C.28 ДБН В. 2.6-22-2001
5.16 На поверхні не повинно бути висолів у вигляді кілець і смуг, потьоків розчину, не розмішаних грудок сухої суміші, видимих місць стикування на захватках, неоднорідності фактури і тріщин. Поверхня не повинна крейдуватися при натисканні за один раз.
5.17 Міцність зчеплення фарбувального шару з основою має становити не менш як 0,5 МПа. Її перевіряють за допомогою адгезіметра.
УЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГ
5.18 Під час виконання робіт з улаштування підлог контролюються:
- підготовка основи для підлоги;
- улаштування підстильних шарів і стяжок;
- улаштування покриттів підлоги.
При цьому перевіряється:
- відхилення товщини елементів підлоги від проектної;
- міцність зчеплення між елементами підлоги;
- наявність дефектів елементів підлоги;
- відхилення швів між рядами поштучних матеріалів (у разі влаштування покриття з поштучних матеріалів).
5.19 Відхилення поверхонь основи, підстильних шарів, стяжок і покриттів від горизонтальної площини або від заданого ухилу допускається не більш як 0,2 % від відповідного розміру приміщення. При ширині або довжині приміщення 25 м і більше ці відхилення не повинні перевищувати 50 мм.
5.20 Відхилення товщини елементів підлоги від проектної допускаються лише в окремих місцях і не більше 10 % від заданої товщини. Товщину елементів підлоги слід перевіряти в процесі їх улаштування. Потрібна за проектом товщина задається за допомогою спеціальних пристроїв (реперів).
5.21 Рівність поверхні елементів підлоги перевіряють контрольною рейкою завдовжки 2 м, а за наявності ухилів - шаблоном з рівнем. Допустимі відхилення поверхні елементів від площини не повинні перевищувати значень, наведених у табл. 12.
Таблиця 12 - Контроль рівності елементів підлоги
|
Елементи підлоги
|
Матеріали
|
Допустимі просвіти, мм, при перевірці 2-метровою рейкою
|
|
Стяжки
|
Бетонні, цементно-піщані Сухі суміші груп П1 і П4
|
5 3
|
|
Суцільний шар по стяжці з самови-рівнювальних розчинових сумішей
|
Сухі суміші групи П2
|
2-4 (залежно від виду покриття, див. 6.19)
|
|
Покриття
|
Облицювальна плитка на клеях груп К1, К2, КЗ Наливні з сухих сумішей групи ПЗ
|
2 1 |
ГІДРОІЗОЛЯЦІЙНІ РОБОТИ
5.22 До початку гідроізоляційних робіт мають бути повністю закінчені та прийняті такі види робіт:
- монтаж і бетонування огороджувальних конструкцій споруди;
- замонолічування стиків між збірними елементами конструкцій;
- встановлення і зварювання закладних деталей, конструктивних елементів вводів інженерних комунікацій та інших елементів. У процесі виконання робіт з улаштування гідроізоляції контролю підлягають:
- якість сухих і розчинових сумішей;
- підготовка поверхонь для гідроізоляції;
- технологічні процеси нанесення розчинових сумішей;
- температура й відносна вологість навколишнього середовища;
ДБН В. 2.6-22-2001 С.29
- правильність виконання деформаційних швів у гідроізоляційному покритті;
- якість виконання гідроізоляційного покриття;
- режим догляду за гідроізоляційним покриттям;
- правильність виконання захисного покриття. Під час підготовки поверхні основи слід дотримуватись вимог табл. 13.
Таблиця 13 - Вимоги до основ для гідроізоляції
|
Технічні вимоги
|
Граничні відхилення
|
Метод контролю
|
|
Допустимі відхилення поверхні основи: уздовж ухилу та на горизонтальній поверхні поперек ухилу та на вертикальній поверхні
|
±5 мм ±10 мм
|
Вимірювальний, технічний огляд - не менше п'яти вимірювань на кожні 70-100м2 поверхні або на ділянці меншої площі в місцях, визначених візуальним контролем
|
|
Відхилення площини елемента від заданого ухилу (по всій площі)
|
0,2 %
|
Те саме
|
|
Кількість нерівностей (плавного обрису довжиною не більш як 150 мм) на площі 4 м2
|
He більше 2
|
“
|
Під час приймання готових покриттів перевіряють:
- зовнішній вигляд;
- товщину шарів гідроізоляційного покриття;
- міцність зчеплення з основою;
- водонепроникність;
- встановлення затискних фланцевих пристроїв;
- улаштування захисних огороджень на вертикальних і похилих поверхнях.
5.23 Готове гідроізоляційне покриття має бути без тріщин, порожнин, дутиків і відшарувань, наявність яких встановлюється за глухим звуком під час простукування покриття дерев'яним молотком по всій площі.
Товщину ізоляційного шару перевіряють щупом зі шкалою з ціною поділок 1 мм. Проколи, що залишаються після контролю у покритті, повинні бути відразу замазані шаром гідроізоляційної суміші.
Водонепроникність гідроізоляційного покриття перевіряють методом штучного дощування (поливанням водою протягом 2 год) або штучного обводнення (припиненням зниження рівня ґрунтових вод). Гідроізоляційне покриття вважається водонепроникним, якщо всередині споруди не виявляються плями, протікання та потьоки.
Міцність зчеплення гідроізоляційного покриття з основою перевіряється адгезіметром. Гідроізоляційне покриття, виконане з дотриманням усіх технологічних вимог, повинно мати міцність зчеплення з бетонною поверхнею не менш як 0,7 МПа для групи Г2 та 1,2 МПа - для групи Г1.
5.24 Готову гідроізоляцію збірних, збірно-монолітних і монолітних залізобетонних резервуарів контролюють методом натурних випробувань на водонепроникність, заповнюючи їх водою і витримуючи потім протягом декількох діб. Резервуар і гідроізоляція вважаються такими, що витримали випробування, якщо втрати води за третю добу після закінчення заповнення резервуара не перевищують 3 л на 1 м2 змоченої поверхні. Під час випробувань крізь стінки і шви резервуара не повинні простежуватися ознаки течі та зволоження ґрунту основи.
5.25 Тривалість заповнення резервуара повинна становити не більше 5 діб. Воду в резервуар слід заливати в два етапи: 1-й етап - залити на висоту 1 м і витримати протягом однієї доби для перевірки днища; 2-й етап - залити до проектної позначки.
5.26 Під час визначення втрат води з резервуара її рівень потрібно замірювати поплавками, підвішеними на прогиноміри не менш як у двох місцях дзеркала води.
5.27 Приймаючи гідроізоляцію деформаційних швів, перевіряють міцність кріплення компенсаторів, герметичність швів у місцях з'єднання компенсаторів з гідроізоляційним шаром і правильність виконання гідроізоляції швів.
С.30 ДБН В. 2.6-22-2001
УТЕПЛЕНИЯ ФАСАДІВ
5.28 Під час виконання робіт з утеплення фасадів контролюються:
- дотримання правил транспортування та зберігання матеріалів;
- відповідність застосовуваних матеріалів і виробів вимогам проекту;
- якість поверхонь;
- якість сухих будівельних сумішей;
- якість кріплення теплоізоляційних плит до поверхні;
- відповідність технологічної послідовності виконання робіт вимогам проекту і 4.82-4.107 даних Норм;
- температура і відносна вологість навколишнього середовища;
- міцність зчеплення розчинових сумішей з основою;
- міцність зчеплення розчинових сумішей з плитами;
- товщина шару розчинової суміші, що наноситься на основу і плити.
5.29 Улаштовуючи теплоізоляцію з плитних матеріалів, слід дотримуватись вимог, зазначених у табл. 14.
Таблиця 14 - Вимоги до системи скріпленої теплоізоляції
|
Технічні вимоги
|
Граничні відхилення від проектного значення
|
Метод контролю
|
Вид реєстрації
|
|
Максимально допустима вологість основи, %: зі збірних матеріалів з монолітних матеріалів
|
4 5
|
Вимірювальний - не менше п'яти вимірювань на кожні 50-70 м2 площі покриття
|
Журнал робіт
|
|
Товщина клейового шару, мм
|
2-5
|
Те саме
|
Те саме
|
|
Ширина вертикальних і горизонтальних щілин між плитами утеплювача, мм, не більше
|
2
|
|
|
|
Порядок розташування вертикальних швів
|
Шаховий
|
Візуально
|
|
|
Ухил площини ізоляції, %
|
0,2
|
Вимірювальний - на кожні 50-100 м2 площі покриття |
|
|
Товщина теплоізоляційного шару, %
|
±5
|
Те саме
|
,,
|
|
Проміжок між контрольною 2-метро-вою рейкою та поверхнею армованого гідроізоляційного шару, нанесеного по плитах утеплювача, мм
|
5
|
Контрольною рейкою
|
,,
|
6 ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ПОКРИТТІВ
ОБЛИЦЬОВАНІ ПОКРИТТЯ
6.1 Готове облицювання має задовольняти такі умови:
- шви між плитами поверхні стіни повинні бути заповнені розчиновими сухими сумішами, рекомендованими для цього в табл. B.1 даних Норм;
- на верхніх торцях пілонів, парапетів і стіп повинні бути покладені покривні плити, а стики між ними загерметизовані еластичними герметизувальними сумішами;
- матеріал, розміри елементів і малюнок облицювання мають відповідати вимогам проекту;
- поверхні, облицьовані одноколірними штучними матеріалами, повинні бути однотонними, а облицьовані природним каменем - однотонними або з плавним переходом відтінків;
- горизонтальні й вертикальні шви мають бути однотонними й однорідними;
- пазухи між облицюванням і стіною повинні бути заповнені, без порожнин;
- в облицювальних матеріалах не повинно бути тріщин, відколів, вибоїн;
ДБН В. 2.6-22-2001 С.31
- на поверхні облицювання не повинно бути висолів, плям, що виникають внаслідок забруднення облицювальних матеріалів під час транспортування і виконання опоряджувальних робіт, а також іржавих плям, що виникають внаслідок корозії закріпів, виготовлених з чорного металу.
6.2 Допустимі відхилення облицьованих поверхонь від геометричних форм приймаються згідно з 4.11 даних Норм.
ОБШТУКАТУРЕНІ ПОВЕРХНІ
6.3 Кількість шарів, технологічна послідовність виконання робіт, матеріали, використовувані для обштукатурювання будинків і споруд, повинні відповідати вимогам проекту.
6.4 Штукатурка має бути міцно з'єднана з поверхнею конструкції і не відшаровуватись від неї.
6.5 Обштукатурені поверхні повинні бути рівними, гладенькими, з чітко обробленими гранями кутів перетинних площин, без слідів затирального інструменту, потьоків розчину, плям і висолів. Тріщини, горбики, раковини, дутики, груба шорстка поверхня та пропуски не допускаються.
6.6 Допустимі відхилення обштукатурених поверхонь слід приймати згідно зі СНіП 3.04.01.
ДЕКОРАТИВНА ШТУКАТУРКА
6.7 Колір, відтінок і фактура декоративної штукатурки мають відповідати встановленому проектом зразку. Допускаються незначні (до 10 % площі) зміни меж у стиках, а також малопомітні сліди стиків штукатурки через перерву в роботі на коротких лініях, наприклад між вікнами й дверима, та на ділянках стін завдовжки до 10м.
Не допускаються смуги, що відрізняються за кольором або тоном від основного кольору штукатурки, а також плями від ремонту й закладення місць кріплення риштувань і правил.
Місця стиків або меж захваток декоративної штукатурки потрібно розташовувати там, де вони найменш помітні (за водостічними трубами, колонами, в лузгах пілястр, по міжповерхових поясах).
На межі захваток не допускаються рвані краї.
ФАРБУВАЛЬНІ ПОКРИТТЯ
6.8 Покриття, одержувані при фарбуванні поверхонь сухими полімерцементними фарбами, за зовнішнім виглядом, кольором і фактурою мають задовольняти вимоги проекту, а також відповідати затвердженим зразкам-еталонам.
6.9 Поверхні, пофарбовані з застосуванням сухих полімерцементних фарб, повинні бути однотонними.
Смуги, плями, потьоки, бризки, крейдування поверхонь і місцеві виправлення, що виділяються на загальному фоні, не допускаються.
6.10 На поверхнях не повинно бути висолів у вигляді кілець і смуг, видимих місць стикування на захватках, слідів щітки, пропусків і вицвічувань.
6.11 Тріщини та лущення фарбувального шару, а також відшарування його від основи не допускаються.
6.12 Бордюри, фризи й фільонки мають бути однакової ширини на всій довжині і без видимих стиків.
6.13 Місцеві викривлення ліній і подвійне покриття фарбою у з'єднаннях поверхонь, пофарбованих у різні кольори, не допускаються.
6.14 Товщина фарбувального покриття повинна становити не менш як 250 мкм.
6.15 Міцність зчеплення покриття з основою повинна бути не нижчою за 0,5 МПа.
С.32 ДБН В.2.6-22-2001
УЛАШТУВАННЯ ПІДЛОГ
6.16 Конструкція підлоги, товщина елементів, вид покриття, прилягання його до стін і перегородок, а також застосовувані матеріали й вироби повинні відповідати вимогам проекту.
6.17 Матеріали та вироби, що використовуються для влаштування підлоги, мають відповідати вимогам чинних нормативних документів.
6.18 Відхилення товщини елементів підлоги від проектної допускаються в окремих місцях не більше 10 % заданої.
