---

Профільоване осердя виготовлюють екструзією призначених для цього матеріалів (наприклад, поліетилен або поліпропілен) з певною кількістю пазів, які мають кругове чи SZ-розміщення вздовж осердя. Одне чи кілька волокон у щільному вторинному покритті чи оптичних елементів розміщують у кожному пазу. Профільоване осердя може бути заповнене.

Профільоване осердя звичайно містить центральний елемент, який може бути як металевим, так і неметалевим. У такому разі, повинна бути відповідна адгезія між центральним елементом та осердям для того, щоб одержати необхідну температурну стабільність та стійкість до розтягування профільованого осердя.

Профіль пазів має гарантувати збереження оптичних та механічних параметрів, яким повинні відповідати оптичні кабелі.

Одне чи декілька волокон у вторинному покритті розміщено (вільно чи ні) у трубці, яку може бути заповнено гідрофобним матеріалом. Трубка може бути зміцнена.

За необхідності, придатність трубки може бути визначено оцінкою її стійкості до утворення петлі відповідно до ІЕС 60794-1-2, метод G7.

Наповнювальний компаунд у трубці повинен відповідати ІЕС 60794-1-2, метод Е14 — Виті­кання компаунда (краплепадіння) або метод E15 — Протікання та випаровування.

Стрічки з оптичних волокон — це окремі оптичні волокна, зібрані в стрічку.

Волокна слід розміщувати паралельно та формувати стрічку з двох, чотирьох, шести, восьми, десяти чи дванадцяти волокон відповідно до вимог замовника. Волокна в стрічці повинні бути паралельні та не перехрещуватися.

Конструкція стрічки передбачає те, що сусідні волокна в стрічці торкаються, вони прямі та паралельні.

Якщо інше не визначено, кожну стрічку має бути однозначно ідентифіковано маркуванням або фарбуванням опорного волокна в стрічці та/чи фарбуванням матриці, на якій зібрано стрічку.

Стрічкову структуру конструктивно можна створювати повздовжньою адгезією країв волокна чи повним покриттям волокон клейовою речовиною залежно від кількості цієї речовини.

На рисунку 1 зображено структуру, створену повздовжньою адгезією країв волокна, де клейову речовину нанесено переважно між оптичними волокнами. На рисунку 2 зображено структуру, ство­рену повним покриттям оптичних волокон клейовою речовиною, де клейову речовину нанесено поверх усіх оптичних волокон, що складають стрічку.

Рисунок 1 — Поперечний переріз типового стрічкового елементу із повздовжньою адгезією країв волокна

Рисунок 2 — Поперечний переріз типового стрічкового елементу

із повним покриттям оптичних волокон клейовою речовиною

Деякі параметри потрібно виміряти на самій стрічці з волокон, оскільки їхнє вимірювання на окремому волокні чи в кабелі, є не достатнім для одержання повної характеристики. Ці параметри наведено в тексті стандарту.

4. КОНСТРУКЦІЯ ОПТИЧНОГО КАБЕЛЮ

   1. Основні положення

Кабель повинен мати конструкцію та технологію виготовлення, які забезпечують строго визна­чений термін використання не менше ніж 20 років. Тому, загасання прокладеного кабелю не по­винно перевищувати загасання, яке узгодили між собою замовник і виробник на робочих довжинах хвиль. Матеріали, що використовуються для виготовлення кабелю повинні бути небезпечними в тих умовах використання, для яких призначено кабель.

Волокна в кабелі звичайно одного типу, але деякі кабелі можуть містити волокна різних типів або волокна одного типу, але різних виробників. Такі кабелі називають гібридними.

У будівельних довжинах кабелю не повинно бути з’єднань оптичного волокна, якщо про інше не домовились між собою замовник та виробник.

По можливості, кожне волокно має бути ідентифіковано на всій довжині кабелю.

Для підвісних кабелів, щоб уникнути надлишкового натягу волокна, зумовленого умовами навколишнього середовища, такими як вітрове чи льодове навантаження, кабельна структура та зокрема силові елементи потрібно вибрати таким чином, щоб обмежити значення натягу в межах, домовлених між замовником та виробником.

Оптичні елементи, описані в розділі 5, можна розміщувати, як наведено нижче:

1. оптичний елемент(-и) без скручування (для однієї трубки її стійкість до утворення петлі оцінюється тільки, якщо це вимагають);

2. кількість однорідних оптичних елементів із круговою чи SZ-скруткою (стрічкові елементи можуть складуватися шляхом пакетування двох чи більшої кількості елементів);

3. кількість гібридних конфігурацій у профільованому осерді, таких як волокно в щільному покритті, стрічка з волокон або трубка;

4. кількість гібридних конфігурацій у трубці, таких як волокна в щільному покритті чи стрічки з волокон.

Якщо потрібно, ізольовані мідні провідники, одинарні, парні чи четвіркові може бути розміщено разом із оптичними елементами.

У разі необхідності елементи, а також осердя кабелю повинні бути суцільно наповнені гідро­фобним матеріалом. Альтернативно можна розміщувати гідрофобний матеріал на певних проміжках. Матеріал повинен легко видалятись без використання небезпечних речовин.

Застосовуваний гідрофобний матеріал має бути сумісний з іншими наявними елементами кабелю. Придатність наповнювача визначається такими методами випробування:

1. кількість виділення олії з наповнювача повинна відповідати вимогам розділу 5 стандарту ІЕС 60811-5-1;

2. для кабелів, що містять металеві елементи, наповнювач потрібно перевірити на наявність корозійних складників згідно з розділом 8 ІЕС 60811-5-1;

3. наповнювальний компаунд не повинен танути за температур нижчих, ніж визначені значення. Температуру краплепадіння слід установлювати згідно з розділом 4 ІЕС 60811-5-1;

4. збільшення ваги потрібно перевіряти, як зазначено в розділі 11 ІЕС 60811-4-2. Воно не по­винне перевищувати встановленого для даного матеріалу значення.

Методи випробування водоблоку вального матеріалу, що набухає під дією води, перебувають в стадії розроблення.

Щоб відповідати вимогам прокладання та обслуговування, кабель має бути забезпечено надій­ними силовими елементами, що запобігають розтягуванню волокон у разі перевищення норм, які узгодили між собою користувач і виробник.

Силовий елемент може бути металевим або неметалевим й розташовуватися в осерді під оболонкою та/чи в оболонці кабелю.

У разі необхідності підвісний кабель повинен мати окремий трос для підвішування. Розташу­вання та тип тросу залежать від умов прокладання та зовнішнього середовища, це визначають домовленістю між собою користувач і виробник.

Наприклад, підвісний трос та осердя кабелю можуть мати конструкцію «типу 8», або кабель може бути прив’язано до тросу чи закріплено іншим прийнятним способом.

За необхідності поверх осердя кабелю розташовують суцільну металеву оболонку чи металеву стрічку з подовжніми перекриваннями та кріпленням на оболонці.

Альтернативно можна застосовувати інші конструкції за попередньою домовленістю між корис­тувачем та виробником.

У разі використання суцільної металевої оболонки застосовуваний матеріал та його товщину мають узгодити між собою користувач та виробник.

Металеві матеріали, придатні до використання, містять таке: алюміній та сталь з покриттям або без нього, мідь та мідні сплави, але не обмежуються тільки ними. Ці метали можуть мати рівну чи погофровану поверхню, що встановлюється відповідним договором на постачання. Дозволяється зрощування металевих стрічок. У цьому разі потрібно забезпечити електропровідність виготовле­ного кабелю.

У разі використання алюмінієвої водонепроникної оболонки кількість перекривань та товщи­ну алюмінієвої стрічки визначає ІЕС 608708-1. Стрічка може мати зменшену номінальну товщину, що встановлюється угодою між користувачем та виробником. Наклеювання алюмінієвої стрічки на оболонку виконують згідно з 19.2 ІЕС 60708-1. З обох кінців кабелю необхідно взяти та перевірити зразки водонепроникної оболонки, щоб пересвідчитися, що її краї перекриваються, і це відповідає вимогам цього підрозділу.

Надійність водонепроникної оболонки можна перевірити додатковим методом випробування за попередньої домовленості між користувачем та виробником.

Використання внутрішньої оболонки кабелю визначають у домовленості між собою користувач і виробник. У разі застосування спеціальної конструкції чи для виробництва, осердя кабелю або елементи в її середині можна покрити внутрішніми оболонками. Якщо не встановлено інше, внутріш­ню оболонку виготовляють з поліетилену.

Для забезпечення додаткової міцності на розрив або захисту від зовнішніх пошкоджень вико­нують бронювання кабелю, Бронювання може бути металевим чи неметалевим.

Кабель повинен мати суцільну оболонку, виконану з поліетилену, стійкого до дії ультрафіоле­тового випромінення та погодних умов, згідно з розділом 22 ІЕС 60708-1, якщо інше не узгоджено між користувачем та виробником.

Товщину оболонки, загальний діаметр кабелю та їх можливі зміни потрібно узгодити з умовами прокладання та визначати у домовленості між користувачем та виробником.

За необхідності кабель потрібно маркувати способом, який узгодили між собою користувач і виробник. Загальні методи маркування: рельєфне тиснення, агломерація, відбиття, покриття фольгою та друкування на поверхні.

Інша необхідна інформація — на розгляді.

Маркування виконують одиничною чи подвійною лінією. Одиничну лінію наносять уздовж ка­белю. Подвійна лінія має форму двох діаметрально протилежних ліній, які наносять уздовж кабелю.

Нотатки на оболонці кабелю, які вказують на ступінь опору тертю, визначають згідно з ІЕС 60794-1-2, метод Е2В.

За подвійної лінії маркування випробування щодо опору тертю виконують лише на одній лінії.

Відповідну інформацію наведено в ІЕС 60794-1-1, додаток D.

4. УМОВИ ПРОКЛАДАННЯ ТА ЕКСПЛУАТАЦІЇ

   1. Загальні положення

Умови прокладання та експлуатації мають узгодити між собою користувач і виробник.

Нижченаведені методи випробування характеризують властивості різних типів елементів ка­белю в разі з’єднання.

Якщо немає інших вимог, ці випробування придатні для всіх типів оптичних елементів.

Перевіряють такі параметри:

• діаметри вторинного покриття та модулів: ІЕС 60793-1-2, метод А4;

• трубку, профільоване осердя та зносостійкі елементи: ІЕС 60793-1-2, метод А4 чи ІЕС 60189;

• стрічки: ІЕС 60794-1-2, метод G2, G3 чи G4.

За необхідності використовують ІЕС 60794-1-2, метод G1.

Для перевірки зусилля знімання первинного чи вторинного покриття, а також модулів викори­стовують ІЕС 60793-1-3, метод В6.

Використовують ІЕС 60794-1-2, метод G7.

Випробування для стрічо

к

Рисунок 3 зображує поперечний переріз волоконно-оптичної стрічки з різними геометричними параметрами та різним вирівнюванням.

Примітка. Для визначення див. іЕС 60794-1-2, метод G2.

ІЕС 393/99

Рисунок 3 — Поперечний переріз волоконної стрічки

Якщо немає інших вимог, заданих технічними умовами, максимальні розміри та структурну конфігурацію волоконно-оптичних стрічок визначають згідно з таблицею 1.

Таблиця 1 — Максимальні розміри волоконно-оптичних стрічок