на стиск повинна бути не нижче:

1200 – для щебеню з вивержених порід;

800 – для щебеню з осадових порід.

4.3.5Марка щебеню за морозостійкістю повинна бути не нижче F200.

4.3.6Кількість добавок, які вводять, визначають дослідним шляхом залежно від виду, якості матеріалів, які використовуються для приготування бетонної суміші, технології виготовлення виробів та умов тверднення.

1. Склад бетону підбирають згідно з вимогами ГОСТ 27006.

4.4 Комплектність

1. Вироби повинні постачатись комплектно відповідно до замовлення споживача.
2. До комплекту постачання виробів повинні входити:

• вироби відповідно до замовлення типу, кольору, що за технічними вимогами відповідають вимогам замовника, в кількості, що вказана в замовленні;
• засоби споживчого і транспортного пакування;
• документ про якість виробів;
• специфікація замовлення (за наявності її);
• вказівки з улаштування покриття, розроблені виробником на основі чинних будівельних норм України;
• копія сертифіката відповідності (за умови сертифікації виробів).

5ВИМОГИ БЕЗПЕКИ

1. Виробник повинен забезпечувати безпеку праці та охорону довкілля згідно з вказівками ДСТУ 3273 та ГОСТ 12.3.002.
2. Вироби безпечні для людини, не забруднюють навколишнє середовище при виробництві, транспортуванні, зберіганні, використанні та утилізації за умови дотримання вимог цього стандарту.

Вироби є негорючими та вибухобезпечними.

1. При виготовленні виробів необхідно дотримуватись вимог СНиП ІІІ-4, ГОСТ 12.1.003, ГОСТ 12.1.005, ГОСТ 12.1.012, ГОСТ 12.1.044, ГОСТ 12.2.003, ГОСТ 12.3.002, ГОСТ 12.3.020, ГОСТ 27574, ГОСТ 27575.
2. Приміщення, в яких виготовляють вироби, та параметри виробничого середовища мають відповідати вимогам ДСН 3.3.6.037, ДСН 3.3.6.039, ДСН 3.3.6.042, ГОСТ 12.1.004, ГОСТ 12.4.021, ДБН В.1.1-7.
3. Виробничі приміщення повинні бути обладнані системами припливно-витяжної вентиляції, аспірації та опалення згідно зі СНиП 2.09.02, ГОСТ 12.4.021 та СНиП 2.04.05; освітленням – згідно з ДБН В.2.5-28; водопровідною системою та каналізацією – відповідно до СНиП 2.04.01; побутовими приміщеннями – згідно зі СНиП 2.09.04.
4. Мікроклімат у виробничих приміщеннях повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005 і ДСН 3.3.6.042.
5. Рівень шуму в робочій зоні повинен відповідати вимогам ГОСТ 12.1.003, ДСН 3.3.6.037.
6. Захист від вібрації необхідно здійснювати відповідно до вимог ГОСТ 12.1.012, ДСН 3.3.6.039. Контроль рівня вібрації виконують згідно з ГОСТ 12.4.012.
7. Технологічне обладнання і виробничі процеси повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.2.003, СП 1042 та ГОСТ 12.3.002.
8. Виробниче обладнання повинно експлуатуватися з урахуванням вимог ГОСТ 12.1.019 і ПУЭ. Обладнання та комунікації повинні бути заземлені від статичної електрики відповідно до ГОСТ 12.1.018.
9. При виконанні підіймально-транспортних операцій та експлуатації вантажопідіймальних механізмів необхідно дотримуватись вимог ГОСТ 12.1.019, ГОСТ 12.3.009, ГОСТ 12.4.011, ГОСТ 21650, ГОСТ 25835.
10. Вантажопідіймальні роботи (переміщення, складування, навантажування, розвантажування, монтаж) для пакетів з виробами масою більше ніж повинні бути механізовані.
11. При виконанні робіт повинні застосовуватись засоби захисту працюючих згідно з ГОСТ 12.4.011.
12. Попередні і періодичні медичні огляди працюючого персоналу повинні проводитись згідно з вимогами чинного законодавства.
13. До роботи можуть допускатись особи не молодші 18 років, які пройшли медичний огляд, інструктаж щодо безпеки праці згідно з вимогами "Типового положення про навчання, інструктаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці".
14. При виконанні виробничих операцій, які супроводжуються виділенням у повітря пилу, необхідно застосовувати індивідуальні засоби захисту: респіратори відповідно до ГОСТ 12.4.028, спецодяг – згідно з ГОСТ 12.4.029, ГОСТ 27574 та ГОСТ 27575; спецвзуття – відповідно до ДСТУ 12.4.162, ДСТУ 3962 та захисні окуляри – згідно з ГОСТ 12.4.013.
15. Для охорони шкіри рук працюючих слід використовувати засоби індивідуального захисту згідно з ГОСТ 12.4.010 і ГОСТ 12.4.068.

5.18 При виготовленні виробів використовують цемент, кремнеземистий компонент, які відносяться до помірно- і малонебезпечних речовин згідно з ГОСТ 12.1.007. Гранично допустима концентрація пилу у повітрі робочої зони складає: цемент – 6 мг/м3, кремнеземистий компонент – 1 мг/м3. Вміст пилу в повітрі робочої зони контролюють згідно з вимогами ГОСТ 12.1.005.

1. Вміст шкідливих речовин та пилу в повітрі робочої зони не повинен перевищувати норм ГОСТ 12.1.005. Періодичність контролю вмісту шкідливих речовин у повітрі робочої зони встановлюють відповідно до ГОСТ 12.1.005.
2. Цемент загальнобудівельного призначення, як бездобавочний, так і з мінеральними добавками, є пожежовибухобезпечною речовиною, не утворює токсичних сполук у повітряному виробничому середовищі і стічних водах у присутності інших речовин. В стічних водах дає слабо- лужну реакцію.
3. Сировинні матеріали, що застосовуються для виробництва, за радіаційною безпекою повинні відповідати вимогам ДБН В.1.4-2.01. Ефективна сумарна питома активність природних радіонуклідів у матеріалах не повинна перевищувати 370 Бк/кг.

6ВИМОГИ ОХОРОНИ ДОВКІЛЛЯ, УТИЛІЗУВАННЯ

1. Викиди шкідливих речовин в атмосферу не повинні перевищувати норм, установлених ДСП 201 і ГОСТ 17.2.3.02. Контроль за вмістом шкідливих речовин в атмосферному повітрі здійснюють згідно з ГОСТ 17.2.3.01.
2. Відходи виробництва повинні повертатись у технологічний процес на повторну переробку.
3. Непридатні для повторного використання відходи складають у спеціально організованих місцях та утилізують відповідно до ДСанПІН 2.2.7.029.

7МАРКУВАННЯ

7.1Маркування здійснюють у пакеті фарбою або маркувальним олівцем, що не змиваються, безпосередньо на нелицьових поверхнях виробів. Маркування містить познаку типу виробів, їх розміри, товарний знак підприємства-виробника.

Приклад маркування квадратних виробів завдовжки , завширшки , завтовшки 70 мм: