4.1.2. На повітряних колекторах та у камерах допалювання ваграночних газів повинні бути передбачені спеціальні запобіжні клапани.
Конструкція рекуператорів повинна виключати можливість надходження газів до приміщення цеху.
4.1.3. Для спостереження та управління ваграночним процесом і роботою окремих приладів, що вимірюють температуру, тиск, хімічний склад газів і т.ін., слід передбачати центральний пульт, розміщений в ізольованому приміщенні.
4.1.4. Корпус вагранки повинен бути міцним, без щілин, які пропускають гази, та встановлюватися на спеціальних металевих опорах, що мають теплозахист, або на спеціальних майданчиках на висоті, що забезпечує механізоване відкривання днища для вагранок з тривалістю міжремонтного циклу 80 годин. Вагранки з тривалістю міжремонтного циклу понад 80 годин повинні мати лаз у нижній частині шахти для вивантаження залишків після плавлення.
Жолоб для випускання металу (металу та шлаку) повинен бути надійно з'єднаний з кожухом вагранки.
Пристрій для відкривання та закриття днища треба обладнати системою дистанційного керування, що виключає можливість самовільного та випадкового відкривання.
У днищі вагранки повинні бути отвори для виходу водяної пари під час сушіння після ремонту.
4.1.5. Взаємні розміщення вагранок роблять такими, щоб забезпечити нормальні санітарно-гігієнічні умови праці при їх експлуатації. Відстані між осями вагранок треба зробити не менше 6 м.
4.1.6. Розміри колошникових майданчиків мають забезпечувати можливість вільного обслуговування, а площадка повинна мати металеву загороду чи стіни.
Сходи, проведені на колошникові майданчики вагранок, повинні бути металевими з поручнями висотою 0,8-1,0 м із суцільною зашивкою насподі на 180-200 мм.
Отвори у колошниковому майданчику для підйому шихти треба відгороджувати суцільною металевою загородою висотою 1 м.
4.1.7. Захаращення колошникових майданчиків чи використання їх для робіт, що не мають відношення до обслуговування вагранок, забороняється.
4.1.8. Завантаження шихти у вагранку та баддю треба механізувати. Вся траса руху (підйому) бадді на завантажувальний майданчик повинна бути виконана у вигляді шахти з суцільними боковими металевими стінками.
Дільницю шихтового майданчику під шахтою треба загороджувати з усіх боків, крім сторони завантаження бадді. Шахта повинна бути загороджена суцільною або сітчастою загородою.
Верхня частина шахти повинна виступати над колошниковим майданчиком на висоту не менше 1 м. Нижня частина шахти повинна знаходитися на висоті не більш 2 м над підлогою шихтового майданчика.
Двері шахтного підіймача повинні мати блокування, яке виключає роботу підіймача при відчинених дверях.
4.1.9. Для зв'язку працюючих на колошниковому та шихтовому майданчиках треба встановити двосторонню сигналізацію.
4.1.10. Вагранки повинні бути обладнані пристроями для набирання та зважування шихти скіповими або іншими підіймачами для її завантаження. Конструкція скіпових або інших підіймачів повинна відповідати діючим Правилам будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів та Правилам будови і безпечної експлуатації ліфтів, затвердженим у встановленому порядку.
На вагранках з ручним завантаженням шихти завантажувальне вікно повинне бути розташоване не нижче 0,5 м над рівнем підлоги колошникового майданчика, а у вагранок з механічним завантаженням — не нижче 0,7 м. Після завантаження вагранок завантажувальні вікна треба закривати футеровочними кришками.
4.1.11. За умов ручного завантаження це вікно необхідно обладнати протидуттям, яке вимикається автоматично при відкритті завантажувального вікна.
4.1.12. При безупинному випусканні чавуну вагранки треба обладнати поворотним копильником з приводом повороту.
Поворотний копильник з газовим підігрівом повинен відповідати діючим "Правилам безпеки у газовому господарстві".
Поворотний копильник з електропідігрівом або індукційна тигельна піч, яку використовують замість копильника, повинні відповідати ГОСТ 12.2.007.9-88.
Конструкція льотки вагранок з періодичним випуском чавуну повинна забезпечувати її дистанційне відкривання та закриття спеціальним інструментом на довгій рукоятці.
4.1.13. Вагранки, які мають загальну димову трубу, повинні мати заглушки, що дають можливість ізолювати вагранку, яка ремонтується, від проникнення газів, що виділяються працюючими вагранками.
У вагранок, які будуються знову, забороняється об'єднання димової труби від декількох вагранок.
4.1.14. Усі фурми вагранки повинні бути оснащені відкидною рамкою з очком, що закрите небитким кольоровим склом для спостереження за ходом плавлення та очищення від шлаку.
При розміщенні фурм вагранки вище на 1,5 м над рівнем підлоги, навкруги них треба обладнати майданчик завширшки не менше 0,3 м із загородженням.
4.1.15. Вагранки повинні бути обладнані пристроями для грануляції шлаку.
Транспортування шлаку від вагранки повинно бути механізовано. Шлакові льотки повинні бути обладнані захисними засобами, що охороняють працюючих від бризок, які утворює шлак.
Пристрої видалення та грануляції шлаку повинні бути обладнані місцевим відсмоктувачем з патрубком для підключення до цехової вентиляційної системи. Кількість відсмоктаного повітря треба зафіксувати в стандартах та технічних умовах на кожну модель вагранки.
4.1.16. Для випуску залишку металу та "холодного" чавуну треба мати ізложниці.
4.1.17. Дільниці для сушіння ковшів повинні бути обладнані механічною вентиляцією. Вибивання футеровки ковшів треба проводити безпечним засобом із зволожуванням та в охолодженому стані.
4.1.18. Шлак із вагранок не можна випускати на підлогу та зрошувати водою для його охолодження.
12.44. Сита для просіювання наповнювача і маршаліту повинні бути покриті кожухом з патрубком для приєднання до цехової вентиляційної системи. Кількість відсмоктуваного пові�
