ПУЭ ПУЭ:2006 сторінка 3 з 24

Правила устройства электроустановок. Раздел 2. Изменение № 2 Глава 2.4 ПУЕ:2006 Глава 2.5 ПУЕ:2006

Відкриті провідні частини електрообладнання, установленого на опорах ПЛ (комутаційні апарати, шафи і щитки для приєднання електроприймачів тощо) повинні приєднуватися до РЕN (РЕ)-провідника лінії.

2.4.35 На опорах ПЛІ з неізольованим РЕN-провідником елементи, зазначені в 2.4.33, повинні бути додатково з'єднані з РЕN-провідником на кожній опорі.

На опорах ПЛІ з ізольованим РЕN-провідником елементи, зазначені в 2.4.33, з'єднуються з РЕN-провідником лише на опорах, які мають заземлювальні пристрої.

У разі сумісного підвішування на спільних металевих або залізобетонних опорах лінії напругою вище 1 кВ і ПЛІ напругою до 1 кВ РЕN-провідник ПЛІ незалежно від того, ізольований він чи неізольований, повинен бути з'єднаний із заземлювальним провідником опори (арматурою опори) на кожній опорі.

Гаки і штирі фазних проводів, установлені на дерев'яних опорах, повинні бути з'єднані з РЕN-провідником лише на опорах, які мають заземлювальні пристрої.

Гаки, штирі та арматура опор лінії напругою до 1 кВ, що обмежують прогони перетину, та опор із сумісною підвіскою проводів необхідно заземлювати. Опір заземлювального пристрою повинен бути не більше 30 Ом.

У разі переходу повітряної лінії в кабельну металеву оболонку кабелю необхідно приєднувати до РЕN-провідника. Крім того, у місці переходу ПЛ (ПЛІ) у кабель у кожній фазі повинні бути встановлені вентильні розрядники або обмежувачі перенапруги (ОПН).

З'єднання захисних і заземлювальних провідників між собою, приєднання їх до верхнього заземлювального випуску стояка залізобетонної опори, до гаків і кронштейнів, а також металоконструкцій опор та устаткування, встановленого на опорах, необхідно здійснювати за допомогою зварювання або болтового з'єднання.

Приєднання заземлювальних провідників (спусків) до заземлювачів у землі здійснюється шляхом зварювання.

2.4.40 У населеній місцевості з одно- і двоповерховою забудовою ПЛ (ПЛІ), не екрановані високими трубами, деревами тощо, повинні мати заземлювальні пристрої, призначені для захисту від атмосферних перенапруг (2.4.34). Відстань між сусідніми заземлювальними пристроями повинна бути не більше ніж 100 м.

Крім того, зазначені заземлювальні пристрої повинні бути влаштовані:

- на опорах з відгалуженнями до вводів у будинки, в яких можливе перебування великої кількості людей (школи, дитячі сади, лікарні, клуби тощо) або які мають велику господарську цінність (тваринницькі і птахівницькі приміщення, склади, гаражі тощо);

- на кінцевих опорах, які мають відгалуження до вводів у будинки. Найбільша відстань від сусіднього заземлення цієї ж лінії за таких умов повинна бути не більшою за 50 м.

У зазначених місцях рекомендується встановлення грозозахисних пристроїв (обмежувачів перенапруг).

Грозозахисні пристрої, установлені на опорах, повинні приєднуватися до заземлювача найкоротшим шляхом.

Повторні заземлення РЕN-провідника необхідно влаштовувати на кінцях ліній або відгалужень від них довжиною понад 200 м.

Для повторних заземлень РЕN-провідника слід використовувати передусім природні заземлювачі (наприклад, підземні частини опор), а також заземлювальні пристрої для захисту від грозових перенапруг. Сумарний опір розтікання всіх повторних заземлювачів РЕN-провідника (в тому числі, природних) кожної лінії напругою 0,38 кВ джерела трифазного струму незалежно від пори року повинен бути не більше 10 Ом.

Якщо питомий опір землі >100 Ом^.м, то опір повторних заземлень допускається збільшувати в 0,01 раза, але не більше ніж в 10 разів.

На початку і в кінці кожної магістралі ПЛІ на проводах рекомендується встановлювати затискачі для приєднання переносного заземлення.

Для заземлювальних провідників допускається застосовувати круглу сталь діаметром не менше 6 мм.

Опори 2.4.45 Для спорудження ліній електропередавання напругою до 1 кВ можуть застосовуватися залізобетонні, дерев'яні, дерев'яні із залізобетонними приставками і металеві опори.

Для спорудження ліній слід застосовувати такі типи опор:

проміжні опори, які встановлюються на прямих ділянках траси; ці опори в нормальному режимі роботи не сприймають зусиль, спрямованих уздовж лінії;

анкерні опори, які встановлюються для обмеження анкерного прогону, а також у місцях зміни кількості, марок і перерізу проводів. Ці опори повинні сприймати в нормальному режимі роботи зусилля від різниці натягу проводів, спрямованого вздовж лінії;

кутові опори, які встановлюються в місцях зміни напрямку траси лінії. Ці опори в нормальному режимі роботи повинні сприймати сумарне навантаження від натягу проводів суміжних прогонів. Кутові опори можуть бути проміжного та анкерного типів;

кінцеві опори, які встановлюються на початку і в кінці лінії, а також у місцях кабельних вставок. Ці опори є опорами анкерного типу і повинні сприймати в нормальному режимі роботи односторонній натяг усіх проводів;

відгалужувальні опори, на яких здійснюються відгалуження від лінії;

перехресні опори, на яких здійснюється перетин ліній двох напрямків.

Відгалужувальні і перехресні опори можуть бути всіх зазначених вище типів.

2.4.46 Конструкція опор повинна забезпечувати можливість установлення:

ліхтарів вуличного освітлення всіх типів;

кінцевих кабельних муфт;

секціонувальних і комутаційних апаратів;

- шаф і щитків для приєднання електроприймачів. Крім того, усі типи опор за конструкцією повинні допускати можливість здійснення одно- і трифазних відгалужень до вводів у будівлі (споруди) довжиною до 25 м.

2.4.47 Опори незалежно від їх типу можуть бути вільностоячими, з підкосами або відтяжками.

Відтяжки опор повинні прикріплюватися до анкерів, установлених у землі, або до кам'яних, цегельних, залізобетонних і металевих елементів будівель і споруд. Вони можуть бути одно- або багатодротовими. Переріз відтяжок визначається розрахунком. Переріз однодротових сталевих відтяжок повинен бути не менше ніж 25 мм².

2.4.48 Опори повинні розраховуватися за методом граничних станів відповідно до чинних державних стандартів і норм для умов нормального режиму роботи лінії і кліматичних умов відповідно до 2.4.10.

Проміжні опори розраховуються на одночасну дію поперечного вітрового навантаження на проводи і конструкцію опори без ожеледі або покриті ожеледдю. Допускається враховувати відхилення опори під дією навантаження.

Кутові опори (проміжні та анкерні) розраховуються на результуюче навантаження від натягу проводів і вітрового навантаження на проводи і конструкцію опори.

Анкерні опори розраховуються на різницю натягу проводів суміжних прогонів і поперечне навантаження від тиску вітру за ожеледі і без ожеледі на проводи і конструкцію опори. За мінімальне значення різниці натягу необхідно приймати 50% найбільшого значення одностороннього натягу всіх проводів.

Кінцеві опори розраховуються на односторонній натяг усіх проводів.

Відгалужувальні опори розраховуються на результуюче навантаження від натягу всіх проводів.

2.4.49 У випадку встановлення опор на затоплюваних ділянках траси, де можливі розмиви ґрунту або льодохід, опори повинні бути укріплені (підсипка землі, замощення, улаштування банкеток, установлення льодорізів).

Габарити, перетини і зближення 2.4.50 Відстань по вертикалі від самоутримних проводів ПЛІ за найбільшої стріли провисання до поверхні землі в населеній і ненаселеній місцевості або до проїзної частини вулиці повинна бути не менше ніж 5,0 м. У важкодоступній місцевості ця відстань може бути зменшена до 2,5 м, а в недоступній місцевості (схили гір, скелі) – до 1 м.

У разі перетину непроїзної частини вулиці відгалуженнями до вводів в будівлі (споруди) відстань від СІП до тротуарів і пішохідних доріжок за найбільшої стріли провисання повинна бути не менше ніж 3,5 м. У випадку неможливості дотримання зазначеної відстані встановлюється додаткова опора або ввідна конструкція на будівлі (споруді).

Відстань по вертикалі від СІП відгалуження вводу в будівлю (споруду) до поверхні землі перед конструкцією вводу повинна бути не менше ніж 2,75 м.

Відстань по вертикалі від неізольованих проводів ПЛ до поверхні землі в населеній і ненаселеній місцевостях і до проїзної частини вулиці за найбільшої стріли провисання повинна бути не менше ніж 6,0 м. У важкодоступній місцевості ця відстань може бути зменшена до 3,5 м, а в недоступній місцевості (схили гір, скелі) – до 1 м.

Відстань по горизонталі від самоутримних проводів ПЛІ за їх найбільшого відхилення до елементів будівель і споруд повинна бути не менше ніж: 1,0 м – до балконів, терас та вікон і 0,15 м – до глухих стін будівель і споруд.

Допускається проходження ПЛІ над дахом (покрівлею) промислових будівель і споруд (крім зазначених у главах 4 і 5 ДНАОП 0.00-1.32-01) за умови, якщо відстань від покрівлі до СІП становить не менше ніж 2,5 м.

Відстань у просвіті від СІП до даху будівель малих архітектурних форм (торгівельні павільйони, намети, кіоски, фургони тощо), на даху яких унеможливлене перебування людей, повинна бути не менше ніж 0,5 м.

2.4.53 Відстань по горизонталі від неізольованих проводів ПЛ за їх найбільшого відхилення до елементів будівель і споруд повинна бути не менше ніж:

1,5 м – до балконів, терас і вікон;

1,0 м – до глухих стін будівель і споруд.

Проходження ПЛ з неізольованими проводами над будівлями і спорудами не допускається.

Найменша відстань від проводів лінії електропередавання до поверхні землі, води або до споруд різного призначення в разі проходження над ними визначається за найвищої температури повітря без урахування нагріву проводів електричним струмом.

Прокладання СІП стінами будівель і споруд необхідно здійснювати таким чином, щоб вони були недосяжними для дотику з місць, де можливе часте перебування людей (вікна, балкони, ґанок тощо). Від зазначених місць СІП повинен знаходитися на відстані, не меншій за:

у разі горизонтального прокладання:

0,3 м – над вікном або над вхідними дверима,

0,5 м – під вікном або під балконом,

2,75 м – до землі,

у разі вертикального прокладання:

0,5 м – до вікна,

1,0 м – до балкона, вхідних дверей.

Відстань у просвіті між СІП і стіною будівлі або споруди повинна бути не менше ніж 0,06 м.

Прокладання СІП по стінах вибухо- і пожежонебезпечних будівель і споруд (АЗС, газорозподільних станцій тощо) не допускається.

2.4.56 Відстань по горизонталі від підземних частин опор або заземлювальних пристроїв опор до підземних кабелів, трубопроводів і наземних колонок різного призначення повинна бути не менше від зазначеної в табл. 2.4.4.

Таблиця 2.4.4 Найменша допустима відстань по горизонталі від підземних частин опор або заземлювальних пристроїв опор до підземних кабелів, трубопроводів і надземних колонок

Об'єкт зближення

Відстань, м

Водо-, паро- і теплопроводи, розподільні газопроводи, каналізаційні труби

Пожежні гідранти, колодязі, люки каналізації, водорозбірні колонки

Бензинові колонки

Кабелі (крім кабелів зв'язку, сигналізації і ліній радіотрансляційної мережі, див. також 2.4.77)

Те саме, але в разі прокладання їх у ізоляційній трубі

0,5

У разі перетину ліній електропередавання з різними спорудами, а також з вулицями і площами населених пунктів кут перетину не нормується.

Перетин ПЛІ з судноплавними річками і каналами не рекомендується.

За необхідності здійснення такого перетину його необхідно влаштовувати шляхом застосування ПЛ з неізольованими проводами з дотриманням вимог 2.5.226-2.5.234.

У разі перетину з несудноплавними річками, каналами або іншими водоймищами найменша відстань від проводів лінії електропередавання до поверхні найвищого рівня води повинна бути не менше ніж 2 м, а до рівня льоду – не менше ніж 6 м.

Перетин і зближення ПЛ до 1 кВ з неізольованими проводами із лініями напругою вище 1 кВ, а також сумісне їх підвішування на спільних опорах необхідно здійснювати з дотриманням вимог 2.5.179 – 2.5.189.

Перетин ліній напругою до 1 кВ між собою рекомендується здійснювати на перехресних опорах.

Допускається також перетин у прогоні. У цьому разі відстань по вертикалі між ближніми проводами ліній, що перетинаються, на опорі і в прогоні повинна бути не менше ніж: між неізольованими проводами ПЛ – 1 м; між неізольованими проводами ПЛ і ПЛІ – 0,5 м; між проводами ПЛІ – 0,1 м. Ця відстань визначається за температури повітря плюс 15°С без вітру.

2.4.61 У разі перетину лінії до 1 кВ у прогоні опори, які обмежують прогін перетину, можуть бути проміжного та анкерного типів.

Місце перетину ліній між собою в прогоні необхідно вибирати якомога ближче до опори верхньої лінії. Відстань по горизонталі від опор ПЛІ до проводів ПЛ повинна бути не менше ніж 2 м, а до проводів ПЛІ – не менше 1 м.

У разі паралельного проходження або зближення ліній до 1 кВ з лінією напругою понад 1 кВ горизонтальна відстань між ними повинна бути не менше зазначеної у 2.5.189.

У разі перетину ліній до 1 кВ з лініями напругою понад 1 кВ відстань від проводів лінії понад 1 кВ до проводів лінії до 1 кВ має відповідати вимогам 2.5.180 і 2.5.186.

Перетини, зближення, сумісна підвіска ліній до 1 кВ з лініями зв'язку (ЛЗ), лініями радіотрансляційних мереж (ЛРМ), кабельного телебачення (КТ) Кут перетину лінії до 1 кВ з проводами або підвісними кабелями ЛЗ, ЛРМ, КТ по можливості повинен бути близьким до 90 градусів. Для ускладнених умов кут перетину не нормується.

Відстань по вертикалі від проводів лінії до 1 кВ за найбільшої стріли провисання до проводів або підвісних кабелів ЛЗ і ЛРМ у прогоні перетину повинна бути не менше ніж:

0,5 м – від СІП ПЛІ;

1,25 м – від неізольованих проводів ПЛ.

2.4.66 Відстань по вертикалі від проводів лінії до 1 кВ до проводів або підвісних кабелів ЛЗ або ЛРМ у разі перетину на спільній опорі повинна бути не менше ніж:

0,5 м – між СІП і ЛЗ або ЛРМ;

1,5 м – між неізольованим проводом ПЛ і ЛРМ.

Місце перетину проводів лінії до 1 кВ з проводами або підвісними кабелями ЛЗ і ЛРМ у прогоні повинне знаходитися якомога ближче до опори лінії до 1 кВ, але не менше ніж за 2 м від неї.

Перетин лінії до 1 кВ з ЛЗ і ЛРМ може бути здійснено за одним з таких варіантів:

проводами лінії до 1 кВ і ізольованими проводами ЛЗ чи ЛРМ (2.4.69);

проводами лінії до 1 кВ і підземним або підвісним кабелем ЛЗ чи ЛРМ (2.4.70);

проводами лінії до 1 кВ і неізольованими проводами ЛЗ чи ЛРМ (2.4.71);

4) підземною кабельною вставкою в лінію до 1 кВ і неізольованими або ізольованими проводами ЛЗ чи ЛРМ (2.4.72).

2.4.69 У разі перетину лінії до 1 кВ з ізольованими проводами ЛЗ чи ЛРМ необхідно дотримуватися таких вимог:

перетин ПЛІ з ЛЗ чи ЛРМ можна здійснювати в прогоні і на опорі;

перетин неізольованих проводів ПЛ з проводами ЛЗ, а також з проводами ЛРМ напругою вище ніж 360 В необхідно здійснювати лише в прогоні. Перетин неізольованих проводів ПЛ з проводами ЛРМ напругою до 360 В можна здійснювати як у прогоні, так і на спільній опорі;

опори лінії до 1 кВ, які обмежують прогін перетину з ЛЗ чи ЛРМ напругою вище ніж 360 В, повинні бути анкерного типу. У разі перетину абонентських ЛЗ і ЛРМ напругою до 360 В допускаються опори проміжного типу, посилені додатковою приставкою або підкосом;

проводи лінії до 1 кВ необхідно розташовувати над проводами ЛЗ і ЛРМ. На опорах лінії до 1 кВ, які обмежують прогін перетину, неізольовані проводи повинні мати подвійне кріплення, СІП необхідно кріпити анкерними затискачами. Проводи ЛЗ і ЛРМ на опорах, що обмежують прогін перетину, повинні мати подвійне кріплення;

з'єднання проводів лінії до 1 кВ або проводів ЛЗ і ЛРМ у прогоні перетину не допускається.

2.4.70 У разі перетину лінії до 1 кВ з підземним або підвісним кабелем ЛЗ чи ЛРМ необхідно дотримуватися таких вимог:

1) відстань від підземної частини металевої або залізобетонної опори і заземлювача дерев'яної опори до підземного кабелю ЛЗ і ЛРМ у населеній місцевості повинна бути, як правило, не менше 3 м. В ускладнених умовах допускається зменшувати цю відстань до 1 м (за умови допустимості впливу на ЛЗ і ЛРМ); підземний кабель ЛЗ чи ЛРМ слід прокладати в сталевій трубі або покривати швелером чи кутовою сталлю на довжину в обидва боки від опори не менше 3 м;