Автомобильные дороги. (Украинским языком)/Отменен-приказ Минрегионбуду Украины N 292 от 31.10.2007р./

4.9 Пісок, ступінь неоднорідності якого менше 3, а також дрібний пісок з вмістом за масою не менше 90 % часток розміром 0,10-0,25 мм слід відносити до одноро-змірних.

Робочий шар

4.10 Робочий шар повинен проектуватись з нездимального або слабоздимально-го грунту (таблиця 4.6) на глибину 1,0 м від проектної відмітки поверхні дорожнього одягу для цементобетонних покриттів, на глибину 0,8 м - для асфальтобетонних покриттів в дорожньо-кліматичних зонах У-І - У-ІІІ та в Карпатах і на 0,6 м в гірському Криму.

Таблиця 4.6 - Класифікація грунтів за ступенем здимальності при замерзанні

При використанні в межах 2/3 глибини промерзання грунтів III-V груп за зди-мальністю величину морозного здимання визначають розрахунком за результатами випробувань або за таблицею 4.7.

Робочий шар доріг в зоні У-ІІІ повинен складатись з ненабухаючого грунту (таблиця 4.7) на глибину від проектної відмітки поверхні земляного полотна - 1,0 м і 0,8 м відповідно для цементобетонного і асфальтобетонного покриттів.

ДБН В.2.3-4-2000 c.30

Таблиця 4.7 - Класифікація грунтів за ступенем набухання

4.11 Ступінь ущільнення грунту робочого шару, який визначається коефіцієнтом ущільнення, повинен бути не менше показників, наведених у таблиці 4.8.

Таблиця 4.8 - Коефіцієнти ущільнення земляного полотна

4.12 При неможливості виконання вимог 4.11 повинні бути передбачені заходи по забезпеченню міцності і стійкості земляного полотна і робочого шару шляхом:

- регулювання водно-теплового режиму земляного полотна за допомогою гід-роізолюючих, теплоізолюючих, дренуючих або капіляроперериваючих прошарків;

- укріплення і покращення грунту робочого шару з використанням в'яжучих і мінеральних (гранулометричних) домішок і т.ін.;

ДБН В.2.3-4-2000 c.31

- використання армуючих прошарків;

- зниження рівня підземних вод за допомогою дренажу;

- застосування спеціальних конструкцій поперечних перерізів земляного полотна з метою захисту його від поверхневої води (берми тощо).

Вказані заходи слід вибирати на основі техніко-економічних розрахунків.

4.13 Робочий шар потрібно проектувати в комплексі з дорожнім одягом з метою отримання найбільш економічних рішень.

Розрахункові характеристики грунтів робочого шару слід визначати з урахуванням типу місцевості за умовами зволоження.

Насипи

4.14 Споруджувати насипи в будь-яких умовах дозволяється без обмеження застосування грунтів і відходів промисловості, що мало змінюють міцність і стійкість під дією погодно-кліматичних факторів. Грунти, що змінюють з часом міцність і стійкість під дією цих факторів і навантажень, відносяться до особливих грунтів, які дозволяється використовувати з обмеженнями, обгрунтовуючи в проекті їх використання результатами випробувань. В необхідних випадках слід передбачати конструктивні заходи для захисту цих грунтів від дії погодно-кліматичних факторів.

При використанні великоуламкових грунтів слід передбачати влаштування вирівнюючого шару між насипом та дорожнім одягом завтовшки не менше 0,5 м з грунтів, що містять уламки розміром не більше 0,2 м.

4.15 На сполученні земляного полотна з мостами на ділянках довжиною поверху не менше висоти насипу плюс 2 м (рахуючи від стояка) і по низу не менше 2 м необхідно проектувати насипи з нездимальних дренуючих грунтів.

4.16 Насипи слід проектувати з урахуванням несучої здатності основи. Основи поділяють на міцні і слабкі.

До слабких відносять основи, в яких в межах активної зони залягають шари слабких грунтів ( з модулем пружності менше 25 МПа) і завтовшки понад 0,5 м. Товщина активної зони визначається розрахунком.

У випадку, якщо шар слабкого грунту залягає на глибині, більшій ширини насипу по підошві, а також для насипу висотою понад 12м, розмір активної зони необхідно визначати розрахунком.

4.17 Крутизну укосів насипу висотою до 2 м слід призначати з урахуванням забезпечення безпечного з'їзду транспортних засобів у аварійних ситуаціях, як правило, на дорогах 1-ІІІ категорій не крутіше 1:4, а для доріг інших категорій - не крутіше 1:3.

4.18 Крутизну укосів насипів висотою понад 2 м, а також на цінних землях допускається збільшення крутизни укосів до граничних значень, наведених в таблиці 4.9, із встановленням огородження бар'єрного типу.

4.19 Наведена в таблиці 4.8 крутизна укосів передбачає їх укріплення методом висівання трав або дернуванням. При використанні інших, більш капітальних типів укріплення, крутизна може бути збільшена при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні та виконанні розрахунку стійкості укосів.

4.20 При слабких основах, використанні зв'язних грунтів підвищеної вологості, а також для підтоплених насипів крутизну укосів призначають на основі розрахунків або перевіряють розрахунком можливість застосування типового поперечного профілю.

ДБН В.2.3-4-2000 c.32

Таблиця 4.9 - Найбільша крутизна укосів насипів

4.21 При проектуванні резервів фактичний об’єм потрібного грунту для насипу Vн слід визначати за формулою:

, (4.1)

де K1 – коефіцієнт відносного ущільнення (відношення найменьшої щільності грунту в насипу, яка встановлюється з урахуванням даних таблиці 4.8, до його щільності в резерві або кар’єрі, що встановлюється при вишукуваннях). Орієнтовно коефіцієнт відносного ущільнення призначається за таблицею 4.10;

Vп - об’єм запроектованого насипу, м.

Таблиця 4.10 - Значення коефіцієнтів відносного ущільнення грунту

4.22 При проектуванні насипу з грунтів, вологість яких перевищує допустиму (таблиця 4.5), необхідно передбачати заходи, що забезпечували б необхідну стійкість земляного полотна. До таких заходів відносяться:

- осушення грунтів як природним шляхом, так і обробкою їх активними речовинами типу негашеного вапна, активної золи уносу тощо;

- прискорення консолідації грунтів підвищеної вологості в нижній частині насипу (горизонтальні дренажі з зернистих або синтетичних матеріалів і ін.) та попередження деформацій насипів і їх розповзання (зменшення крутизни укосу і захист його від розмиву, влаштування горизонтальних прошарків з зернистих або синтетичних

ДБН В.2.3-4-2000 c.33