3.139 Для відведення поверхневих вод із замкнутих знижень та скидання їх у колекторно-дренажну мережу слід передбачати на знижених місцях влаштування колодязів-поглиначів. При цьому площа водозбору замкнутого зниження, як правило, повинна бути не менше ніж 3 га.
При кількості замкнутих знижень менше 20 на 100 га, їх ширині понад 20 м і уклонах місцевості, що перевищують 0,002, скидання поверхневих вод слід, як правило, здійснювати за допомогою штучних улоговин у поєднанні, у разі необхідності, з влаштуванням колодязів-поглиначів, закритих збирачів, вибірковим плануванням.
При уклонах поверхні понад 0,002 та відсутності замкнутих знижень відведення поверхневих вод слід організовувати природними тальвегами або каналами, що проходять у тальвегах.
3.140 При співвідношенні водозбірної площі і дна западини не менше 3 відведення поверхневого стоку із замкнутих западин допускається шляхом влаштування більш густої дренажної мережі у поєднанні з фільтруючими колонками. За площу дна западини приймається площа, обмежена горизонталлю з найменшою відміткою.
3.141 Відстані між провідними каналами на слабопроникних грунтах при їх розрахунку на відведення поверхневого стоку рекомендується приймати не більше 300 - 400 м.
ДБН В.2.4-1-99 С. 60
Агромеліоративні заходи, що виконуються у будівельний період
3.142 При проектуванні закритих осушувальних систем для поліпшення водно-фізичних властивостей грунтів, збільшення інтенсивності припливу води до дрен, підвищення водоакумулюючої здатності слабопроникних грунтів необхідно, залежно від природних умов, передбачати глибоке розпушування або кротування грунтів.
3.143 Глибоке розпушування слід передбачати на різних за генетичними типами грунтах, розвинутих на суглинкових та глинистих покривних алювіальних слабоагрегованих породах, грунтах на важкосуглинковому та глинистому елювію, а також неоднорідних за складом та будовою профілю (легкого механічного складу), що містять у проектній товщі розпушування ущільнені залізисті та карбонатні прошарки, прошарки слабопроникних порід або їх поєднання.
Заходи, рекомендовані для періоду сільськогосподарського використання осушуваних земель
3.144 У проектах осушувальних систем розробляються рекомендації господарствам-землекористувачам щодо проведення агромеліоративних та агротехнічних заходів, спрямованих на ліквідацію застійних поверхневих вод, поліпшення водно-фізичних властивостей підорних горизонтів грунту, створення потужного культурного орного шару.
3.145 У проектній документації слід зазначати періодичність глибокого розпушування слабопроникних грунтів. Вона встановлюється за рекомендаціями науково-дослідних інститутів, а у разі відсутності - за матеріалами вишукувань та об'єктами-аналогами, глибоке розпушування на яких провадилося не менше двох разів.
3.146 Повторне глибоке розпушування при кротуванні грунтів слід провадити після першого укосу трав у бездощовий період.
3.147 Планування поверхні слід виконувати з максимальним збереженням гумусового шару грунту.
Осушувально-зволожувальні системи
3.148 Осушувально-зволожувальна система являє собою меліоративну систему, призначену для активного керування водним режимом грунту як в умовах надлишку, так і в умовах нестачі вологи. Усі елементи осушувально-зволожувальної системи повинні бути сполучені між собою таким чином, щоб вони забезпечували зниження рівня грунтових вод у вологі періоди та зволоження кореневмісного шару грунту в посушливі періоди вегетації сільськогосподарських культур.
3.149 Залежно від природно-господарських умов при проектуванні осушувально-зволожувальних систем зволоження сільськогосподарських культур необхідно здійснювати за принципом подачі оптимальної вологи у кореневмісний шар грунту. Основними методами зволоження є підґрунтове зволоження (шлюзування ) та дощування.
ДБН В.2.4-1-99 С. 61
3.150 Підґрунтове зволоження застосовується в грунтах з коефіцієнтом фільтрації понад 0,5 м/добу при уклонах поверхні до 0,005. Зволоження грунту повинно забезпечуватися у терміни, визначені графіком поливу сільськогосподарських культур.
Розрахунок відстані між елементами регулювальної мережі при підґрунтовому зволоженні наведено в додатку X.
3.151 Осушувальні системи, в яких передбачається зволоження дощуванням, проектуються для грунтів будь-якої водопроникності з уклонами поверхні, що дають можливість застосовувати дощувальну техніку.
3.152 Якщо джерелом зволоження є підземні води, то необхідно передбачати зволоження тільки дощуванням. При осушенні земель свердловинами вертикального дренажу їх слід використовувати як водозабірні для зволоження.
3.153 При проектуванні осушувально-зволожувальних систем слід керуватися положеннями цього ДБН.
Проектування осушувальних систем двома етапами
3.154 Проектування осушувальних систем двома етапами слід виконувати при складних природних умовах, представлених дуже розвинутим мезо- та мікрорельєфом; великою різноманітністю ґрунтового покриву з перевагою грунтів важкого механічного складу і значною кількістю замкнутих знижень; ділянками, що заросли чагарниками та дрібноліссям, які займають понад 30% території, що підлягає осушенню; високою дрібноконтурністю угідь (понад 50 контурів на 100 га угідь); ділянками напірно-грунтового живлення.
3.155 Доцільність проектування осушувальних систем двома етапами визначається комісією за участю замовника (якщо він не є землекористувачем), проектної організації та землекористувача згідно з діючим порядком щодо вибору об'єктів меліорації земель.
3.156 Стадійність розробки проектів:
• для першого етапу - ТЕО інвестицій (у разі необхідності) і робочий проект;
• для другого етапу - робочий проект.
3.157 На першому етапі проектуються: водоприймачі, провідна та регулювальна мережі, захист каналів, мережа попереднього осушення, культуртехнічні роботи та заходи з первинного освоєння земель, можливі заходи щодо організації поверхневого стоку, будівництво першочергових доріг та споруд, без яких буде неможливим або утрудненим тимчасове використання земель.
3.158 На другому етапі ( через 2-3 роки після виконання робіт за І етапом та введення об'єкта в експлуатацію ) слід передбачати:
• приведення у робочий стан провідної відкритої мережі (у разі потреби);
• додаткові заходи з організації поверхневого стоку;
• будівництво закритого дренажу (на площах, де в ньому є потреба);
• додаткові споруди та дороги (у разі потреби);
• засипка мережі попереднього осушення (частково або повністю);
ДБН В.2.4-1-99 С. 62
• оброблення грунту, глибоке розпушування, остаточне планування площ;
• уточнення обсягів та складу заходів щодо охорони навколишнього середовища на основі аналізу виконаних заходів щодо його охорони на першому етапі осушення.
Культуртехнічні роботи
3.159 У процесі проектування осушувальних систем повинні передбачатися заходи щодо збереження верхнього родючого шару грунту, а при вимушеному порушенні цього шару - заходи щодо відновлення та підвищення його родючості.
3.160 Основою для проектування культуртехнічних робіт є матеріали вишукувань:
ботаніко-культуртехнічні та грунтово-меліоративні карти.
3.161 Культуртехнічні роботи повинні виконуватися в єдиному комплексі з заходами, що забезпечують осушення та двостороннє регулювання водно-повітряного режиму грунтів, відновлення родючості грунту, порушеної в процесі меліоративних робіт, первинне освоєння земель.
3.162 Як протиерозійні заходи необхідно залишати смуги лісу уздовж річок, великих каналів, уздовж меж землекористувачів та сівозмінних ділянок, що проектуються, особливо на легких грунтах.
3.163 Забороняється передбачати у складі культуртехнічних робіт знищення цінних порід дерев (дуб, клен, липа), а також лісів, що мають водоохоронне значення, лісопарків, заповідників, заказників.
3.164 У складі культуртехнічних робіт слід передбачати заходи щодо утилізації деревно-чагарникової рослинності.
3.165 Спалення деревно-чагарникової рослинності на потужних торфовищах у будь-яку пору року не допускається.
3.166 На вироблених торфовищах в першу чергу повинна провадитись перебудова осушувальної мережі з урахуванням гідрогеологічних умов та сільськогосподарського використання, що планується.
4 СПОРУДИ НА ЗРОШУВАЛЬНИХ ТА ОСУШУВАЛЬНИХ СИСТЕМАХ
4.1 Гідротехнічні споруди на каналах слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.01
та цього розділу.
Споруди повинні забезпечувати:
• регулювання об'ємів подачі або відведення води при заданих рівнях, необхідний режим водорозподілу та водовідведення (володільники, водовипуски, водомірні споруди, перегороджуючі споруди);
• безпечне сполучення б'єфів (швидкотоки, перепади);
• перетин каналами (лотками) доріг, колекторів, водотоків, ярів (трубчасті переїзди, дюкери, акведуки);
• регулювання якості води (відстійники, пісколовки, басейни-змішувачі);
ДБН В.2.4-1-99 С. 63
• недопущення переповнення каналів, спорожнення трубопроводів (скидні споруди);
• захист водоводів, внутрішньосистемних резервуарів та водосховищ від замулювання, розмиву та інших шкідливих впливів;
• рибозахист.
4.2 Місцеположення, компоновку та тип споруд слід вибирати залежно від їх призначення, природних умов будівництва, наявності будівельних матеріалів, умов та способів виконання робіт та експлуатації.
Як правило, слід використовувати типові проекти споруд. У разі відсутності типових проектів допускається застосовувати економічні або розробляти індивідуальні проекти з максимальним використанням типових рішень окремих вузлів споруд.
• задані гідравлічні умови як у межах самої споруди, так і на всій меліоративній мережі;
• стійкість та міцність споруди в цілому та окремих її частин;
• фільтраційна міцність грунтів основи;
• надійність та зручність в експлуатації, можливість огляду та ремонту споруди;
• виконання вимог щодо охорони навколишнього середовища;
• високий рівень індустріалізації будівництва;
• ощадливе витрачання дефіцитних будівельних матеріалів;
• широке застосування місцевих будівельних матеріалів.
4.4 При розподілі води по кількох каналах слід влаштовувати вузли регуляторів для обслуговування кількох водовипусків по довжині каналу або зосереджених в одному місці.
При проектуванні типових споруд слід об'єднувати споруди різного призначення (ре- гулювальні, водомірні, дорожні тощо) в єдиний комплекс із суміщенням їх функцій.
4.5 При проектуванні споруд для пропускання талих, дощових вод та селевих потоків під (над) зрошувальними каналами розрахункову забезпеченість витрат води і селевих пото- ків необхідно приймати відповідно до класу зрошувальних каналів, які потрібно захистити.
4.6 Розрахунок споруд на осушувальних каналах слід виконувати на витрату води, що пропускається каналом при повному його заповненні у створі споруди, але не більше витрати води розрахункової забезпеченості, яка визначається залежно від класу споруди за СНіП 2.06.01 (основний розрахунковий випадок).
4.7 Розрахункову забезпеченість максимальних витрат води при проектуванні мостів та трубчастих переїздів при перетині осушувальних каналів з залізницями та автомобільними дорогами слід визначати згідно з СНіП 11-39 і СНІП 2.05.02.
4.8 Перевищення верху стін та укосів споруд над рівнем води в каналі при пропусканні через споруду розрахункової витрати води слід приймати за таблицею 2.5 , як для каналів з облицюванням.
4.9 При аерації потоку та наявності збійної течії перевищення стін та укосів споруди над розрахунковим рівнем води слід приймати за таблицею 4.1.
ДБН В.2.4-1-99 С. 64
Таблиця 4.1 - Перевищення стін та укосів споруди над рівнем води
|
Назва показника |
Значення |
||||
|
Розрахункова витрата води, м3/с |
до 1 |
1-10 |
10-30 |
30-50 |
50-100 |
|
Перевищення верху стін та укосів, см |
20 |
30 |
40 |
50 |
60 |
|
Примітка. У швидкотоках трапецеїдального періоду та закладанням укосів понад 1:1,5 наведені дані збільшуються на 15%. |
4.10 Для споруд, що влаштовуються у захисних дамбах, а також при витратах води у каналах понад 100 м3/с перевищення верху стін та укосів над розрахунковим рівнем води необхідно встановлювати за 4.8 з додатковим урахуванням вітрового нагону води та висоти накату вітрових хвиль у верхньому б'єфі згідно з СНіП 2.06.05.
4.11 Перевищення низу проектної будови акведука та відкритих шлюзів-регуляторів з переїздами над максимальним розрахунковим рівнем води у водотоці, визначеним залежно від класу цих споруд, повинно бути не менше ніж 0,5 м.
4.12 Опори акведука, який перетинає водотік, слід захищати від дії льоду. Глибину закладання опор акведука слід визначати з урахуванням можливого максимального розмивання русла.
4.13 Гідравлічний розрахунок дюкера слід провадити виходячи із забезпечення швидкості води у трубопроводі не менше, ніж у каналі, при пропусканні розрахункової витрати, Остаточно параметри поперечного перерізу дюкера слід вибирати з урахуванням технології його очищення.
4.14 Водоскидні споруди на зрошувальних каналах, як правило, слід проектувати автоматичної дії.
4.15 Конструкцію та габарити переїздів через канали (суміщених та несуміщених з гідротехнічними спорудами) слід приймати у відповідності з СНіП 2.05.02, СНіП 2.05.03,
СНіП 2.05-11.
4.16 При проектуванні споруд на закритій зрошувальній мережі повинні враховуватись вимоги СНіП 2.04.02.
